Постанова Київський апеляційний суд № 753/10406/20
від 23.03.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДП О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 березня 2021 року м. Київ Справа № 22-4580 Головуючий у 1-й інстанції: Колесник О. М. Унікальний № 753/10406/20 Доповідач- Пікуль А. А. Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Пікуль А. А. суддів Іванової І. В. Невідомої Т. О. за участю секретаря Осінчук Н. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Працкова Сергія Анатолійовича в інтересах Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани, нарахування та виплату грошових сум,- у с т а н о в и в: У червні 2020 року ОСОБА_1 пред`явив в суд позов до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани, нарахування та виплату грошових сум, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ начальника Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України від 22 січня 2019 року № 41 "Про застосування дисциплінарного стягнення до працівника Центру ОСОБА_1 "; нарахувати та виплатити премію ОСОБА_1 за результати роботи у березні та грудня 2018 року у загальному розмірі 2 000 грн; нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премії за результати роботи за місяць у розмірі 1 000 грн та надбавку за складність та напруженість у роботі в розмірі по 50% посадового окладу пропорційно відпрацьованого часу за місяць у розмірі 2 180 грн з першого січня 2019 року у загальному розмірі 3 180 грн щомісячно, в період, в якому була ця сума утримана на підставі наказу начальника Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України від 22 січня 2019 року № 41 "Про застосування дисциплінарного стягнення до працівника Центру ОСОБА_1 ". Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що відповідач необґрунтовано та протиправно виніс наказ від 22 січня 2019 року № 41 "Про застосування дисциплінарного стягнення до працівника Центру ОСОБА_1 " та безпідставно не виплатив премію і надбавку. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 02 грудня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України від 22 січня 2019 року № 41 "Про застосування дисциплінарного стягнення до працівника Центру ОСОБА_1 ". Зобов`язано Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премії за результати роботи у березні та грудні 2018 року у загальному розмірі 2 000 грн. Зобов`язано Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премії за результати роботи за місяць у розмірі 1 000 грн та надбавку за складність та напруженість у роботі в розмірі по 50% посадового окладу пропорційно відпрацьованого часу за місяць у розмірі 2 180 грн з першого січня 2019 року у загальному розмірі 3 180 грн щомісяця, в період в якому була ця сума утримана на підставі наказу начальника Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України від 22 січня 2019 року № 41 "Про застосування дисциплінарного стягнення до працівника Центру ОСОБА_1 ". Стягнуто з Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 840 грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Центру. Не погодившись з рішенням суду, начальник Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України полковник Працков С. А. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права - неправильне тлумачення закону, який підлягав застосуванню, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі (а. с. 166-172). У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує, що позбавлення його премій у березні та грудні 2018 року було здійснено з порушенням вимог чинного законодавства, а тому рішення районного суду є обґрунтованим та підстави для його скасування відсутні. В суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про місце та час апеляційного розгляду повідомлений належним чином (а. с. 219-221). Суд ухвалив розглядати справу у відсутність ОСОБА_1 , оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді Пікуль А. А., пояснення представника Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України, ОСОБА_3 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія доходить висновку про те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. При розгляді справи в суді першої інстанції встановлені наступні обставини. Відповідно до пункту 4 Положення про Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 10 серпня 2016 року № 419 (зі змінами) Центр відповідно до покладених завдань та наданих повноважень серед іншого, здійснює інформаційно-аналітичне забезпечення роботи «гарячої лінії» Міністерства оборони (а. с. 80-82). Відповідно до наказу Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України (по стройовій частині) від 07 жовтня 2015 року № 282 ОСОБА_1 з 12 жовтня 2015 року прийнято на роботу начальником відділу інформаційно-аналітичного забезпечення роботи «гарячої лінії» Міністерства оборони України (а. с. 84). У січні 2019 року проведено перевірку організацію роботи у відділі інформаційно-аналітичного забезпечення роботи «гарячої лінії» «Міністерства оборони України, за наслідком якої складено акт результатів роботи посадових осіб Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України у відділі інформаційно-аналітичного забезпечення роботи «гарячої лінії» Міністерства України від 21 січня 2019 року № 505 (а. с. 89-91). У висновках вказаного акту зазначено наступні порушення: 1) порушення трудової дисципліни з боку начальника відділу працівника ЗСУ, ОСОБА_1 , - не організував дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку працівниками відділу, чим порушено обов`язки начальника відділу інформаційно-аналітичного забезпечення роботи «гарячої лінії» Міністерства оборони України, затверджені наказом начальника Центру від 26 грудня 2018 року № 521; 2) порушення трудової дисципліни з боку начальника відділу працівника ЗСУ, ОСОБА_1 , - не забезпечив додержання працівниками відділу трудової дисципліни, чим порушено обов`язки начальника відділу інформаційно-аналітичного «гарячої лінії» Міністерства оборони України, затверджені Центру від 26 грудня 2018 року № 521; 3) порушення трудової дисципліни з боку начальника відділу працівника ЗСУ, ОСОБА_1 , - не розподілив обов`язки між працівниками відділу та не затвердив їх, чим порушив обов`язки начальника відділу інформаційно-аналітичного забезпечення роботи «гарячої лінії» Міністерства оборони України, затверджені наказом начальника Центру від 26 грудня 2018 року №
521. Позивач відмовився ставити підпис про ознайомлення з вказаним актом та надавати пояснення щодо порушень трудової дисципліни, викладених в акті, в результаті чого було складено акти відмови в підписі про ознайомлення від 21 січня 2019 року та відмови надати пояснення від 21 січня 2019 року (а. с. 92). Враховуючи висновки акту від 21 січня 2019 року № 505, відповідачем прийнято наказ від 22 січня 2019 року № 41, яким застосовано дисциплінарне стягнення до працівника Центру ОСОБА_1 , а саме за порушення трудової дисципліни, неналежне виконання обов`язків, що потягло за собою внесення до табелів обліку робочого часу працівників відділу завідомо неправдивих відомостей про фактично відпрацьований час, застосовано до начальника відділу інформаційно-аналітичного забезпечення роботи «гаряча лінія» Міністерства оборони України працівника ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення «догана». За встановлених обставин, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 районний суд виходив з такого. Стосовно посилання на те, що 15 січня 2019 року в 17 год 45 хв. були відсутні на робочому місці всі працівники окрім позивача, убачається, що решту особового складу начальник відділу своїм рішенням відпустив раніше, пояснюючи це складними умовами переїзду до місця проживання. Вказане рішення ОСОБА_1 , як начальника прийнято поодиноко, не носить постійного систематичного характеру та прийнято з урахуванням об`єктивних причин дорожніх умов саме цього дня. Жодних доказів невиконання роботи працівниками або доказів зловживання своїми правами як начальника відповідачем не надано. Щодо посилання на те, що станом на 16 січня 2019 року на робочому місці відсутній працівник ОСОБА_4 , районний суд зауважував, що доказів відсутності даної особи взагалі на роботі відповідачем не надано, натомість ОСОБА_1 надано письмові пояснення, в яких зазначено, що ОСОБА_4 на момент перевірки за вказівкою працівника ОСОБА_5 , начальника відділу по роботі з громадянами та доступу до публічної інформації Міністерства оборони України Департаменту інформаційно-організаційної роботи та контролю Міністерства оборони України, знаходилась у приміщенні цього відділу (а. с. 88-89). Посилання відповідача на інші порушення, які нібито було встановлено в ході усних співбесід відносно позивача, районним судом не брались до уваги, оскільки суду не надано жодних пояснень та доказів на підтвердження вчинення зазначених порушень, не зазначено з ким проводились такі бесіди, за який період, тощо. Під час перевірки, як зазначає і сам відповідач, Журнал інструктажу з охорони праці було надано 17 січня 2019 року. Протягом часу перебування на посаді начальник відділу, як фахівець напрямку діяльності відділу, не розробив і не ввів в дію необхідної інструкції з охорони праці, оскільки відповідні інструкції йому має надавати Центр. Отже під час розгляду справи районним судом встановлено, що висновки, викладені в акті перевірки, щодо порушень позивачем вимог Кодексу законів про працю України, наказу Державного комітету статисти України від 05 грудня 2008 року № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» з урахуванням роз`яснень наданих листом Міністерства праці та соціальної політики України від 13 травня 2010 року № 140/13/116-10, Колективного договору зареєстрованого Управлінням праці та соціального захисту населення Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації за № 146-15 від 20 жовтня 2015 року та наказу начальника Центру від 26 грудня 2018 року № 525 «Про організацію служби військ та бойового навчання на 2019 рік», не знайшли свого підтвердження. Щодо стягнення премії за результати роботи за місяць у розмірі 1 000 грн та надбавки за складність та напруженість у роботі в розмірі по 50% посадового окладу пропорційно відпрацьованого часу за місяць у розмірі 2 180 грн з першого січня 2019 року до дати скасування наказу начальника Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України від 22 січня 2019 № 41 «Про застосування дисциплінарного стягнення до працівника Центру ОСОБА_1 » у загальному розмірі 3 180 грн щомісячно, районний суд зазначав, що ураховуючи заперечення відповідача, відповідно до яких вказана надбавка не була сплачена внаслідок притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, та ураховуючи скасування наказу, ОСОБА_1 підлягає відновлення таких виплат у відповідному періоді, в якому ця сума, а саме 3 180 грн/міс, була утримана. Щодо нарахування та виплатити премії за результати роботи у березні та грудні 2018 року у загальному розмірі 2 000 грн, суд зауважував, що посилання відповідача на відсутність фонду економії заробітної плати відділу в цих періодах не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки фонд економії заробітної плати утворюється з джерел усього центру, а не по кожному структурному підрозділу окремо. При перевірці указаних висновків районного суду у контексті доводів апеляційної скарги відповідача апеляційний суд виходить з наступного. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, є доведеними. Висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 відповідають обставинам справи. Всі висновки суду першої інстанції, мотиви, з яких суд вважав встановленою наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , нормативно-правові акти, якими керувався суд при ухваленні рішення, повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення (а. с. 157-162). Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить. За правилами ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу. Виходячи з аналізу норм КЗпП України, у справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності, саме роботодавець повинен довести, що притягнення до дисциплінарної відповідальності відбулося без порушення законодавства про працю, що відповідачем зроблено не було. Перед тим як ухвалювати рішення про застосування до працівника догани, роботодавець має провести розслідування та зібрати достатньо доказів, які свідчили б про факт вчинення працівником дисциплінарного проступку. Такими доказами можуть слугувати різноманітні документи: доповідні записки інших працівників; письмові свідчення свідків; повідомлення державних органів, що здійснюють контроль і нагляд за додержанням законодавства, зокрема у сфері використання найманої праці; висновки фахівців; письмові пояснення самих порушників тощо. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року у справі № 664/2820/15-ц (провадження № 61-19602св18) зроблено висновок, що «ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок». У даних правовідносинах доводи апеляційної скарги про те, що залучення працівників до роботи у вихідні дні ОСОБА_1 не відображалось в табелях обліку робочого часу, що було найбільш суттєвою підставою для наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, не можуть бути прийняті апеляційним судому якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки зазначені обставини не підтвердженні допустимими доказами. У розпорядження суду не було надано доказів щодо залучення конкретних працівників до роботи у вихідні дні за особистим розпорядженням ОСОБА_1 , немає доказів того, що підлеглі позивачу працівники були залучені до роботи у вихідні дні за розпорядженням керівництва, однак ОСОБА_1 не відобразив це у табелі обліку робочого часу. Аргументи відповідача у цій частині із посиланням на пояснення ОСОБА_1 щодо того, що провідний інженер ОСОБА_6 за чергування в суботу 15 січня 2019 року був вихідним, також не можуть бути прийняті апеляційним судом, оскільки ОСОБА_1 від наданої ним 16 січня 2019 року інформації відмовився у зв`язку із тим, що вона була отримана під психологічним примусом, про що написав відповідну заяву керівництву. Ураховуючи ці обставини у контексті положень ч. 3 ст. 107 КЗпП України, відповідно до якої на бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку, суд не може обґрунтовувати своє рішення припущеннями, що ОСОБА_1 допустив порушення прав підлеглих йому працівників на оплату праці. Одночасно апеляційний суд констатує, що апеляційна скарга за своїм змістом є фактично повторенням аргументів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.70-75). Оскільки доводи апеляційної скарги є ідентичними запереченням на позовну заяву, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, висновки районного суду є достатньо аргументованими, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland, № 49684/99, § 2)). Ураховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку про те, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає. Керуючись ст. ст. 367-368, 374-375, 381-384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Працкова Сергія Анатолійовича в інтересах Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 30 березня 2021 року. Головуючий А. А. Пікуль Судді І. В. Іванова Т. О. Невідома