Постанова 4856 № 560/5888/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/5888/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д. Суддя-доповідач - Моніч Б.С. 30 березня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Капустинського М.М. Шидловського В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ В жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 02.03.2020 №222430001396, лист від 18.03.2020 про відмову в зарахуванні періоди роботи: з 17.10.1997 р. по 22.04.2001 р., з 18.07.2002 р. по 31.08.2002 р., з 02.12.2002 р. по 02.01.2003 р., з 22.04.2003 р. по 23.06.2003 р. за Списком №1; - зарахувати позивачу періоди роботи: з 17.10.1997 р. по 22.04.2001 р., з 18.07.2002 р. по 31.08.2002 р., з 02.12.2002 р. по 02.01.2003 р., з 22.04.2003 р. по 23.06.2003 р. за Списком №1 та призначити пенсію з моменту виникнення на неї права з 02.01.2020 р. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Однак, листом від 18.03.2020 відповідачем повідомлено, що у призначені на пільгових умовах пенсії їй було відмовлено рішенням від 02.03.2020 №222430001396, у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у зарахуванні ОСОБА_1 до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком №1 періодів роботи: з 17.10.1997 по 22.04.2001, з 18.07.2002 по 31.08.2002, з 02.12.2002 по 02.01.2003, з 22.04.2003 по 23.06.2003 за Списком №1, викладену у листі від 18.03.2020. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком №1 періоди роботи: з 17.10.1997. по 22.04.2001, з 18.07.2002 по 31.08.2002, з 02.12.2002 по 02.01.2003, з 22.04.2003 по 23.06.2003. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ 26.02.2020 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком

1. При зверненні за призначенням пенсії позивачка надала документи, уточнюючі пільговий характер роботи. Листом від 18.03.2020 №2200-0301-8/10246 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивачку, що рішенням від 02.03.2020 №222430001396 їй відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1, оскільки до пільгового стажу роботи за Списком №1 не зараховано періоди роботи на відповідних посадах: - з 17.10.1997 по 22.04.2001, з 18.07.2002 по 31.08.2002, з 02.12.2002 по 02.01.2003, з 22.04.2003 по 23.06.2003, оскільки відсутні документи про атестацію робочого місця за умовами праці. Крім того зазначено, що право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 вона набуде з 03.01.2023 року, тобто після досягнення 49 річного віку. Позивачка, вважаючи зазначену відмову протиправною, звернулася з цим позовом в суд. IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Суд першої інстанції дійшов висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в зарахуванні періодів роботи: з 17.10.1997 по 22.04.2001, з 18.07.2002 по 31.08.2002, з 02.12.2002 по 02.01.2003, з 22.04.2003 по 23.06.2003 за Списком №1, викладена листом від 18.03.2020 є протиправною та підлягає скасуванню. Такий висновок мотивовано тим, що позивачка працювала за професією, пільговий характер роботи якої підтвердився проведеними атестаціями і при цьому кваліфікаційні обов`язки, місця їх виконання та умови праці змінювалися, тому спірний період підлягає зарахуванню до пільгового стажу та врахуванню для визначення розміру пенсії за результатами попередньої атестації. Суд зазначив, що наявність атестації робочого місця не може бути визначальною обставиною, яка обумовлює право позивача на пільгову пенсію, зважаючи на наявність записів у його трудовій книжці та довідок, які підтверджують факт роботи повний робочий день на посадах, які передбачено списком №1 та характер роботи, яка дає підстави для призначення пільгової пенсії. V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач посилаючись на норми матеріального та процесуального права, оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги послався на те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що підстав для зарахування спірних періодів роботи немає, оскільки відсутні відомості про проведення атестації робочого місця у спірний період. Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав. VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Згідно вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. В свою чергу в п.6 ч.1ст.92 Конституції України регламентовано, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003 року. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Відповідно до ст. 62 закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом першим Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Згідно з п.3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Відповідно до п.20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Разом з тим, як передбачено п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону. Підстави надання пенсії особам за віком на пільгових умовах визначені статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Так, відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Тобто, вимоги щодо обов`язкових норм пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах визначені також частиною другою статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та є аналогічними вимогам, зазначеним в статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками №1 та №2 деталізоване у "Порядку застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383. Пунктом 10 наведеного Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" має бути підтверджене, як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків №1 або Списком №2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком №1 або Списком №2. Крім того, відповідно до пунктів 1 і 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року №442(набрав чинності з 21 серпня 1992 року, далі Порядок №442), атестація проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому; основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Пунктом 4 зазначеного Порядку встановлено, що атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Згідно з пунктом 6 Порядку № 442 атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці. Відповідно до пункту 4.2 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383(далі Порядок № 383), при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21 серпня 1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації. Згідно з пунктом 4.2 Порядку, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Також, відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, що висловлені у постанові від 19 лютого 2020 року по справі №520/15025/16-а, визначено, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №

1. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник". Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що твердження пенсійного органу щодо такої підстави неврахування до пільгового стажу роботи за Списком №1 спірних періодів роботи позивача, як відсутність матеріалів атестації робочих місць чи непроведення атестації робочого місця, є безпідставними (у випадку якщо атестація не була б проведена). Водночас, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону № 1788-XII є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. З матеріалів адміністративної справи встановлено, що згідно наказів від 18.12.1998 №933к, від 15.12.2003 №1777к, 05.11.2008 №1626та від 26.06.2013 №2293 було проведено атестацію робочих місць, на яких працювала позивачка. Згідно довідки від 14.05.2020 №48-25-208/4438 про проведення атестації робочих місць лаборанта хімічного аналізу оперативного хімічного цеху, де працювала позивачка, встановлено шкідливі умови праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно Списку №1 з наданням пільг і компенсацій, зокрема, доплата за умови праці, додаткова відпустка, скорочена тривалість робочого тижня, лікувально - профілактичне харчування. Крім того, у даній довідці зазначено, що кваліфікаційні обов`язки, місця їх виконання та умови праці на робочому місці за період з з 17.10.1997 по 22.04.2001, з 18.07.2002 по 31.08.2002, з 02.12.2002 по 02.01.2003, з 22.04.2003 по 23.06.2003 не змінювались. В зазначені періоди позивачка працювала впродовж повного робочого дня в шкідливих умовах праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно з Списком №1. Враховуючи, те що позивачка працювала за професією, пільговий характер роботи якої підтвердився проведеними атестаціями і при цьому кваліфікаційні обов`язки, місця їх виконання та умови праці позивача не змінювалися, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірний період підлягає зарахуванню до пільгового стажу та врахуванню для визначення розміру пенсії за результатами попередньої атестації. З урахуванням вказаного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем протиправно не зараховано періоди роботи позивача з 17.10.1997. по 22.04.2001, з 18.07.2002 по 31.08.2002, з 02.12.2002 по 02.01.2003, з 22.04.2003 по 23.06.2003 до пільгового стажу роботи за Списком №1. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в частині предмету спору не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині відмови у задоволенні позовних вимог, в цій частині рішення суду не переглядається судом апеляційної інстанції. Щодо доводів апелянта в частині стягнення на користь позивача судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в сумі 840,00 коп., то колегія суддів вважає їх безпідставними та погоджується з висновком суду першої інстанції. Відповідно до ч.1, 3ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Предметом спору в даній справі є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 02.03.2020 №222430001396 та листа від 18.03.2020 про відмову в зарахуванні періоди роботи: з 17.10.1997 р. по 22.04.2001 р., з 18.07.2002 р. по 31.08.2002 р., з 02.12.2002 р. по 02.01.2003 р., з 22.04.2003 р. по 23.06.2003 р. за Списком №1. Також позивачка просила про зарахування періодів роботи: з 17.10.1997 р. по 22.04.2001 р., з 18.07.2002 р. по 31.08.2002 р., з 02.12.2002 р. по 02.01.2003 р., з 22.04.2003 р. по 23.06.2003 р. за Списком №1 та призначити пенсію з моменту виникнення на неї права з 02.01.2020 р. Отже, адміністративний позов в даній справі містить дві вимоги немайнового характеру. Відтак, розмір судового збору який підлягав сплаті при поданні позовної заяви становить 1681 грн. 60 коп. Суд апеляційної інстанції зауважує, що позивачем за подання позовної заяви до суду першої інстанції було сплачено 1681,60 грн., що підтверджується квитанцією №19 від 25.06.2020, яка міститься в матеріалах даної справи (а.с.1), а тому з огляду на часткове задоволення позову, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь позивача судові витрати у розмірі 840,80 грн. Суд також критично оцінює посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, відмовляючи у задоволенні клопотання про залучення третьої особи, оскільки предметом спору у даній справі є визнання протиправним та скасування рішень відповідача про відмову в зарахуванні пільгового стажу, а призначення пенсії позивачу та рішення у цій справ не впливає на права або обов`язки ДП "НАЕК "Енергоатом" від імені і за дорученням якої діє "Хмельницька АЕС". З урахування наведеного та решти встановлених судом обставин, незалучення до участі у справі ДП "НАЕК "Енергоатом" від імені і за дорученням якої діє "Хмельницька АЕС" не може слугувати достатньою підставою для скасування рішення суду. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається. VII. ВИСНОВКИ СУДУ Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 30 березня 2021 року. Головуючий Моніч Б.С. Судді Капустинський М.М. Шидловський В.Б.