Постанова Миколаївський апеляційний суд № 487/5163/20

29.03.21 22-ц/812/505/21 Єдиний унікальний номер судової справи №487/5163/20 Провадження №22-ц/812/505/21 Доповідач суду апеляційної інстанції Самчишина Н.В. Постанова Іменем України 29 березня 2021 року м. Миколаїв Справа №487/5163/20 Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Самчишиної Н.В., суддів: Лисенка П.П., Серебрякової Т.В. із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В., за участю: позивача ОСОБА_1 , її представника - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 лютого 2021 року, постановлену під головуванням судді Кузьменко В.В., в приміщенні цього ж суду в м. Миколаєві о 10 год. 43 хв., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Заводський районний у місті Миколаєві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису про народження, встановив: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який в подальшому уточнила, до ОСОБА_3 , про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису про народження. Позов мотивований тим, що вона, починаючи з червня 2018 року проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з громадянином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме - житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , житлової квартири та декількох автомобілів. Позивач зазначала, що під час сумісного проживання з ОСОБА_4 вона від нього завагітніла, а ІНФОРМАЦІЯ_3 народила сина ОСОБА_5 . Оскільки дитина народилася після смерті ОСОБА_4 , у свідоцтві про народження батько дитини був зазначений з її слів відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. На час смерті ОСОБА_4 спадкоємців першої черги не було, а єдиним спадкоємцем другої черги був його брат - відповідач у справі ОСОБА_3 09 липня 2020 року позивач, як законний представник малолітнього ОСОБА_5 , звернулася до Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Проте, оскільки у свідоцтві про народження ОСОБА_5 померлий ОСОБА_4 не зазначений батьком, тому існують перешкоди у отриманні спадщини. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила: - встановити факт батьківства, а саме, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; - внести зміни до актового запису про народження №403, вчиненого 12 червня 2020 року Заводським районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначивши в графі «Батько» ОСОБА_4 , в графі «відомості про дитину» змінити прізвище дитини з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_5 ». Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 вересня 2020 року відкрито провадження у даній справі. У підготовчому судовому засіданні суду першої інстанції позивач та її представник заявили клопотання по призначення судової генетичної експертизи. Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 лютого 2021 року у справі призначена судово-генетична експертиза, на вирішення якої поставлено питання: чи є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Проведення експертизи доручено Миколаївському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України. Постановляючи ухвалу та призначаючи у справі судово-генетичну експертизу, суд першої інстанції виходив з того, що клопотання позивача є обґрунтованим. Не погодившись з ухвалами суду про відкриття провадження у справі та призначення судово-генетичної експертизи, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі від 14 вересня 2020 року та ухвалу про призначення медико-генетичної експертизи. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 в частині оскарження ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 вересня 2020 року повернуто до того ж суду для вирішення питання про повернення апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду у цій справі. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в частині оскарження ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 лютого 2021 року. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції в якості речового доказу прийняв за клопотанням позивача зуб від трупа померлого ОСОБА_4 без визначення його походження. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін. У судове засідання суду апеляційної інстанції відповідач та його представник не з`явилися, повідомлені про розгляд справи належним чином, заяв та клопотань про відкладення слухання справи до суду апеляційної інстанції не надали. У судовому засіданні апеляційного суду позивач та її представник ОСОБА_2 заперечували проти доводів та вимог апеляційної скарги. В той же час представник позивача ОСОБА_1 адвокат Юрченко А.С. подав клопотання про відкладення слухання справи у зв`язку з його хворобою, але документу, що підтверджує поважність причини неявки до заяви не додав. Інших клопотань стосовно неможливості розгляду справи за його відсутності цим представником позивача не заявлено. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Тому колегія суддів виходить з того, що якщо представник позивача та особисто позивач не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити процесуальне питання. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін або їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, оскільки поважність причин неявки представника позивача судом апеляційної інстанції не встановлена, заявник не реалізував своє право на викладення відповідних аргументів у відзиві на апеляційну скаргу та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), думку позивача та її представника, які з`явилися у судове засідання, суд апеляційної інстанції вважає за можливим розглянути справу у відсутності представника позивача Юрченка А.С . Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила: - встановити факт батьківства, а саме, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; - внести зміни до актового запису про народження №403, вчиненого 12 червня 2020 року Заводським районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначивши в графі «Батько» ОСОБА_4 , в графі «відомості про дитину» змінити прізвище дитини з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_5 » (а.с. 2-3, 34-35). Разом з позовом позивачем було подано клопотання про призначення по справі судово-генетичної експертизи (а.с. 13), яке було підтримане нею в судовому засіданні. У відповідності до частини першої статті 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. При цьому факт батьківства може бути встановлений на підставі різних доказів зокрема, висновку судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи. Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, а сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Призначення експертизи є частиною дослідження обставин по справі та, у сукупності з іншими обставинами, дозволить суду максимально повно з`ясувати обставини по справі, сприятиме встановленню істини. Суд, не даючи оцінку правовим відносинам між сторонами у справі, не вправі позбавляти дозволених законом та обраних сторонами засобів доказування, оскільки за такої ситуації це порушить їх права у цивільному процесі, свідчитиме про порушення принципу диспозитивності та об`єктивного судового розгляду. Враховуючи те, що позивачем заявлено вимогу про встановлення батьківства, а відповідач категорично заперечує факт батьківства свого померлого брата ОСОБА_4 стосовно малолітнього сина позивачки, тому для забезпечення доказів на підтвердження обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, а також враховуючи, що для цього необхідні спеціальні знання, суд дійшов обґрунтованого висновку про призначення по справі судово-генетичної експертизи, проведення якої доручив експертам Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичному центру МВС України. Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно прийняв як речовий доказ біологічний матеріал - зуб від трупу ОСОБА_4 є необґрунтованими з огляду на таке. З матеріалів справи вбачається, що 02 лютого 2021 року позивачем було заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи речового доказу зубу від трупу ОСОБА_4 . Між тим, зазначене клопотання судом першої інстанції не вирішено. Як вбачається зі змісту ухвали суду про призначення судово-генетичної експертизи зазначений біологічний матеріал судом не був наданий експертам на проведення експертизи. Тому відсутні підстави вважати, що наданий позивачем суду першої інстанції упакований зуб є речовим доказом у даній справі та наданий експертам як біологічний матеріал на дослідження. Враховуючи, що зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження, що свідчить про необґрунтованість скарги, а отже відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Враховуючи викладене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду, оскільки вона є законно ю та обґрунтованою. Керуючись статями 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів до Верховного Суду, починаючи з дня складення повного судового рішення. Головуючий Н.В. Самчишина Судді: П.П. Лисенко Т.В. Серебрякова Повний текст постанови складено 29 березня 2021 року.