Ухвала КЦС ВС № 592/5380/20
від 29.03.2021 · ЦивільнаУхвала 29 березня 2021 року м. Київ справа № 592/5380/20 провадження № 61-3685ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Бидюковим Дмитром Володимировичем , на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 листопада 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» Сумської міської ради, третя особа - Первинна профспілкова організація комунального некомерційного підприємства «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» Сумської міської ради, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, встановив: 05 березня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бидюков Д. В. засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 листопада 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року у вищевказаній справі. Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на наступне. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтовано (мотивовано) наявність цієї підстави (підстав). Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Представником заявника у касаційній скарзі зазначено, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Від сплати судового збору позивач звільнений відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у частині стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Згідно статті 2 Закону України «Про оплату судового збору» до структури заробітної плати входить основна заробітна плата та додаткова. У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18, зроблено висновок, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є заробітною платою, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника. Враховуючи наведене, позивач не звільнений від сплати судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Окрім того, законом не передбачено звільнення від сплати судового збору за вимогою про скасування наказу про звільнення. За таких обставин, заявнику необхідно сплатити судовий збір виходячи із оспорюваної суми в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» та вимогою про скасування наказу про звільнення. Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент звернення з позовом) судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становив 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі складає 2 102 грн. Оскільки ОСОБА_1 не визначала розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу і враховуючи, що це майнова вимога, то суд доходить до висновку, що її необхідно розраховувати за мінімальною ставкою, яка передбачена Законом України «Про судовий збір» (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Враховуючи вимоги позовної заяви та касаційної скарги, судовий збір за подання касаційної скарги становить 3 363, 20 грн (2 102 * 0,4 * 2 * 200 %). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Таким чином, заявнику необхідно надати суду нову редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали із зазначенням конкретного (конкретних) пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав), а також сплатити судовий. У відповідності до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення зазначених недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, ухвалив: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Бидюковим Дмитром Володимировичем , на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 листопада 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року залишити без руху. Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя М. Ю. Тітов