Постанова 4852 № 398/3150/16-а

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 березня 2021 року м. Дніпросправа № 398/3150/16-а Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Юрко І.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.11.2020 року (суддя Сагун А.В., м. Кропивницький, повний текст рішення виготовлено 03.11.2020 року) у адміністративній справі №398/3150/16-а, провадження № 2-іс/340/64/20, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання призначити пенсію за вислугу років, суд,- в с т а н о в и в: У вересні 2016 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернулася з позовом до Олександрійського об`єднаного УПФ України в Кіровоградській області (далі по тексту відповідач), в якому просила визнати відмову відповідача у призначенні їй пенсії за вислугу років протиправною та зобов`язати відповідача здійснити розрахунок пенсії та призначити пенсію за вислугу років, починаючи з 30.06.2016 року. Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27.01.2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Верховного Суду від 27.08.2020 року постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27.01.2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходив з того, що відповідно з п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати - з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років. Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, що затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 затверджено перелік посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, зокрема викладач. Статтями 28, 29 Закону України «Про освіту» передбачено, що система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти; структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту. Пункт 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 року №433, визначає, що до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші). Частиною 4 ст.21 Закону України «Про позашкільну освіту» закріплено, що право на пенсію за вислугою років мають педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років. Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 року №963, посада викладача віднесена до педагогічних посад. Верховний Суд, посилаючись на судову практику, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №876/5312/17 зазначав, що суди попередніх інстанцій за наслідками розгляду даної адміністративної справи вказали на можливість зарахування до спеціального стажу позивача, необхідного для призначення пенсії відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду її роботи з 08.01.1992 року по 27.06.2016 року викладачем по класу фортепіано і концертмейстером у Комунальному вищому навчальному закладі «Олександрійське училище культури» та з 27.08.1990 року по 08.01.1992 року викладачем музики (фортепіано) в Олександрійському педагогічному училищі. Разом з тим, суди не вважали за можливе зарахувати до нього роботу позивача за сумісництвом на посаді викладача по класу фортепіано в Олександрійській вечірній музичній школі з 01.09.1985 року по 26.07.1986 року та з 01.10.1986 року по 31.12.1986 року, виходячи з того, що зарахування роботи на посаді викладача (у тому числі й у позашкільному закладі освіти) до спеціального педагогічного стажу не ставиться в залежність від того, було це основним місцем роботи особи чи за сумісництвом, за умови, якщо викладацька робота за сумісництвом займає не менше ніж 180 годин на навчальний рік, а також якщо працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати). Суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції, не досліджували питання того, чи займала ця робота позивача за сумісництвом не менше ніж 180 годин на навчальний рік, а також чи був обсяг цієї роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати), що мало безпосереднє значення для правильного вирішення спору. Верховний Суд вказав, що для правильного вирішення заявлених у даній справі позовних вимог судам попередніх інстанцій необхідно з`ясувати ту обставину, чи займала робота позивача за сумісництвом на посаді викладача по класу фортепіано в Олександрійській вечірній музичній школі з 01.09.1985 року по 26.07.1986 року та з 01.10.1986 року по 31.12.1986 року не менше ніж 180 годин на навчальний рік та чи був обсяг цієї роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати). Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.11.2020 року замінено первісного відповідача Олександрійське об`єднане управління ПФ України Кіровоградської області на правонаступника ГУ ПФ України в Кіровоградській області. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.11.2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. З рішенням суду першої інстанції не погодилась позивач ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтувала тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт посилалась на те, що положення ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 06.11.1991 року №1788 зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року №911 визнані неконституційними. На думку апелянта, суд помилково не врахував рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 року у справі №2-р/19, оскільки процесуальне законодавство зобов`язує суд перевіряти конституційність дій суб`єктів владних повноважень. На думку апелянта стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років 26 років має бути станом на 31.03.2017 року. Апелянт зазначила, що суд невірно обрахував спеціальний стаж як працівника освіти, що дає право на пенсію за вислугу років, станом на 27.06.2016 року 25 років 10 місяців, в той час як, на думку апелянта, спеціальний стаж, станом на 31.03.2016 року складає 25 років 7 місяців, 4 дні, що є більшим за встановлений Законом (25 років, 06 місяців), це означає, що право на пенсію у неї виникло 27.02.2016 року, а вона звернулася пізніше 30.06.2016 року. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою від 06.10.2020 року зобов`язано ОСОБА_1 надати до суду інформацію на підтвердження роботи за сумісництвом на посаді викладача по класу фортепіано в Олександрійській вечірній музичній школі з 01.09.1985 року по 26.07.1986 року та з 01.10.1986 року по 31.12.1986 року не менше ніж 180 годин на навчальний рік, із зазначенням чи був обсяг цієї роботи не менше ніж 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати), однак позивачем не надано до суду доказів на підтвердження роботи за сумісництвом на посаді викладача по класу фортепіано в Олександрійській вечірній музичній школі з 01.09.1985 року по 26.07.1986 року та з 01.10.1986 року по 31.12.1986 року не менше ніж 180 годин на навчальний рік, із зазначенням чи був обсяг цієї роботи не менше ніж 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати). Натомість ОСОБА_1 у своїй заяві від 28.10.2020 року зазначила, що проміжок часу роботи викладачем музики в Олександрійській вечірній музичній школі за сумісництвом (з 01.09.1985 року по 26.07.1986 року та з 01.10.1986 року по 31.12.1986 року) не впливає на наявність її права виходу на пенсію за вислугою років як працівника освіти, оскільки у неї відповідно до Закону достатньо для цього спеціального стажу за основним місцем роботи, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року по справі №876/5312/17. З огляду на зазначене, суд вважав, що робота позивача на посаді викладача по класу фортепіано в Олександрійській вечірній музичній школі за сумісництвом в періоди з 01 вересня 1985 року по 26 липня 1986 року та з 01 жовтня 1986 року по 31 грудня 1986 року, всього 1 рік 1 місяць 25 днів не являється такою, що зараховується в спеціальний стаж для призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти. Суд виходив з того, що згідно трудової книжки ОСОБА_1 з 08.01.1992 року по 27.06.2016 року працювала в Олександрійському училищі культури на посаді викладача по класу фортепіано, яка відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 відноситься до посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, зокрема посада викладача. Законодавством не обумовлено, що робота на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років, має бути повний робочий день. Як встановлено з акту перевірки обґрунтованості видачі документів, наданих для призначення (перерахунку) пенсій № 392 від 14.04.2016 року, позивач в період роботи в Олександрійському училищі культури з 1992 року по 2016 року кожного навчального року мала педагогічне навантаження як викладач по класу фортепіано. Суд зазначив, що робота позивача в Олександрійському училищі культури як викладача по класу фортепіано і концертмейстера є основною роботою і зазначена в трудовій книжці. Ні робота позивача як викладача по класу фортепіано, ні робота як концертмейстера не являється роботою за сумісництвом, тому зараховується до спеціального трудового стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно по п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Суд зазначив, що підлягає зарахуванню період з 27.08.1990 року по 08.01.1992 року на посаді викладача музики (фортепіано) в Олександрійському педагогічному училищі. Суд зазначив, що спеціальний трудовий стаж ОСОБА_1 як працівника освіти, що дає право на пенсію за вислугу років, (станом на 27.06.2016 року) становить 25 років 10 місяців, станом на 01.01.2016 року - 25 років 4 місяці 5 днів, що менше передбаченого п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» спеціального трудового стажу в 26 років. Суд не прийняв посилання позивача на рішення Конституційним Суду України від 04.06.2019 року у справі № 2-р/19, оскільки на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії діяли норми, які не було визнано неконституційними. Дане рішення Конституційного Суду України не має зворотної дії в часі на правовідносини, які виниклі до його ухвалення. Матеріалами справи встановлено, що 30.06.2016 року позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Олександрійського об`єднаного УПФ України в Кіровоградській області із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Для визначення права на призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 до пенсійного органу було подано трудову книжку, згідно записів якої: з 02.07.1983 року по 27.08.1990 року вона працювала в Олександрійському культурно-освітньому училищі на посаді концертмейстера; з 27.08.1990 року по 08.01.1992 року в Олександрійському педагогічному училищі на посаді викладача з музики (фортепіано); з 08.01.1992 року по 27.06.2016 року в Олександрійському училищі культури на посаді викладача по класу фортепіано та концертмейстером. ОСОБА_1 надала довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній №2 від 12.01.2016 року, видану Олександрійською дитячою музичною школою, згідно якої вона працювала за сумісництвом неповний робочий день в Олександрійській вечірній музичній школі на посаді викладача по класу фортепіано за період з 01.09.1985 року (наказ №32 від 01.09.1985 року) по 26.07.186 року (наказ №15а від 01.06.1986 року), з 01.10.1986 року по 31.12.1986 року (наказ №36 від 27.10.1986 року) код КП ЗПЗ 055Е1, підстава педагогічний працівник, всього 01 рік, 01 місяць, 25 днів. Листом Олександрійського об`єднаного УПФ України в Кіровоградській області від 12.07.2016 року №6243103-26 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні вищевказаної пенсії з тих підстав, що законодавством не обумовлено, що робота на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років, має місце повний робочий день, тому робота на 0,5 чи 0,25 ставки зараховується до стажу для призначення пенсії при умові, що це є основна робота. Актом перевірки факту роботи на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років №392 від 14.04.2016 року встановлено, що основним педагогічним навантаженням в період роботи з 08.01.1992 року по 31.03.2016 року є робота концертмейстера, окрім 1995 1996, 2008-2009 навчальних років, а тому загальний стаж роботи складає 36 років 08 місяців 24 дні, в тому числі стаж роботи на посадах, які дають право на вислугу років 06 років, 02 місяці, 20 днів, що є меншим ніж 26 років необхідного спеціального стажу, передбаченого п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» для призначення пенсії за вислугу років. Згідно акту №392 від 14.04.2016 року перевірки обґрунтованості видачі документів, наданих для призначення (перерахунку) пенсій встановлено, що ОСОБА_1 працювала в Комунальному вищому навчальному закладі «Олександрійське училище культури» з 08.01.1992 року по теперішній час викладачем по класу фортепіано та концертмейстером, що підтверджується первинними документами, а саме: особовою карткою Т-2, наказами з основної діяльності, розрахунково-платіжними відомостями про нарахування заробітної плати за період з 08.01.1992 року по теперішній час, тарифікаційними списками педагогічних працівників за період з 08.01.1992 року по теперішній час. Встановлено, що загальний трудовий стаж ОСОБА_1 складає 36 років 08 місяців 24 дні, що сторонами не оспорювалось. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 23.06.1983 року закінчила Кіровоградське музичне училище по спеціальності фортепіано і отримала кваліфікацію «викладач музичної шкоди, концертмейстер». Згідно записів в трудовій книжці ОСОБА_1 з 02.07.1983 року по 27.08.1990 року працювала на посаді концертмейстера в Олександрійському культосвітньому училищі. Згідно Довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 12.1.2016 року №2, виданій Олександрійською дитячою музичною школою, згідно якої вона працювала за сумісництвом неповний робочий день в Олександрійській вечірній музичній школі на посаді викладача по класу фортепіано за період з 01.09.1985 року (наказ №32 від 01.09.1985 року) по 26.07.1986 року (наказ №15а від 01.06.1986 року), з 01.10.1986 року по 31.12.1986 року (наказ №36 від 27.10.1986 року) код КП ЗПЗ 055Е1, підстава педагогічний працівник, всього 01 рік, 01 місяць, 25 днів. Встановлено, що ОСОБА_1 з 27.08.1990 року по 08.01.1992 року працювала викладачем музики (фортепіано) в Олександрійському педучилищі; з 08.01.1992 року по 27.06.2016 року - працювала викладачем по класу фортепіано та концертмейстером в Комунальному вищому навчальному закладі «Олександрійське училище культур». Всього спеціальний стаж на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, зокрема викладач, станом на 27.06.2016 року, складає 25 років, 10 місяців. Встановлено, що на день звернення ОСОБА_2 із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (30.06.2016 року) їй виповнилось 52 роки 07місяців. Відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788 ( в редакцій відповідно до Закону України від 24.12.2015 року №911 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2016 року) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту. Тобто для призначення вказаної пенсії позивачу станом на 01 січня 2016 року необхідно було мати спеціальний стаж, як працівника освіти, не менше 26 років незалежно від досягнутого віку. Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 до посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, відносяться посади директорів, їх заступників з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старших майстрів виробничого навчання, майстрів виробничого навчання, викладачів, педагогів професійного навчання, практичних психологів, соціальних педагогів, керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи. Відповідно до статей 28, 29 Закону України «Про освіту» система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти; структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту. Відповідно до ч.4 ст.21 «Про позашкільну освіту» право на пенсію за вислугою років мають педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років. Згідно п.6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 року №433 до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші). Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 року №963, посада викладача віднесена до педагогічних посад. Суд апеляційної інстанції зазначає, що при вирішенні питання про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 необхідно керуватися спеціальним законодавством, яке регулює спірні правовідносини, а саме п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній на момент звернення із заявою про призначення пенсії) та Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №

909. У зв`язку з цим, суд апеляційної інстанції вважає, що не підлягає застосуванню Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 року №963, згідно якого до переліку посад педагогічних працівників та посад науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації відноситься концертмейстер, оскільки до Переліку включені посади, яким передбачена виплата педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти надбавок за вислугу років відповідно до ст.57 Закону України «Про освіту». Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції враховує, що у своїй постанові від 30.01.2019 року у справі №876/5312/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що сумісництвом є виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації. Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.1993 року №245, загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу. Тобто, працівник може працювати за сумісництвом не більше, ніж на 0,5 ставки. Згідно з п.4 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 року №78, працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи займалися викладацькою роботою у навчальних закладах обсягом не менше ніж 180 годин на навчальний рік, до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховуються місяці, протягом яких проводилася викладацька робота. Зарахування роботи на посаді викладача (у тому числі й у позашкільному закладі освіти) до спеціального педагогічного стажу не ставиться в залежність від того, було це основним місцем роботи особи чи за сумісництвом, за умови, якщо викладацька робота за сумісництвом займає не менше ніж 180 годин на навчальний рік, а також якщо працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати). Згідно акту перевірки обґрунтованості видачі документів, наданих для призначення (перерахунку) пенсій №392 від14.04.2016 року Олександрійського об`єднаного УПФ України Кіровоградської області у періоді з 1992 року по 2016 року ОСОБА_1 мала відповідне педагогічне навантаження (години) викладача по класу фортепіано, яке дає можливість зарахування до спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Встановлено, що ухвалою суду першої інстанції від 06.10.2020 року було зобов`язано ОСОБА_1 надати до суду інформацію на підтвердження роботи за сумісництвом на посаді викладача по класу фортепіано в Олександрійській вечірній музичній школі з 01.09.1985 року по 26.07.1986 року та з 01.10.1986 року по 31.12.1986 року не менше ніж 180 годин на навчальний рік, із зазначенням чи був обсяг цієї роботи не менше ніж 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати). Як вбачається з заяви ОСОБА_1 від 28.10.2020 року, остання підтвердила одержання вище вказаної ухвали, однак відмовилася від надання інформації у зв`язку з тим, що вважала, що у неї достатньо спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», вважала, що до спірних правовідносин має бути застосовано положення Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 року у справі №2-р/19 та у зв`язку з цим не підлягають застосуванню положення Закону України від 24.12.2015 року №911 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів». Оскільки, Довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 12.01.2016 року №2, видана Олександрійською дитячою музичною школою не містить посилань щодо ставки посадового окладу позивача не менше, ніж 0,25 посадового окладу, не зазначено обсягу відпрацьованих годин за навчальний рік, який мав становити не менше, ніж 180 годин, суд першої інстанції правомірно не зарахував вказаний період у Довідці до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що період роботи ОСОБА_1 з 08.01.1992 року по 27.06.2016 року, в який вона працювала на посаді викладача по класу фортепіано та концертмейстера в Олександрійському училищі культури та період з 27.08.1990 року по 08.01.1992 року на посаді викладача музики (фортепіано) в Олександрійському педагогічному училищі, підлягають зарахуванню до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років. Отже, її спеціальний трудовий стаж як працівника освіти, що дає право на пенсію за вислугу років, (станом на 27.06.2016 року) становить 25 років 10 місяців, станом на 01.01.2016 року - 25 років 4 місяці 5 днів, що менше передбаченого п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» спеціального трудового стажу в 26 років. Суд апеляційної інстанції вважає помилковим твердження ОСОБА_1 про те, що до спірних правовідносин повинно бути застосовано положення п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якого право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років 06 місяців, оскільки до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункт, тобто для призначення вказаної пенсії позивачу станом на 01 січня 2016 року необхідно було мати спеціальний стаж, як працівника освіти, не менше 26 років незалежно від досягнутого віку. Відповідно до ч.1 ст.152 Конституції України та ч.1 ст.91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. У зв`язку з цим, суд апеляційної інстанції не враховує положення Рішення Конституційним Суду України від 04.06.2019 року у справі № 2-р/19, оскільки на час звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії діяли норми Закону, які не було визнано неконституційними. Суд апеляційної інстанції вирішуючи спір по суті, виходить з положень ч.1 ст.77 КАС України, та вважає, що позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги. Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Не передбачено повернення судових витрат здійснених позивачем у разі відмови у задоволенні позову та вимог апеляційної скарги. Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322 КАС України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.11.2020 року у адміністративні справі №398/3150/16-а залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до статей 328, 329 КАС України. Головуючий - суддя О.М. Лукманова суддя Л.А. Божко суддя І.В. Юрко