Постанова 4813 № 522/21702/17

Номер провадження: 22-ц/813/5269/21 Номер справи місцевого суду: 522/21702/17 Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я. Доповідач Ващенко Л. Г. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.03.2021 року м. Одеса Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі: головуючої - судді Ващенко Л.Г. суддів - Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я., у порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України, розглянула апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 березня 2020 року (одноособово суддя Бондар В.Я.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про стягнення майнової шкоди, ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА (короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції) 16.11.2017 року ОСОБА_5 і ОСОБА_1 звернулись із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди у розмірі 25 000 гривень. Позов обґрунтовано наступним. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є власниками квартири АДРЕСА_1 , поверхом вище знаходиться квартира АДРЕСА_3 , яка належить відповідачам. 24.08.2017 року позивачі виявили залиття квартири, через яке на стінах і стелі з`явились великі мокрі плями, були пошкоджені шпалери і настінне покриття, у ванній кімнаті відпало декілька шматків плитки. Сліди залиття розташовувались на стелі та верхніх частинах стін, що свідчить про залиття саме з квартири відповідачів. На підтвердження залиття 05.09.2017 року складений акт комісією з майстрів КП ЖКС «Фонтанський», яким зафіксовані сліди заливу в кухні на стінах, в коридорі на стелі, а також у ванній кімнаті на стелі, крім того, у ванній кімнаті відвалилось 2 шматка плитки. Посилаючись на те, що внаслідок неправомірних дій відповідачів позивачам була завдана майнова шкода у розмірі 25 000 гривень, позивачі просили про задоволення позову. Ухвалою суду від 23.10.2018 року до участі у справі залучено ОСОБА_4 в якості третьої особи на стороні відповідача. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла позивачка ОСОБА_5 . Ухвалою суду від 03.07.2019 року провадження у справі зупинено до залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_5 , а ухвалою суду від 21.01.2020 року провадження у справі поновлено у зв`язку із отриманням ОСОБА_1 свідоцтва про прийняття спадщини за законом. У судове засідання 25.03.2020 року сторони не з`явились, представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності і підтримав позовні вимоги у повному обсязі Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25.03.2020 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. (короткий зміст вимог апеляційної скарги) Позивач ОСОБА_1 не погодився із рішенням суду від 25.03.2020 року і в особі представника подав апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. (узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу) Апеляційна скарга представника ОСОБА_1 зазначає: Позивач проживав у квартирі АДРЕСА_1 , а відповідачі проживають поверхом вище, в квартирі АДРЕСА_3 цього ж будинку. ОСОБА_1 було виявлено залиття квартири, сліди залиття розташовувались на стелі та верхніх частинах стін, що свідчить про залиття саме з квартири, яка знаходиться вище, тобто, з квартири АДРЕСА_3 , в якій проживають відповідачі. На підтвердження зазначених пошкоджень 05.09.2017 року складений акт, яким зафіксовані сліди заливу у кухні на стінах, в коридорі на стелі, а також у ванній кімнаті на стелі. У подальшому, як було встановлено висновком судової будівельно-технічної експертизи, в результаті залиття квартири вартість ремонтно-відновлювальних робіт з ліквідації пошкоджень у приміщенні кухні, санвузла та коридору, що виникли в результаті залиття квартири АДРЕСА_1 складає 20 166 грн., а розмір майнової шкоди, що виникла в результаті залиття складає 18 650 грн. (з урахуванням зносу). Відмовляючи у задоволенні позову, суд зазначив, що акт комісії №5 КП ЖКС «Фонтанський» від 05.09.2017 року не відповідає вимогам законодавства і не взяв його до уваги. Як зазначає суд, Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №76 (далі - Правила) передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (п.2.3.6 Правил). На думку суду, вказаний акт не може бути взятий до уваги, оскільки він не відповідає вимогам Правил, оскільки в акті відсутня дата залиття, відомості про вартість пошкоджень, спричинених залиттям, а також той факт, що акт був складений за відсутності відповідачів та/або третьої особи, а в матеріалах справи відсутні докази щодо участі представника організації, яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та гарячого водопостачання під час огляду пошкодженої квартири. Відсутність відповідачів та/або третьої особи під час проведення огляду обумовлена тим, що на час огляду квартири вони були відсутні, у квартирі перебували лише робітники, які проводили ремонт, у доступі до квартири комісії ними було відмовлено. Судом не наведено будь-яких заперечень щодо обставин, що викладені в акті та не спростовано зафіксованих актом фактів, крім того, відповідачами у справі та третьою особою не надавалось заперечень щодо акту і не було спростовано викладених у ньому обставин. Відповідно до положень ст. 76 ЦПК, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами. Докази мають бути належними, допустимими та достовірними (ст.77-79 ЦПК). З огляду на викладене, судом не наведено достатніх підстав для відмови у прийнятті акту, як доказу. Обставини залиття квартири підтверджувались і іншими доказами, зокрема, висновком судової будівельно-технічної експертизи, однак суд не надав оцінки даному доказу, що вказує на необґрунтованість рішення і неповноту з`ясування обставин справи. Суд зазначив, що відповідачі по справі, які не проживали у спірній квартирі, не є завдавачами шкоди, заподіяної позивачу внаслідок залиття квартири, а позовні вимоги мають бути звернуті до ОСОБА_4 , який нібито там проживав (третя особа у справі). Проте, таке твердження суду ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права. Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Положення ст. 319 ЦК закріплюють, що власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.322 ЦК). Згідно змісту ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач (під яким розуміється власник приміщення) зобов`язаний своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно- технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку. Згідно пунктів 4, 7 Правил, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку, зобов`язаний проводити за власні кошти ремонт квартири, використовувати приміщення житлового будинку і гуртожитку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання. Громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію (ст.151 ЖК УРСР). Аналіз наведених положень законодавства дозволяє дійти висновку, що за заподіяння шкоди в результаті заливу відповідальність може бути покладена саме на власника житлового приміщення, а не на орендарів чи інших осіб, які проживають в квартирі. Це підтверджується і практикою Верховного Суду, який у постанові від 03.10.2018 у справі № 344/3303/16-ц підкреслив, що суди попередніх інстанцій, встановивши факт залиття квартири позивача, причину та розмір завданої шкоди майну позивача і взявши до уваги те, що ОСОБА З як власник квартири, з якої відбувся витік води, не довів, що його вини в заподіянні шкоди немає, дійшли обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири. Окремо Верховний Суд наголосив, що аргументи касаційної скарги про те, що в справі немає доказів на підтвердження того, що шкода заподіяна позивачу внаслідок протиправної поведінки відповідача, є безпідставними, оскільки на власника квартири покладені обов`язки щодо належного утримання й експлуатації квартири та її складників, зокрема сантехнічного обладнання та мережі водовідведення квартири. Також у постанові від 03.10.2018 в справі № 668/7511/15-ц суд касаційної інстанції звернув увагу, що аргументи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають, оскільки шкода, завдана залиттям квартири, має бути відшкодована особою, у власності якої перебуває квартира та елемент системи водопостачання, який став причиною такого затоплення. Зокрема, статтею 151 ЖК УРСР встановлено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити своїм коштом поточний і капітальний ремонти, а згідно з пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року №572, саме власник квартири зобов`язаний використовувати приміщення житлового будинку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обслуговування. Одночасно відповідачі не довели, які неправомірні дії працівників Приватного підприємства «Жилтранс» дають підстави для притягнення їх до цивільно-правової відповідальності, якщо саме власник квартири зобов`язаний забезпечити її схоронність, проводити своїм коштом поточний і капітальний ремонти. Тому твердження суду про неправильність звернення позовних вимог до власників житлового приміщення є неправильним. Крім того, позивачу не відомо, а у матеріалах справи відсутні докази того, що в квартирі відповідачів проживає третя особа ОСОБА_4 , вказані обставини не підтвердили ні відповідачі, ні третя особа. З огляду на положення ст. 1166 ЦК, тягар доказування щодо відсутності вини особи у заподіянні шкоди покладається саме на відповідача по справі (власника майна). Цивільне законодавство у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини, зокрема у зв`язку із наявністю вини іншої особи або через дію об`єктивних обставин (аналогічна усталена правова позиція наведена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі № 686/10520/15, від 08.05.2018 у справі № 922/2026/17, від 21.09.2018 у справі № 910/19960/15). (узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи) Відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 не скористались правом надати відзив, пояснення або заперечення на апеляційну. ІІІ.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА (встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини) Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , на підставі договору купівлі-продажу від 14.07.2004 року, стали власниками квартири АДРЕСА_1 (а.с.19-21). Відповідачка ОСОБА_2 з 26.11.1997 року зареєстрована у квартирі АДРЕСА_3 (а.с.28). Відповідач ОСОБА_3 з 24.09.2007 року зареєстрований в АДРЕСА_4 (а.с.29). 05.09.2017 року комісія у складі майстрів і сантехніка дільниці № 5 КП ЖКС «Фонтанський» склали акт про те, що за адресою АДРЕСА_1 вбачаються сліди залиття у кухні на стінах, у коридорі на стелі, а також у ванній кімнаті на стелі, також у ванній кімнаті відпали 2 шматки плитки. Причина залиття - невідома, оскільки не вдалось отримати доступ до сусідів зверху у квартиру АДРЕСА_3 . Робочі, які проводять ремонтні роботи у квартирі АДРЕСА_3 доступ до квартири не дали (а.с. 8). За розрахунками позивачів майнова шкода становить 25 000,00 гривень (15 000 гривень витрати на ремонтні роботи і 10 000 гривень витрати на матеріали, а.с. 14). 16.11.2017 року ОСОБА_5 і ОСОБА_1 звернулись із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди у розмірі 25 000 гривень (а.с.6,7). Ухвалою суду від 23.10.2018 року до участі у справі в якості третьої особи залучений ОСОБА_4 , який з 05.06.2018 року зареєстрований в АДРЕСА_6 (а.с.61,62,64). Відповідачка ОСОБА_2 , у заяві до суду від 15.11.2018 року, що надійшла через пошту, зазначила, що вона більш трьох років не проживає у квартирі АДРЕСА_3 , оскільки в квартирі проживає ОСОБА_4 на правах договору оренди (а.с. 66). В матеріалах справи відсутній договір оренди квартири АДРЕСА_3 між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла позивачка ОСОБА_5 (а.с. 148). Згідно із висновком судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи №71 від 14.03.2019 року: під час проведення обстеження виявлені пошкодження опоряджувальних матеріалів приміщень кухні, санвузлу та коридору у квартирі АДРЕСА_1 , що виникли в результаті залиття; вартість ремонтно-відновлювальних робіт з ліквідації пошкоджень опоряджувальних матеріалів приміщень кухні, санвузла та коридору, що виникли внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 складає 20 166 гривень, розмір майнової шкоди становить 18 650 гривень (за вирахуванням 1 516 гривень фізичного зносу будівельних матеріалів, а.с. 97-102,102 зворот). 14.01.2020 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.167). Судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідачка ОСОБА_2 з 26.11.1997 року зареєстрована у квартирі АДРЕСА_3 (а.с.224), а відповідач ОСОБА_3 з 24.09.2007 року зареєстрований в АДРЕСА_4 (а.с.226). У державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості стосовно власників квартири АДРЕСА_3 (а.с.227). Між сторонами виникли правовідносини з відшкодування шкоди, які регулюються нормами ЦК України і ЖК Української РСР, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції, чинні станом на час виникнення правовідносин сторін, Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року № 927/11207 (далі - Правила від 25.08.2005 року № 927/11207). (доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції) Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову про відшкодування майнової шкоди виходив недоведеності факту залиття квартири позивача, не доведення вини відповідачів у спричинення шкоди, які є неналежними відповідачами, оскільки не проживають у квартирі (а.с.184-187). Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст. 1166 ч.1 ЦК України). Вирішуючи вимоги щодо відшкодування майнової шкоди суд має виходити з того, що заподіяна особі і її майну шкода підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Підставою для застосування відповідальності за спричинення шкоди є вчинення особою правопорушення. Для відповідальності у деліктних правовідносинах є склад цивільного правопорушення: шкода; протиправна поведінка особи; причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою; вина особи. Позивач, обґрунтовуючи вимоги щодо відшкодування майнової шкоди стверджував, що внаслідок протиправних дій відповідачів, які полягали у залитті квартири, він зазнав збитків (а.с. 6,7,14). Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що внаслідок протиправних та винних дій відповідачів позивачу завдана майнова шкода у розмірі 25 000 гривень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. ст. 76 ч.1, 77 ч.ч.1,3, 78 ч.ч.1,2, 79 ч.1 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ч.ч.1,5,6 ЦПК України). Наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належним і допустимим доказом спричинення майнової шкоди внаслідок залиття жилого приміщення може бути акт про залиття, який, зокрема, повинен зазначати причини залиття і особу, з вини якої сталося залиття. У разі залиття квартири складається відповідний акт. Факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акту (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття (п.2.3.6, Додаток №4 до Правил від 25.08.2005 року № 927/11207). Згідно із актом комісії у складі майстрів та сантехніка дільниці №5 КП ЖКС «Фонтанський» від 05.09.2017 року, в квартирі АДРЕСА_1 спостерігаються сліди заливу в кухні та стінах, в коридорі на стелі, також в ванній кімнаті на стелі, також в ванній кімнаті відпало дві плитки. Причини залива невідома, оскільки доступу до квартири сусіда зверху №20 не отримали (а.с. 8). Між тим, акт комісії №5 КП ЖКС «Фонтанський» від 25.09.2017 року не відповідає вимогам вказаних Правил від 25.08.2005 року № 927/11207, оскільки не містить відомостей про дату залиття і причини залиття квартири позивача, висновок комісії щодо встановлення винної особи, яка вчинила залиття. Оскільки акт від 25.09.2017 року не зазначає дату залиття і причини залиття квартири позивача, а також висновку комісії щодо встановлення винної особи, яка вчинила залиття, вказаний акт не є належним та допустимим доказом для покладення на відповідачів відповідальності з відшкодування майнової шкоди залиттям квартири позивача. Висновок судового експерта №71 від 14.03.2019 року щодо вартості ремонтно-відновлювальних робіт з ліквідації пошкоджень опоряджувальних матеріалів приміщень кухні, санвузла та коридору, що виникли внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 , за відсутності доказів спричинення шкоди з вини відповідачів, також не є підставою для покладення на відповідачів відповідальності з відшкодування майнової шкоди залиттям квартири позивача. Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що залиття квартири мало місце з вини відповідачів, зокрема відповідачки ОСОБА_2 . За таких обставин, висновок суду про відмову у позові до відповідачів, зокрема до відповідачки ОСОБА_2 з підстав недоведеності позовним вимог, є правильним. Колегія суддів не погоджується з висновком суду, що відповідачка ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у справі. Користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення (ст. 61 ЖК Української РСР). Споживач зобов`язаний своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини (ст. 20 ч.3 п.2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції, чинній на час виникнення правовідносин сторін). Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 є власницею квартири АДРЕСА_3 . Разом з тим, станом на грудень 2017 року (порушення у суді справи про відшкодування майнової шкоди, відповідачка ОСОБА_2 значилась такою, що зареєстрована у квартирі АДРЕСА_3 з 26.11.1997 року (а.с.6,7,28). Зважаючи на викладене, відповідачка ОСОБА_2 , яка з 26.11.1997 року і станом на час відкриття провадження у справі (листопад 2017 року), тобто протягом 20 років є користувачем квартири АДРЕСА_3 , а отже вона є належним відповідачем у справі. Акт про залиття складений 25.09.2017 року (а.с.8). Третя особа на стороні відповідачів ОСОБА_4 , у квартирі АДРЕСА_3 , не зареєстрований (а.с.61,62,64). Наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім`ї, які проживають разом з ним, і за згодою наймодавця здавати в піднайом жиле приміщення у випадках і в порядку, встановлюваних цим Кодексом. Договір піднайму укладається в письмовій формі з наступною реєстрацією у житлово-експлуатаційній організації. Здача жилого приміщення в піднайом з порушенням вимог, установлених ч. ч.1,3 і 4 ст. 91 і ст. 93 цього Кодексу, тягне за собою недійсність договору піднайму (ст. 91 ч.ч.1,4, ст. 94 ч.1 ЖК Української РСР). Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження того, що між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , станом на вересень 2017 року, існував договір (найму/піднайму, оренди) квартири АДРЕСА_3 (а.с.66). Зважаючи на те, що позивач не довів, що майнову шкоду залиттям квартири спричинено з вини відповідачки ОСОБА_2 , суд першої інстанції в цій частині дійшов правильного висновку про відмову у позові за недоведеністю позовних вимог. (мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу) Доводи представника позивача у скарзі, що: позивач вияви залиття квартири і сліди залиття свідчать, що воно мало місце з квартири АДРЕСА_3 , в якій проживають відповідачі; факт залиття підтверджується актом від 05.09.2017 року КП ЖКС «Фонтанський» і висновком судової будівельно-технічної експертизи; акт комісії №5 КП ЖКС «Фонтанський» від 05.09.2017 року складений відповідно до Правил 17.05.2005 року №76; суд не надав жодної оцінки акту, що вказує на необґрунтованість рішення суду і неповноту з`ясування обставин справи; тягар доведення відсутності вини відповідачів по справі щодо залиття квартири покладається саме на відповідача, а у позивача відсутній обов`язок доведення таких обставин, - до уваги не приймаються. З огляду на те, що відсутні належні і допустимі докази того, що причин, а також вини відповідачки ОСОБА_2 у залитті квартири позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові за недоведеністю позовних вимог. Акт комісії №5 КП ЖКС «Фонтанський» від 05.09.2017 року не зазначає дату залиття, причини і винних осіб у спричиненні залиття квартири, що дає підстави для визнання вказаного акту неналежним доказом у справі. Тягар доведення відсутності вини відповідача у спричиненні залиття жилого приміщення дійсно покладається на відповідача, разом з тим, акт комісії №5 КП ЖКС «Фонтанський» від 05.09.2017 року, єдиний доказ, на який посилається позивач, не зазначає ні причини залиття, ні винних осіб у спричиненні залиття квартири позивача. Інших доказів на підтвердження причин залиття, а також винних осіб у залитті, матеріали справи не містять. Доводи представника позивача у скарзі про неправильний висновок суду стосовно того, що належним відповідачем у справі має бути ОСОБА_4 , який нібито проживав (орендував) квартиру, прийняті до уваги і є підставою для зміни мотивувальної частини рішення суду. (чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду) Позивач не довів позовних вимог тому відсутні підстави для ствердження про порушення його прав, за захистом яких він звернувся до суду. (висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції) Підставами для зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ст. 376 ч.ч.1,4 ЦПК України). Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові за недоведеності позовних вимог, разом з тим, мотивувальна частина рішення суду також містить неправильні висновки про те, що належним відповідачем у справі є третя особа, рішення суду підлягає зміні шляхом викладення мотивувальної частини рішення суду в редакції постанови суду апеляційної інстанції і залишення без зміни резолютивної частини постанови суду. СУДОВІ ВИТРАТИ Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.1, ч.2 п.п.1-3 ЦПК України). З огляду на те, що у позові відмовлено і колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у позові, позивач не має права на відшкодування судових витрат. ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.ч.1,4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 березня 2020 року - змінити шляхом викладення мотивувальної частини рішення суду в редакції постанови суду апеляційної інстанції і залишення без зміни резолютивної частини постанови суду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови суду. Повний текст постанови суду складено 29.03.2021 року. Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко Л.М. Вадовська Г.Я. Колесніков