Постанова Одеський апеляційний суд № 522/11041/19

Номер провадження: 22-ц/813/5860/21 Номер справи місцевого суду: 522/11041/19 Головуючий у першій інстанції Огренич І. В. Доповідач Гірняк Л. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.03.2021 року м. Одеса Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: Головуючого- Гірняк Л.А. Суддів - Комлевої О.С., Сегеди С.М., За участю секретаря - Ющак А.Ю. розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 02 вересня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про стягнення судових витрат понесених на правничу допомогу,- ВСТАНОВИЛА: ПРОЦЕДУРА: В липні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в сумі 240,00 грн до досягнення сином ОСОБА_4 до досягнення ним трьох років, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вимоги обґрунтовує тим, що він є інвалідом дитинства третьої групи (довідка N° 308390 Серія 12ААА) , не має змоги влаштуватися на достойну роботу та має випадковий заробіток, який ледь перекриває його власні потреби. Зазначає, що до 10.05.2019 року він перебував у офіційному шлюбі зі відповідачкою, (судове рішення «про розлучення» набрало законної сили - 11.06.2019 року ) він мав змоги оформити соціальну допомогу по інвалідності, так як для призначання цієї допомоги має значення наявність доходу у дружини. 13.08.2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з відзивом на позовну заяву в якому просила відмовити в задоволенні позовної заяви про зменшення розміру аліментів в повному обсязі. Одночасно просила стягнути з ОСОБА_2 понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн (а.с.30-55). Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03.12.2019 року цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Державна виконавча служба Приморського району м. Одеси про зменшення розміру аліментів передано на розгляд до Київського районного суду м. Одеси (а.с.76-77). 27.08.2020 року до Київського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_2 про залишення його позовної заяви про зменшення розміру аліментів без розгляду (а.с.115). Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27.08.2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Державна виконавча служба Приморського району м. Одеси про зменшення розміру аліменти залишено без розгляду (а.с.117). 28.08.2020 року ОСОБА_1 надала до районного суду заяву в якій просила при ухвалені рішення щодо закриття провадження по справі вирішити питання щодо стягнення з позивача судових витрат понесених на правничу допомогу в розмірі 8000 гривень посилаючись на вимоги ч.5 ст.142 ЦПК України. Вимоги обгрунтовувала тим, що під час розгляду справи нею понесені судові витрати у розмірі 8000 гривень. В компенсацію здійснених нею витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, просила розглянути заяву. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 02.09.2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення судових витрат понесених на правничу допомогу - відмовлено (а.с.120). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали Київського районного суду м. Одеси від 02.09.2020 року та просить постановити нову, якою задовольнити її заяву про стягнення з ОСОБА_2 судових витрат, понесених на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 гривень. Сторони в судове засідання не з`явились, про час та місце судового розгляду сповіщені належним чином. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. В силу частини 2 ст.372 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за їх відсутністю. При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 5 ст.268 ЦПК України, в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року, датою ухвалення рішення,ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. У зв`язку з цим, та на підставі частини 2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. З цих підстав, датою складання цього судового рішення 29.03.2021 року. АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) СТОРІН В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що зазначене судове рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема посилається на те, що не підтверджено факт того, що дії позивача при подані позову були необґрунтованими, а його звернення з заявою про залишення позовної заяви без розгляду є процесуальним правом. Зазначає, що суд наголосив, що питання про закриття провадження у справі не вирішувалось. Посилається, що у відзиві на позовну заяву доведено безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, а його вимоги про зменшення розміру аліментів до 813 грн свідчить про їх необґрунтованість. Звертає увагу, що позивач не правильно застосував територіальну підсудність. При цьому зазначає, що суд не надав оцінки всім наявним в матеріалах справи доказам. Що стосується розміру стягнення витрат скаржниця посилається на те, що вони підтверджені актом прийому-передачі виконаних робіт та звітом про фактичні витрати часу, квитанцією. Заперечень з боку позивача заявлено не було. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ Матеріалами справи встановлено, сторони перебали в зареєстрованому шлюбі з 2014 року - актовий запис за №1240, вчинений 27.06.2014 року Малиновським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області. Від шлюбу сторони мають малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10.05.2019 року шлюб, зареєстрований 27 червня 2014 року Малиновським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №1240 між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 - розірвано. Після розірвання шлюбу залишено прізвища: йому - ОСОБА_2 , їй - ОСОБА_1 . Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.04.2018 року позов ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання позову, тобто 07 квітня 2017 року і до повноліття ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмір 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходів), щомісячно, починаючи з 07.04.2017 року і до досягнення сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . 01.08.2019 року між ОСОБА_3 та адвокатом Фірсовою Г.А. укладено договір №01-08-07/2019 про надання правничої допомоги (а.с.50). З довідки до акту медико-соціальної експертної комісії вбачається, що ОСОБА_2 , є інвалідом ІІІ групи (дата чергового огляду 05.07.2018 року). З акту прийому-передачі виконаних робіт вбачається, що в період з 31.07.2019 року до 09.08.2019 року адвокат Фірсова Г.А. виконала наступні роботи: 1 Усна консультація 1 год. - 1000 грн 2 Вивчення матеріалів справи 2год. - 2000 грн 3 Збір необхідних доказів 1год. - 1000 грн 4 Підготовку процесуальних документів та виготовлення необхідних копій 4год - 4000 грн ВСЬОГО: 8000 грн (а.с.54). ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення судових витрат понесених на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн районний суд виходив з того, що не підтверджено факт того, що дії позивача, при поданні позову, були необґрунтованимти, а його звернення з заявою про залишення позовної заяви без розгляду є його процесуальним правом. Суд наголосив на тому, що питання щодо закриття провадження у справі не вирішувалось. Судова колегія погоджується з таким судженням районного суду з наступних підстав. Згідно ч.ч.5, 6 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу. Частина 9 статті 141 ЦПК України визначає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Відповідно до ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Відповідно до ч.ч. 6-7 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У відповідності до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. У відповідності до п.38 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах », у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Також у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача. Згідно зі ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Статтею 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Відповідно до ст.60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу. Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно ч. 1 ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У постанові Верховного Суду №308/15007/15-ц від 15.05.2019 суд дійшов висновку, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Належними доказами, які підтверджують та обґрунтовують реальний розмір витрат на правничу допомогу, є докази, які доводять відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи, у Книзі обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 16 вересня 2013 року № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення». Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду справа №283/2065/14-ц від 13.03.2019. Згідно до ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Що стосується необґрунтованих дій позивача, суд зазначає наступне. Відповідно до п.п.4 п.5 ст.12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У відповідності до п.3 ч.1 ст. 43 ЦПК України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Згідно п.1 ч.2 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу. Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Меншаков проти України » №377/02 п.52 рішення від 08.04.2010, суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом. Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права. Тому, кваліфікуючи подання позову як зловживання процесуальним правом та встановлюючи негативні наслідки за такі дії у вигляді залишення позову без розгляду, тим самим сторону позбавляють гарантованого законом права на справедливий судовий розгляд, складовою якого є право доступу до суду. Позивач, ОСОБА_2 , скористався своїм правом і подав заяву про залишення позову без розгляду. Отже, подання заяви про залишення позову без розгляду є правом позивача і формою закінчення справи без ухвалення рішення та без з`ясування обставин, на які учасники справи посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються, що не свідчить про необґрунтованість дій та зловживання правами ОСОБА_2 . Отже, подання позову так само і подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, який не містить обмежень в його реалізації. Твердження відповідача, що позивач подав завідомо безпідставний позов є лише припущенням, адже справа по суті не була розглянута, і рішення по ній не було винесено. Посилання на порушення правил територіальної підсудності не свідчить про неправомірність дій позивача. З огляду на вищевикладене доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. При вирішенні даної справи правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляійну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 02 вересня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Гловуючий Л.А. Гірняк Судді: О.С.Комлева С.М. Сегеда