Постанова Житомирський апеляційний суд № 285/3837/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №285/3837/20 Головуючий у 1-й інст. Мозговий В. Б. Категорія 37 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді: Коломієць О.С. суддів Микитюк О.Ю., Талько О.Б., розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу № 285/3837/20 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 25 листопада 2020 року, яке ухвалено суддею Мозговим В.Б. в м. Новоград-Волинський в с т а н о в и в: У жовтні 2020 року Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (далі-ПрАТ «СГ «ТАС») звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 , як з винної в ДТП особи, 28666,43 грн, що становить п`ятдесят відсотків від виплаченого страхового відшкодування в розмірі 57 332,87 грн, яке страхова компанія, як страховик забезпеченого транспортного засобу марки «Fiat Doblo», д.н.з НОМЕР_1 , виплатила 05.08.2020 року за пошкодження транспортного засобу марки «Volkswagen», д.н.з НОМЕР_2 , оскільки в момент ДТП забезпеченим транспортним засобом керував відповідач, а не його власник - ОСОБА_2 , з яким страхова компанія уклала договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР/112454089 від 03.04.2019 року на пільгових умовах. Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 25 листопада 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 користь ПрАТ «СГ «ТАС» 50 % виплаченого страхового відшкодування в розмірі 28666,43 грн та судовий збір в розмірі 2102 грн. У поданій апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ЕР/112454089 належним чином не оформлений, оскільки не містить підпису страхувальника та в ньому відсутні зазначення реквізитів документів, які посвідчують право на відповідну пільгу, передбачену ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Звертає також увагу, що він не повинен відшкодовувати позивачу половину сплаченого страхового відшкодування через те, що ціна позову не перевищує 50% суми ліміту, яка визначена у страховому полісі в сумі 100 000,00 грн. У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи вірно встановив обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з нормами чинного законодавства. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Судом встановлено, що 04 лютого 2020 року ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Fiat Doblo», д.н.з НОМЕР_1 , по вул. Білогородській в м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області, не обрав безпечної швидкості руху транспортного засобу, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем «Volkswagen», д.н.з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався попереду, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 лютого 2020 року у справі №369/2072/20 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП (а.с.8). Транспортний засіб, якім керував відповідач ОСОБА_3 , відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ЕР/112454089, на момент ДТП був застрахований страхувальником ОСОБА_2 , який є пенсіонером, в ПАТ «СГ «ТАС» на пільгових умовах, в зв`язку з чим страховий платіж було зменшено на 50% (а.с.9). Згідно страхового акту №17251/07/920 від 05.08.2020 р. розмір страхового відшкодування було визначено в сумі 57332,87 грн, яка була виплачена потерпілому 07 серпня 2020 року згідно платіжного доручення №116084 (а.с.59,60). Пунктом 13.2 ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, особа з інвалідністю II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об`єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу. Відповідно до п.38-1.1 ст. 38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону(при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування. Таким чином, встановивши під час розгляду справи, що на момент ДТП, яка сталась з вини водія забезпеченого транспортного засобу марки «Fiat Doblo», д.н.з НОМЕР_1 , за кермом даного транспортного засобу знаходився не його власник ОСОБА_2 , а відповідач ОСОБА_3 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав, передбачених п.38-1.1 ст. 38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для компенсації позивачу, як страховику забезпеченого транспортного засобу, 50 відсотків страхового відшкодування, яке він виплатив потерпілому за пошкодження транспортного засобу марки «Volkswagen», д.н.з НОМЕР_2 , у розмірі 57332,87 грн,згідно страхового акту №17251/07/920 від 05.08.2020 та платіжного доручення №116084 від 07.08.2020 (а.с.58-60), що становить 28666,43 грн. Доводи апеляційної скарги щодо неналежного оформлення полісу є безпідставними виходячи з наступного. Так договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів (поліс) ЕР/112454089 був укладений сторонами в електронній формі та є візуальною формою страхового полісу, який відповідно до п.2.3.1, 2.3.2 «Положення про особливості укладення договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 673 від 07.02.2018, посвідчує факт укладення внутрішнього договору страхування у формі придатній для сприйняття його змісту та відтворений на папері. При цьому страхувальник ОСОБА_2 надав позивачу усі відомості, необхідні для укладення внутрішнього електронного договору страхування, в тому числі і реквізити документів, що підтверджують право на пільгу, що випливає із змісту самого договору, в якому розмір страхового платежу зменшений на 50% з 529,42 грн. до 265,00 грн. Даний договір був підписаний страхувальником через ІТС відповідно до законодавства, засвідчений підписом уповноваженої особи страховика та зареєстрований в Єдиній централізованій базі даних МТСБУ, що підтверджується витягом з даного реєстру наданого позивачем (а.с.9-13). Крім того, недійсність даного договору страхування чи окремих його частин прямо не встановлена законом, будь-яких рішень про визнання його недійним судом також не приймалось, а тому з урахуванням ст. 204 ЦК України його правомірність у даному випадку презюмується. Твердження апелента про те, що ціна позову не перевищує 50 % суми ліміту, визначеного у Полісі, тому відсутні підстави для стягнення частини виплаченого страхового відшкодування є безпідставними, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні правових норм та суперечать ст.38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на законність ухваленого рішення не впливають. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись ст.367, 368, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 25 листопада 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий Судді