Постанова Дніпровський апеляційний суд № 172/1164/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3781/21 Справа № 172/1164/20 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І.Г. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 березня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Єлізаренко І.А., суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей. В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що з 03 серпня 2013 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2020 року. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розлучення діти проживають разом із нею та перебувають на її утриманні. Відповідач матеріальну допомогу на утримання дітей не надає. Вказувала, що 12 травня 2020 року вона зверталась із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів та ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області 09 жовтня 2020 року їй було відмовлено у його видачі через те, що відповідач не зареєстрував своє місця проживання. Вважає, що наявні правові підстави для стягнення аліментів за минулий час, починаючи з дня звернення із заявою про видачу судового наказу. Позивач просила суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 12 травня 2020 року. Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду - 09 грудня 2020 року до досягнення дітьми повноліття. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допущено негайне виконання рішення в межах суми платежів за один місяць. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат. Ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2021 року виправлено описку у рішенні Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2021 року. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить змінити рішення суду від 12 січня 2021 року, зазначивши дату стягнення аліментів - 12 травня 2020 року, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх з`ясування, порушення норм матеріального права. В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржується. Відзив на апеляційну скаргу подано не було. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 з 03 серпня 2013 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.5). Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2020 року, яке набрало законної сили, шлюб між сторонами було розірвано (а.с. 8, 9). Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6, 7). Діти проживають із матір`ю та знаходяться на її утриманні. Відповідач частково надає матеріальну допомогу позивачу, про що ним надані квитанції про сплату грошових коштів у загальній сумі 4000 грн. (а.с. 23-26) Встановивши вказані обставини, відповідно до ст.ст. 180-183 СК України, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дітьми повноліття. Рішення суду першої інстанції в цій частині сторонами не оскаржується. Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, позивач вказувала, що 12 травня 2020 року вона зверталась до суду із заявою про видачу судового наказу та ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області 09 жовтня 2020 року їй було відмовлено у його видачі, а тому вважає, що наявні підстави для стягнення аліментів за минулий час - починаючи з 12 травня 2020 року, а не від дати звернення із позовною заявою у цій справі - 09 грудня 2020 року. Відповідно до ч.2 ст.191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років. Ухилення від сплати аліментів може виражатися у тому, що зобов`язана особа ухилялась від укладення договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи), не реагувала на направлені їй листи, та інші подібні дії. Обов`язковою умовою присудження аліментів за минулий час є доведеність саме позивачем вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача, та неможливість їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. За загальним правилом, визначеним СК України, та судовою практикою, вважається недоцільним обтяжувати відповідача виплатами за минулий період, якщо позивач не вжив заходів щодо одержання аліментів (у тому числі не подав позов про стягнення аліментів, залишив його без розгляду) з особистих мотивів. Вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час мають бути підтверджені офіційними зверненнями стягувача до платника аліментів, за відсутності таких доказів вимоги є необґрунтованими й задоволенню не підлягають. З матеріалів справи вбачається, ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання дітей (а.с. 10). У вказаній ухвалі суду від 09 жовтня 2020 року суд першої інстанції посилався на те, що згідно відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМВС України в Дніпропетровській області від 03 червня 2020 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованим не значиться. З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований з 04 липня 2003 року за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.3). Із позовною заявою у цій справі позивач звернулась до Васильківського районного суду Дніпропетровської області 09 грудня 2020 року. Слід зазначити, матеріали справи не містять доказів, що позивач вживала, до подачі позову, досудових заходів щодо одержання аліментів з відповідача ОСОБА_1 , а саме - не надано доказів офіційних зверненнь позивача до платника аліментів, не надано доказів дійсного ухилення відповідача від сплати аліментів в розумінні ч.2 ст.191 СК України, оскільки в ухвалі суду від 09 жовтня 2020 року вказано, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрованим не значиться у Дніпропетровській області, в той час, як відповідач зареєстрований з 04 липня 2003 року за адресою: АДРЕСА_1 , про що було відомо позивачу. Доказів приховування відповідачем свого місцезнаходження, та доказів офіційного звернення позивача до відповідача з приводу сплати аліментів за адресою його реєстрації та проживання матеріали справи не містять. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення аліментів за минулий час. Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального права, які правильно застосовані судом першої інстанції. Доводи апеляційної скарги стосовно доведеності вимог позивача в частині стягнення з відповідача аліментів за минулий час належними доказами у справі не підтверджуються. Доводи апеляційної скарги стосовно незаконності та необґрунтованості рішення суду в оскаржуваній частині є безпідставними. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди із рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в оскаржуваній частині в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст. ст.ст. 259,268,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2021 року в оскаржуваній частині - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 29 березня 2021 року. Головуючий суддя Судді