Постанова 4856 № 560/4857/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/4857/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д. Суддя-доповідач - Сушко О.О. 29 березня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сушка О.О. суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року (м. Хмельницький повне рішення складене 17.11.2020) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області №0034222/5106/2207 від 24.03.2020 на суму 5333,90 грн, прийняте на ім`я ОСОБА_1 . Відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного: Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як суб`єкт господарювання фізична особа-підприємець, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровані види діяльності: розведення свиней; розведення інших тварин; виробництво м`ясних продуктів; оптова торгівля живими тваринами; оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; вантажний автомобільний транспорт. Позивач є платником єдиного податку 2 групи, що підтверджується наявною копією в матеріалах справи витягу з реєстру платників єдиного податку. Згідно з даних Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, позивачу належить: будівля (ковбасний цех), який розташований за адресою АДРЕСА_1 , площею 639 м.кв. Як зазначено у витягу з реєстру платників єдиного податку, вказана будівля використовується позивачем для виробництва сільськогосподарської та промислової продукції. ГУ ДПС у Хмельницькій області, у зв`язку з отриманням відомостей щодо перебування у власності позивача вищезазначеної нежитлової будівлі (ковбасний цех), яка розташований за адресою АДРЕСА_1 , площею 639 м.кв., на підставі пп. 266.7.2 п.266.7 ст. 266 Податкового кодексу України нараховано ОСОБА_1 податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки шляхом винесення податкового повідомлення-рішення №0034222-5105-2207 від 24.03.2020 на суму 5333,09 грн. Не погодившись із винесеним податковим органом податковим повідомленням - рішенням позивач подав заяву про відкликання податкового повідомлення-рішення відповідно до вимог Податкового кодексу України. За результатами розгляду заяви, листом від 30.07.2020 №25206/22-01-51-05-10 ГУ ДПС у Хмельницькій області повідомило, що податкове повідомлення - рішення 24 березня 2020 року №0034222-5105-2207 від 24.03.2020 на суму 5333,09 грн, яким нараховано податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2019 рік є правомірним та таким, що відповідає законодавству. Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне: Так, 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, яким, виклавши у новій редакції ст.266 Податкового кодексу України, законодавець запровадив справляння податку за об`єкти житлової та нежитлової нерухомості. Підпунктом 266.1.1 п. 266.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. В свою чергу пп 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Ставки податку, за правилами пп. 266.5.1 п. 266.5 ст.266 Податкового кодексу, для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України закріплено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. База оподаткування, згідно підпункту 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт. Згідно пп. 266.7.2 п. 266.6 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Стосовно новоствореного (нововведеного) об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт. Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів. Отже, із набранням чинності вказаними положеннями Податкового кодексу України 01 січня 2015 року, власники об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за виключенням випадків, визначених пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Згідно з пп.266.7.4 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов`язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об`єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств визначено підпунктом «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України Підпункту 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема, будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади. Водночас, Податковий кодекс України не містить обмежень щодо використання чи невикористання таких об`єктів. Як підтверджується матеріалами справи та встановлено судом, позивач займається підприємницькою діяльністю з основним видом діяльності - виробництво м`ясних продуктів та є власником нежитлової будівлі (ковбасний цех) за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 639 м.кв. При цьому, при віднесенні об`єктів нежитлової нерухомості позивача до об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, необхідно дотримуватись умов, визначених підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу, та враховувати рішення органів місцевого самоврядування в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та документи, які підтверджують право власності на таку нерухомість з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000. Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. До групи "Будівлі промислові та склади" (код 125), клас "Будівлі промислові" (1251), включає криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо за їх функціональним призначенням, підклас "Будівлі підприємств харчової промисловості" (код 1251.5). Основним видом діяльності позивача, згідно з наявних в матеріалах справи доказів - є виробництво м`ясних продуктів, а нежитлова будівля ковбасний цех, що розташована за адресою Хмельницька область, м. Дунаївці, вул. Шевченка, 115/8 належить позивачу на праві власності, використовуються ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності при виробництві м`ясних продуктів. В свою чергу, суд вважає необґрунтованими доводи податкового органу, що норма підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України розповсюджується лише на підприємства та не поширюється на фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність, враховуючи наступне. Норма підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України в розрізі основоположного принципу єдиного підходу до встановлення податків і зборів, передбаченого підпунктом 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, і принципу нейтральності оподаткування, встановленого у підпункті 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, не містить жодних виключень, обмежень чи застережень щодо включення будівель промисловості, що належать на праві приватної власності фізичним особам, до об`єктів, які не оподатковуються в силу закону за умови використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду). Отже, враховуючи вище зазначений аналіз норм податкового законодавтва, суд дійшов висновку, що контролюючим органом помилково віднесено належні позивачу нежитлові будівлі до категорії об`єктів оподаткування, що не мають пільг із сплати податку, у зв`язку з чим, оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідача є протиправними та підлягають скасуванню. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, як така, що розглянута за правилами спрощеного провадження, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Сушко О.О. Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.