Постанова 4873 № 910/10723/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "29" березня 2021 р. Справа№ 910/10723/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Агрикової О.В. суддів: Мальченко А.О. Чорногуза М.Г. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 (повний текст рішення складено 30.11.2020) у справі № 910/10723/20 (суддя Васильченко Т.В.) За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус-Трейд" до:

1. Міністерства юстиції України

2. Державної казначейської служби України про стягнення 54535, 31 грн.,- В С Т А Н О В И В : У 2020 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Статус-Трейд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України та Державної казначейської служби України про стягнення 54535, 31 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неправомірних дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по списанню з банківських рахунків позивача, який не є боржником за виконавчим провадження, грошових коштів в сумі 54535, 31 грн., позивачу завдано шкоду у заявленому розмірі. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 року позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус-Трейд" матеріальну шкоду в сумі 54 535 грн. 31 коп. Рішення мотивовано тим, що будь-яких правових підстав для списання грошових коштів з банківських рахунків позивача не було, оскільки не було доведено наявності заборгованості позивача перед ПАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот", а відтак відбулось порушення права позивача на мирне володіння майном. Не погодившись із прийнятим рішенням, Міністерство юстиції України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції фактично поклав на державного виконавця вину за належне виконання ним своїх посадових обов`язків, належне та своєчасне виконання рішення суду, назвавши ці дії незаконними, не врахувавши той факт, що на момент вчинення державним виконавцем дій ухвала набрала законної сили та підлягала негайному виконанню і підстави для її невиконання у державного виконавця були відсутні. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Чорногуз М.Г. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 року розгляд справи вирішено здійснювати порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). 03.02.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів засобами електронного зв`язку, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус-Трейд", позивача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду Харківської області від 16.11.2015 у справі №913/869/14, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.02.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2016, позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" про стягнення 317908182,52 грн. задоволені частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" на користь Дочірньої компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" інфляційні втрати у розмірі 26102541,19 грн та 3% річних у розмірі 17933755,02 грн, в іншій частині позову відмовлено. 29.02.2016 Господарським судом Харківської області видано наказ на виконання рішення суду від 16.11.2015. Постановою Верховного Суду України від 12.04.2017 вищевказані судові рішення скасовані в частині відмови у задоволенні позову Дочірньої компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" про стягнення 257096613,12 грн інфляційних втрат і 16775723,19 грн 3% річних. Справа №913/869/14 у цій частині передана на новий розгляд до Господарського суду Харківської області. В іншій частині позовних вимог, щодо якої було видано наказ від 29.02.2016, рішення залишені без змін. За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Харківської області від 28.11.2017 у справі №913/869/14, позов в частині вимог про стягнення 257096613,12 грн. інфляційних втрат і 16775723,19 грн. 3% річних задоволено. 21.12.2017 Господарським судом Харківської області на виконання рішення суду від 28.11.2017 у справі №913/869/14 видано наказ. 29.11.2019 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншій особі, а саме Товариству з обмеженою відповідальністю "Статус-Трейд", оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Статус-Трейд" має дебіторську заборгованість перед Приватним акціонерним товариством "Сєвєродонецьке об`єднання Азот". Так, як зазначив державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, йому під час проведення виконавчих дій в межах зведеного виконавчого провадження №51291600 стало відомо, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Статус-Трейд" здійснювало платежі за спожиту електричну енергію Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" на підставі договору доручення №35/ФО/18-104 від 05.07.2018, згідно якого повірений зобов`язується від імені та за рахунок довірителя виконувати грошові зобов`язання. При цьому, відповідно до балансу (звіту про фінансовий стан) станом на 30.06.2019 дебіторська заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус-Трейд" перед кредитором, тобто Приватним акціонерним товариством "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" становила: за продукцію, товари, роботи, послуги 9 919,3 тис. Грн..; за розрахунками за виданими авансами 76,0 тис. грн.; за розрахунками з бюджетом 0,00 тис. Грн.; інша поточна кредиторська заборгованість 595247,1 тис. грн. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.12.2019 у справі №913/869/14 заяву Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №58667721/6 про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншій особі, задоволено та з метою виконання наказу Господарського суду Харківської області від 21.12.2017 у справі №913/869/14 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" грошових коштів звернуто стягнення на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус-Трейд", які належать Приватному акціонерному товариству "Сєвєродонецьке об`єднання Азот". Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 у справі №913/869/14 ухвалу від 09.12.2019 скасовано, у задоволенні заяви Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №58667721/6 про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншій особі відмовлено. Проте, 27.12.2019 на підставі платіжних вимог №1/6/3 від 26.12.2019, №1/6/6 від 26.12.2019, №1/6 від 26.12.2019, №1/6/5 від 26.12.2019 та №1/6/2 від 26.12.2019 державного виконавця, виданих на виконання наказу №913/869/14, з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус-Трейд" були списані грошові кошти в загальній сумі 54535,31 грн. Відтак, враховуючи, що діями державного виконавця щодо списання грошових коштів з рахунків позивача, йому завдано матеріальної шкоди у розмірі 54535,31 грн., в наслідок чого позивач просить стягнути вказану суму з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Згідно із статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у даній справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи. Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Наявність такого елементу цивільного правопорушення як неправомірні дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підтверджується наступним. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження"). Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з частиною 1 та 4 статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом. З матеріалів справи вбачається, що 29.11.2019 Державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав заяву №58668051/6 про звернення стягнення на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус-Трейд", з метою виконання наказу Господарського суду Харківської області у справі №913/869/14 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" грошових коштів, яка була задоволена ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.12.2019. При цьому суд виходив з того, що державним виконавцем було виявлено факт наявності грошової заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус-Трейд" перед Приватним акціонерним товариством "Сєвєродонецьке об`єднання Азот". 26.12.2019 Державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виніс постанову про арешт коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус-Трейд" та виставив для виконання наказу суду №913/869/14 платіжні вимоги №1/6/3 від 26.12.2019, №1/6/6 від 26.12.2019, №1/6 від 26.12.2019, №1/6/5 від 26.12.2019 та №1/6/2 від 26.12.2019 на списання грошових коштів з рахунків позивача у даній справі. На підставі виставлених державним виконавцем платіжних вимог з банківських рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус-Трейд" були списані грошові кошти в загальному розмірі 54535,31 грн. В подальшому, постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 у справі №913/869/14 ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.12.2019 скасовано та відмовлено у задоволенні заяви державного виконавця №58667721/6 про звернення стягнення на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус-Трейд". Зокрема, Східним апеляційним господарським судом встановлено, що державним виконавцем не було надано належних доказів на підтвердження наявності заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус-Трейд" перед Приватним акціонерним товариством "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" у відповідному розмірі. Надана заявником копія листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус-Трейд" від 16.10.2019, в якому йдеться про наявність поточної дебіторської заборгованості у Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус-Трейд" в сумі 595247,00 грн. за даними балансу на 30.06.2019, не може вважатися належним та допустимим доказом, адже дебіторська заборгованість - є заборгованістю контрагентів перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Статус-Трейд", а не навпаки. Жодних інших доказів на підтвердження наявності заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус-Трейд" перед боржником, державним виконавцем надано не було. Таким чином, судом апеляційної інстанції було встановлено відсутність підстав для звернення державним виконавцем стягнення на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Статус-Трейд" в межах заборгованості такої особи перед Приватним акціонерним товариством "Сєвєродонецьке об`єднання Азот". Вказана постанова набрала законної сили та у касаційному порядку не оскаржувалась. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.03.2020 у справі №913/869/14 визнано неправомірною постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 26.12.2019 у виконавчому провадженні №58667721 про арешт коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус-Трейд" та зобов`язано відповідний департамент поновити порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус-Трейд" шляхом скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 26.12.2019 ВП №58667721 та зняття арешту з коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус- Трейд". Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили. Норми статті 129-1 Конституції України визначають обов`язковість виконання усіма суб`єктами прав судового рішення у вказаній справі. Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. В силу частини статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, рішення у справах №913/869/14 не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі №910/10723/20, не можуть йому суперечити. Таким чином, рішенням у справі №913/869/14 було встановлено обставини неправомірних дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по списанню з банківських рахунків позивача. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що твердження відповідачів про те, що списання коштів відбулось на підставі чинної ухвали суду, яка в подальшому скасована у апеляційному порядку не приймаються, оскільки заяву про звернення стягнення на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус-Трейд" подав саме державний виконавець з посиланням на те, що ним під час здійснення виконавчих дій було виявлено факт наявності грошової заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус-Трейд" перед Приватним акціонерним товариством "Сєвєродонецьке об`єднання Азот". Отже, колегія суддів приходить до висновку, що будь-яких правових підстав для списання грошових коштів з банківських рахунків позивача не було, оскільки не було доведено наявності заборгованості позивача перед Приватним акціонерним товариством "Сєвєродонецьке об`єднання Азот". Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим задоволення судом першої інстанції позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди в сумі 54 535 грн. 31 коп, завданих неправомірними діями Міністерства юстиції України та Державної казначейської служби України по списанню з банківських рахунків позивача, який не є боржником за виконавчим провадження, грошових коштів. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції. Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано апелянту вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника. Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 у справі №910/10723/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 у справі №910/10723/20 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10723/20. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України. Головуючий суддя О.В. Агрикова Судді А.О. Мальченко М.Г. Чорногуз