Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/6551/20

Справа № 127/6551/20 Провадження № 22-ц/801/435/2021 Категорія: 82 Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П. Доповідач:Міхасішин І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2021 рокуСправа № 127/6551/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В. суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справ в м. Вінниця цивільну справу №127/6551/20 за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та представника відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_2 - адвоката Балтака Олексія Олеговича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 грудня 2020 року, повний текст якого складено 14 грудня 2020 року, ухвалене в складі судді Іщук Т.П. встановив: В березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ФОП ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Позов мотивувала тим, що 03 лютого 2019 року близько 17.00 год. позивачка перебувала у закладі громадського харчування паб «ІНФОРМАЦІЯ_1». З наміром уточнити замовлення, позивачка вирушила до барної стійкий, де раптово підсковзнулась на слизькій підлозі та впала. Зазначає, що алкогольні напої та психотропні речовини не вживала. Внаслідок падіння отримала перелом правої плечової кістки зі зміщенням та доставлена до Вінницької міської лікарні швидкої медичної допомоги. Ушкодження здоров`я призвело до довготривалого лікування з оперативним втручанням, внаслідок якого ОСОБА_1 понесла значні витрати та вважає, що розмір матеріальної шкоди становить 27 884,85 грн. Власником цього закладу є ФОП ОСОБА_2 , до якого позивачка зверталася з письмовою претензією про відшкодування шкоди. Однак відповідач її не відшкодував, а тому позивачка вимушена звернутись до суду. Одночасно позивачка зазначає, що їй спричинена й моральна шкода, яка виражена у всіх аспектах, які зазначені в ч.2 ст.23 ЦК України. Розмір моральної шкоди позивачка оцінює на рівні 10000,00 грн. За наведеного, позивачка просить стягнути з відповідача на її користь 27884,85 грн матеріальної шкоди та 10 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди (а. с. 1-2). Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 грудня 2020 року, позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 13625,56 грн у відшкодування матеріальної шкоди та 2500,00 грн у відшкодування моральної шкоди. В решті позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь держави 357,88 грн судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_2 4020,80 грн витрат на професійну правничу допомогу. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначила, що під час ухвалення оскаржуваного рішення в частині стягнення матеріальної, моральної шкоди та стягнення з неї на користь відповідача витрат на професійну допомогу скасувати у зв`язку із неправильним застосуванням норм матеріального права, просить ухвалити нове рішення у відповідній частині т стягнути з відповідача на її користь 27884,85 гривень у відшкодування матеріальної шкоди та 10000 гривень у відшкодування моральної шкоди. Відмовити в стягненні з неї на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу. В апеляційній скарзі представник відповідача - адвокат Балтак О.О. зазначив, що суд першої інстанції вважав доведеними обставини справи , що мають значення для справи , які по суті є недоведеними, що є підставою для скасування рішення. Під час розгляду даного спору не знайшло свого підтвердження наявність причинного зв`язку між поведінкою відповідача та завданням шкоди позивачці. Апелянт вважає, що відсутність причинного зв`язку між поведінкою відповідача та завданням шкоди позивачці виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 1166 ЦК України. 11 лютого 2021 року на адресу Вінницького апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача в просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення а її апеляційну скаргу задовольнити. 15 лютого 2021 року від представника відповідача - адвоката Балтака О.О. на адресу Вінницького апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначив, що свою апеляційну скаргу підтримує у повному обсязі, а апеляційну скаргу позивачки відхилити. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дійшла висновку, що скарги слід залишити без задоволення, з таких підстав. Судом встановлено, що 03 лютого 2019 року позивачка разом із своєю подругою відвідали паб « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у АДРЕСА_1 , де перебували в період часу з 15.50 до 17.25 год. За вказаний період часу останні здійснили замовлення сухариків до пива та пиво Львівське «Дункель» чотири порції по 0,5 літрів, тобто всього 2 літри. Зазначені обставини підтверджуються копією чека паб «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 03 лютого 2019 року (а. с. 70). Близько 17 год. 20 хв. позивачка, рухаючись в закладі в напрямку барної стійки, впала та вдарилась плечем об стілець. Зазначена обставина не заперечується сторонами та їх представниками, а тому відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню, адже суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності зазначених обставин та добровільності їх визнання. 03 лютого 2019 року позивачка ОСОБА_1 була обстежена бригадою екстреної медичної допомоги в пабі «ІНФОРМАЦІЯ_1», їй встановлений попередній діагноз «перелом середньої третини правої плечової кістки», надана відповідна медична допомога та пацієнтка доставлена в травмпункт Вінницької міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. Зазначені обставини підтверджуються листом головного лікаря КУ «ТМО «ВОЦЕМДМК» від 04 березня 2019 року № 06/324 (а. с. 8). Відповідно до виписки №2120 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 03 лютого 2019 року, черговим травматологом ОСОБА_1 встановлений діагноз «закритий перелом середньої третини правої плечової кістки зі зміщенням», проведений огляд, RO-графія, накладена фіксуюча пов`язка та рекомендовані анальгетики, таблетки фламідез, а також з`явитися до лікаря 04 лютого 2019 року (а. с. 11). Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 05 лютого 2019 року ТОВ «Медичний центр «Альтамедика», ОСОБА_1 в період з 04 по 05 лютого 2019 року перебувала на стаціонарному лікуванні, діагноз «закритий перелом середньої третини правої плечової кістки зі зміщенням». Їй проведене лікування - операція 04 лютого 2019 року (закрита репозиція та МОС плеча БІОС) та призначені таблетки: «найз», «серрата», «тайгерон» (а. с. 12). 04 лютого 2019 року ТОВ «Медичний центр «Альтамедика» ОСОБА_1 надані послуги з проведення лабораторних досліджень (аналізів) на загальну суму 1039,00 грн (зазначений перелік містить відмітку «Сплачено» (а. с. 17), а також послуги, що пов`язані з хірургічним втручанням на загальну суму 15 300,00 грн (репозиція переломів плеча (без вартості металоконструкцій) вартістю 9 000,00 грн, добове спостереження анестезіолога - реаніматолога в палаті інтенсивної терапії вартістю 2 000,00 грн та ендотрахеальне знеболення вартістю 4 300,00 грн, зазначений перелік містить відмітку «Сплачено» (а. с. 18). Відповідно до рахунку-фактури від 04 лютого 2019 року № 19/120 ФОП ОСОБА_3 вартість набору імплантантів для ОМС становить 9 800,00 грн. (а. с. 14). ОСОБА_1 здійснила оплату ФОП ОСОБА_3 в сумі 9 800,00 грн, що підтверджується квитанцією від 05 лютого 2019 року з призначенням платежу «оплата за товар зг. рах-фактури №19/120 від 04 лютого 2019 року» (а. с. 15). Крім того, 07 та 18 лютого 2019 року позивачкою на рахунок ТОВ «Медичний центр «Альтамедика» здійснено оплату за перев`язку та зняття швів на загальну суму 220,00 грн (а. с. 19-20). Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 20 березня 2019 року, ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 20 по 29 березня 2019 року у КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3 м. Вінниця» з діагнозом «закритий перелом середньої третини плеча справа з помірним порушенням функції правої верхньої кінцівки». Їй рекомендовані: «єуфіллін 5.0», «дексаметазон», «дексалгін на фіз. розчині», «мідостад», «діаграма», «лінгбаг», «мускомед», «нейродикловіт» (а. с. 13). Позивачкою в підтвердження своїх витрат, пов`язаних з лікуванням в період з 05 лютого по 25 березня 2019 року надані копії фіскальних чеків на придбання ліків на загальну суму 1 295,85 грн (а. с. 22-23). Одночасно позивачкою 05 лютого 2019 року здійснено оплату 147,00 грн на користь АТ «ОТП Банк» з призначенням платежу «комісійна винагорода за операціями прийому платежів» (а. с. 16) та благодійний внесок на користь благодійної організації «Вінницький обласний благодійний Фонд допомоги хворим» згідно квитанцій № 566799 та № 563125 на загальну суму 90,00 грн (а. с. 21). 05 березня 2019 року позивачка звернулася до відповідача з письмовою претензією про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 26 000,00 грн та моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн (а. с. 5). Зазначена претензія отримана відповідачем 06 березня 2019 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 7). Сторони в досудовому порядку не врегулювали вказаний спір, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Згідно ст. 15, 16 ЦК кожна особа має право на захист свого порушеного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду по захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. За правилами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірним рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто лише за наявності винних дій або бездіяльності виникає обов`язок відшкодувати шкоду. Згідно зі ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Зі змісту вказаної норми слідує, що шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, складається з втраченого заробітку (доходу), додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Тобто, будь-які витрати, які стягуються на користь потерпілого на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язані з лікуванням та заходами, спрямованими на відновлення здоров`я. Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. З наведено слідує, що для відшкодування шкоди завданої фізичній особі необхідно встановити обставини заподіяння такої майнової шкоди (розмір шкоди), неправомірність дій заподіювача шкоди та безпосередній причинний зв`язок між діями заподіювача шкоди та спричиненням майнової шкоди. Сторонами в справі визнається обставина падіння ОСОБА_1 03 лютого 2019 року в пабі «ІНФОРМАЦІЯ_1» біля барної стійки, внаслідок якого остання отримала закритий перелом правої плечової кістки зі зміщенням. Одночасно сторонами не заперечується обставина, що відповідач ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем та здійснює господарську діяльність шляхом надання послуг у пабі «ІНФОРМАЦІЯ_1». Зазначену обставину підтвердив і свідок ОСОБА_4 повідомивши суду, що працює у пабі «ІНФОРМАЦІЯ_1» барменом та перебуває у трудових відносинах із відповідачем. У результаті отриманого перелому позивачка понесла витрати. Як зазначалось, позивачкою в період з 05 лютого по 25 березня 2019 року придбано ліки та препаратів медичного призначення на загальну суму 1 295,85 грн. Суд першої інстанції правильно погодився з твердженням відповідача, що придбання ряду ліків та препаратів медичного призначення на суму 396,73 грн не визначено в переліку призначень, рекомендованих лікарями ( препарат « Симбі LAV » загальною вартістю 90,0 грн, «бета дин» вартістю 101,78 грн, «параплексин» вартістю 37,90 та 83,58 грн, пакет - 0,50 грн, пластир - 32,09 грн, спирт етиловий 100 мл - 28,80 грн, бинт медичний - 4,40 грн, натрій хлорид - 14,82 грн, серветки спиртові - 2,86 грн), а тому вказана сума не може бути врахована при визначені розміру шкоди. Щодо твердження позивачки про необхідність таких витрат, то суд не може взяти їх до уваги, адже в силу положень ст. 82 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Разом з тим, суд першої інстанції вірно вказав, що позивачкою доведений розмір понесених витрат 04 лютого 2019 року в сумі 1 032,00 грн, 05 лютого 2019 року - 15 300,00 грн, 07 лютого 2019 року - 110,00 грн та 18 лютого 2019 року - 110,00 грн згідно переліку наданих послуг ТОВ «МЦ «Альтамедика . Крім того, згідно виписки з медичної карти позивачки від 05 лютого 2019 року (а. с. 12), останній здійснена «закрита репозиція та МОС плеча БІОС», для проведення якої ОСОБА_1 придбаний набір імплантатів для ОМС вартістю 9 800,00 грн (а. с. 15). Вказані витрати є витратами, понесеними в порядку підготовки та проведення операційного втручання необхідного внаслідок отриманого закритого перелому правої плечової кістки зі зміщенням. Отже загальний розмір матеріальної шкоди становить 27 251,12 грн (899,12 + 1032,00 + 15 300,00 + 110,00 + 110,00 + 9 800,00). Вказані витрати понесені позивачем у зв`язку з лікуванням у приватній клініці, однак судом першої інстанції правильно враховано, що ці витрати понесенні через необхідність оперативного втручання, яке не забезпечується на рівні лікування в сімейного лікаря, на що наголошував представник відповідача, а вибір лікаря є правом кожної особи. При цьому відповідачем не спростовано доводи позивача про необхідність оперативного втручання. Щодо витрат в розмірі 147,00 грн з призначенням платежу «комісійна винагорода за операціями прийому платежів» згідно квитанції від 05 лютого 2019 року (а. с. 16) та на загальну суму 90,00 грн в порядку благодійного внеску згідно квитанцій №566799 та № 533125 (а. с. 24), то суд першої інстанції вірно зазначив, що такі витрати здійснені не в порядку проведеного лікування та операційного втручання, а тому не є матеріальною шкодою в розумінні положень ст. 22 ЦК України. Щодо неправомірності дій заподіювача шкоди та наявність безпосереднього причинного зв`язку між діями заподіювача шкоди та спричиненням майнової шкоди, то суд першої інстанції вірно зазначив наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833 затверджений Порядок провадження торгівельної діяльності та правила торгівельного обслуговування на ринку споживчих товарів, яким визначають загальні умови провадження торговельної діяльності суб`єктами оптової торгівлі, роздрібної торгівлі, закладами ресторанного господарства, основні вимоги до торговельної мережі, мережі закладів ресторанного господарства (ресторани, кафе, кафетерії тощо) і торговельного обслуговування споживачів (покупців), які придбавають товари у підприємств, установ та організацій незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, фізичних осіб-підприємців та іноземних юридичних осіб, що провадять підприємницьку діяльність на території України. Відповідно до п. 32 вказаного Порядку суб`єкт господарювання повинен утримувати торговельні та складські приміщення, а також прилеглу до них територію відповідно до санітарних норм; під час продажу товарів суб`єкт господарювання зобов`язаний вжити заходів для дотримання чистоти на місці торгівлі та навколо нього. Як стверджує позивач вона підсковзнулася біля барної стійки в пабі «ІНФОРМАЦІЯ_1». Вказане твердження доводиться показаннями свідка ОСОБА_6 , який зазначив, що 03 лютого 2019 року перед барною стійкою у пабі «ІНФОРМАЦІЯ_1» на підлозі була наявна рідина, на якій і підковзнулась позивачка ОСОБА_1 , та після падіння позивачки її ніхто не прибрав, вказані показання нічим не спростовані. Тобто відповідачем не було забезпечено дотримання чистоти в місці здійснення своєї діяльності. Водночас, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_4 щодо сухості підлоги біля барної стійки, зважаючи, що останній перебуває у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_2 . За наведеного, суд першої інстанції правильно вважає, що вина відповідача у падінні позивачки наявна. Щодо позиції представника відповідача про недоведеність вини відповідача, то слід звернути увагу, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Таким чином у спорах про відшкодування шкоди діє презумпція заподіювача шкоди, згідно з якою саме відповідач доводить відсутність своєї вини у завданні шкоди. Натомість, відповідач покладає такий обов`язок саме на позивача. В той же час, доказів відсутності своєї вини суду не надав. Разом з тим, при визначені розміру матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача, суд першої інстанції правомірно враховав й поведінку позивачки при обставинах отримання ушкодження здоров`я 03 лютого 2019 року, а саме зміст здійсненого замовлення в пабі «ІНФОРМАЦІЯ_1», час перебування у зазначеному закладі та необережність при пересуванні в торговому залі, та справедливо стягнув на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 13 625,56 грн (27 251,12 : 2). У частині вимог про стягнення моральної шкоди, розмір якої визначений позивачкою на рівні 10 000,00 грн суд першої інстанції правильно врахував наступне. Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема і у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до п. п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Суд враховує, що захист порушеного права забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з порушенням її прав. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. У судовому засіданні встановлено отримання позивачкою перелому правої плечової кістки зі зміщенням, що в свою чергу безумовно призвело до фізичного болю та страждань позивачки. Завдання такої шкоди призвело до душевних страждань, особою витрачено час та кошти на відновлення здоров`я, докладала зусилля на відновлення своїх прав, а тому суд дійшов висновку, що позивачу завдана моральна шкода. Разом з тим, визначаючись щодо розміру відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував, що позивач визначаючись з розміром нанесеної їй моральної шкоди (10 000 грн), вказувала, що така полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Однак ні пошкодження її майна, ні приниження її честі, гідності чи ділової репутації, ні страждань, пов`язаних з протиправною поведінкою щодо неї, членів її сім`ї чи близьких родичів судом не встановлено, а тому вказане не може бути враховане при визначені розміру моральної шкоди. З огляду на встановлені судом першої інстанції обставини отримання позивачкою ушкоджень та поведінку сторін при цьому, характер порушення прав, глибину та тривалість моральних страждань, ступінь вини, суд вважає розумним і справедливим розміром відшкодування моральної шкоди, який забезпечить баланс між порушеним правом позивача та інтересами відповідача в розмірі 2 500,00 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судом першої інстанції судові витрати розподілено правомірно, а саме пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідач у відзиві на позовну заяву просив стягнути з позивачки на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,000 грн (а. с. 67-69). На підтвердження розміру витрат надано попередній розрахунок судових витрат з описом робіт (а. с. 71-72) та копія квитанції від 23 червня 2020 року про сплату ФОП ОСОБА_2 адвокату Балтаку О.О. 7 000,00 грн (а. с. 73). Судом першої інстанції правильно враховано, що дані витрати пов`язані з розглядом цієї справи, розмір останніх є обґрунтованим та пропорційним до предмету спору, а докази про їх неспівмірність відсутні. Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Враховуючи, що відповідач поніс витрати на отримання професійної правничої допомоги, а позовні вимоги задоволено частково (відмовлено у задоволенні вимог на суму 21 759,29 грн), з позивачки на користь позивача слід стягнути понесені витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до вимог у задоволенні яких відмовлено (57,44%), тобто в розмірі 4 020,80 грн. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не правильно застосував норми матеріального права під час розгляду справи є безпідставними та фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом. Доводи апеляційної скарги представника відповідача - адвоката Балтака О.О. не спростовують правильних висновків суду. Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норма матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає. За таких обставин, суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову з підстав не пред`явлення вимог до особи, яка може відповідати за позовом, а вимоги, що пред`явлено до суду заявлено до особи, яка не може бути відповідачем у справі. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін. Внаслідок цього відповідно до ст. 141 ЦПК України підстав для розподілу судових витрат немає. Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 374, 375, 381,382, 384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_2 - адвоката Балтака Олексія Олеговича залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області 11 грудня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає. Головуючий І.В. Міхасішин Судді: М.В. Матківська В.В. Сопрун