Постанова 4872 № 916/2908/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/2908/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Колоколова С.І. суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф. Справа розглядається в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на рішення Господарського суду Одеської області від „14" грудня 2020р., повний текст якого складено та підписано „21" грудня 2020р. у справі № 916/2908/20 за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Левадія-Транс» про стягнення 219 853,59 грн., головуючий суддя - Цісельський О.В. місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області В С Т А Н О В И В : У жовтні 2020 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Левадія-Транс», в якій просило стягнути з відповідача на користь позивача шкоду в порядку регресу у розмірі 219 853,59 грн., а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати. Позовні вимоги, із посиланням на приписи ст.993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем обов`язків щодо належного збереження вантажу, прийнятого до перевезення та передачі у належній якості вантажоодержувачу та здійсненням позивачем страхового відшкодування. Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.12.2020 (суддя Цісельський О.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю, з огляду на те, що наявні у справі документи, вказують про необґрунтованість розрахунку позивачем розміру страхового відшкодування, і, як наслідок, необґрунтованість вимоги до відповідача у даній справі. Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2020 року по справі №916/2908/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Левадія-Транс» про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 219 853,59 грн. Скаржник вважає, що висновки викладені у рішенні Господарського суду Одеської області не відповідають обставинам справи та наявним у матеріалах справи документам. Апелянт не згоден з ухваленим рішенням, вважає його прийнятим на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотримані норм процесуального права. На думку скаржника, господарським судом безпідставно вказано у рішенні суду та без повного і належного дослідження матеріалів справи акцентовано увагу, що «вартість нанесеного збитку становить 263 688,46 грн.», оскільки судом не досліджено у сукупності всі документи, які стали підставою для визначення розміру збитку, які вказані п.9 страхового акту. Вказані документи, надали законне право позивачу розрахувати суму страхового відшкодування у розмірі 458 841,05 грн., а не 263 688,46 грн., як помилково вказує суд першої інстанції у своєму рішенні. Крім того, скаржник зазначає, що всі п`ять платіжних доручень є належними та допустимим доказами того, що ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" виплатила на законних підставах своєму Страхувальнику - ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» страхове відшкодування по страховому випадку, який є предметом судового розгляду по справі №916/2908/20. Однак, судом першої інстанції вказані документи, які наявні в матеріалах справи, на підставі яких здійснено позивачем розрахунок суми страхового відшкодування і здійснена виплата страхувальнику суми страхового відшкодування, не взяті до уваги, під час судового розгляду і не досліджені належним чином, що призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає фактичним обставинам справи і підлягає скасуванню. Також скаржник вважає, що при винесені рішення від 14.12.2020 Господарський суд Одеської області неправильно визначився із характером спірних правовідносин, не застосував закон, який підлягає застосуванню, зокрема ст. 27 ЗУ «Про страхування», ст.993 ЦК України, ст.1191 ЦК України, приписи ч.2 ст.308 ГК України, у зв`язку з чим прийняв помилкове рішення, яке підлягає скасуванню. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 року клопотання Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено. Поновлено Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Українська страхова група" строк на апеляційне оскарження. Зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2020 року у справі № 916/2908/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на рішення Господарського суду Одеської області від „14" грудня 2020р. у справі №916/2908/20. Розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" ухвалено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Левадія-Транс» просило у задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" відмовити в повному обсязі. Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступних висновків. Як вбачається з наявних матеріалів справи, 26 лютого 2019 року між ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» (Страховик) та ТОВ «АТБ - Маркет» було укладено генеральний договір добровільного страхування вантажів №40 - 0197-19-00032. Предметом вказаного договору є майнові інтереси Страхувальника, пов`язані із володінням користуванням і розпорядженням заявленими на страхування вантажами. 19.06.2015 року між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» (Покупець) та Ficosota Ltd (Продавець) було укладено контракт № 2934-CP/BG на поставку продукції. Відповідно до специфікації № 714 від 09.10.2019р. до контракту № 2934-CP/BG від 19.06.2015р. продавцем поставлено 2 372 ящика товару в загально кількості 47 864 штуки вартістю 23717,26 доларів США. 01.06.2015 року між ТОВ «АТБ-Маркет» (Клієнт) та ПП «Транс Логістик» (Виконавець) було укладено договір № 0106-15 перевезення вантажу, за умовами якого виконавець зобов`язується за рахунок клієнта надати послуги з організації та здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародних сполученнях та по території України, а клієнт зобов`язується прийняти та сплатити належним чином надані послуги. 02.10.2019р. сторонами була підписана заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом до договору № 0106-15 від 01.06.2015р. за маршрутом Болгарія (Шумен) - Україна (м. Дніпропетровськ), вантажовідправником товару було Ficosota Ltd (м. Шумен, Болгарія), вантажоодержувачем - ТОВ «АТБ-МАРКЕТ». В подальшому між ПП «Транс Логістик» (Замовник) і ТОВ «Українська Експедиційна Група» (Експедитор) було укладено договір № 01/11/17-1 від 01.11.2017 року про надання послуг з транспортного обслуговування, відповідно до якого експедитор зобов`язався надати замовнику послуги транспортного, транспортно-експедиційного, експедиційного обслуговування - перевезення вантажів та/або організація перевезення вантажів автотранспортом в міжнародних сполученнях та по території України, а клієнт зобов`язується прийняти та сплатити належним чином надані послуги. На виконання умов договору сторонами підписано відповідну заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 40043832 від 02.10.2019р. В свою чергу, 20.04.2017 року між ТОВ «Українська Експедиційна Група» (експедитор) та ТОВ «Левадія-Транс» (перевізник) укладено договір № 20.04/1 про надання транспортно-експедиційних послуг. Згідно п. 1.1. даного договору експедитор доручає, а перевізник зобов`язується надати послуги з транспортно-експедиторського обслуговування та організувати перевезення вантажів, що налаються експедитором по території України та в міжнародному сполученні відповідно до умов цього договору та заявок експедитора. 09.10.2019 року ТОВ «Українська Експедиційна Група» та ТОВ «Левадія-Транс» (перевізник) підписали заявку № 000009798-1 до договору № 20.04/1 від 20.04.2017 року, згідно з якою експедитор зобов`язався організувати перевезення вантажу побутової хімії орієнтовано вагою 21 т. за маршрутом перевезення Шумен (Болгарія) - Нерубайське (Україна). Так, як вбачається з товаросупровідних документів, зокрема Invoice № 1000239973 від 09.10.2019 року та (Packing list № 1000239973 від 09.10.2019 року, ТОВ «Левадія-Транс» прийняло від відправника Ficosota Ltd. до перевезення за вказаним маршрутом наступний вантаж: - ополіскувач для тканин Savex Soft Romantique 0,9л - 550 шт., 55 упаковок, вартістю 536,25 доларів СІІІА; - ополіскувач для тканин Savex Soft Charmant 0,9л - 10 450 шт., 1045 упаковок, вартістю 10 188,75 доларів США; - мило рідке гліцеринове з зволожуючою дією Тео Rich Tete-a-Tete Sensual Dahlia 400мл - 8 064 шт., 687 упаковок, вартістю 4669,06 доларів США; 7 - мило тверде Тео Rich Tete-a-Tete Delicate Care 100гр. - 28 800 шт., 600 ящиків, вартістю 8 323,20 доларів США. Всього Ficosota Ltd надано до перевезення 2 372 упаковок, 47 864 одиниць товару загальною вартістю 23717,26 доларів США. Вказане також підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 065005 від 09.10.2019 року. Перевезення вантажу здійснювало ТОВ «Левадія-Транс» транспортними засобами, а саме спеціалізованим вантажним тягачем DAF XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Перевезення вантажу здійснювалось водієм ОСОБА_1 , який працює в ТОВ «Левадія Транс» (наказ про прийняття на роботу № ЛТ-017-К/тр-0000000031 від 04.10.2018 року) та водієм ОСОБА_2 . який працює в ТОВ «Левадія Транс» (наказ про прийняття на роботу № ЛТ-017-К/тр-0000000033 від 02.07.2019 року). 10.10.2019р. відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу DAF FT XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який перевозив вантаж за адресою 6 кілометр траси Е675 Негру Воде - Констанца, Румунія. В результаті ДТП транспортний засіб, який перевозив вантаж перекинувся і відбулося пошкодження вантажу (товару). Позивач у позовній заяві зазначив, що після настання дорожньо-транспортної пригоди відбулося перевантаження товару в транспортні засоби, які належать ТОВ «Левадія-Транс», а саме спеціалізований вантажний сідловий тягач MAN TGX 18.440 з причепом SCHMITZ НОМЕР_3 з попереднім перебиранням та перерахунком продукції. За результатами проведеного на складі компанії NERTRANS CARGO SRL перерахунку продукції, кількість цілої продукції було визначено наступним чином: ополіскувач для тканин Savex Soft Romantique/Charmant 0,9л - 4210 пляшок, 421 ящиків; мило рідке гліцеринове з зволожуючою дією Тео Rich Tete-a-Tete Sensual Dahlia 400мл - 6240 пляшок, 520 ящиків; мило тверде Тео Rich Tete-a-Tete Delicate Care ІООгр. - 22 656 шт., 472 ящика, а всього 1413 ящиків, 33 106 одиниць товару. Митне оформлення товару проводилось на підставі акту сюрвеєра та документів про ДТП. Після митного оформлення, прийомка на складі проводилась у присутності страхового агента ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» та експерта Одеської регіональної торгово-промислової палати. З приводу пошкодження вантажу Страхувальника, згідно Рекламаційного акту №13/11 від 13.11.2019 року, Страхувальник вимагав від ПП «Транс Логістик», як експедитора цього перевезення, відшкодувати збитки, завдані частковою втратою/пошкодженням вантажу під час перевезенні в сумі 566 315,38 грн., які включать в себе: 467 316,47 грн. - вартість пошкодженого/ втраченого товару; 68 510,73 грн. - вартість митних платежів додатково сплачених ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» у зв`язку із пошкодженням частини вантажу; 2 678,40 грн. - вартість проведення експертизи Одеської регіональної торгово-промислової палати; 27 809,78 грн. - вартість транспортних витрат у пропорції до кількості неприйнятого товару. В кінцевому результаті ТОВ «Українська експедиційна група» звернулась до ТОВ «Левадія-Транс», як кінцевого перевізника, із претензією № 20/11-юр від 20.11.2019 року. За твердженням позивача, згідно договору № 20.04/1 від 20.04.2017 року про надання транспортно-експедиційних послуг, ТОВ «Левадія-Транс» несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення до моменту видачі вантажоотримувачу, який зазначений в товарно-транспортних документах, та несе відповідальність за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, прийнятого до перевезення. В свою чергу, 31.10.2019 року Страхувальник звернувся до ПАТ «СК «УСТ» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування й надав усі необхідні документи, а 24.01.2020 року ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на підставі акту ТОВ «АТБ-Маркет» від 10.11.2019 року, Експертного висновку №УТЕ-І362/2 від 11.11.2019 року, CMR № 065005. Invoice № 1000239973, Звіту про інвентаризацію було складено страховий акт № МН-3 від 24.01.2020 року та розрахунок остаточної суми страхового відшкодування № МН-3 від 24.01.2020 року, на підставі яких позивач здійснив виплату Страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 458 841,05 грн. Також, ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» стало відомо, що відповідальність перевізника ПП «Транс Логістик» була застрахована у ПрAT «СК «ПЗУ Україна», у зв`язку з чим позивач звернувся до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» із заявами на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу на суму 458 841,05 грн. та отримала часткову виплату страхового відшкодування від ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» у розмірі 238 987,46 грн. Однак, як стверджує позивач, на момент подання позову, шкода заподіяна ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» становить 219 853,59 грн. ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» звернулась до ПП «Транс Логістик» із претензією про відшкодування шкоди (в порядку регресу) на суму 219 853,59 грн., а також до ТОВ «Левадія-Транс» із претензією про відшкодування шкоди (в порядку регресу) на суму 219 853,59 грн., проте претензії ані ПП «Транс Логістик», ані ТОВ «Левадія-Транс» не розглянуті, відповіді не отримані та вимоги ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» не задоволені ані ПП «Транс Логістик», ані ТОВ «Левадія-Транс». Таким чином, керуючись положенням Договору № 20.04/1 від 20.04.2017 року про надання транспортно-експедиційних послуг, та чинним законодавством України, позивач вважає, що ТОВ «Левадія-Транс», як перевізник, є відповідальним за пошкодження вантажу під час перевезення та повинно відшкодувати збитки завдані пошкодженням і втратою частини вантажу, а до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування, виплаченого потерпілій особі (Страхувальнику), на його думку, перейшло право зворотної вимоги до особи, яка завдала збитки Страхувальнику, а саме до ТОВ «Левадія-Транс». У відзиві на позовну заяву ТОВ «Левадія-Транс» просило у задоволенні позовної заяви ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що позивач у позовній заяві не надає розрахунку збитків, завданих частковою втратою/пошкодженням вантажу під час перевезення. Натомість, ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ґрунтуючись на Експертному висновку Торгово-Промислової палати № УТЕ-1362/2 від 11.11.2019р., надало ТОВ «ЛЕВАДІЯ-ТРАНС» Звіт № 200117-192801 «про оцінку вартості матеріальних збитків завданих власнику майна внаслідок ДТП, що сталося на території Румунії під час перевезення вантажу за маршрутом: Шумен (Болгарія) - Нерубайське (Україна)», в якому були всебічно проведені розрахунки збитків, завданих частковою втратою/пошкодженням вантажу, і визначена вартість нанесеного збитку в розмірі 263 688, 46 грн. (де, сума збитку від пошкодженого товару - 29 187,64 грн.; а від нестачі товару - 234 500,82 грн.), з якою ТОВ «Левадія-Транс» погоджується в повному обсязі. Крім того, відповідач зазначив, що згідно контракту на постачання продукції № 2934-CP/BG від 19.05.2015р. між ТОВ «АТБ-Маркет» та Ficosta і специфікації № 714 від 09.10.2019р. вартість товару складає 467 316,47 грн., а отже, на думку відповідача, позивач вимагає від ТОВ «Левадія-Транс», а раніше від ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», сплатити кошти за цілий та неушкоджений вантаж. Водночас, як стверджує відповідач, між ТОВ «Левадія-Транс» та ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» укладено Договір добровільного страхування відповідальності автоперевізника № 312.994172202.20233 від 12.09.2019р., відповідно до якого Страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування Страхувальнику, а загальна страхова сума (ліміт відповідальності) по будь-якій претензії по кожному страховому випадку складає 250 000,00 доларів США. Відповідач звертає увагу, що ліміт відповідальності перевищує суму позовних вимог, а отже, позивач, в разі незгоди з розміром виплати страхового відшкодування, мав звертатися з претензією/судовим позовом до ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», оскільки саме воно є страхувальником відповідальності ТОВ «Левадія-Транс». Додатково відповідач наголосив, що позивач додає Страховий акт № МН-3 від 24.01.2020р. на підставі якого він сплатив за страховим випадком внаслідок ДТП в цілому 458 841,05 грн., проте номери страхових актів в наданих позивачем п`яти платіжних доручень не співпадають з номером Страхового акту позивача, отже, на думку відповідача, можна зробити висновок, що вони ніяким чином не відносяться до справи про страхове відшкодування за перевезений ТОВ «Левадія-Транс» вантаж, а за вищенаведеними платіжними дорученнями взагалі не можна визначити за який товар і на яку суму позивач насправді сплатив, оскільки він не надає в додатках до позовної заяви страхові акти, що відповідають зазначеним. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог та відмовив у їх задоволенні у повному обсязі. Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає наступне. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України). Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права. Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог. Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Правочином на підставі ч. 1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України). Сторони є вільними згідно ст. 627 ЦК України в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору (ст. 628 ЦК України) становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами на підставі ст. 629 ЦК України. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. За договором транспортного експедирування (ч.1 ст.926 ЦК України) одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. За порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор на підставі ст. 934 ЦК України відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу. Положеннями ст. 41 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування. За невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, в тому ж порядку, як і за власні дії. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Так, 16.06.2015 року між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» (Покупець) та Ficosota Ltd (Продавець) було укладено контракт № 2934-CP/BG на поставку продукції. 01.06.2015 року між ТОВ «АТБ-Маркет» (Клієнт) та ПП «Транс Логістик» (Виконавець) було укладено договір № 0106-15 перевезення вантажу. В подальшому між ПП «Транс Логістик» (Замовник) і ТОВ «Українська Експедиційна Група» (Експедитор) було укладено договір № 01/11/17-1 від 01.11.2017 року про надання послуг з транспортного обслуговування та договір між ТОВ «Українська Експедиційна Група» (Експедитор) і ТОВ «Левадія Транс» (Перевізник) № 20.04/1 від 20.04.2017 року про надання транспортно-експедиційних послуг. Відповідно до CMR № 065005 від 09.10.2019 року вантажовідправником товару було Ficosota Ltd (м. Шумен, Болгарія), в вантажоодержувачем, в свою чергу, ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» (м. Дніпро, Україна). Відповідно до Заявки № 000009798-1 від 09.10.2019р. до договору № 20.04/1 від 20.04.2017 року, ТОВ «Левадія-Транс» взяло на себе зобов`язання по перевезенню вантажу - побутова хімія за маршрутом Шумен (Болгарія) - Нерубайське (Україна). Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 065005 від 09.10.2019 року та товаросупровідним документам ТОВ «Левадія-Транс» прийняло від відправника Ficosota Ltd. до перевезення за вказаним маршрутом вантаж згідно переліку, що всього склало 2 372 ящиків, 47 864 одиниць товару. В свою чергу, між ТОВ «Левадія-Транс» та ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" було укладено Договір добровільного страхування відповідальності автоперевізника № 312.994172202.20233, відповідно до якого Страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування Страхувальнику, а загальна страхова сума (ліміт відповідальності) по будь-якій претензії по кожному страховому випадку складає 250 000 дол. США. За приписами ч. 1 ст. 352 ГК України страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб`єктів господарювання (страховиків), пов`язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів. Відповідно до ст. 979 ЦК України та ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. За змістом ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Положеннями ст. 980 ЦК України визначено, що предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування). Страховим випадком згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком (ст. 990 ЦК України). Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною нормою також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. За приписами ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи відповідальної за заподіяні збитки. ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» звернулась до ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" із заявами на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу на суму 458 841,05 грн. та отримала часткову виплату страхового відшкодування у розмірі 238 987,46 грн. Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування розміру позовних вимог у сумі 219 853,59 грн. позивач посилається на умови Генерального договору добровільного страхування вантажів від 26.02.2019 №40-0197-19-00032, який укладений між ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» (Страховик) та ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» (Страхувальник), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, які не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим вантажем, незалежно від способу та умов його перевезення. 24.01.2020 ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на підставі акту ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» від 10.11.2019, Експертного висновку №УТЕ-1362/2 від 11.11.2019, CMR №065005. Invoce №1000239973, Звіту про інвентаризацію було складено страховий акт №МН-3 від 24.01.2020 та розрахунок остаточної суми страхового відшкодування №МН-3 від 24.01.2020, на підставі яких позивач здійснив виплату Страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 458 841,05 грн. ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» зазначає, що отримала часткову виплату страхового відшкодування від ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» у розмірі 238 987,46 грн., та отримав право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 219 853,59 грн. Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. В силу вимог частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з частиною першою статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України) За змістом ст. 79 ГПК України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Як вбачається з матеріалів справи, позивач, розраховуючи вартість матеріальної шкоди посилається на акт ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» від 10.11.2019, Експертний висновок №УТЕ-1362/2 від 11.11.2019, CMR №065005. Invoce №1000239973, Звіт про інвентаризацію, Страховий акт №МН-3 від 24.01.2020 та розрахунок остаточної суми страхового відшкодування. Разом з тим позивачем не надано висновку експертного дослідження по визначенню вартості матеріальної шкоди, відповідно до якого можливо б було встановити вартість реальних збитків, завданих частковою втратою/пошкодженням вантажу і визначити вартість нанесеного збитку. Натомість, в матеріалах справи наявний Звіт №200117-192801 про оцінку вартості матеріальних збитків завданих власнику майна внаслідок ДТП, що сталося на території Румунії під час перевезення вантажу за маршрутом: Шумен (Болгарія)-Нерубайське (Україна), здійснений на замовлення ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», відповідно до якого вартість матеріальних збитків становить 263 688,46 грн. Крім того, колегія суддів зазначає, що між ТОВ «Левадія-Транс» та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» укладений договір добровільного страхування відповідальності автоперевізника № 312.994172202.20233 від 12.09.2019р., відповідно до якого загальна страхова сума (ліміт відповідальності) по будь-якій претензії по кожному страховому випадку складає 250 000.00 доларів США. Тобто, в разі незгоди з розміром виплати страхового відшкодування, позивач має право звернутися з претензією до ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», оскільки саме воно є страхувальником відповідальності ТОВ «Левадія-Транс». Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 212 819,50 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" від 17.06.2011 суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. В силу частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України). Подані на підтвердження певних обставин докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України. Відповідно до частин першої - третьої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Колегія суддів наголошує на тому, що вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом у порядку та з дотриманням статті 86 ГПК та відображено у судовому рішенні. Скаржник, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, належних доказів та обґрунтованих підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів. Відтак, суд першої інстанції надав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а тому дійшов цілком законного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Доводи апелянта з приводу неправильно встановлених обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів судом першої інстанції, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Крім цього, враховуючи приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі. За таких обставин, перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із чим дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволені позовних вимог. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника. Керуючись статтями 129, 269, 270, 275,276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2020 року у справі №916/2908/20 залишити без змін. Постанова набирає законної з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених ст. 287 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано „30" березня 2021 року у зв`язку з відпусткою судді Разюк Г.П. 29.03.2021 (згідно наказу в.о. Голови Південно-західного апеляційного господарського суду Колоколова С.І. від 29.03.2021р. №66-в) Головуючий суддя С.І. Колоколов Суддя Г.П. Разюк Суддя Я.Ф. Савицький