Постанова 4855 № 640/11250/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11250/20 Суддя першої інстанції: Клочкова Н.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Пилипенко О.Є. суддів - Глущенко Я.Б. та Собківа Я.М., при секретарі - Василенко Ю.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури, Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, третя особа - Офіс Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, В С Т А Н О В И В : У травні 2020 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської обласної прокуратури, Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, третя особа - Офіс Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії № 1 від 02 квітня 2020 року № 118 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора». - визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Київської області М. Киричука від 17 квітня 2020 року № 137к про звільнення ОСОБА_1 з 22 квітня 2020 року з посади прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Київської області та органів прокуратури, на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру». - поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній тій посаді, яку вона займала до звільнення з роботи. - стягнути з прокуратури Київської області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2021 року зупинено провадження в адміністративний справі № 640/11250/20 за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури, Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Офіс Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення й наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі № 3/116(20) за поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ (зі змінами). Не погоджуюсь із вказаним судовим рішенням, відповідач - Київська обласна прокуратура звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2021 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходив. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до п.4, ч.1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Приймаючи рішення про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що у випадку визнання Конституційним Судом України неконституційними норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-ІХ, яким передбачена юридична відповідальність невиконання вимог щодо подання заяви про намір пройти атестацію, буде мати місце скасування юридичної відповідальності, що у силу положень частини 1 статті 58 Конституції України надасть суду можливість застосувати таке рішення до спірних правовідносин. Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Тобто, зупинення провадження у справі на підставі наведеної правової норми можливе виключно у випадку об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої за відсутності умови, що зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Судовою колегією враховується, що у постанові від 12 грудня 2019 року у справі № 826/25204/15 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду підкреслив, що у спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, пов`язаних із реалізацією Закону України «Про очищення влади», зупинення провадження в адміністративних справах до розгляду Конституційним Судом України питання щодо конституційності окремих положень цього Закону може бути визнано доцільним за умов дійсної пов`язаності потенційного результату розгляду цього питання з фактичними обставинами адміністративної справи та належного обґрунтування судом необхідності такого зупинення. З урахуванням наведеного, оцінюючи об`єктивну неможливість розгляду справи до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі № 3/116(20) за поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ (зі змінами), колегія суддів уважає за необхідне зазначити наступне. Як убачається з матеріалів справи, оскаржуваним наказом прокурора Київської області № 137к від 17 квітня 2020 року було звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Київської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з « 22» квітня 2020 року. Вказаний наказ прийнято, керуючись статтею 11 Закону України «Про прокуратуру», підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX встановлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури. У позовній заяві ОСОБА_1 на обґрунтування своєї позиції зазначає, що проведення атестації не відповідає поставленим цілям та загальному поняттю атестації, рішення кадрової комісії не мотивоване, атестація проведена з грубим порушенням прав позивача, правові підстави для звільнення, передбачені статтею 51 Закону України «Про прокуратуру», відсутні. Як убачається зі змісту конституційного подання 50 народних депутатів України №3/116(20) від 18 березня 2020 року щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ (зі змінами), яке перебуває на розгляді у Конституційному Суді України, прийняття зазначеного Закону обумовило звуження змісту і обсягу існуючих прав громадян, запровадило дуалізм правових засад організації і діяльності прокуратури України та статусу прокурорів. Враховуючи доводи позовної заяви, а також суть конституційного подання, колегія суддів приходить до висновку про не пов`язаність потенційного результату розгляду зазначеного конституційного подання з фактичними обставинами даної справи, а тому підстави для зупинення провадження у справі відсутні. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури - задовольнити, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2021 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 160, 161, 241, 242, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури - задовольнити. Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2021 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О.Є.Пилипенко Судді Я.Б.Глущенко Я.М.Собків Повний текст рішення виготовлено 30 березня 2021 року.