Постанова Черкаський апеляційний суд № 712/5/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/412/21Головуючий по 1 інстанції Справа №712/5/21 Категорія: на ухвалу Романенко В. А. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 березня 2021 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Бондаренка С.І., Фетісової Т.Л., за участю секретаряЛюбченко Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 січня 2021 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», треті особи: відкрите акціонерне товариство «Кредобанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Кредобанк», приватний виконавець Черкаського виконавчого округу Бурмага Євгеній Анатолійович, про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, - в с т а н о в и в : У січні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду в порядку позовного провадження з вказаним позовом до ТОВ «Кредекс Фінанс», приватного виконавця Бурмаги Є.А. У позові просив визнати виконавчий лист № 2-539-12, виданий 12.09.2012 Соснівським районним судом м. Черкаси, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 31/2008/1 від 28.05.2008 у розмірі 629474,62 грн., судового збору 3219,00 грн., а всього 629693,62 грн. таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 січня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у зв`язку з тим, що питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, підлягає вирішенню не в порядку позовного провадження, а в порядку Розділу VI ЦПК України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішення інших органів (посадових осіб)», зокрема, статті ст. 432 ЦПК України. На вказану ухвалу позивач подав апеляційну скаргу, вважаючи ухвалу незаконною та необґрунтованою, оскільки суд обмежив позивача в свободі обрання способу захисту його прав, що передбачені у ст. 16 ЦК України. До позову була додана заява про забезпечення позову, яка може бути вирішена лише у разі подачі позову, тоді як ст. 432 ЦПК України не дозволяє вжиття заходів забезпечення позову. Жодним законом не заборонено подачу позову про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Тому скаржник вважає, що суд дійшов помилкового висновку про неможливість розгляду його заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в порядку, в порядку позовного провадження. Решта доводів апеляційної скарги зводяться до обґрунтування підстав визнання виконавчого листа про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості таким, що не підлягає виконанню. Апелянт просить ухвалу про відмову у відкритті провадження скасувати та зобов`язати Соснівський районний суд відкрити позовне провадження у даній справі. На апеляційну скаргу надійшов відзив від представника ТОВ «Вердикт Капітал» адвоката Слостіна Андрія Геннадійовича, в якому зазначено, що 01.08.2018 на підставі протоколу загальних зборів учасників товариства ТОВ «Кредекс Фінанс» перейменовано на ТОВ «Вердикт Капітал». Вважаючи оскаржувану ухвалу законною та правильною, просять у задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу - залишити без змін. Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 звернувся з позовом до ТОВ «Кредекс Фінанс», треті особи: ПАТ «Кредобанк», приватний виконавець Бурмага Є.А., яким просить визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Виконавчий лист №2-539-12 виданий Соснівським районним судом м. Черкаси 12.09.2012 про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 629474,62 грн. на користь ТОВ «Кредекс Фінанс», та судового збору в розмірі 3219,00 грн., а всього 629693,62 грн. Крім того, з поданням позову позивач просить забезпечити такий позов шляхом зупинення стягнення за вказаним виконавчим листом, а також шляхом накладення арешту і встановлення заборони на вчинення будь-якими особами будь-яких дій щодо відчуження майна ОСОБА_2 (квартири за адресою АДРЕСА_1 ). Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.01.2021 відмовлено у відкритті провадження у справі, оскільки заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку позовного провадження, для розгляду заявлених вимог Розділом VI ЦПК України передбачена спеціальна процедура розгляду процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Статтею 55 Конституції України, положення якої є нормами прямої дії, гарантоване право особи на доступ до правосуддя. Відповідно до наведеної статті Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав та свобод. Згідно з частинами 1, 3 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Так, згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ЦПК України). Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з позицією Європейського суду з прав людини процедурні гарантії, закріплені в ст. 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань. Кожен має право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками; на це право, що є одним з аспектів права на доступ до суду, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства"). Поряд із цим, Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України"). Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур). Згідно з п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України до основних засад (принципів) цивільного судочинства віднесено, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем заявлено позовні вимоги до стягувача у виконавчому провадженні про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості. При цьому предметом позову є визнання виконавчого листа, виданого на виконання рішення суду у цивільній справі, таким, що не підлягає виконанню. Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за таким позовом, суд враховує, що розділом VI ЦПК України визначені процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), які суд вирішує на стадії виконання судових рішень, зокрема, ухвалених у порядку позовного провадження. Зокрема, статтею 432 ЦПК України, на яку позивач також посилається в своєму позові, визначено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Зазначеною нормою передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Аналіз наведених норм свідчить, що виключно сторони виконавчого провадження (які наділені статусом стягувача або боржника) мають право порушувати питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в порядку розділу VI ЦПК України, тобто шляхом подання відповідної заяви на стадії виконання судового рішення, а не шляхом звернення до суду з окремим позовом, оскільки законодавцем визначено конкретний процесуальний порядок вирішення цього питання. В даному випадку з тексту позовної заяви та апеляційної скарги вбачається, що між сторонами відсутній невирішений цивільно-правовий спір, такий спір вже вирішено рішенням суду, а заявлений позов стосується питань, які підлягають вирішенню на стадії виконання судового рішення. Тож позивач, звернувшись у порядку позовного провадження з позовом про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, обрав неефективний спосіб захисту за наявності передбаченого процесуальним законом імперативного ефективного способу захисту, прямо визначеного законом, а саме: статтею 432 ЦПК України. Посилання в позовній заяві та апеляційній скарзі про обмеження позивача у праві обрати спосіб захисту, передбаченого у ст. 16 ЦК України, зводиться до невірного тлумачення норм права, оскільки законодавець чітко визначив процедуру визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, і законом не передбачені альтернативні способи захисту. Виходячи з наведеного, такий позов не підлягає розгляду судом, а тому суд першої інстанції правильно відмовив у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України. В даному випадку ОСОБА_2 , як боржник у виконавчому провадженні, вправі звернутися до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в порядку, визначеному розділом VI ЦПК України. Враховуючи викладене, оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування доводи апеляційної скарги не містять. Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28 вересня 2020 року Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 січня 2021 року про відмову у відкритті провадження у справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови. Судді