Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/2894/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 березня 2021 р. Справа № 480/2894/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2020, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Шевченко, м. Суми, повний текст складено 21.10.20 по справі № 480/2894/20 за позовом Сумського обласного центру зайнятості до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Охтирська міськрайонна філія Сумського обласного центру зайнятості (далі за текстом також - позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області (далі - відповідач, ГУ ДКС України в Сумській області), у якому просила: 1) визнати дії Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області щодо невиконання наказу Господарського суду Сумської області по справі № 920/203/19 від 17.05.2019 протиправними; 2) зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області повторно розглянути заяву Охтирської міськрайонної філії Сумського обласного центру зайнятості про виконання наказу Господарського суду Сумської області по справі № 920/203/19 від 17.05.2019. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 замінено первинного позивача у справі - Охтирську міськрайонну філію Сумського обласного центру зайнятості, належним позивачем, яким є Сумський обласний центр зайнятості. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в мотивувальній частині, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з висновками, які не відповідають обставинам справи, з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права у цій частині. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зробив неправильний висновок про неправомірність дій Головного управління Казначейства з повернення наказу Господарського суду Сумської області від 17.05.2019 у справі № 920/203/19 на підставі підпункту 3 пункту 9 Порядку № 845, а отже, висновки суду першої інстанції, які містяться у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, є такими, що свідчать про неправильне застосування норм матеріального права. За результатами апеляційного розгляду відповідач просить змінити мотивувальну частину рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 по справі № 480/2894/20 та визнати правомірними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області з повернення наказу Господарського суду Сумської області від 17.05.2019 по справі № 920/203/19 на підставі підпункту 3 пункту 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 за №

845. Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він погоджується з позицією Сумського окружного адміністративного суду, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що рішенням Господарського суду Сумської області від 15.04.2019 у справі № 920/203/19 за позовом Сумського обласного центру зайнятості до Південного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про стягнення коштів позовні вимоги задоволено та стягнуто з Південного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь Сумського обласного центру зайнятості 33067,59 грн коштів, виплачених як допомога по безробіттю гр. ОСОБА_1 , та 1921,00 грн витрат зі сплати судового збору (а.с. 18, 19). Вказане рішення набрало законної сили та на його виконання 17.05.2019 Господарським судом Сумської області у справі № 920/203/19 видано наказ (а.с. 11). Для виконання наказу представник позивача звернувся, зокрема, до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області з заявою про примусове виконання вказаного наказу. Однак, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області повідомлено позивача про повернення зазначеного наказу без прийняття. Позивач не погодився із зазначеним повідомленням та оскаржив дії головного державного виконавця до Господарського суду Сумської області. Ухвалою Господарського суду від 13.08.2019 скаргу позивача задоволено та, зокрема, дії державного виконавця визнано незаконними, а повідомлення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Ричкаля С. П. від 19.07.2019 про повернення наказу Господарського суду Сумської області у справі № 920/203/19 від 17.05.2019 стягувачу без прийняття до виконання скасовано та зобов`язано Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Сумській області повідомити Господарський суд Сумської області та Сумський обласний центр зайнятості про виконання ухвали не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання. Однак, постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 у справі № 920/203/19 таку ухвалу скасовано та відмовлено у задоволенні скарги позивача, виходячи з того, що виконавчий документ у цій справі має виконуватись органами Казначейства (а.с. 12-17). Ухвалою Господарського суду Сумської області від 02.12.2019 у справі № 920/203/19 замінено боржника - Південне об`єднане управління Пенсійного Фонду України в Сумській області на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (а.с. 18, 19). 14.01.2020 представник Сумського обласного центру зайнятості на підставі довіреності звернувся до ГУ ДКС України у Сумській області із заявою про прийняття до виконання судового наказу Господарського суду Сумської області від 17.05.2019 у справі № 920/203/19 (а.с. 23, 24, 52). Однак, 28.01.2020 Охтирською міськрайонною філією Сумського обласного центру зайнятості отримано лист відповідача від 22.01.2020 за № 13-14-06/650, яким повідомлено, що боржник - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, не обслуговується за видатками в органах Казначейства Сумської області, у зв`язку із чим такому боржнику не відкрито в Головному управлінні Казначейства рахунки як розпоряднику (одержувачу) бюджетних коштів. Одночасно повідомлено, що згідно із частиною 2 статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державні підприємство, установа, організація, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності. Також, у зазначеному листі вказано, що в додатках до поданої заяви додано копію довіреності від 08.01.2020 за № 43, на якій напис про засвідчення паперової копії документа не скріплений печаткою із зазначенням на ній найменування відповідної установи (без зображення герба) або печаткою структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) установи, що суперечить пункту 72 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 за №

55. Тому, враховуючи викладене, керуючись ч. 2 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на підставі п. п. 1, 3 п. 9 Порядку № 845 наказ Господарського суду Сумської області від 17.05.2019 у справі № 920/203/19 повернуто заявнику (а.с. 10). Не погоджуючись із поверненням виконавчого документа, позивач звернувся до суду. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, встановивши, що представник Сумського обласного центру зайнятості, подаючи виконавчий документ на виконання не надав документу про його повноваження щодо подання виконавчого документа на виконання, а наявна у матеріалах справи копія довіреності (а.с. 52) не засвідчена у визначеному законом порядку, визнав, що відповідач дійшов обґрунтованого висновку, що виконавчий документ підлягає поверненню на підставі пп. 1 п. 9 Порядку № 845 і такі дії відповідають критеріям правомірності, визначеним в ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку, що повернення відповідачем наказу Господарського суду Сумської області від 17.05.2019 у справі № 920/203/19 з посиланням на п. 3 п. 9 Порядку № 845 є необґрунтованим та здійснено без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із частинами 1, 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. В силу приписів статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Так, Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012). Згідно з положеннями частини 1 статті 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад як, зокрема, верховенства права, обов`язковості виконання рішень, законності, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, а також гласності та відкритості виконавчого провадження. Відповідно до пункту першого частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення (ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII). Частиною 1 статті 13 Закону № 1404-VIII визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Особливості виконання судових рішень та виконавчих документів про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевого бюджетів врегульовані Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012, № 4901-VІ (далі Закон № 4901-VІ), за змістом частини першої статті 2 якого держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа). Стаття 3 цього ж закону регулює особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу. Так, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. У разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача. У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повертає заяву стягувачу. Стягувач має право повторно звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання рішення суду у визначені частиною другою цієї статті строки, перебіг яких починається з дня отримання стягувачем повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Виключень з цієї норми Закон не містить. Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком № 845, відповідно до п. 2 якого безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів; боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання, стягувачі - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів, державні органи (посадові особи) за рішеннями про стягнення коштів в дохід держави. Спірні правовідносини також врегульовані Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45) (далі за текстом - Порядок № 845). Так, відповідно до пункту 1 Порядку № 845, цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення. Згідно із підпунктом 2 пункту 4 Порядку № 845 органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів. Пунктом 3 Порядку № 845 визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства. Відповідно до пункту 5 Порядку № 845 під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право, зокрема: 1) повідомляти органу, який видав виконавчий документ, про наявність обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють його виконання, у спосіб і порядку, які визначені таким документом, крім випадків виконання рішень про стягнення коштів за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів; 2) звертатися у передбачених законом випадках до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання; 6) відкладати, зупиняти безспірне списання коштів і їх перерахування стягувачам у випадках, передбачених законом та цим Порядком; 7) вживати інших заходів до виконання виконавчих документів. За змістом пункту 6 цього ж підзаконного нормативно-правового акту у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення); оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету. До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо). Згідно із пунктом 9 Порядку № 845, орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли: 1) виконавчий документ: не підлягає виконанню органом Казначейства; подано особою, що не має відповідних повноважень; пред`явлено до виконання з пропущенням установленого строку; не відповідає вимогам, передбаченим Законом України Про виконавче провадження; 2) судове рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку; 3) боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень; 4) суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов`язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом; 5) стягувач узгодив відсутність зазначеної у виконавчому документі суми залишку невідшкодованого податку на додану вартість; 6) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; 7) суми коштів, зазначені у виконавчому документі, перераховані боржником стягувачу; 8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася; 9) протягом місяця з дня звернення до стягувача для отримання додаткових відомостей для виконання рішення про стягнення коштів ним не надано таких відомостей органу Казначейства; 10) рішення про стягнення коштів з одержувача бюджетних коштів не відповідає заходам, передбаченим бюджетною програмою; 11) наявні інші передбачені законом випадки. Згідно із пунктом 11 Порядку № 845 відкладення безспірного списання коштів здійснюється, в тому числі, у разі: 1) призначення до розгляду органом, який видав виконавчий документ, заяви про роз`яснення рішення про стягнення коштів, встановлення або зміну порядку і способу, розстрочку та/або відстрочку його виконання чи виправлення помилки або про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Відповідно до абз. 1, 2, 3 п. 31 Порядку № 845 у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, вимогу щодо необхідності вжиття заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення. Якщо у боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, недостатньо відкритих асигнувань (коштів на рахунках) для виконання виконавчого документа, безспірне списання коштів здійснюється частково. На виконавчому документі ставиться відмітка про обсяг списаних коштів, яка засвідчується підписом відповідальної особи, скріпленим гербовою печаткою. Боржник або бюджетна установа, що здійснює централізоване обслуговування боржника, зобов`язані протягом одного місяця після надходження зазначеної вимоги надіслати органу Казначейства письмове повідомлення про заходи, вжиті ними з метою виконання судового рішення, та у разі, коли в результаті здійснення таких заходів не забезпечено виконання судового рішення у повному обсязі, - надсилати щомісяця повідомлення про вжиті заходи. Пунктом 47 Порядку № 845 обумовлено, що безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей. Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок (пункт 48 Порядку № 845). У разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі (пункт 49 Порядку № 845). Частиною 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України також унормовано, що казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Підпункт 1 п. 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України передбачає, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету: рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що державні виконавці не мають законних підстав проводити будь-яке списання коштів за виконавчими документами в справах, де боржниками є державні органи. Дані повноваження належать виключно органам Казначейства. А відсутність нормативної регламентації порядку виконання судового рішення за фактичних обставин, що склалися між даними сторонами у справі, зумовлює необхідність встановлення та вжиття заходів, необхідних для виконання судового рішення саме компетентним органом, адже ефективна, законодавча і практична організація системи виконання рішень є позитивним обов`язком держави. Разом з цим, у справі № 465/3743/13-а (постанова від 07.02.2018) Верховний Суд під час розгляду справи з аналогічних правових відносин (боржником в яких виступав орган Пенсійного фонду) зробив висновок про те, що державні виконавці не мають законних підстав проводити будь-яке списання коштів за виконавчими документами в справах, де боржниками є державні органи. Стягувачам необхідно подавати такі документи безпосередньо до органів Казначейства. При цьому, обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилається на те, що у ГУ ДКС України у Сумській області були підстави, визначені п.п. 3 п. 9 Порядку № 845, для повернення наказу Господарського суду у справі № 920/203/19, оскільки, зокрема, боржник не обслуговується за видатками в органах Казначейства Сумської області, у зв`язку з чим такому боржнику не відкрито в Головному управлінні Казначейства рахунки як розпоряднику (одержувачу) бюджетних коштів, а Закон № 4901-VІ, за яким може бути здійснено виконання судового рішення, на виконання вказаного наказу, вважає, не поширюється. Дійсно, відповідно до пп. 3 п. 9 Порядку № 845 орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли: боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Позивач (стягувач за наказом) відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є державною організацією (установою, закладом) (а.с. 54) та, враховуючи абз. 3 ч. 1 ст. 2 Закону № 4901-VІ, у розумінні вказаного Закону № 4901-VІ відноситься до державних підприємств. У той же час, боржником за наказом Господарського суду № 920/203/19 є Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області. Крім того, відповідно до п. п. 1, 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 за № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області є територіальним органом Пенсійного фонду України. Тобто, боржник є державним органом. Разом з тим, те, що боржник є органом державної влади, сторонами не заперечується та підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 63). Відтак, висновок суду першої інстанції про те, що повернення відповідачем наказу Господарського суду Сумської області від 17.05.2019 у справі № 920/203/19 з посиланням на п. 3 п. 9 Порядку № 845 є необґрунтованим та здійснено без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, є правомірним. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним. Керуючись положеннями частини першої статті 308 КАС України, колегія суддів здійснювала перегляд оскаржуваного судового рішення в межах апеляційної скарги відповідача. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Зважаючи на результати апеляційного розгляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 по справі № 480/2894/20 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк