Постанова 4850 № 200/8513/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2021 року справа №200/8513/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Казначеєва Е.Г., Міронової Г.М., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 200/8513/20-а (головуючий І інстанції Абдукадирова К.Е., повний текст складений у м. Слов`янську Донецької області) за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатної дитини-доньки ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Слов`янський психоневрологічний інтернат про зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_1 звернулася в інтересах недієздатної дитини-доньки ОСОБА_2 до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Слов`янський психоневрологічний інтернат, в якому просила зобов`язати переглянути заяву про призначення щомісячних страхових виплат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після померлого потерпілого ОСОБА_3 та призначити ОСОБА_2 щомісячні страхові виплати після померлого ОСОБА_3 з дня його смерті. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16.12.2020 року позов задоволений: зобов`язано відповідача переглянути заяву ОСОБА_1 від 18 лютого 2020 року про призначення щомісячних страхових виплат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після померлого потерпілого ОСОБА_3 та призначити ОСОБА_2 щомісячні страхові виплати після померлого ОСОБА_3 з дня його смерті (а.с. 55-58). Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Вважає, що відсутні правові підстави для виплати страхових виплат ОСОБА_2 , оскільки відсутнє підтвердження факту проживання ОСОБА_2 та її батька ОСОБА_3 однією сім`єю (а.с. 63-64). Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України апеляційний розгляд справи здійснений в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи, і дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. В березні 2020 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення ОСОБА_2 щомісячних страхових виплат після смерті батька. Листом від 02.04.2020 року № 37.01.08/509 відповідач відмовив у призначенні страхових виплат у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не проживала спільно з батьком ОСОБА_3 (а.с. 15) Згідно 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно ч. 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV) страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. За змістом ст.44 Закону № 1105-XIV Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Згідно ч.ч. 1 та 7 статті 36 цього Закону страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу. За змістом ст. 41 Закону № 1105-ХІV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якщо вони не працюють; 3) особи з інвалідністю - члени сім`ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов`язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право. Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім`ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку. Статтею 42 Закону № 1105-ХІV встановлені щомісячні страхові виплати та інші витрати на відшкодування шкоди. Згідно статті 48 Закону № 1105-ХІV потерпілим, які проживають у будинках-інтернатах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, пансіонатах для ветеранів війни та праці, щомісячні суми страхових виплат перераховуються на рахунок зазначених установ з виплатою різниці між сумою страхової виплати та вартістю утримання в них, але не менш як 25 відсотків призначеної суми страхової виплати (втраченого заробітку). Якщо на утриманні потерпілого, який проживає у будинку-інтернаті для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, пансіонаті для ветеранів війни та праці, є непрацездатні члени сім`ї, сума страхової виплати сплачується в такому порядку: на одну непрацездатну особу, яка перебуває на утриманні, - чверть, на двох - третина, на трьох і більше - половина суми страхової виплати. Частина суми страхової виплати, що залишається після відрахування вартості утримання в цих установах, але не менш як 25 відсотків, виплачується потерпілому. Відмова у призначені та виплаті страхових виплат, вмотивована тим, що на момент вирішення питання про право ОСОБА_2 на страхові виплати, як дитини ОСОБА_3 , яка через вади фізичного або розумового розвитку сама не спроможна заробляти (ст. 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування») у Управління відсутнє підтвердження факту проживання ОСОБА_2 та його батька ОСОБА_3 однією сім`єю, тобто спільно з померлим батько. Згідно ч. 2 статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Таким чином, оскільки недієздатна дитина не може самостійно обирати місце проживання, тому факт її непроживання разом з батьком не є безумовною підставою для позбавлення її права на отримання одноразової допомоги, як сім`ї потерпілого. Як вбачається з матеріалів справи та змісту заяви про призначення страхових виплат, позивач виступає законним представником недієздатної доньки. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини вимоги щодо страхових виплат безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном, а майно, яке має особа-це конвенційне поняття права власності, та як абсолютне тлумачення, це те на що особа може розраховувати. Перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь - яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливо тільки на умовах передбачених законом і повинно переслідувати легітимну мету. Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Відповідно статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду. На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про зобов`язання відповідача переглянути заяву ОСОБА_1 від 18 лютого 2020 року про призначення щомісячних страхових виплат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після померлого потерпілого ОСОБА_3 та призначити ОСОБА_2 щомісячні страхові виплати після померлого ОСОБА_3 з дня його смерті. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду відсутні. Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 200/8513/20-а за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатної дитини-доньки ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Слов`янський психоневрологічний інтернат про зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Повний текст постанови складений 31 березня 2021 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.В. Геращенко Судді Е.Г. Казначеєв Г.М. Міронова