Постанова 4876 № 904/4866/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.03.2021 року м. Дніпро Справа № 904/4866/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кощеєва І.М. (доповідач) суддів: Кузнецової І. Л., Чус О.В. секретар судового засідання Пінчук Є.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2021р. (суддя Ліпинський О.В., м. Дніпро, повний тест рішення складено 29.01.2021 р.) у справі за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпро до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 169 975,08грн. та збір за зберігання вантажу у розмірі 209 936,52грн. ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 169 975,08грн. та збір за зберігання вантажу у розмірі 209 936,52грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № ПР/М-17-2/14-744/НЮдч "Про експлуатацію залізничної під`їзної колії Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Терни і Рядова Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" від 14.12.2017р.. 2 . Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2021р. позов задоволено у повному обсязі - стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" плату за користування вагонами в розмірі 169 975,08 грн., збір за зберігання вантажу в розмірі 209 936,52 грн. , витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 878,38 грн. В основу оскаржуваного рішення покладено висновок місцевого господарського суду про наявність передбачених законом підстав для стягнення зазначеної вище суми.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник зазначає на тому, що суд першої інстанції в порушення вимог ГПК України визнав доведеним факт наявності вини відповідача в затримці вагонів, що призвело до ухвалення необгрунтованого рішення. Скаржник вважає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/4866/20 від 21.01.2021 р. є необгрунтованим, оскільки ухвалене без повного і всебічного з`ясування обставин, на які Відповідач посилався як на підставу своїх заперечень, та без надання оцінки всім аргументам Відповідача. В зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а з урахуванням наведеного в даній апеляційній скарзі в задоволенні позову повинно бути відмовлено. Скаржник наголошує на тому, що затримка спірних вагонів за наказами №230 від 02.03.2020 р. та № 982 від 10.03.2020 р. сталася не з його вини. Відповідач вказує, що позивачем в обґрунтування свого твердження не надано жодних доказів зайнятості колій ст. Терни, передбачених п. 6 Договору про експлуатацію, з вини Відповідача, і, як наслідок, нарахування плати за їх користування та збору за зберігання вантажу за час затримки, були відсутні.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції Автоматичною системою документообігу для вирішення питання про призначення справи до розгляду визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Кузнецової І.Л., Чус О.В.. Ухвалою Центрального господарського суду від 26.02.2021р.відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат". Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 30.03.2021р. Представники сторін не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні 30.03.2021р. Від представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" надійшдо клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки Позивач не має можливості забезпечити явку свого представника в судове засідання, з огляду на перебування багатьох працівників, в тому числі відповідального за дану справу ( Русанова В.В.), на лікарняному. Розглянувши вказане клопотання позивача, колегія суддів зазначає наступне. Ст. 202 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених цим Кодексуом розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції ( § 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України ). Враховуючи викладені обставини, а також те, що явка сторін у судове засідання не визнавалась обов`язковою; заявник не обгрунтував необхідність особистої участі представника у судовому засіданні, не надавши суду доказів в підтвердження обставин викладених в клопотанні щодо знаходження представника на лікарняному; з огляду на відсутність обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відхилення клопотання позивача про відкладення розгляду справи та здійснення розгляду апеляційної скарги у визначену дату за наявними у матеріалах справи документами. У судовому засіданні 30.03.2021р., було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи 14.12.2017р., між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Українська залізниця") в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (залізниця) та Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (власник колії) укладено договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Терни і Рядова регіональної філії Придніпровська залізниця ПАТ "Укрзалізниця" №ПР/М-17-2/14-744/НЮдч (далі - договір). Відповідно до п. 1 договору, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах договору експлуатується під`їзна колія, яка належить власнику колії, яка примикає до станції Терни стрілками №№2, 4, 6 у парній горловині станції та до Рядова - стрілкою № 8 до колії № VI станції Рядова. Під`їзна колія обслуговується локомотивом власника колії. Межею під`їзної колії є знаки "Межа під`їзної колії", які встановлено по станції Терни біля: маневрового світлофору М10, розташованого на відстані 61,5 м від вістряка стрілки №2 станції Терни; маневрового світлофору М8, розташованого на відстані 86,2 м від граничного стовпчика стрілки № 4 станції Терни; маневрового світлофору М6, розташованого на відстані 147,2 м від граничного стовпчика стрілки № 6 станції Терни; по станції Рядова біля вхідного світлофору - Чк, розташованого на відстані 500 м від вістряка стрілки № 8 станції Рядова. Розгорнута довжина під`їзної колії складає 268 700 погонних метрів (п. 2 договору). Рух поїздів на під`їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії та Інструкції по сигналізації на залізницях України (п. 4 договору). Відповідно до п. 5 договору, здавання вагонів для під`їзної колії зі станції Терни, Рядова здійснюється: - порожні хопери - через інтервал часу 2,0 години; - порожні напіввагони для навантаження концентрату залізорудного, обкотишів - через інтервал часу 2,5 години; - вагони з небезпечними вантажами класу "1ВМ" - не пізніше, ніж через 2 години з моменту їх прибуття на станцію примикання; - інші вагони - за повідомленнями, які передає прийомоздавальник вантажу та багажу станції, нарочним прийомоздавальнику власника колії не пізніше, ніж за 2 години до фактичного здавання вагонів, із реєстрацією у Книзі повідомлень форми ГУ-2. У разі здавання вагонів залізницею власнику колії за його згодою раніше встановленого інтервалу, передача вагонів здійснюється поза інтервалом. Згідно з п. 6 договору вагони, що прибули на станцію Терни регіональної філії "Придніпровська залізниця" для ПрАТ "ПівнГЗК", подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 13 станції Терни, за вказівкою чергового по залізничній станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії. Вагони, що прибули на станцію Рядова регіональної філії "Придніпровська залізниця" для ПрАТ "ПівнГЗК", подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 3А, 3Б, І, ІІ, 4, 5, VI, 7, 8, 9, 10 станції Рядова, за вказівкою чергового по залізничній станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії. Про готовність вагонів до забирання власник колії повідомляє залізницю. Повідомлення передає начальник зміни цеху зовнішнього транспорту (диспетчер зміни, черговий по станції) або диспетчер виробничого відділу УЗТ по телефону відповідальному працівнику станції примикання залізниці не пізніше, ніж за 2 години до пред`явлення вагонів до здачі залізниці, з наступним наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (п. 8 договору). Час перебування вагонів на під`їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (п. 11 договору). Для під`їзної колії встановлюється загальний термін перебування усіх вагонів - 15,0 год. (п. 12 договору). Відстань для нарахування збору за подачу, забирання вагонів встановлюється 0 км в обидва кінці (п. 13 договору). Відповідно до п. 14 договору, власник колії сплачує залізниці: - за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеними у розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги (Тарифного керівництва № 1); - за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з правилами зберігання вантажів; - інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, які виконує залізниця для власника колії; - згідно з діючими нормативними документами. Збори і плати вносяться на підставі ст. 62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "ЄРЦ". Пунктом 15 договору встановлено, що власник копії несе відповідальність за схоронність вагонного парку відповідно до ст. 124 Статуту залізниць України, розділу ІV "Порядок розрахунку розмірів збитків за пошкодження вантажних вагонів" Правил користування вагонами і контейнерами. Вагони з під`їзної колії повертаються очищеними від вантажу, із знятими реквізитами кріплення після розвантаження, промитими у випадках, передбачених Правилами перевезення вантажів навалом і насипом, згідно зі ст. 35 Статуту залізниць України. Збори і плати вносяться на підставі ст. 62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії ЄРЦ. У п. 19 договору сторони погодили, що договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє з 23.12.2017р. до 23.12.2022р., включно. Доказів припинення, зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано. В березні 2020 року, за залізничними накладними №№ 46130738, 53937744, 53937736, 53933883, 53943098, 53935631, 53936001, 53936183, 53936217, 53937702, 53943049, 53942884, 53943080, 53943056, 53938239, 53933875, 53943106, 53943155. 53943171, 53943262, 53943254, 53943270, 53925574, 53929006, 53929238, 53933867, 53929022, залізницею прийнято до перевезення на адресу відповідача вантаж концентрат залізорудний та порожні власні вагони. Згідно із зазначеними накладними, станція та залізниця призначення Терни Придніпровської залізниці. На шляху прямування на підставі наказів №230 від 02.03.2020 р., № 982 від 10.03.2020 р., вказані вагони затримано через зайнятість колій станції призначення Терни, у зв`язку з неприйняттям вагонів одержувачем ПрАТ Північний ГЗК на свою під`їзну колію. За наведеним фактом станцією затримки Кривий Ріг-Західний, Верхівцеве Придніпровської залізниці у порядку, передбаченому п.п. 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, п. 9 Правил зберігання вантажів складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а: №46 від 102.03.2020р., № 47 від 07.03.2020р., № 9 від 11.03.2020р., № 10 від 10.03.2020р.; акти загальної форми ГУ-23 №46 від 02.03.2020р., №4594 від 10.03.2020р., № 4597 від 11.03.2020р.. При цьому, станцією затримки може бути будь-яка станція на шляху прямування поїзда (лист Міністерства інфраструктури № 2197/45/190-2018 від 07.03.2018р.). За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника, була нарахована плата за користування спірними вагонами за відомостями форми ГУ-46 №№ 13039060, 13039107, 13039108, 13039109, 15039110 у розмірі 169 975,08грн. та збір за зберігання вантажу за накопичувальною карткою ф.ФДУ-92 №19039042, у розмірі 209 936,52 грн. Відомості плати за користування вагонами підтверджено підписом працівника станції, як передбачає графа Підпис працівника станції форми ГУ-46 згідно Додатку № 1 до п.3 Правил. Відомості плати ф. ГУ-46 та накопичувальні картки ф. ФДУ-92 ПрАТ ПІВНГЗК було підписано із запереченнями: З актами станцій Кривий Ріг-Західний, Верхівцеве не згодні, на станції Терни були вільні колії. Вагони прийняті до перевезення понад добову переробну спроможність фронтів вивантаження. Відповідач плату за користування вагонами у розмірі 169 975,08грн. та збір за зберігання вантажу у розмірі 209 936,52 грн. не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом за захистом своїх прав.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін виходячи з наступного. Предметом спору є вимога АТ "Укрзалізниця" про стягнення з ПрАТ "Північний ГЗК" плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу. Підставою визначено затримку вагонів з вини Відповідача, у зв`язку з чим йому нараховано плату за їх користування та збір за зберігання вантажу за час затримки. Відповідно до ст. 908 ЦК України, ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Згідно зі ст. 71 Статуту залізниць України взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Як вбачається з матеріалів справи, 14.12.2017 р. між сторонами укладено Договір № ПР/М-17-2/14-744/НЮдч про експлуатацію залізничної під`їзної колії Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Терни і Рядова регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі Договір). Умовами договору встановлено, що власник колії сплачує АТ "Укрзалізниця" плату за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України та за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, що сплачується незалежно від місця затримки ( на станції призначення та на підходах до неї ) - згідно з Правилами зберігання вантажів. Відповідно до підп. 8 п. 6 р. 1 Статуту залізниць України (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. При цьому порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за перевізними документами зі сплатою перевізної плати, мають статус "вантажу", який залізниця зобов`язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати його одержувачу, зазначеному в накладній. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2018р. у справі № 904/7360/17. Права, обов`язки і відповідальність залізниць та підприємств, які користуються залізничним транспортом, а також організація та основні умови перевезення вантажів визначаються Статутом залізниць України. Ст. 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом. Порядок зберігання вантажів та нарахування у зв`язку з цим відповідного збору регламентуються Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. за N 644, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за N 866/5087. Згідно з п. п. 5, 8 вказаних Правил, якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені ст. 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу. Збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється: 1) якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; 2) при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; 3) при затримці - з моменту затримки. Відносно плати за користування вагонами, то відповідно до статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. за N 113, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 р. за N 165/3458, п.п. 3, 6, 8 - 10, 12 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів. При цьому усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи ( що не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість ( п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 864/5085 ). Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Ч. 1 ст. 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. ст. 76-79 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Доказами вини Відповідача у затримці вагонів на підходах до станції призначення та правомірності дій залізниці щодо надання наказів є: акти загальної форми ГУ-23, акти про затримку вагонів ф. ГУ-23а, повідомлення про затримку вагонів, накази на затримку вагонів, відомості плати за користування вагонами ф. ГУ-46, та накладні, оформлені працівниками залізниці у відповідності з вимогами діючих нормативно-правових документів: п. п. 4, 6, 8, 9, 10, 12 Правил користування вагонами, ст. ст. 119, 125 Статуту залізниць України, Договору сторін. Відповідно до п.1.1 п.1 Правил оформлення перевізних документів накладна надається в електронному вигляді ( із накладенням цифрового підпису ЕЦП ). Накладна в електронному вигляді складається у формі електронної реєстрації даних, які можуть бути трансформовані у письмовий запис. Засоби, що використовуються для реєстрації та обробки даних, повинні відповідати вимогам законодавства. Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції - Позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що затримка вагонів на станції підходу до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу Відповідача, у зв`язку з неприйняттям вагонів вантажовласником ( Відповідачем) - Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, які складені відповідно до встановлених законодавством вимог. При цьому, матеріалами справи підтверджується, що станціями призначення та затримки оформлені відповідні документи, у тому числі акти форми ГУ-23а, ГУ-23, на підставі яких за час знаходження спірних вагонів на станції затримки згідно із Тарифним керівництвом № 1 розрахована плата за користування спірними вагонами у розмірі 169 975,08 грн. та збір за зберігання вантажу у розмірі 209 936,52 грн. Позивач своєчасно повідомив Відповідача про готовність залізниці передати вагони на під`їзну колію Відповідача, щодо яких складено вищевказані акти загальної форми на віднесення на відповідальність вантажовласника. Відповідні записи-повідомлення відображені у Книгах форми ГУ-2 повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження станції Терни Придніпровської залізниці. При цьому, доказів повідомлення Відповідачем Позивача відповідно до п. 8 договору про готовність вагонів до забирання матеріали справи не містять. Доводи Скаржника про те, що затримка вагонів сталася не його з вини спростовуються встановленими обставинами справи. Спірні вагони були затримані на шляху прямування з вини Відповідача через скупчення на станції призначення вагонів і несвоєчасне вивільнення Відповідачем колій від вантажу, який прибув на його адресу, що є порушенням п. 33 Правил видачі вантажів та ст. ст. 46, 47 Статуту. Зайнятість приймально-відправних колій на станції призначення згідно з технологічним процесом роботи станції планує проїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку АТ "Укрзалізниці" і власних вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з відповідачем, обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції. Підпунктом 14.2.1 п. 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язків України від 31.08.2005 р. № 507, визначено, що приймання поїздів на станцію має проводитись тільки на вільні колії, які призначені для цього технічно-розпорядчим актом станції. Наявність тимчасово вільних колій на станції - це виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту. Отже, на станції призначення, крім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів (також і поїздів відповідача). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 р. у справі № 904/7535/17, від 15.06.2018 р. у справі 904/7360/17, від 17.10.2018 р. у справі № 904/6067/18, від 04.11.2019 р. у справі № 904/5461/18. Наявність вільних під`їзних колій на станції призначення Терни, з урахуванням неподання Відповідачем суду доказів на підтвердження вжиття ним передбачених Договором заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, є свідченням вини останнього у такому скупченні, внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні вагонів зі станції призначення за наявності вільних під`їзних колій. За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що у позивача наявні підстави для нарахування плати за користування вагонами у розмірі 169 975,08 грн., та збору за зберігання вантажу розмірі 209 936,52 грн. За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка проявляється в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. За загальним правилом обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Зазначена норма Конституції України міститься і в ст. 74 ГПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно із ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права. Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення. З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.

10. Судові витрати. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника. На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2021р. у справі № 904/4866/20 залишити без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 30.03.2021 р. Головуючий суддя І.М. Кощеєв Суддя І. Л. Кузнецова Суддя О.В. Чус