Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 1.380.2019.003039

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.003039 пров. № А/857/2278/21 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді: Улицького В.З. суддів: Запотічного І.І., Шавеля Р.М. при секретарі судового засідання: Волошин М.М. за участі позивача: ОСОБА_1 представника відповідача: Ворошилова Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 року (рішення ухвалене о 13:46 у м. Львові судом у складі головуючого судді Потабенко В.А., повне рішення складено 04.01.2021) у справі за позовом ОСОБА_1 до Червоноградського управління Головного управління ДПС у Львівській області, Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,- ВСТАНОВИЛА: У червні 2019 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Червоноградського управління Головного управління ДПС у Львівській області, Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування Червоноградського управління Головного управління ДФС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2019 №Ф-9799-53 на суму 18276,72 грн. Позивач позовні вимоги мотивував тим, що Червоноградське управління Головного управління ДФС у Львівській області прийняло вимогу №Ф-9799-53 від 13.02.2019 про сплату недоїмку з ЄСВ в сумі 18276,72 грн., однак, на думку позивача, дана вимога органу ДФС не відповідає вимогам законодавства та складена з грубими порушеннями вимог нормативно-правових актів, що регулюють облік, нарахування та сплату ЄСВ. Вказує, що станом на 30.03.2019, тобто на момент надходження самої вимоги, відповідач жодного разу не повідомив як про наявність будь-якого податкового боргу (в т.ч. зі сплати ЄСВ), так і про необхідність сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Крім того, відповідач не проводив перевірку стосовно позивача та витребовував бухгалтерські та інші документи. Зазначає, що підприємницькою діяльністю фактично два останніх років не займалась. У зв`язку з цим, вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9799-53 від 13.02.2019 протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Просив позов задоволити. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ГУ ДФС у Львівській області від 13.02.2019 №Ф-9799-53 про сплату боргу (недоїмки) на суму 18276,72 грн. Рішення суду першої інстанції оскаржило Головне управління ДПС у Львівській області. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в органах доходів і зборів як фізична особа - підприємець з дати державної реєстрації, тобто з 06.03.2006 року, номер державної реєстрації 23980000000001514. Рішення про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 прийнято 03.04.2019 року, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 13.02.2019 Головним управлінням ДФС у Львівській області сформовано вимогу № Ф-9799-53 про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ в сумі 18276,72 грн. 18.04.2019 Рішенням ГУ ДФС у Львівській області за №21690/10/13-10.1-05 прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2019 року №Ф-9799-53 ГУ ДФС у Львівській області залишено без змін, скаргу ОСОБА_1 від 08.04.2019 б/н без задоволення. 30.05.2019 Рішенням ДФС України за № 24947/6/99-99-11-05-02-25 скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв`язку з пропущенням строку подання скарги. Згідно підп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. Пунктом 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону. Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно статті 2 вказаного Закону його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Пунктами 3 і 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що надано визначення поняттям: застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок. Згідно з абзацом 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону врегульовано, що до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування. Згідно абзацу 1 п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (в редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у п.1 (крім абзацу сьомого), ч.1 ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у п. 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч.1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Згідно ч.12 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування" єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Відповідно до вимог п.п. 6, 7 ст. 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція №449), органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску. Згідно ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування" та п. 3 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Відтак, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019, у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено. Постановою Верховного Суду від 29.07.2020 у справі №1.380.2019.003039, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019 було скасовано, а адміністративну справу № 1.380.2019.003039 направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду. За таких обставин, Верховний Суд, скасовуючи вказані рішення, зазначив, що суди попередніх інстанцій не з`ясували всі обставини справи, що мають істотне значення для її правильного вирішення, а саме: не дослідили та не надали оцінку наданій позивачкою довідці, виданій приватним акціонерним товариством "Картонно-паперова компанія" про суми сплаченого за неї до Пенсійного фонду України єдиного внеску з січня 2017 року по червень 2019 року. Судовою колегією апеляційного суду встановлено, шо позивач при обґрунтуванні позовних вимоги зазначала, зокрема, що фактично підприємницьку діяльність два останніх роки (тобто, 2018-2019 роки) не здійснювала. З 24.10.2016 по теперішній час працює в приватному акціонерному товаристві "Картонно-паперова компанія" (далі - ПАТ "Картонно-паперова компанія") на посаді укладальника-пакувальника, відтак підприємство - роботодавець увесь цей час сплачувало і сплачує за неї єдиний внесок до Пенсійного фонду України. Відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не врегульовано. Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та Інструкція №449 свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Таким чином, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. З урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. Таким чином, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний. Інше тлумачення норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на якому наполягає ГУ ДПС, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, які одночасно перебувають і у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 (справа №160/3114/19) та надалі підтримана у постановах від 04.12.2019 (справа №440/2149/19), від 23.01.2020 у справі №480/4656/18. Судом встановлено, що позивач з 24.10.2016 по теперішній час працює в ПАТ "Картонно-паперова компанія" на посаді укладальника-пакувальника. Вказане підтверджує наявна у справі довідка ПАТ "Картонно-паперова компанія" вих. № 1453/23.07.2019 про те, що ОСОБА_1 дійсно працює на ПАТ "Картонно-паперова компанія" з 24.10.2016 (наказ №281-К від 21.10.2016) на посаді укладальника-пакувальника в цеху виробів СГП і працює по теперішній час. В матеріалах справи міститься довідка ПАТ "Картонно-паперова компанія" від 31.07.2019 № 00000000090, з якої видно, що ПАТ "Картонно-паперова компанія" сплачувала за ОСОБА_1 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у період з січня 2017 по червень 2019, тобто за період, за який позивачці було донараховано податковим органом ЄСВ. Як вбачається з витягу з реєстру застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Індивідуальні відомості про застраховану особу) форми ОК-7 по ОСОБА_1 , і.п.н. НОМЕР_1 , така протягом 2017-2019 років отримувала дохід від ПАТ "Картонно-паперова компанія (2017-2019 роки) та від ТзОВ "Галицько-волинські ігри" (2017 рік) та за неї було сплачено страхові внески. Жодних доказів, які б вказували на отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено. За таких обставин, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога (2017-2019 роки), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем. Таким чином, податкова вимога ГУ ДФС у Львівській області від 13.02.2019 №Ф-9799-53 про сплату боргу (недоїмки) на суму 18276,72 грн., є протиправною, а тому суд першої інстанції правильно ухвалив рішення про її скасування. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 року у справі №1.380.2019.003039 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. З. Улицький судді І. І. Запотічний Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 31.03.2021