Постанова 4854 № 540/3034/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/3034/20 Головуючий в І інстанції: Войтович І.І. Дата та місце ухвалення рішення: 01.12.2020 р. м. Херсон П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача - Шеметенко Л.П. судді - Стас Л.В. судді - Шевчук О.А. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: У жовті 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, у якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області № 9406-СГ від 11.09.2020 року «Про відмову у припиненні права постійного користування земельною ділянкою»; зобов`язати відповідача прийняти рішення про припинення права користування земельною ділянкою, площею 0,74 га (сільськогосподарського призначення державної власності) із загальної площі 6,8 га, яка розташована на території Музиківської сільської ради об`єднаної територіальної громади Білозерського району Херсонської області, для ведення селянського (фермерського) господарства. Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року закрито провадження у даній справі та роз`яснено позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до цивільної юрисдикції. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року та справу передати на розгляд суду першої інстанції, наголошуючи на порушенні судом першої інстанції норм процесуального права, а також неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та на підставі заяв позивача і представника відповідача про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження. Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Вирішуючи спірне питання та закриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції, враховуючи предмет та суть спірних правовідносин, їх суб`єктну складову, а також зміст та юридичну природу обставин у справі, дійшов висновку про те, що юрисдикція адміністративних судів на спірні правовідносини не поширюється та даний спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на викладене. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Колегія суддів зазначає, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. У даній справі судом першої інстанції встановлено, що відповідно до державного акта на право постійного користування землею серія IV-ХС № 003474, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на паво постійного користування землею 16.02.1998 року за № 149, ОСОБА_1 була надана у користування земельна ділянка площею 6,8 га, що розташована на території Музиківської сільської ради Білозерського району для ведення селянського (фермерського) господарства. Даний Акт було видано на підставі рішення Білозерської районної Ради народних депутатів Білозерського району Херсонської області від 26.09.1991 року №

99. Вказана земельна ділянка складається з декількох земельних ділянок, а саме: площею 6,06 га - земель водного фонду та площею 0,74 га - земель сільськогосподарського призначення. 18.06.2020 року позивач звернувся із заявою до Херсонської обласної державної адміністрації про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства площею 6,8 га. Розпорядженням голови Херсонської обласної державної адміністрації від 24.07.2020 року за № 576 припинено ОСОБА_1 право постійного користування частиною земельної ділянки площею 6,06 га (землі водного фонду державної власності) із загальної площі 6,8 га, що розташована за межами населених пунктів на території Музиківської сільської ради об`єднаної територіальної громади та перебуває у постійному користуванні ОСОБА_1 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії IV-ХС № 003474, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею від 16.02.1998 року №

149. Крім цього, пп. 3 п. 2 запропоновано ОСОБА_1 звернутись до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області з клопотанням про припинення права постійного користування частиною земельної ділянки площею 0,74 га із загальної площі 6,8 га. 29.07.2020 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області з клопотанням про припинення права постійного користування частиною земельної ділянки площею 0,74 га із загальної площі 6,8 га. 11.09.2020 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області № 9406-СГ відмовлено ОСОБА_1 у припиненні права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,74 га з цільовим призначенням - для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі ст. 79-1 Земельного кодексу України, у зв`язку з тим, що земельна ділянка не сформована і не є об`єктом цивільних прав. Таким чином, предметом цього спору є рішення Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, яким, на думку позивача, порушено його право на відмову від права користування земельною ділянкою. Частиною першою статті 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. За приписами статті 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб`єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об`єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них. Відповідно до частини першої та другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. За приписами частини першої статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без установлення строку. Згідно із частиною третьою статті 126 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Відповідно до статті 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. За змістом частини другої статті 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, установленому законом. Згідно із частинами другою та третьою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. З аналізу положень указаних норм законодавства вбачається, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права. Враховуючи наведене, колегія суддів не погоджується з доводами апелянта, що спір у цій справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів та вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області № 9406-СГ від 11.09.2020 року «Про відмову у припиненні права постійного користування земельною ділянкою» та зобов`язання відповідача прийняти рішення про припинення права користування земельною ділянкою площею 0,74 га (сільськогосподарського призначення державної власності) із загальної площі 6,8 га, яка розташована на території Музиківської сільської ради об`єднаної територіальної громади Білозерського району Херсонської області для ведення селянського (фермерського) господарства не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки предметом позову в цьому випадку є не оскарження процедури прийняття спірного рішення суб`єктом владних повноважень, а забезпечення можливості позбавлення речового права на земельну ділянку в розмірі площі землекористування, яка була закріплена державним актом на право постійного користування землею, тобто, захист майнових прав та інтересів позивача. Згідно ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правовідносини у даній справі підпадають під визначення приватноправових і з урахуванням суб`єктного складу сторін мають вирішуватися за правилами ЦПК України. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Згідно ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Враховуючи наведені положення ст.ст. 238, 239 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю із роз`ясненням позивачу права на звернення в порядку цивільного судочинства. Висновки суду у даній справі відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 804/4362/18. В свою чергу, доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального, процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Колегія суддів зазначає, що апелянт посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 24.06.2020 року у справі №809/756/17. Проте, дана постанова прийнята не в аналогічних правовідносинах, а за зверненням прокурора до суду в інтересах держави в особі Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства щодо припинення права користування мисливськими угіддями товариством яке, як користувач мисливських угідь, не виконує умови договору та порушує вимоги чинного законодавства в частині створення, організації та забезпечення діяльності єгерської служби, а тому, висновки викладені в зазначеній постанові не можуть бути застосовані у даній справі. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 240, 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду. Судове рішення складено у повному обсязі 31.03.2021 р. Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: Л.В. Стас Суддя: О.А. Шевчук