Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/9281/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" березня 2021 р. Справа№ 910/9281/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Пономаренка Є.Ю. суддів: Дідиченко М.А. Шапрана В.В. при секретарі судового засідання Підтикан К.Г., за участю представників: від позивача - Гальченко В.Я., ордер №781904 від 22.02.2021; від відповідача - Косик С.І., довіреність б/н від 28.01.2021, розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі №910/9281/20 (суддя Лиськов М.О., повний текст складено - 22.12.2020) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 847 705,32 грн. ВСТАНОВИВ наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 847 705,32 грн. В обґрунтування позову позивач посилається на неправомірне списання відповідачем з особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» №8206687, відкритого на підставі договору про надання послуг №08340/ЦТЛ-2018 від 09.02.2018, збору за зберігання вантажів на місцях загального користування за кодом №190 (підкод №007 - збір за зберігання власного або орендованого рухомого складу на своїх осях) на суму 44 872,80 грн. та збору за кодом №251 - плата за користування вагонами належності Акціонерного товариства «Українська залізниця» на місцях загального користування (підкод №002 - плата за актами затримки форми ГУ-23а та форми ГУ-23 до подання під вантажні операції вагонів з експортно-імпортними та внутрішніми вантажами) на суму 802 832,52 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі №910/9281/20 в задоволенні позову відмовлено повністю. При винесенні рішення суд виходив з того, що відповідачем у відповідності до встановлених чинним законодавством вимог нараховано позивачу збір за користування вагонами, які простоювали на станції призначення Батьово до моменту прийняття від позивача до перевезення маршруту (групи) вагонів та за зберігання вантажу на коліях залізниць, оскільки порожні власні вагони, які надійшли за перевізними документами позивачу, мають статус «вантажу» та відповідно зберігаються на коліях залізниці до моменту відправки маршруту (групи) вагонів правомірно, а тому за висновком суду, відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані наступними доводами: - суд не врахував, що накопичення вагонів на коліях загального користування/коліях станції здійснювалось на підставі договору про накопичення, тому вина позивача виключається, а отже, відсутні підстави вважати, що вагони затримані з вини вантажовласника; - умовами договору не передбачено нарахування додаткових зборів згідно Збірнику тарифів, окрім договірної плати за послуги накопичення; - акти затримки вагонів ГУ-23 оформлені з порушенням вимог законодавства (переважна більшість актів складена за участі одного комерційного агента, акти не підписані позивачем, повідомлення про затримку вагонів позивач не отримував, відсутній наказ начальника станції про затримку вагонів); - накопичувальні картки не погоджувались позивачем, підпису останнього вони не містять; - відповідачем застосовано невірне визначення найменування збору (коду та підкоду) встановленого тарифу; - відповідач не довів належними доказами правомірність списання ним коштів з особового рахунку позивача. В ході здійснення апеляційного провадження від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній, зокрема, просив суд долучити до матеріалів справи копії накопичувальних карток №23120414 від 23.12.2018, №12120392 від 12.12.2018, №13120401 від 13.12.2018, №21120413 від 21.12.2018, №22110364 від 22.11.2018, №29120421 від 29.12.2018, №30120423 від 30.12.2018. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Приписами ч. 3 ст. 269 ГПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Зі змісту положень ч. 3 п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» №7 від 17.05.2011 вбачається, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. Апелянтом не надано доказів неможливості подання вказаних документів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, а також доказів, що він звертався з клопотанням про їх долучення до суду першої інстанції. При цьому, подані скаржником накопичувальні картки, датовані до 09.12.2020 (дати прийняття оскаржуваного рішення) і у позивача була об`єктивна можливість своєчасно подати їх до місцевого суду. Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. З огляду на викладене, подані ТОВ «Металургтранс» накопичувальні картки №23120414 від 23.12.2018, №12120392 від 12.12.2018, №13120401 від 13.12.2018, №21120413 від 21.12.2018, №22110364 від 22.11.2018, №29120421 від 29.12.2018, №30120423 від 30.12.2018, як докази у справі, колегією суддів не приймаються. В судовому засіданні представник апелянта - позивача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Враховуючи надані учасниками справи пояснення, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови. Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV. Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав. Між Акціонерним товариством «Укрзалізниця» (перевізник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» (замовник) 09.02.2018 було укладено договір про надання послуг №08340/ЦТЛ-2018, предметом якого є здійснення перевезень вантажів, надання вантажного вагону до перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. Відповідно до п. 2.1.6 договору на замовника покладено обов`язок оплачувати перевізнику послуги, пов`язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника. Пунктом 2.1.7 договору встановлено обов`язок замовника відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, через: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірку вантажів перевізником (маси вантажу), митними та іншими державними органами контролю; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини, що не залежать від перевізника, а також нести відповідальність за затримки вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов`язаних з цими затримками; оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника. Згідно п. 2.3.2 договору на перевізника покладено зобов`язання приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС «Месплан», доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов`язані із перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до цього договору. У відповідності до п. 2.3.3 договору замовнику було відкрито для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для замовника особовий рахунок з наданням коду платника №8206687 та присвоєно код вантажовласника/вантажоодержувача №8827. Пунктом 2.3.4 договору визначено обов`язок перевізника вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов`язані з перевезенням вантажу та надає замовнику відповідні розрахункові документи в електронному вигляді, а у разі відсутності електронного зв`язку - у паперовому вигляді. Згідно п. 3.1 договору розмір плати за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних із перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів. Розрахунки за договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» ПАТ «Укрзалізниця». Оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний у пункті 14.2 розділу 14 договору (п.п. 4.1, 4.2 договору). Відповідно до п. 4.10 договору у разі виявлення перевізником неправильного нарахування платежів, здійснюється перерахунок, після чого надлишок стягнутої суми перераховується на особовий рахунок, замовника, як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати стягуються недоотримані грошові суми. Термін дії договору встановлено з 20.02.2018 по 31.12.2018 включно. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги (п. 12.1 договору). Також між сторонами було укладено договір про надання послуг з організації перевезень і накопичення власного рухомого складу №Л/М/18/827/п від 22 жовтня 2018 року, яким врегульовано взаємовідносини між перевізником та замовником, що виникають в процесі надання послуг по накопиченню власного порожнього рухомого складу замовника. Згідно п. 2.1 договору накопичення вагонів здійснюється по станції Батьово. Направлення вагонів на станцію накопичення Батьово здійснюється за електронними перевізними документами на адресу замовника з відміткою у графі 20 Найменування вантажу» «порожній направляється для накопичення маршруту за договором №Л/М/18/827/п» (п. 2.2 договору). Відповідно до п. 2.3 договору відправлення сформованих маршрутів здійснюється за електронними перевізними документами, оформленими замовником з відміткою у графі 20 «Найменування вантажу» дорожній направляється після накопичення маршруту» та є моментом закінчення накопичення маршруту. Замовник зобов`язаний своєчасно розкредитовувати та надавати перевізні документи на відправлення порожніх вагонів в/з накопичення на станції вивантаження на станції накопичення (п. 3.2.1 договору). Розмір плати за послугу «організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» визначений за ставками в додатку 1 договору про надання послуг №08340/ЦТЛ -2018 від 09.02.2018 (п. 4.2 договору). Відповідно до п. 4.3 договору плата нараховується з моменту прибуття вагона на станцію накопичення до моменту прийняття до перевезення маршруту (групи). Неповна доба округляється до повної. Замовник сплачує тільки за вагони, які належать йому або знаходяться в оперуванні, відповідно до оформлених перевізних документів. Пунктом 4.6 договору визначено, що перевізник нараховує плату за інші послуги згідно «Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги» (за умови їх надання). Позивач зазначає, що ним згідно умов договору №08340/ЦТЛ-2018 від 09.02.2018 у період з листопада 2018 року по квітень 2019 року здійснювалося накопичення вагонів по станції Батьово. За цей період станцією Батьово нараховано та списано з особового рахунку позивача №8206687 плату за послугу з накопичення вагонів. В той же час, як вказує позивач, за період з 29 серпня 2019 року по 2 вересня 2019 року станцією Батьово за накопичувальними картками №№29080363, 30080365, 31080367, 01090368 та 02090380 без погодження з боку ТОВ «Металургтранс», на підставі актів загальної форми ГУ-23 нараховано та списано додаткові збори на підставі Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, за кодом 251 (плата за користування вагонами на місцях загального користування) та за кодом 190 (збір за зберігання власного рухомого складу на своїх осях) на загальну суму 847 705,32 грн. з ПДВ. Позивач вважає, що збір за зберігання та плата за користування вагонами списані неправомірно з особового рахунку ТОВ «Металургтранс», оскільки відповідні послуги останнім не замовлялися. У зв`язку з наведеними обставинами, позивач звернувся з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача неправомірно списані кошти у розмірі 847 705,32 грн. Судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позову. Колегія суддів погоджується з позицією місцевого суду, з огляду на наступне. Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами, статутами (ст. 909 ЦК України). Порядок організації перевезень за участю залізниць, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України та іншими актами законодавства України. Пунктом 119 Статуту передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Якщо подання вантажовідправнику на його замовлення порожніх спеціальних вагонів затримується з вини вантажовідправника, з нього стягується плата за весь час затримки вагонів на станції навантаження. Порядок розрахунків та перелік операцій з вагонами (контейнерами), за час виконання яких не стягується плата, встановлюється Правилами. У розрахунках затримка до 30 хвилин не враховується, затримка 30 хвилин і більше враховується як повна година. Відповідно до п.п. 2.3, 2.4 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і платником (відправником, одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору (додаток 1), згідно з яким залізниця відкриває особовий рахунок кожному платнику (відправнику, одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника. Після присвоєння коду розрахунковий підрозділ видає платнику довідку (додаток 2), у якій вказуються найменування платника і номер присвоєного коду. У всіх перевізних документах, накопичувальних картках, відомостях плати за користування вагонами та контейнерами, відомостях плати за подавання, забирання та маневрову роботу проставляється код платника. У відповідності до умов договору про надання послуг №08340/ЦТЛ-2018 від 09.02.2018 відповідачем було відкрито для позивача особовий рахунок з наданням коду платника №8206687 та присвоєно код вантажовідправника /вантажоодержувача №8827. Предметом даного спору є вимоги про стягнення з відповідача коштів у розмірі 847 705,32 грн., які на думку позивача, було неправомірно списано з його рахунку. При цьому, позивач посилається на порушення порядку оформлення актів загальної форми ГУ-23, на підставі яких нараховано та включено до накопичувальних карток спірну суму коштів. Відповідно до п. 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999 визначено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Згідно п. 4 Правил №113 від 25.02.1999 відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред`явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов`язаний підписати відомість із зауваженнями. Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. У п. 6 Правил №113 від 25.02.1999 визначено, що час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під`їзні колії або орендовані ділянки колій. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які не залежать від представника станції, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах і хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (п. 8 Правил №113 від 25.02.1999). Отже, належним доказом на підтвердження факту затримки вагонів на станції є акт загальної форми ГУ-23, складений у відповідності до Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999. В матеріалах справи містяться акти загальної форми ГУ-23, з урахуванням яких відповідачем нараховано плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу, а саме: за листопад 2018 року - №№1261, 12763, 12164, 12165, 12166, 12167, 12168, 12176, 12177, 12179, 12180, 12181, 12184, 12186, 12188, 12387, 12185, 12189, 12191, 12190, 12193, 12194, 12195, 12196, 12197, 12199, 12200, 12201, 12202; за грудень 2018 року - №№12222, 12221, 12220, 32216, 12213, 12219, 12217, 12218, 12215, 12214, 12212, 12211, 12210, 12203, 12209, 12208, 12207, 12206, 12205, 12204, 12252, 12250, 12246, 12247, 12245, 12241, 12243, 12244, 12230, 12242, 12238, 12240, 12237, 12233, 12235, 12239, 12236, 12231, 12234, 12228, 12226, 12225, 12224, 12223, 12261, 12262, 12263, 12264. 12265, 12249, 12259, 12260, 12256, 12253, 12254, 12255, 12251, 12248, 12257; за січень 2019 року - №№12269, 12271, 11902, 11903, 12270, 11907, 11905, 11906, 11904, 11913, 11906, 11912, 11910, 11909, 11908, 11915, 11914, 11911, 11918, 11916, 11923, 11919, 11920, 11921, 11922, 11924, 11925, 11926, 12268, 12267, 12266, 12265, 12269, 11928, 11927, 11930, 11932,11931,11934,11935, 11940; за лютий 2019 року - №№11946, 11948,11947, 11944, 11945, 11949, 11951, 11954, 11953, 11958, 11959, 11956, 11955, 11962, 11965, 11966, 11963, 11957, 11961, 11960, 11969, 11968, 11972, 11973,11976, 11970,11967,11978, 11981, 11985, 11977, 11988, 11982, 11987; за березень 2019 року - №№11989, 11991, 11992, 11995, 11990, 11993, 11997, 11994, 11996, 11999, 12000, 12001, 12002, 12010, 12009, 12008, 12006, 12004, 12005, 12007, 12015, 12016, 12014, 12012, 12011, 12019, 12018, 12023, 12022, 12025, 12028, 12024, 12033, 12032, 12029, 12035, 12038, 12037, 12036, 12034, 12039, 12040, 12041, 12042. Затримка вагонів, зазначених в актах, закінчувалась в момент відправки маршруту (групи) вагонів, що підтверджується накладними. Відповідно до п. 1 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6). Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Акт форми ГУ-23 може бути складений без участі представника вантажовласника, однак лише за участі не менше двох осіб (абз. 2 п. 3 Правил №334 від 28.05.2002). За зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми (п. 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000). Зі змісту наявних у справі актів загальної форми вбачається, що вони складені без участі представника вантажовласника та підписані не менш як двома представниками відповідача, із зазначенням підстави їх складення, переліку порожніх вагонів позивача та фіксацією часу прибуття вагонів. Тобто, акти загальної форми оформлені належним чином, чим спростовуються доводи позивача про протилежне. При цьому, судом відхиляються посилання позивача на відсутність повідомлень та наказу відповідача про затримку вагонів, оскільки вагони були затримані та перебували на станціях призначення, а не під час перевезення на підходах до станцій, коли й вимагається оформлення відповідних документів. Пунктом 2.1.7 договору №08340/ЦТЛ-2018 від 09.02.2018 на замовника (позивача у справі) покладено обов`язок відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, зокрема, через інші причини, що не залежать від перевізника, а також нести відповідальність за затримки вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов`язаних з цими затримками. При цьому, за змістом пункту 2.1.7 договору оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника. Згідно п. 3.2.1 договору про надання послуг з організації перевезень і накопичення власного рухомого складу №Л/М/18/827/п від 22.10.2018, замовник зобов`язаний своєчасно розкредитовувати та надавати перевізні документи на відправлення порожніх вагонів в/з накопичення на станції вивантаження на станції накопичення. У пункті 4.6 договору №Л/М/18/827/п від 22.10.2018 визначено, що перевізник нараховує плату за інші послуги згідно «Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги» (за умови їх надання). Пунктами 14 та 15 Правил користування вагонами та контейнерами передбачено, що розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством. За час перебування на під`їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків. Аналогічна норма встановлена пунктом 5 розділу V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги (Тарифне керівництво №1), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 №340/16356 (зі змінами та доповненнями), в якому зазначено, що за затримки на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення власних або орендованих вагонів з вини одержувача, відправника або власника (орендаря) вагонів залізниці сплачується плата в розмірі 50% ставок, зазначених в таблиці

1. Беручи до уваги той факт, що вагони були затримані на станції Батьово з вини позивача, що підтверджується, зокрема, актами загальної форми ГУ23, відповідачем правомірно, на підставі пунктів 6, 8, 14, 15 Правил користування вагонами та контейнерами, п. 5 розділу V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги (Тарифне керівництво №1), та у відповідності до погоджених сторонами договірних умов, нараховано позивачу плату за користування вагонами за час затримки вагонів на станції призначення Батьово з вини вантажовласника у розмірі 50 відсотків зазначених розмірів плати, що становить 802 823,52 грн. з ПДВ, про що вірно вказав суд першої інстанції. При цьому, позивачем не наведено жодних підстав, передбачених п. 121 Статуту залізниць України та п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами, за умови наявності яких він звільнявся б від сплати за користування вагонами за час їх затримки. Окрім того, згідно пояснень відповідача, при формуванні відомостей плати за користування вагонами помилково вказано підкод 251/2 - плата за користування вагонами належності Укрзалізниці на місцях загального користування. В той же час, оскільки розрахунок плати за користування вагонами здійснювався відповідачем за ставками плати за користування вагонами табл.1 п.5 розділу V Збірника тарифів в розмірі 50% на підставі п.п. 14 та 15 Правил користування вагонами і контейнерами, саме як за користування вагонами, які належать вантажовласнику, зазначення у накопичувальних картках плати за користування вагонами по невірному коду 251/2 не вплинуло на порядок розрахунку та застосування ставок плати за користування вагонами. Відповідно до пункту 46 Статуту одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом. Якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу (п. 5 №644 від 21.11.2000). Згідно п.п. 8, 9 Правил зберігання вантажів, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). За зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, що не залежать від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Пунктом 5.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури від 29.01.2015 №17 встановлено, що перевезення власних вантажних вагонів у завантаженому і порожньому стані в усіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з Правилами оформлення перевізних документів. Відповідно до вимог п. 1.5 Правил оформлення перевізних документів встановлено: перевезення власних (орендованих) локомотивів і вагонів у завантаженому та порожньому стані оформлюються перевізними документами, в яких у графі 20 «Найменування вантажу» відправником зазначається: для локомотивів і завантажених вагонів - «Власний (орендований) вагон (локомотив). Власник (орендар) (найменування власника, державної вагонної компанії, оператора, орендаря)»; для порожніх вагонів - «Порожній власний (орендований) вагон. З-під... (найменування вантажу). Власник (орендар) (найменування власника, вагонної компанії або орендаря). Направляється до пункту навантаження (в ремонт тощо)». Відтак, порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус «вантажу». Розділом III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги передбачено розмір ставок зборів за роботи та послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, п.2 зазначеного розділу III Збірника тарифів передбачено нарахування збору за зберігання вантажів на місцях загального користування, а п.п.2.1 п.2 розділу III Збірника тарифів визначено, що після закінчення терміну безоплатного зберігання нараховується збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці), який справляється в розмірі 5,9 грн. за добу, у всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної. Отже, позивачу було нараховано збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (одиниці) на місцях загального користування на підставі п.п. 8, 9 Правил зберігання вантажів та пп. 2.1 п. 2 розділу III Збірника тарифів, із розрахунку 5,90 грн. за добу, що становить 44 872,80 грн., з ПДВ. Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що відповідачем у відповідності до встановлених чинним законодавством вимог нараховано позивачу збір за користування вагонами, які простоювали на станції призначення Батьово до моменту прийняття від позивача до перевезення маршруту (групи) вагонів та за зберігання вантажу на коліях залізниць, оскільки порожні власні вагони, які надійшли за перевізними документами позивачу, мають статус «вантажу» та відповідно зберігаються на коліях залізниці до моменту відправки маршруту (групи) вагонів. Відтак, відповідачем було правомірно списано з особового рахунку позивача за накопичувальними картками збір за зберігання рухомого складу та плату за користування вагонами на місцях загального користування. Стосовно посилань позивача на відсутність погодження ним накопичувальних карток, слід зазначити наступне. Згідно п. 2.6 Правил №644 від 21.11.2000 розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису). Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику. У випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, сума якого відображається в особовому рахунку платника. Відповідно до п. 5.1 Роз`яснень Президії Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» облік використання коштів з особового рахунку ведеться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (якщо вони не були включені у відомості плати за користування вагонами і контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і платника. Перевізні документи, відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки мають бути підписані уповноваженим працівником платника. У разі відмови від підписання зазначених документів станція складає акт загальної форми, додає його до відповідного документа та надсилає в ТехПД для списання грошей з особового рахунку. У розділі 8 договору №08340/ЦТЛ-2018 від 09.02.2018 сторони домовились про використання електронного документообігу. Як свідчать матеріали справи, складені на підставі актів накопичувальні картки не були підписані платником в електронному вигляді, заперечень щодо їх змісту від позивача не надходило, у зв`язку з чим працівниками станції Батьово було складено акти загальної форми ГУ-23 про відмову товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» від підписання спірних накопичувальних карток (Акти №№437, 440, 430, 429, 427). Враховуючи викладене та те, що позивачем не було ініційовано оформлення паперової накопичувальної картки, будь-яких зауважень, заперечень чи застережень до накопичувальних карток не надіслано, а отже, відповідачем правомірно здійснено списання нарахованої плати за користування вагонами та зберігання вантажу. За наведених обставин, суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс». В свою чергу, заперечення відповідача щодо обраного позивачем способу захисту своїх прав судом відхиляються з підстав оцінки його ефективності з урахуванням положень ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки суд погоджується з тим, що ефективний спосіб захисту права повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта). Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі №910/9281/20 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі №910/9281/20.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складено: 26.03.2021 року. Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко Судді М.А. Дідиченко В.В. Шапран