Ухвала КАС ВС № 420/1441/20

УХВАЛА 29 березня 2021 року м. Київ справа № 420/1441/20 адміністративне провадження № К/9901/2630/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Жука А.В., суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року у справі №420/1441/20 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, - ВСТАНОВИВ: Громадяни Російської Федерації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Одеського окружного адміністративного суду з позовами до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, які ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року були об`єднані в одне провадження, в яких, після уточнення позовних вимог просили: - визнати неправомірним та скасувати рішення Державної міграційної служби України №461-19 від 26 грудня 2019 року про відмову у визнанні громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; - визнати неправомірним та скасувати рішення Державної міграційної служби України №460-19 від 26 грудня 2019 року про відмову у визнанні громадянки Російської Федерації ОСОБА_2 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; - зобов`язати Державну міграційну служби України визнати громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства; - зобов`язати Державну міграційну служби України визнати громадянку Російської Федерації ОСОБА_2 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства; - визнати протиправними дії Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області в частині не роз`яснення ОСОБА_1 причин відмови та порядку оскарження рішень про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; - визнати протиправними дії Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області в частині не роз`яснення ОСОБА_2 причин відмови та порядку оскарження рішень про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року апеляційну скаргу громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , громадянки Російської Федерації ОСОБА_2 задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 та громадянки Російської Федерації ОСОБА_2 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень задоволено: визнано протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України №461-19 від 26 грудня 2019 року про відмову у визнанні громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; зобов`язано Державну міграційну служби України прийняти рішення про визнання громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства; визнано протиправним та скасовано рішення Державної міграційної служби України №460-19 від 26 грудня 2019 року про відмову у визнанні громадянки Російської Федерації ОСОБА_2 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; зобов`язано Державну міграційну служби України прийняти рішення про визнання громадянки Російської Федерації ОСОБА_2 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. 25 січня 2021 року до Верховного Суду надійшли матеріали касаційної скарги Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року у справі №420/1441/20. Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху з підстав не сплати скаржником судового збору. Надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначені в мотивувальній частині ухвали. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (№0102932141962) копія ухвали Верховного Суду від 10лютого 2021 року отримана представником скаржника 15 лютого 2021 року. 01 березня 2021 року на виконання ухвали Верховного Суду від 10 лютого 2021 року надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги та копія платіжного доручення про сплату судового збору №795 від 19 лютого 2021 року на суму 6726, 26 грн. Таким чином, особою, що подала касаційну скаргу були усунуті недоліки касаційної скарги, які були зазначені в ухвалі Верховного Суду від 10 лютого 2021 року, що дає змогу вирішити питання про відкриття або відмову у відкритті касаційного провадження. Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Суд зазначає таке. Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним. Із матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень установлено, що предметом позову у даній справі є рішення Державної міграційної служби України про відмову у визнанні громадян Російської Федерації біженцями або особами, які потребують додаткового захисту та зобов`язання до вчинення певних дій, тобто є малозначною в розрізі пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України. Як вбачається із даних Єдиного державного реєстру судових рішень дану справу розглянуто судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів констатує, що скаржником не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційної скарги. Обставини, які є критерієм для віднесення вказаної справи до категорії таких, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження у розумінні частин третьої та четвертої статті 12 та частини четвертої статті 257 КАС України відсутні. Доводи касаційної скарги щодо застосування судами норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 06 серпня 2020 року у справі №420/3327/19 відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки, пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачає можливість перегляду, в якості винятку, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами «а»-«г» цієї норми, проте Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області таких винятків не зазначено, а лише наведено положення частини четвертої статті 328 КАС України, Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» без наведення вмотивованих аргументів з посиланням на ці норми, не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі. Інші доводи касаційної скарги зводяться до тлумачення матеріальних і процесуальних норм, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95). На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. Також суд звертає увагу скаржника, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі. На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 12, 328, 333 КАС України Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року у справі №420/1441/20.

2. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. .................................. .................................. .................................. А.В. Жук Л.О. Єресько В.М. Соколов Судді Верховного Суду