Постанова 4872 № 916/1995/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А (додаткова) ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 березня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/1995/20 Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: Головуючого судді: Головея В.М. Суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф., секретар судового засідання Лінник І.А., за участю представників сторін: від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - не з`явився, від ПП Компанії «КЛІН ЛАЙН» - не з`явився, від ОСОБА_1 - не з`явився, від ОСОБА_2 - не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на рішення Господарського суду Одеської області від 24.11.2020 року (суддя Лічман Л.В.) за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до: Приватного підприємства Компанії «КЛІН ЛАЙН» ОСОБА_1 ОСОБА_2 про солідарне стягнення 1 361, 67 доларів США, - ВСТАНОВИЛА: Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.11.2020 в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішення господарського суду, Банк звернувся до суду з апеляційною скаргою. 18.02.2021 до суду від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшли відзиви на апеляційну скаргу в якому останні, крім іншого, просили суд стягнути судові витрати з апелянта, попередній розрахунок яких складає по 15 000,00 грн. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 рішення Господарського суду Одеської області від 24.11.2020 залишено без змін, а апеляційну скаргу Банка - без задоволення. 15.11.2021 до суду від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшли заяви про ухвалення додаткового рішення (постанови), в яких останні просили стягнути з Банку витрати на професійну правничу допомогу на їх користь по 15 000,00 грн. кожному. Заперечення від Банку на вказані заяви до суду не надходили. В судове засідання 29.03.2021 представники сторін не з`явились, хоча про день, час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Враховуючи викладене, судова колегія вирішила розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за відсутності представників сторін. Розглянувши вищевказані заяви, судова колегія дійшла наступних висновків. Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 зазначеного Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18. Із наявних матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом апеляційної скарги Банку на суму 30 000,00 грн. (по 15 000,00 грн.) додано до заяви про розподіл судових витрат такі документи: копії договорів про надання правової допомоги від 08.02.2021; акти приймання наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 11.03.2021. Так, згідно з договорами про надання правової допомоги від 08.02.2021 сторони узгодили зокрема наступне: - адвокат ( ОСОБА_3 ) зобов`язується надати Клієнту ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) правничу допомогу в Південно-західному апеляційному господарському суді при розгляді господарської справи №916/1995/20 щодо розгляду апеляційної скарги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на рішення Господарського суду Одеської області від 24.11.2020 року, а Клієнт зобов`язується прийняти та оплатити правову допомогу на умовах, передбачених даним Договором (п. 1.1.); - вартість правової допомоги адвоката, що визначена п. 1.1. даних Договорів становить 15 000,00 грн., виходячи із вартості 1 години правничої дороги - 2 000,00 грн. (п. 5.1.); Згідно з доданими до заяв актів приймання наданої правничої допомоги від 11.03.2021 адвокатом Ковальчуком Д.Ю. було надано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 правову допомогу (правові послуги) у обсязі погодженого сторонами у договорах про надання правничої допомоги від 08.02.2021 та відповідної вартості, на загальну суму 30 000,00 грн. (по 15 000,00 грн. кожному). Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги. З огляду на викладене, вирішуючи чи є розмір витрат відповідачів на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у даній справі, судова колегія враховує, що під час апеляційного перегляду справи позиція ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не змінювалася від позиції яка була в суді першої інстанції, а представництво їх інтересів здійснювалося тим самим адвокатом. При цьому, зміст відзивів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на апеляційну скаргу фактично дублював відзиви на позов, у зв`язку з цим, підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу не може перевищувати двох годин - 2 000,00 грн. Отже, правова позиція ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вже була сформована до апеляційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається. При перегляді справи в апеляційному порядку, було проведено одне судове засідання, яке тривало 30 хвилин (що складає 1 000, 00 грн. - вартості правової допомоги), на якому був присутній представник заявників адвокат Ковальчук Д.Ю. Дослідивши заяви про розподіл судових витрат та додані до неї документи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розмір заявлених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 30 000,00 грн. (по 15 000,00 грн.), не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною роботою у суді апеляційної інстанції, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеній вище частині. Враховуючи наведене, оцінивши подані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 докази на підтвердження понесених ними витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин даної справи, колегія суддів керуючись статтями 126, 129 ГПК України, дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи у суді апеляційної інстанції підлягають розподілу частково у сумі 6 000,00 грн. (по 3 000,00 грн.), які належить стягнути з Банку (апелянта). Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244, 281-284 ГПК України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково, стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 3 000,00 грн. та на користь ОСОБА_2 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ із зазначенням відповідних реквізитів сторін. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст додаткової постанови складено 30.03.2021. Головуючий суддя: Головей В.М. Судді: Колоколов С.І. Савицький Я.Ф.