Постанова 4803 № 186/1690/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/201/21 Справа № 186/1690/19 Суддя у 1-й інстанції - Янжула С. А. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 березня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Лаченкової О.В. суддів - Городничої В.С., Петешенкової М.Ю. розглянула у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 03 березня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: Першотравенський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про виключення майна з опису, - ВСТАНОВИЛА: У жовтні 2019 року до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , третя особа Першотравенський міський відділ державної виконавчої служби Південо-східного міжрегіонального управління Мінистерства юстиції (м. Дніпро) про виключення майна з опису. Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 03 березня 2020 року ОСОБА_4 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , третя особа Першотравенський міський відділ державної виконавчої служби Південо-східного міжрегіонального управління Мінистерства юстиції (м. Дніпро) про виключення майна з опису - задоволено частково. Виключено з акту опису й арешту майна, складеного 20 вересня 2019 року старшим державним виконавцем Першотравенського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального Управління юстиції у Дніпропетровській області - Бухтіяровою Євгенією Валентинівною при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №48585342 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 221 763,35 гривень, наступне майно: СВЧ-піч "ST-MW8156 Saturn" (в акті вказана, як мікрохвильова піч "Сатурн" чорного кольору) - 1 штуку, дитячі крісла-ліжка "Малютка" коричнево-зеленого кольору - 2 штуки, крупорубку, тачку двоколісну, бочки коричневого кольору в кількості 3 штук, лущалку для кукурудзи, птицю (качки) в кількості 35 штук та птицю (кури) в кількості 18 штук. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 84 гривень 53 копійок. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 84 гривень 53 копійок. Решту судового збору залишено за позивачем - ОСОБА_4 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 03 березня 2020 року по справі №186/1690/19 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволені позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , третя особа Першотравенський міський відділ державної виконавчої служби Південо-східного міжрегіонального управління Мінистерства юстиції (м. Дніпро) про виключення майна з опису. Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, ч. 5 ст. 272 ЦПК України. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що старшим державним виконавцем Першотравенського МВ ДВС ГТУЮ в Дніпропетровській області Бухтіяровою Є.В. 20 вересня 2019 року складено акт опису й арешту майна, що знаходилося за адресою: АДРЕСА_1 , при примусовому виконанні ЗВП №48585342 на підставі виконавчих листів, виданих Першотравенським міським судом Дніпропетровської області 21 серпня 2014 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 221 763,35 гривень. Список описаного й арештованого майна складається з 36 позицій (копія відповідного акту долучена до матеріалів справи). За вказаною адресою зареєстровані та проживають: ОСОБА_5 , 1976 року народження, ОСОБА_6 , 1996 року народження, ОСОБА_7 , 1998 року народження, ОСОБА_8 , 2003 року народження, ОСОБА_9 , 1951 року народження, та ОСОБА_3 (боржник у вказаному виконавчому провадженні), 1948 року народження, що підтверджується копією домової книги. Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №202843054 підтверджується, що будинок АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_4 (1/2 частка) та ОСОБА_9 (1/2 частка). На 1/4 частку вказаного житлового будинку постановою державного виконавця накладено арешт. Особа, майно якої обтяжується: ОСОБА_3 . Арешт майна є мірою, що забезпечує інтереси громадян, організацій та держави у випадках, передбачених законом. Власне арешт майна полягає: 1) у проведенні його опису, 2) оголошенні заборони розпоряджатися ним, 3) обмеженні права користування майном, 4) вилученні у боржника та передаванні на зберігання іншим особам. Види, обсяг і термін обмеження встановлюють безпосередньо державні виконавці при виконанні судового рішення в кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідність використання та інших обставин (ст.55 Закону Украйни «Про виконавче провадження»). Так, опис майна і заборона ним розпоряджатися можуть бути здійснені в певних передбачених законом випадках для забезпечення майнових прав громадян, погашення ними боргів, що виникли на підставі зобов`язань або заподіяння шкоди, адміністративних правопорушень, виконання вироку про конфіскацію майна. До опису майна нерідко включають цінності, що на праві власності належать не боржникові, а іншим особам, а саме у випадках, коли боржник перебуває у шлюбі, живе у сім`ї або веде селянське (фермерське) господарство, де майно перебуває у спільному користуванні подружжя, членів сім`ї чи господарства. Арешт майна здійснюється переважним чином державними виконавцями, а у випадках порушення кримінальної справи щодо осіб, обвинувачених у вчиненні злочинів, якими було заподіяно матеріальну шкоду або за вчинення яких передбачено санкцію, пов`язану з конфіскацією майна, - працівниками слідчих органів на підставі ухвали слідчого судді. Згідно роз`яснення Верховного Суду України (Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику справах про виключення майна з опису» від 27 серпня 1976 року №6 (із наступними змінами), відповідачами у справі даної категорії суд притягує боржника, особу в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Також слід мати на увазі, що до вимог про звільнення майна з під арешту поширюється, передбачений ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності - три роки. Перебіг цього строку відповідно до вимог ст. 261 ЦК України починається від дня коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права, тобто про арешт свого майна. Позивачем у таких справах є особа, відносно якої на момент порушення справи є припущення, що вона є носієм суб`єктивного права (власник та правомірний володілець майна). Разом з тим, боржник не може пред`явити такий позов, оскільки у процесі він виступає відповідачем. При розгляді справи суд зобов`язаний звертати увагу, чи додержані відповідною службовою особою вимоги закону про опис майна, зокрема, чи перелічено у акті опису інше майно, в тому числі те, що знаходиться у власності боржника з іншими особами, яке не описувалось, а також чи не описано те майно, на яке стягнення не може бути звернене за виконавчими документами або може бути звернене лише у передбачених законодавством випадках. Встановивши, що описане майно, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами або за даними вимогами, суд виключає це майно з опису незалежно від заявлених позивачем вимог. Згідно ст.48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. Згідно ст.56 вказаного Закону, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Відповідно ст.58 Закону майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов`язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання). Відповідно до ст.59 Закону, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Згідно Додатку до Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на таке майно, що належить боржникові - фізичній особі на праві власності або є його часткою у спільній власності, необхідне для боржника, членів його сім`ї та осіб, які перебувають на його утриманні (крім майна та речей, що належать до предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату, дорогоцінних металів та дорогоцінного, напівдорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах): предмети щоденного побутового особистого вжитку для задоволення щоденних фізіологічних та гігієнічних потреб (посуд, постільна білизна, засоби гігієни), речі індивідуального користування (одяг, взуття, всі дитячі речі); лікарські засоби, окуляри та інші вироби медичного призначення, необхідні боржникові, членам його сім`ї та особам, які перебувають на його утриманні, за медичними показаннями; меблі - по одному ліжку та стільцю на кожну особу, один стіл, одна шафа на сім`ю; один холодильник на сім`ю; один телевізор, персональний комп`ютер на сім`ю, один мобільний телефон - на кожну особу; запас питної води, продукти харчування, необхідні для особистого споживання боржникові, членам його сім`ї та особам, які перебувають на його утриманні, - з розрахунку на три місяці або гроші, необхідні для придбання запасів питної води та продуктів харчування для боржника, членів його сім`ї та осіб, які перебувають на його утриманні, - з розрахунку трикратного розміру мінімальної заробітної плати, що діє на день звернення стягнення, на кожну особу; майно, необхідне для відправлення релігійних культів та ритуальних обрядів боржником, членами його сім`ї та особами, які перебувають на його утриманні, професійних занять боржника, членів його сім`ї та осіб, які перебувають на його утриманні, якщо воно є єдиним джерелом доходу таких осіб, знаряддя особистої кустарної і ремісничої праці, книги; паливо, необхідне боржникові, членам його сім`ї та особам, які перебувають на його утриманні, для приготування щоденної їжі та опалення (протягом опалювального сезону) житлового приміщення; використовувані для цілей, не пов`язаних із провадженням підприємницької діяльності, племінна, молочна і робоча худоба (по одній одиниці), кролики (дві пари), птиця (п`ять штук), корми, необхідні для їхнього утримання до вигону на пасовища; насіння, необхідне для чергового посіву, та незібраний урожай - в осіб, які займаються індивідуальним сільським господарством (крім земельних ділянок, на які накладено стягнення); сільськогосподарський інвентар - в осіб, які займаються індивідуальним сільським господарством; технічні та інші засоби реабілітації, що забезпечують компенсацію або усунення стійких обмежень життєдіяльності людей з інвалідністю та інших категорій осіб, автомобіль, яким відповідно до закону за медичними показаннями забезпечена людина з інвалідністю безоплатно або на пільгових умовах; призи, державні нагороди, почесні та пам`ятні знаки, якими нагороджений боржник. Щодо позовних вимог в часині виключення з акту опису й арешту комоду коричневого, дитячих крісел-ліжок "Малятко-2" шт., комоду на 5 шухляд, диванів чорного та коричневого кольору, необхідно зазначити наступне. З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування цієї частини позову позивач посилається на те, що при описі й арешті майна 25 січня 2017 року ним на вказане майно надавалися державному викрнавцю товаро-транспортні накладні, якими підтверджувався факт того, що це майно належить йому особисто, а не боржнику ОСОБА_3 . Ці документи були долучені державним виконавцем до матеріалів виконавчого провадження і дане майно не включалося в акт опису від 25 січня 2017 року, потім ці документи зникли з виконавчого провадження, з цього приводу ОСОБА_3 звертався до виконавчої служби та поліції, однак це майно 20 вересня 2019 року було включено до акту опису. Постановою державного виконавця від 25 січня 2017 року вказане майно, окрім дитячих крісел-ліжок в кількості 2 штук, не було включено в акт опису й арешту майна. Судом першої інстанції було встановлено, що відповідач (боржник) ОСОБА_3 29 січня 2019 року звертався до Першотравенського МВ ДВС ГТУЮ в Дніпропетровській області із заявою з приводу зникнення з матеріалів виконавчого провадження вказаних товарно-транспортних накладних та отримав відповідь начальника ОСОБА_10 про те, що перевіркою матеріалів ЗВП №48585342 встановлено, що товарно-транспортні накладні на ім`я ОСОБА_11 , які були надані державному виконавцю ОСОБА_12 27 січня 2017 року під час опису майна, станом на 12 січня 2019 року в матеріалах виконавчого провадження відсутні. З цього приводу відповідач ОСОБА_3 звернувся до Першотравенського ВП Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровської області із заявою про вчинення злочину, однак 24 квітня 2019 року отримав відповідь, що ознак кримінального чи адміністративного правопорушення в даному випадку не вбачається, а вбачаються ознаки цивільно-правових відносин, які вирішуються в приватному порядку через звернення до судових органів України. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки доказів того, що позивач чи відповідач ОСОБА_3 оскаржили відповідне рішення працівників поліції та доказів про те, що вказане майно належить саме позивачу, суду не надано. В той же час, за необхідне виключити з акту опису й арешту два дитячі крісла-ліжка "Малятко", оскільки всі дитячі речі містяться в переліку майна на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами. Разом з тим, позивачем на підтвердження обґрунтування позову, надано товарний чек від 29 грудня 2015 року, згідно якого СВЧ-піч "ST-MW8156 Saturn" (в акті вказана, як мікрохвильова піч "Сатурн" чорного кольору) належить саме йому. А тому, вірним є висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині виключення з акту опису й арешту вказаного майна, є такими, що підлягають задоволенню. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4 , суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що доказів того, що це майно належить позивачу на праві приватної власності або членам його сім`ї на праві спільної приватної власності, позивачем не надано. Крім того, акт опису й арешту майна від 20 вересня 2019 року не містить даних про вартість описаного майна та позивачем не надано доказів того, що описані меблі: ліжка та стільці є не надлишковими (не залишено за кожним членом сім`ї позивача по одному ліжку та стільцю, відповідно до вимог Додатку до Закону України "Про виконавче провадження"), а швейна машинка та музичний центр не містяться в Переліку майна, на яке не може бути звернене стягнення. Доводи апеляційної скарги, що висновок суду першої інстанції в частині виключення з акту опису й арешту майна не ґрунтується на законі, а тому рішення суду в цій частині ухвалене на припущеннях, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суд першої інстанції повно дослідив всі надані сторонами докази та дійшов до вірного висновку, що необхідно виключити з акту опису й арешту майна: крупорубку, тачку двоколісну, бочки коричневого кольору в кількості 3 штук, лущалку для кукурудзи, як таке майно, що є сільськогосподарським інвентарем та належить особі, яка займаються індивідуальним сільським господарством, а також птицю (качки) в кількості 35 штук та птицю (кури) в кількості 18 штук, з урахуванням всіх членів родини позивача, які проживають та зареєстровані в житловому приміщенні по АДРЕСА_1 . Посилання апелянта щодо виключення з переліку майна з акту опису арешту майна дитячих крісел-ліжок "Малютка" коричнево-зеленого кольору у кількості 2 штук, колегія суду зазначає, що відповідно п.3 Додатку до Закону України "Про виконавче провадження" дані речі віднесено до тих на які не може бути звернуто стягнення за виконавчим провадженням, про що зазначив суд першої інстанції у тексті свого рішення. Інші наведені в апеляційній скарзі доводи також не спростовують висновки суду попередньої інстанції. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні. Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 03 березня 2020 року. - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя О.В.Лаченкова Судді В.С.Городнича М.Ю.Петешенкова