Постанова Кропивницький апеляційний суд № 389/1414/20

ПОСТАНОВА Іменем України 17 березня 2021 року м. Кропивницький справа № 389/1414/20 провадження № 22-ц/4809/536/21 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач), судді Дуковський О. Л., Письменний О. А., за участю секретаря судового засідання Сорокіної Н.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 ; відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2020 року (суддя Берднікова Г.В.). В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов ОСОБА_1 звернувся до Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовною заявою, відповідно до якої просив: - визнати такими, що не відповідають дійсності, порушують права, ганьблять честь, гідність та ділову репутацію позивача, відомості, поширені ОСОБА_2 , що оприлюднені на веб-сайті Інтернет-видання «Без купюр» від ІНФОРМАЦІЯ_1 у публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а саме (мовою оригіналу): «Вже в серпні було справлено і строк договору було справлено з 5 зроблено 15 і «договора» були підписані не моїми батьками. Не батьком, не мамою він зробив всі договори тому, що подавали копії паспортів і його бухгалтер, ОСОБА_3 фамілія ОСОБА_4 , в той час коли вона працювала, зараз вона не працює, він її осудив «условно», що вона вкрала в нього якесь зерно там, чи, що в них було. І він... засудив, і брата свого рідного тоже «условно» дав, за те, що вони якесь в нього зерно вкрали, хоча цього не було, я так думаю. От і він зробив подпісі в документах, поставив...»; «...Підробив підписи в документах, договорів оренди. Зробив подпісь матері»; «...тоді проігнорувала наша прокуратура і слідчий, конечно, були всі куплені і зараз він їздить і купляє всіх»; «а оказується що він же ж ну рейдер, фактично він захватив нашу землю орендодавців села Петрове»; - зобов`язати відповідача спростувати зазначену недостовірну інформацію у той же спосіб, у який її поширено, а саме шляхом розміщення в мережі Інтернет на веб-сайті Інтернет-видання «Без купюр» протягом 10 календарних днів після набрання законної сили рішенням суду у даній справі відеозапису, в якому ОСОБА_2 належить оголосити резолютивну частину судового рішення із зазначенням, що розповсюджена ним інформація є недостовірною і такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1 ; - стягнути з відповідача на користь позивача 20 000,00 грн моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач дізнався про те, що на сайті Інтернет-видання «Без купюр» відповідачем було поширено недостовірну та таку, що не відповідає дійсності інформацію, яка принижує його честь, гідність і ділову репутацію. Крім того, на сайті Інтернет-видання «Без купюр» є фото відповідача з плакатами, що містять образливі вислови на адресу позивача. З цього приводу зазначено: « ОСОБА_5 і ОСОБА_6 разом із декількома іншими пайовиками принесли до суду якісну однотипну поліграфію з написами « ІНФОРМАЦІЯ_3 », « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та « ОСОБА_7 , віддай нашу землю». Також є два відеоролики в яких відповідач дає інтерв`ю кореспонденту Інтернет-видання «Без купюр» та поширює інформацію, що не відповідає дійсності. З оприлюдненої відповідачем інформації випливає, що позивач підробив договори, здійснив підкуп правоохоронців, незаконно захватив землю орендодавців села Петрове. Оскільки поширена відповідачем інформація є не оціночними судженнями, а фактичними твердженнями, які можуть бути перевірені на предмет достовірності, позивач стверджує, що відповідач поширив інформацію, яка є недостовірною принижує його честь, гідність та ділову репутацію. Внаслідок розповсюдження неправдивої інформації, позивачу завдана моральна шкода і її компенсація відповідачем у розмірі 20000,00 грн. відповідатиме ступеню перенесених страждань. У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зазначаючи, що інформація, яка не містить фактичних даних та в якій висловлюється критика і проводиться оцінка певних дій іншої особи, є оціночним судженням та не є недостовірною інформацією, а тому не підлягає спростуванню. Дії, які вчиняв відповідач по відношенню до позивача є вираженням суб`єктивної думки, тобто є судженням. Позивачем не надано доказів на підтвердження доводів позовної заяви, зокрема, щодо своєї волонтерської та підприємницької діяльності. Крім того, ставиться питання щодо належності відповідача у справі, з огляду на те, що спірну інформацію було розміщено Інтернет-виданням «Без купюр» (а.с. 25-28). Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Суд першої інстанції не погодився з доводами позивача, вказавши, що між мешканцями с. Петрове Знам`янського району, у тому числі ОСОБА_2 , та фізичною особою підприємцемОСОБА_1 існує спір щодо орендних правовідносин, які склались внаслідок передачі мешканцями належних їм земельних ділянок в оренду позивачу. Інтерв`ю кореспондента Інтернет-видання з відповідачем було відзняте під стінами суду під час розгляду такого спору і саме надану відповідачем у відео інтерв`ю інформацію позивач просить визнати недостовірною та спростувати. Вирішуючи по суті спір у даній справі, суд першої інстанції дійшов висновків, що за встановлених у справі фактичних обставин, висловлена відповідачем інформація стосовно позивача є оціночними судженнями, оскільки джерелом поширеної інформації є суб`єктивна думка відповідача, що викликана певним суспільним інтересом серед мешканців територіальної громади. Висловлювання відповідача у справі взяті із контексту обговорення обставин судового спору щодо орендних правовідносин, не носять характер образ, а є критичними по відношенню до причетної до даного спору особи - позивача у справі, та є вираженнями погляду відповідача на вказані обставини, з огляду на що, не можуть вважатися поширенням недостовірної інформації. Посилаючись на ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію», суд першої інстанції звернув увагу на те, що у випадку, якщо позивач вважав висловлювання та інформацію, з приводу яких заявлено позов, такими, що принижують ділову репутацію, то він не був позбавлений можливості скористатися правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Судом зазначено, що оскільки відомості, поширені відповідачем у відео інтерв`ю, викладені у формі оціночних суджень, не підлягають задоволенню і вимоги позивача про зобов`язання відповідача спростувати недостовірну інформацію. Зважаючи на те, що обставин, з якими закон пов`язує підстави для стягнення моральної шкоди встановлено не було, вимога про відшкодування моральної шкоди визнана судом першої інстанції недоведеною та необґрунтованою. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішенняЗнам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2020 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Скаржник вважає, що суд першої інстанції неправильно дослідив та оцінив докази по справі, неповно встановив обставини, що мають значення для справи, а тому оскаржуване рішення є необґрунтованим, незаконним, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, суд, встановивши, що відповідач на сайті Інтернет-видання «Без купюр» поширив щодо позивача інформацію, яка не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та ділову репутацію останнього, дійшов помилкового висновку, що поширена інформація є оціночним судженням. Суд не врахував, що відповідач у поширеній інформації звинуватив позивача у вчиненні злочинів, тоді як єдиним документом, що встановлює винуватість особи є вирок суду. Посилання на конкретну фізичну особу у контексті її зв`язку зі злочином, кримінальним провадженням чи його розслідуванням можливе лише у випадку, коли особа перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного. Висловлювання відповідача щодо дій позивача є такими, що можуть бути перевірені на предмет їх правдивості, оскільки вони підпадають під ознаки кримінально-караного діяння, що, у свою чергу, виключає віднесення слів відповідача до оціночних суджень чи критичних зауважень. З огляду на викладене, стверджується, що суд першої інстанції неправильно застосував ст.ст. 32, 62 Конституції України, ст.ст. 297, 299 ЦК України,ст. 30 Закону України «Про інформацію», а тому судове рішення не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України. Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 25 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_8 залишено без руху; запропоновано скаржнику у встановлений судом строк усунути недоліки апеляційної скарги. Оскільки недоліки апеляційної скарги були усунуті скаржником в межах встановленого судом строку, відповідно до ухвали від 02 лютого 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. 10 лютого 2021 року закінчено підготовчі дії, справу призначено до розгляду у Кропивницькому апеляційному суді, про що постановлено відповідну ухвалу. Апеляційним судом у встановленому законом порядку повідомлено учасників справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи (а.с.114-116). 22 лютого 2021 року до суду апеляційної інстанції надійшов відзив ОСОБА_2 на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову у даній справі. Також вказує, що в основу апеляційної скарги покладено доводи, які не були підставою пред`явленого позову (а.с. 117-118). У засіданні апеляційного суду 17 березня 2021 року представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Відповідач та його представник проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили залишити рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступного. Судом встановлено такі обставини Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті Інтернет - видання «Без купюр» ІНФОРМАЦІЯ_5 , за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 було розміщено публікацію під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_7 », в якій зазначено, зокрема, що у селі Петрове Знам`янського району більше ніж 30 пайовиків заявляють про підробку договорів оренди їх землі фермером ОСОБА_9 . Вони заявляють, що аграрій виправив цифри в їх договорах, подовживши термін дії документів на 10 років, і не дає їм змоги розірвати угоди. Один із пайовиків, ОСОБА_5 , розповів, що мають конфлікт з ОСОБА_7 ще з 2007 року, коли жителі села Петрове укладали з ним договори оренди на 5 років. Коли через 5 років люди запропонували розірвати договори оренди, їм відмовили. Тому пайовики звернулись до суду. За словами адвоката пайовиків ОСОБА_10 , зараз проводяться експертизи підписів на договорах. Нібито вже є висновки, що підписи пайовиків дійсно підроблені, а цифри на самих договорах оренди змінені. Наразі, за словами скаржників, таких пайовиків налічується 35 чоловік. …Щодо фіктивності договорів оренди на 15 років, ОСОБА_11 пояснив, що договори справжні. Спочатку вони дійсно укладалися на 5 років, але через велику вартість переоформлення він провів загальні збори 200 пайовиків, на яких колективно вирішили підписати договори на 15 років. Він переконує, що саме ОСОБА_12 зі ОСОБА_13 на цих зборах не було. Втім, згодом вони також підписували ці договори. На підтвердження може надати копії. Він також додав, що на нього було скоєно напад, а бухгалтерію підприємства спалили, підприємство намагались відібрати рейдери. Саме тоді нібито з`явилися ці договори. Підприємець стверджує, що судові позови проти нього ініціювали рейдери, якими є відомі в Кропивницькому люди. Вчора мало відбутися засідання суду по справі згаданих договорів. ОСОБА_5 і ОСОБА_6 разом із декількома іншими пайовиками принесли до суду якісну однотипну поліграфію з написами: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та « ІНФОРМАЦІЯ_8 »». Одночасно з наведеним текстовою публікацією на сайті Інтернет-видання «Без купюр» було розміщено відео інтерв`ю, яке кореспонденту надав відповідач. Так, на пропозицію кореспондента розповісти про ситуацію, яка склалася, ОСОБА_2 зазначив наступне: «У 2007 році були збори орендодавців по підприємству «Матвєєв», люди не погодилися надавати землю в оренду останньому строком на 15 років, вирішили укладати договори на 5 років про що було зафіксовано у протоколі зборів, який нажаль не зберігся. При отриманні орендної плати в серпні 2007 року глянули, що строки договорів було справлено з 5 зроблено 15, і договори були підписані не моїми батьками. Не батьком, не мамою. Він зробив всі договори тому, що подавали копії паспортів і його бухгалтер, ОСОБА_3 фамілія ОСОБА_4 , в той час коли вона працювала, зараз вона не працює, він її осудив «условно», що вона вкрала в нього якесь зерно там, чи, що в них було. І він засудив, і брата свого рідного тоже «условно» дав, за те, що вони якесь в нього зерно вкрали, хоча цього не було, я так думаю. От і він зробив підписи в документах, поставив...»; «...Підробив підписи в документах, договорів оренди. Зробив підпис матері»; «...тоді проігнорувала наша прокуратура і слідчий, були всі куплені і зараз він їздить і купляє всіх»; «…а оказується що він же ж ну рейдер, фактично він захватив нашу землю орендодавців села Петрове». На сайті Інтернет - видання «Без купюр» за наведеним вище посиланням розміщено фото чоловіків, які тримають у руках плакати з написами: «Матвєєв - РЕЙДЕР», « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та «Матвєєв віддай нашу землю». Вказані обставини підтверджуються роздруківкою відповідної публікації з сайту Інтернет-видання та копією запису відео інтерв`ю ОСОБА_2 (а.с. 70-76). Як з`ясовано апеляційним судом, наразі на сайті Інтернет - видання «Без купюр» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 розміщено оновлену публікацію, де зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_9 відео з коментарями ОСОБА_14 видалено з сайту на вимогу останнього, у зв`язку з судовим позовом до нього ОСОБА_15 з метою захисту честі й гідності. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Конституцією Україникожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (ст. 34 Конституції України). Відповідно до ст. 68 Конституції Україникожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституціїта законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб. За приписами ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. Відповідно до Конституції Українижиття і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, цим Кодексом та іншим законом, не є вичерпним (ч.3 ст. 270 ЦК України). Статтею 271 ЦК України передбачено, що зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя. Згідно зі ст. 275 ЦК Україникожній фізичній особі надано право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. За нормою ч.ч. 1, 6, 7 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена. Відповідно до ст. 297 ЦК Україникожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації (ст. 299 ЦК України). При цьому, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію. За змістом ст. 200 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя (ст. 2 Закону України «Про інформацію»). У ст. ст. 22, 23 Закону України «Про інформацію» унормовано, що масова інформація - інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб; засоби масової інформації - засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації; інформаційна продукція - матеріалізований результат інформаційної діяльності, призначений для задоволення потреб суб`єктів інформаційних відносин; інформаційною послугою є діяльність з надання інформаційної продукції споживачам з метою задоволення їхніх потреб. Інформаційна продукція та інформаційні послуги є об`єктами цивільно-правових відносин, що регулюються цивільним законодавством України. Як зазначено у ст. 27 Закону України «Про інформацію», порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної чи юридичної особи. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Як визначено у ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться. Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені закономв інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права в України, неодноразово наголошував, зокрема у рішенні від 28 березня 2013 року у справі «Нова газета» та Бородянський проти Росії», що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки. ЄСПЛ також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження. Як зазначено в рішеннях ЄСПЛ (справи Lingens v. Austria, De Haes and Gijsels v. Belgium, Goodwin v. The United Kingdom), свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе. Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку. Таким чином, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав. Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів. Аналізуючи зміст поширеної інформації у контексті встановлених фактичних обставин справи, доводів позову, а також апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції по суті спору у даній справі. Зі змісту позову у даній справі вбачається, що ОСОБА_1 позиціонує себе як підприємець, волонтер, поважна та законослухняна людина. Натомість, на переконання останнього, з поширеної відповідачем інформації випливає, що позивач підробив договори, здійснював підкуп правоохоронців, незаконно захватив землю. Позивач стверджує, що ознайомившись з такою інформацією, люди можуть сприймати його як особу, що здійснює кримінальні правопорушення. Однак, на переконання апеляційного суду, зі змісту інформації, повідомленої відповідачем на запитання кореспондента Інтернет-видання «Без купюр» щодо земельного спору, який виник між позивачем та власниками переданих йому в оренду земельних часток (паїв), не вбачається надання відповідачем завідомо неправдивих відомостей. Тобто, на прохання третьої особи висвітити своє бачення обставин, які стали підставою судового спору, відповідачем була висловлена відповідна думка, яка відповідає суб`єктивним уявленням відповідача про ситуацію, що склалася. Відповідач фактично повідомляв інформацію, яка не має характеру офіційної, про факт існування конфлікту, який переріс у судовий спір, за участю позивача та ряду жителів сільської громади, а також висловлював своє власне негативне ставлення до причетних, на його думку, осіб. Як зазначено на сайті Інтернет-видання «Без купюр», зазначений інформаційний ресурс покликаний розміщувати інформацію про найрізноманітніші події Кропивницького та Кіровоградщини без цензури та лімітів на правду, якісний аналіз ситуації та критичний, але неупереджений журналістський погляд. Проект започатковано ГО "Центр журналістських ініціатив "Медіаколо" як майданчик для громадської активності незалежних журналістів Кіровоградщини, які прагнуть розвивати професійну журналістику в області. Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 15 липня 2010 року (справа Gazeta Ukraina-Tsentr v. Ukraine), новини, які базуються на інтерв`ю або відтворюванні висловлювань інших осіб, незалежно від того, чи вони були змінені, чи ні, є одним з найважливіших способів інформування громадськості. Отже, розміщення на сайті Інтернет-видання «Без купюр» спірної інформації було здійснене з метою привернення уваги громадськості до факту існування конфлікту у сфері земельних орендних відносин, тоді як відповідач виразив суб`єктивні оціночні судження, свій особистий погляд про діяльність позивача як орендаря, власну оцінку щодо певних його дій. На думку колегії суддів, у даному випадку в діях відповідача має місце реалізація свого конституційного права на вираження своїх поглядів, а не намір поширити недостовірну інформацію з метою приниження ділової репутації позивача. Спірні висловлювання стосуються виключно дій позивача як сторони правочину, а не його приватного життя, волонтерської діяльності чи підприємницької діяльності в цілому, а тому в діях ОСОБА_2 не вбачається порушень немайнових прав позивача. Спірні вислови фактично свідчать про власну оцінку відповідачем ситуації, що склалася між сторонами. Апеляційний суд вважає за необхідне наголосити, що із матеріалів справи не вбачається, що поширена інформація ганьбить честь та гідність позивача, завдає шкоди його діловій репутації. Позивачем не доведено, що розповсюджена інформація дискредитує його або призвела до негативних наслідків, та, що вона була поширена з явним злим умислом, тобто з нехтуванням питання про її правдивість чи неправдивість, а не з метою висловлення власної думки та позиції. Колегією суддів також взято до уваги, що кореспондентом Інтернет-видання «Без купюр» було надано можливість і позивачу висловити власні думки щодо конфлікту та судового спору. Відповідна позиція та пояснення позивача наведені у публікації. При цьому, зі змісту опублікованого тексту не вбачається сформованих висновків та заклику до громадськості обрати ту чи іншу сторону конфлікту, а надається можливість кожному читачу самостійно оцінити ситуацію та зробити відповідні висновки. Спірне відеоінтерв`ю відповідача, як частина публікації, згаданій меті не суперечить. За викладених обставин, в силу наведених вище вимог закону, положень Конвенції, з урахуванням практики ЄСПЛ, суб`єктивні думки і погляди не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, а отже, не можуть вважатися поширенням недостовірної інформації, та відповідно не підлягають спростуванню відповідно до ст. 277 ЦК України та ст. 30 Закону України «Про інформацію». У зв`язку з викладеним, також відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. Таким чином, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дослідив докази у їх сукупності і надав їм належну правову оцінку. При цьому, колегією суддів визнається необґрунтованим посилання скаржника на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 484/2781/19-ц, оскільки у вказаній справі судом касаційної інстанції розглядалось питання про те, чи порушує публічна заява публічної особи принцип презумпції невинуватості іншої публічної особи у контексті конкретних обставин, за яких таку заяву було зроблено. Оскільки суб`єктний склад сторін, зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи, що переглядалась Верховним Судом, є відмінними від даної справи, відповідні висновки суду касаційної інстанції не підлягають врахуванню при вирішенні даного спору. Варто зауважити, що ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що слід принципово розрізняти повідомлення про те, що когось лише підозрюють у вчиненні злочину, та чітку заяву, зроблену за відсутності остаточного вироку, про те, що особа вчинила злочин. Як було встановлено судами у справі, висловлювання відповідача характеру таких повідомлень та/або заяв не містять. Отже, суд першої інстанції забезпечив розгляд справи, який ґрунтувався на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні наявних у справі доказів, а тому оскаржуване рішення у повній мірі відповідає критеріям та вимогам, що встановлюються до судових рішень процесуальним законом. Доводи ж апеляційної скарги зводяться до власного тлумачення скаржником вимог законодавства, характеру спірних правовідносин і встановлених судом обставин. Враховуючи, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на їх законність та обґрунтованість не впливають, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у даній справі слід залишити без задоволення. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються як в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цих межах. За вимогами ст. 375 ЦПК України,суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За встановлених обставин, апеляційна скарга ОСОБА_8 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_8 залишити без задоволення, а рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2020 року, - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. М. Дьомич Судді О. Л. Дуковський О. А. Письменний