Постанова 4873 № 910/638/20 (910/1884/20)

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "18" березня 2021 р. Справа№ 910/638/20 (910/1884/20) Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Отрюха Б.В. суддів: Пантелієнка В.О. Гарник Л.Л. секретар судового засідання: Гунька О.В. за участю представників відповідно до протоколу судового засідання від 18.03.2021 розглянувши апеляційну скаргу акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (АТ «Укрексімбанк») на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі № 910/638/20 (910/1884/20) (суддя Мандичев Д.В.) за позовом АТ «Укрексімбанк» до 1. приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко» (ПАТ «Райз-Максимко») 2. товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «НИВА» (ТОВ «СП «НИВА») про стягнення 5 756 014, 12 доларів США та 2 909 154 834,01 грн. в межах справи № 910/638/20 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Бонус» (ТОВ «Юридична фірма «Бонус») до приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко» (ПАТ «Райз-Максимко») про банкрутство, ВСТАНОВИВ: У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/638/20 за заявою ТОВ «Юридична фірма «Бонус» про банкрутство ПАТ «Райз-Максимко». 03.02.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство ПАТ «Райз-Максимко», визнано грошові вимоги ТОВ «ЮФ «Бонус» до ПАТ «Райз-Максимко» в розмірі 2 733 143, 47 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення № 64544 від 10.02.2020 про відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ «Райз-Максимко», призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Ягічева С.О. (свідоцтво № 550 від 03.07.2013), визначено дату проведення попереднього судового засідання на 30.03.2020. 10.02.2020 АТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернулось до суду з позовом до боржника та ТОВ «СП «Нива» про солідарне стягнення з відповідача 2 (як основного боржника) та відповідача 1 (як поручителя) заборгованості за кредитним договором від 28.03.2014 №151214К1, укладеного в межах генеральної угоди №15106N6 від 23.03.2006, у розмірі 5756014,12 дол. США та 2909154834,01 грн. 15.05.2020 ухвалою Господарського суду м. Києва відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 15.06.2020. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 позов Банку задоволено частково, а саме стягнуто солідарно з ПАТ «Райз-Максимко» та ТОВ «СП «НИВА» на користь АТ «Державний експортно-імпортний банк України»: 1 315 555 414, 75 грн. заборгованості за кредитом; 249 285 231, 01 грн. боргу зі сплати процентів; 15 274 785, 36 грн. заборгованості за комісією; 5 756 014, 12 доларів США три проценти річних; 14 588 541, 99 грн. три проценти річних; 740 827 728, 36 грн. пені; 1 859 640, 17 грн. інфляційних втрат; 597 652, 49 грн. судового збору. Не погоджуючись із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції, АТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі №910/638/20 (910/1884/20) в частині відмови позовних вимог Банку та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу АТ "Державний експортно-імпортний банк України" у справі №910/638/20 (910/1884/20) передано на розгляд колегії суддів у складі: Отрюх Б.В. - головуючий суддя, судді: Остапенко О.М., Пантелієнко В.О. 27.01.2021 ухвалою Північного апеляційного господарського суду клопотання Банку про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі №910/638/20 (910/1884/20) задоволено та поновлено строк на апеляційне оскарження вказаного рішення, відкрито апеляційне провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 03.03.2021. 17.02.2021 ПАТ «Райз-Максимко» подало суду відзив на апеляційну скаргу в якому товариство заперечувало проти доводів апеляційної скарги та просило відмовити в її задоволенні. 02.03.2021 ухвалою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді: Отрюха Б.В., суддів: Пантелієнка В.О., Гарник Л.Л. 03.03.2021 АТ "Державний експортно-імпортний банк України" подало суду відповідь на відзив ПАТ "Райз-Максимко". 03.03.2021 ПАТ "Райз-Максимко" подало клопотання про відкладення розгляду справи. Ухвалою суду від 03.03.2021 розгляд апеляційної скарги АТ «Державний експортно-імпортний банк України» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі № 910/638/20 (910/1884/20) було відкладено на 18.03.2021. У судове засідання 18.03.2021 з`явився представник апелянта, інші представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. З огляду на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду даної апеляційної скарги за відсутності інших представників сторін за наявними у справі матеріалами. Представник апелянта надав пояснення по суті апеляційної скарги, зокрема, зауваживши, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, щодо відсутності правових підстав для нарахування процентів за Кредитним договором від 28.03.2014№ 151214К1 за період з 24.02.2017 до 12.01.2020. Колегією суддів на підставі частини сьомої статті 270 ГПК України надано учаснику судової справи можливість виступити у судових дебатах, яке ним реалізовано. Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Фактично суть апеляційної скарги зводиться до того, що: оскільки сторони при укладенні Кредитного договору від 28.03.2014 № 151214К1, керуючись принципом свободи договору, передбаченим ст.ст. 3, 627 ЦК України, визначили іншу домовленість, яка допускає нарахування Банком процентів по день повного погашення заборгованості, то, на думку апелянта, застосування Господарським судом міста Києва до правовідносин сторін даного спору 4 позиції про безпідставність нарахування процентів після закінчення строку кредитування є необґрунтованим; твердження суду першої інстанції, що Додатковий договір №151214К1 -0015 від 23.10.2019 до Кредитного договору №151214К1 є новацією, зводяться до помилкового тлумачення норм ЦК України та суперечить висновкам Верховного Суду, оскільки у даному випадку, за умовами вказаного правочину зобов`язання ТОВ «СП «Нива» за Кредитним договором від 28.03.2014 № 151214К1 не було замінено на будь-яке інше (нове) зобов`язання, зазначений Додатковий договір не містить волевиявлення сторін договору у вигляді прямої вказівки на припинення первісного зобов`язання, що виникло за Кредитним договором від 28.03.2014 № 151214К1, та його заміну новим зобов`язанням, а переведення кредитної заборгованості у доларах США у національну валюту України (гривню) та зміна валюти виконання такого зобов`язання, на думку апелянта, не може вважатися новацією в розумінні ст. 604 ЦК України. Отже, наразі, перед колегією суддів постало питання перевірки законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог Банку. Так, судом першої інстанції встановлено, а судом апеляційної інстанції перевірено наступні обставини справи. ПАТ «Компанія «Райз» (далі - Компанія) та Банком у межах Генеральної угоди №15106N6 було укладено Кредитний договір №151214К1. За умовами Кредитного договору № 151214К1 Банк надає позичальнику кредит (Кредит-К1) - грошові кошти, які Банк надає для фінансування проекту на умовах забезпеченості, повернення строковості, платності, цільового характеру використання та умові відкличності, відповідно до умов цього договору, а позичальник зобов`язується повернути Кредит-К1 та сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за цим договором. Кредит-К1 надається позичальнику: шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії (ст. 1, п. 2 ст. 2 Кредитного договору №151214К1). У підпункті 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Кредитного договору №151214К1 передбачено, що ліміт кредитної лінії: еквівалент 1 315 555 414,75 грн. Відповідно до п. 2.4 ст. 2 Кредитного договору №151214К1 кінцевий термін погашення Кредиту-К1 - 23.02.2017. Згідно з положеннями п. 6.3 ст. 6 Кредитного договору №151214К1 визначено, що погашення Кредиту-К1 протягом дії договору здійснюється позичальником згідно з Графіком зміни ліміту заборгованості. Графік зміни ліміту заборгованості був встановлений Додатком 1 до Кредитного договору № 151214К1. Позичальник сплачує Банку проценти за Кредит-К1, комісію за управління кредитною лінією та інші комісії/плати за цим договором, у розмірах та на умовах цього договору (п. 2.6 ст. 2 Кредитного договору №151214К1). За умовами п. 3.1 ст. 3 Кредитного договору №151214К1 тип процентної ставки за Кредитом-К1 - фіксована: 11,5% річних для дол. США; 20 % річних для гривні. Проценти за Кредитом-К1 нараховуються протягом усього строку користування Кредитом-К1 на залишок основного боргу на кінець календарного дня за кожний день користування Кредитом-К1 на основі банківського року. У п. 3.2 ст. 3, п 4.2. ст. 4 та п. 6.8 ст. 6 Кредитного договору №151214К1 встановлено, що позичальник взяв на себе зобов`язання сплачувати комісії, зокрема, за управління Кредитом-К1. Комісія за управління нараховується починаючи з дати набуття чинності цим договором відповідно до пп. 14.1.1 Кредитного договору №151214К1 і закінчуючи датою повного виконання зобов`язань з погашення Кредиту-К1 (включно), але не більше 90 днів з дати повного погашення Кредиту-К1, зазначеної в п. 6.4. цього договору За умовами Кредитного договору №151214К1, позичальник взяв на себе зобов`язання своєчасно та у повному обсязі погашати Банку Кредит-К1, сплачувати проценти за Кредитом-К1, комісії та інші платежі за цим договором (пп. 9.2.2 п. 9.2 ст. 9 Кредитного договору №151214К1). Відповідно до п. 10.2 ст. 10 Кредитного договору №151214К1 у випадку невиконання (несвоєчасного виконання) позичальником будь-яких грошових зобов`язань, визначених Кредитним договором №151214К1, позичальник сплачує Банку пеню, що нараховується на суму невиконаних (неналежним чином виконаних) зобов`язань з розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, включаючи день виконання відповідних грошових зобов`язань. Пеня підлягає сплаті у національній валюті України за офіційним курсом НБУ, встановленим на день сплати на рахунок, відкритий відповідно до пп. (б) п. 5.11 ст. 5 Кредитного договору №151214К1. У частині 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Сторонами було укладено Договір до Кредитного договору №151214К1 та були внесені зміни додатковим договором №151214К1-0014 від 07.10.2019, відповідно до яких, зокрема: Компанія перевела на ТОВ "СП "Нива", а ТОВ "СП "Нива" набуло всі права та обов`язки позичальника, пов`язані з заборгованістю за Кредитним договором №151214К1 в сумі 109 757 032,27 дол. США та 21 637265,98 грн. (що включає суму основного боргу, процентів за Кредитом-К1, комісій та всіх інших зобов`язань, передбачених Кредитним договором №151214К1), включаючи обов`язок по виконанню зобов`язань щодо погашення вказаного боргу; змінено сторону позичальника за Кредитним договором №151214К1 з ПАТ "Компанія "Райз" на ТОВ "СП "Нива". 23.10.2019 до Кредитного договору №151214К1 були внесені зміни додатковим договором №151214К1-0015, відповідно до яких, сторони Кредитного договору №151214К1 домовились, що Банк здійснює переведення заборгованості ТОВ "СП "Нива" у доларах США за Кредитним договором № 151214К1 у національну валюту України (гривню) за офіційним курсом Національного банку України на дату такого переведення (станом на 23.10.2019 офіційний курс Національного банку України - 24,844629 гривень за 1 долар США) у т.ч.: за Кредит-К1 в розмірі 52 951 300,45 дол. США, а також за нарахованими та несплаченими процентами в розмірі 26 187 591,29 дол. США. У забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Генеральною угодою 15106N6, Банком, боржником та ПАТ "Компанія "Райз" (відповідно до Договору про внесення змін №151213Р2-0009 від 07.10.2019 сторону замінено на ТОВ "СП "Нива") укладено Договір поруки від 25.01.2013 №151213Р2 із змінами і доповненнями (Договір поруки). За змістом пунктом 2.1 ст. 2 Договору поруки-1, поручитель зобов`язується солідарно відповідати перед Банком за своєчасне виконання позичальником основного зобов`язання в повному обсязі. Положеннями п. 1.1 ст. 1 Договору поруки врегульовано, що в даному договорі наведені нижче терміни використовуються у такому значенні "Кредитний договір" - Генеральна угода №15106N6 (з усіма чинними договорами, укладеними у рамках вказаної Генеральної угоди №15106N6, у тому числі після набуття чинності цим Договором поруки-1, які їй підпорядковуються, є додатками до неї, її невід`ємними частинами та складають з нею єдиний документ, а також з усіма чинними змінами, доповненнями, додатками та додатковими угодами до неї, у тому числі внесеними та укладеними після набуття чинності Договором поруки-1, які є її невід`ємними частинами та складають з нею єдиний документ), укладена між Банком та позичальником, відповідно до якої Банк та позичальник проводять (здійснюють) кредитні операції (у тлумаченні Закону України "Про банки і банківську діяльність") у рамках ліміту Генеральної угоди №15106N6 у розмірі еквівалентному 63 700 000,00 (шістдесят три мільйони сімсот тисяч, 00) доларів США, зі строком кредитування до 23.03.2017 (включно)), а також на інших умовах, визначених вказаною Генеральною угодою №15106N6, у тому числі після набуття чинності Договором поруки-1; "Основне зобов`язання" - усі та будь-які грошові зобов`язання позичальника перед Банком, встановлені Кредитним договором та чинним законодавством України, у тому числі, але не виключно, щодо повернення Банку суми кредиту, щодо сплати процентів за користування кредитом, комісій, штрафних санкцій (пені і штрафів) та інших платежів, а також щодо відшкодування Банку усіх збитків, завданих несвоєчасним виконанням або невиконанням зобов`язань за Кредитним договором, та усіх витрат Банку, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та погашенням кредиту. У пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Договору поруки зазначено, що Банк має право у випадках невиконання або неналежного виконання позичальником або правонаступниками позичальника Основного зобов`язання або його частини вимагати виконання цього зобов`язання або його частини у Поручителя як у солідарного боржника. Пунктом 8.1 ст. 8 Договору поруки встановлено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення відбитками печаток сторін і діє 110 місяців з дати набуття ним чинності. Порука за цим договором виникає з моменту набуття чинності договором та припиняється через 110 місяців з дати набуття цим договором чинності. У випадках продовження строку кредитування за Кредитним договором, зазначеного у пп. 1.1.1 п. 1.1 ст. 1 Договору поруки, строк дії поруки за цим договором вважається продовженим на строк, що відповідає строку, на який продовжено строк кредитування за Кредитним договором (укладення додаткових угод (вчинення правочинів) щодо відповідного продовження строку дії поруки за цим договором не вимагається). 07.10.2019 AT "Укрексімбанк", ПрАТ "Компанія "Райз" та ТОВ "СП "Нива" укладено Договір про переведення боргу (далі - Договір про переведення боргу), відповідно до умов якого Компанія перевела на ТОВ "СП "Нива" заборгованість за Генеральною угодою, що складається із заборгованості за Кредитним договором №151214К1, а ТОВ "СП "Нива" погодилось та набуло усіх прав та обов`язків, пов`язаних із такою заборгованістю, включаючи обов`язок по виконанню зобов`язань щодо погашення такої заборгованості. У зв`язку з укладенням Договору про переведення боргу до Генеральної угоди №15106N6 були внесені зміни додатковою угодою №15106N6-0045 від 07.10.2019, відповідно до яких, зокрема, змінено сторону позичальника за Генеральної угодою №15106N6 з ПрАТ "Компанія "Райз" на ТОВ "СП "Нива". Оскільки мала місце несплата заборгованості за Кредитним договором №151214К1 Банк звертався до ТОВ "СП "Нива" та ПАТ "Райз-Максимко" з листами від 11.01.2020 № 0019500/855-20 та № 0019500/858-20 відповідно, однак грошові кошти Банку не були повернуті. Так, звертаючись із даним позовом до суду, Банк послався на наявність заборгованості станом на 12.01.2020 (включно) за Генеральною угодою №15106N6 та укладеним в її рамках Кредитним договором №151214К1 у розмірі 5 756 014,12 дол. США та 2 909 154 834,01 грн., в т.ч.: 1 315 555 414,75 грн. - сума заборгованості за кредитом (основний борг); 714 437 400,74 грн. - проценти за користування кредитом; 15 274 785,36 грн. - комісія за управління кредитом; 5 756 014,12 дол. США та 14 588 541,99 грн. - 3% річних згідно ст. 625 ЦК України за прострочення зобов`язань; 1 859 640,17 грн. - втрати від інфляції; 847 439 051,00 грн. - пеня. У ч. 2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 статті 193 ГК України). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором (ч. 1 статті 612 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України). Відповідно до положень ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (стаття 554 ЦК України). У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ст.. 543 ЦК України). Отже, як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, ПАТ «Райз-Максимко» є солідарним боржником за Генеральною угодою та укладеним у її межах Кредитним договором К1, а невиконаний обов`язок щодо повернення кредиту за Кредитним договором № 151214К1 становить 1 315 555 414,75 грн. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 статті 1048 ЦК України). Так, сторони погодили строк повернення кредиту до 23.02.2017. За приписами абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Відтак, право Банку нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією, що викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 від 28.03.2018 (провадження № 14-10цс-18). Отже, з огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано здійснив перерахунок процентів за користування кредитом до 23.02.2017, оскільки такий висновок суду ґрунтується на тому, що сторонами не було погоджено (у тому числі але невиключно) інший строк виконання основного зобов`язання та інші умови нарахування процентів за користування кредитом. Крім того, як вірно зауважив Господарський суд міста Києва, укладення додаткової угоди від 23.10.2019 до Кредитного договору К1 не було направлено на зміну ставки процентів, оскільки вказаною додатковою угодою не був продовжений строк виконання основного зобов`язання. Тобто, строк повернення кредиту так і залишився визначеним 23.02.2017, а укладеною додатковою угодою після вказаної дати повернення було направлено на зміну боржника в зобов`язанні та визначення суми наявної заборгованості. За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що обґрунтованим розміром процентів за користування кредитом за Кредитним договором № 151214К1 є 249 285 231,01 грн., а заявлена сума комісії дорівнює 15 274 785,36 грн. Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідно до листа Верховного Суду України "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р від 03.04.1997 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пункт 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013). Водночас, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань (аналогічна правова позиція викладена у пункті 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013). Положення ч. 2 статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях, оскільки індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Отже можливість нарахування інфляційних втрат на суму простроченого грошового зобов`язання (у даному випадку - на суму заборгованості по кредиту), визначеного в іноземній валюті, виключається. Аналогічні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/11249/17, від 11.10.2018 у справі № 905/192/18, від 04.12.2019 у справі № 910/15714/18 та постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 916/4693/15 від 18.09.2020. Враховуючи наведене, право Банку на нарахуванні інфляційних втрат, виникло з моменту визначення суми грошового зобов`язання за кредитними договорами в національній валюті - гривні, тобто з дня наступного після укладення додаткової угоди від 23.10.2019 до Кредитного договору № 151214К1. Отже, з врахуванням вказаного вище, Господарський суд міста Києва, дійшов обґрунтованого висновку про перерахунок інфляційних втрат та, беручи до уваги, що нарахування інфляційних втрат здійснюється за повний календарний місяць, тобто за період з 01.11.2019 по 31.12.2019, інфляційні втрати за Кредитним договором № 151214К1 становлять 1 859 640,17 грн. Частина 1 статті 220 ГК України встановлює, що виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. За змістом ч. 1 та частини 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. У частині 1 статті 550 ЦК України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 статті 230 ГК України). За розрахунком банку, нарахування пені на суму основного боргу, процентів та комісії здійснено за період з 24.02.2017 по 12.01.2020. Порядок нарахування пені передбачено статтею 10 укладених Кредитних договорів, позичальник сплачує Банку пеню, що нараховується на суму невиконаних (неналежним чином виконаних) зобов`язань з розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, включаючи день виконання відповідних грошових зобов`язань. Беручи до уваги умови нарахування пені за фактичну кількість прострочених днів, суд вважає обґрунтованим нарахування пені після граничного строку повернення суми кредиту, тобто з 24.02.2017. Разом з тим, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що період нарахування пені обмежується строком, що співпадає з датою укладення додаткової угоди від 23.10.2019 до Кредитного договору № 151214К1, якою було здійснене переведення боргу в гривневий еквівалент. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що укладені угоди є новацією. Законодавець визначає новацію, як припинення зобов`язання за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов`язання, пов`язані з первісним зобов`язанням, якщо інше не встановлено договором (частина 2, 4 статті 604 ЦК України). Як вірно зазначено судом першої інстанції, додатковою угодою не передбачено порядку нарахування пені, у той час як статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Отже, враховуючи наведене, здійснений судом першої інстанції перерахунок, відповідно до якого розмір пені за Кредитним договором № 151214К1 становить 740 827 728,36 грн. є обґрунтованим та таким, що відповідає матеріалам справи. Оскільки наведені апелянтом в апеляційній скарзі аргументи не знайшли свого відображення в матеріалах справи та Законодавстві, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, а відтак, оскаржуване рішення має залишитися без змін. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Керуючись статтями 269, 275, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі № 910/638/20 (910/1884/20) залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/638/20 (910/1884/20) повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено статтею 287 ГПК України. Повний текст постанови підписано 23.03.2021. Головуючий суддя Б.В. Отрюх Судді В.О. Пантелієнко Л.Л. Гарник