Постанова Чернігівський апеляційний суд № 751/5237/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 23 березня 2021 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 751/5237/20 Головуючий у першій інстанції Овсієнко Ю. К. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/541/21 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді: Мамонової О.Є., суддів: Бобрової І.О., Шитченко Н.В., із секретарем: Шкарупою Ю.В. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Габріель-ІІ», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Габріель-ІІ», поданою його представником адвокатом Дмитришиним Андрієм Володимировичем, на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Габріель-ІІ» про визнання рішення загальних зборів співвласників будинку недійсним та скасування рішення, - У С Т А Н О В И В: У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Габріель-ІІ» (далі по тексту - ОСББ «Габріель-ІІ»), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог (а.с. 97-100), просив визнати недійсними та скасувати всі рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Габріель-ІІ», оформлені протоколом № 1 від 08.05.2019, за виключенням п. 3 протоколу щодо затвердження тарифу, який визнано недійсним та скасовано рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.06.2020 у справі №751/643/20. Позов обґрунтовував тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 , управління яким здійснюється ОСББ «Габріель-ІІ». 08.05.2019 були проведені загальні збори співвласників будинку (закінчені 21 травня після опитування), оформлені протоколом № 1, для вирішення питань подальшого утримання та використання спільного майна, зокрема щодо визначення тарифу на окремі послуги з утримання будинку, затвердження кошторису тощо. Після ознайомлення із підрахунком голосів у протоколі і провівши власний підрахунок на підставі наданих документів, було виявлено ряд грубих порушень. Зокрема, підрахунок голосів вівся з порушенням Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку», оскільки загальна кількість відсотків власників квартир, які проголосували без порушень, складає 39,556% і є меншою за необхідну, що привело до незаконного прийняття рішень порядку денного на загальних зборах 08.05.2019. Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22.12.2020 позов задоволено. Визнано недійсними та скасовано всі рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Габріель-II» оформлені протоколом №1 від 08.05.2019, за виключенням п. 3 Протоколу щодо затвердження тарифу, який визнано недійсним та скасовано рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.06.2020 по справі № 751/643/20. Вирішено питання розподілу судових витрат. В апеляційній скарзі ОСББ «Габріель-II», посилаючись на порушення норм процесуального права та невірне встановлення обставин справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що провадження у даній справі належить закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки обставини, сторони та предмет позову у даній справі ті самі, що і в справі № 751/643/20 Новозаводського районного суду м. Чернігова. Наголошує, що даний спір не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Так, позивач є власником квартири у багатоквартирному будинку, а спір стосується захисту його прав як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушених, на його думку, діяльністю юридичної особи, тобто спір пов`язаний з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, а тому повинен розглядатися за правилами господарського судочинства. Вказує, що судом невірно розподілено між сторонами судові витрати. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги вважає необґрунтованими. Зазначає, що хоча в обох справах сторони спору були ті самі, однак предмет позову був різний, оскільки предметом судового розгляду у справі № 751/643/20 було визнання недійсним та скасування п. 3 протоколу № 1 від 08.05.2019, а в даній справі предметом спору є визнання недійсними та скасування всіх інших рішень загальних зборів ОСББ, оформлених протоколом № 1 від 08.05.2019, тому підстав для закриття провадження у справі з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України немає. Доводи відповідача про те, що даний спір повинен розглядатися за правилами господарського судочинства із посиланням його на постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 462/2646/17, від 20.09.2018 у справі № 813/6286/15 та від 02.10.2019 у справі № 501/1571/16-ц вважає недоречними, оскільки у вказаних справах відмінні підстави та предмет позову, аніж у даній справі. Зазначає, що понесені позивачем судові витрати на правничу допомогу в розмірі 1 500 грн є документально підтвердженими і з урахуванням повного задоволення позовних вимог підлягають стягненню у повному обсязі з відповідача. Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Огородник Ю.О., які просили залишити в силі рішення суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та доводи відзиву на апеляційну скаргу, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСББ «Габріель-ІІ» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню із закриттям провадження у справі, зважаючи на наступне. Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні кінцевих результатів голосування були незаконно прийняті рішення, які не набрали необхідної кількості голосів; із підрахунку голосів, наданим позивачем до позовної заяви і не спростованого відповідачем, загальна кількість відсотків власників квартир, які без порушень проголосували на загальних зборах 08.05.2019, складає 39,556 %, що є меншою за необхідну (більше 50% по питанню № 4 і більше 2/3 голосів по питаннях № 2, 5) згідно ч. 6 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» про необхідний відсоток при підрахунку голосів. Однак зазначених висновків суд першої інстанції дійшов із порушенням норм процесуального права. Судом у справі встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 33). Співвласниками вказаного багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна створено та зареєстровано в установленому порядку юридичну особу ОСББ «Габріель-ІІ» (а.с. 34, 67-68). 08.05.2019 відбулись збори співвласників багатоквартирного будинку, оформлені протоколом № 1 зборів ОСББ «Габріель-ІІ» від 08.05.2019, з метою заслуховування звіту ревізійної комісії, затвердження кошторису на 2019 рік, тарифів та орендної плати та вирішення інших питань діяльності ОСББ (а.с. 4-28). По винесених на порядок денний питаннях відбулись голосування, за результатами якого для прийняття рішень здійснено підрахунки голосів, на підставі яких прийнято відповідні рішення. Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.06.2020 у справі № 751/643/20 скасовано (визнано недійсним) рішення про затвердження тарифу на рівні 3 грн 60 коп. за 1 кв.м загальної площі для мешканців будинку з 2-го по 9-ий поверхи включно і 2 грн 89 коп. за 1 кв.м загальної площі для мешканців 1-их поверхів будинку, визначене в п. 3 Протоколу зборів ОСББ «Габріель-ІІ» № 1 від 08.05.2019 (а.с. 29-32, 52-58, 72-75, 89-95). Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що голосування та підрахунок голосів, на підставі яких були прийняті відповідні рішення, були проведені з порушенням Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», зокрема, у голосуванні приймали участь мешканці, які не мають документів на право власності, опитування у квартирах, які мають декілька співвласників, проводилось одним співвласником, за інших без надання відповідних довіреностей тощо. Частиною 2 статті 6 Конституції України визначено, що органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. Згідно з вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Визначальною ознакою справи господарській юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Право на доступ до суду є невід`ємною складовою права на справедливий суд, передбачений частиною першою статті 6 Конвенції. Уперше поняття «право на доступ до суду» пролунало в рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (1975 року). Основним у ньому було питання про те, чи обмежується зазначений пункт цього акта гарантіями для позивача в судовому процесі, який уже ведеться, чи він гарантує також це право, тобто право ініціювати судовий розгляд і обов`язок суду розпочати і провести його. У своєму рішенні ЄСПЛ указав: «якби пункт 1 статті 6 Конвенції розумівся як такий, що стосується виключно провадження у справі, що вже розпочата в суді, Договірна держава могла б, не порушуючи цього припису, позбутися судової системи чи обмежити судову юрисдикцію щодо певних видів провадження й доручити цю справу іншим органам, які залежать від уряду. Такі невіддільні від небезпеки свавілля влади припущення мали б серйозні наслідки, що прямо суперечать згаданим вище принципам (праву на розгляд справи незалежним і безстороннім судом, установленим законом). Було б неприйнятним, з позиції ЄСПЛ, якби пункт 1 статті 6 Конвенції детально визначав процесуальні гарантії сторонам у судовому провадженні, не забезпечуючи того, без чого користування такими гарантіями було б неможливим, тобто доступ до суду. Характеристики справедливості, публічності й оперативності судового провадження були б марними за його відсутності». Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безимянная проти Росії» (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту». ЄСПЛ у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів і свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Визначити, яким саме судом та за якими правилами має бути розглянутий спір, і має судова юрисдикція. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Частина перша статті 19 ЦПК України визначає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів. Згідно зі статтею 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон). Статтею 1 цього Закону встановлено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку. Відповідно до статті 4 Закону об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Згідно з частиною першою статті 85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (частина перша статті 98, частина перша статті 99 ЦК України). Отже, зазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна. Ураховуючи те, що позивач є власником квартири у багатоквартирному будинку, а спір стосується захисту його прав як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушених, на його думку, діяльністю юридичної особи, тому цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, відтак повинен розглядатися за правилами господарського судочинства. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №462/2646/17 (провадження № 11-1272апп18) зазначено, що правовідносини між власником нерухомого майна у житловому будинку та ОСББ, яке створене у тому ж будинку, найбільш подібні до спорів, пов`язаних із діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України). Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 813/6286/15 (провадження № 14-576апп18), від 02.10.2019 у справі № 501/1571/16-ц (провадження № 14-472цс19) та у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 727/2735/18 (провадження № 61-12425св19). З урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду цей спір повинен розглядатися за правилами господарського судочинства. Наведеного суд першої інстанції не врахував та дійшов помилкового висновку про розгляд позову ОСОБА_1 по суті. Колегія суддів не погоджується з доводами відзиву ОСОБА_1 на апеляційну скаргу про недоречність посилання відповідача на постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 462/2646/17, від 20.09.2018 у справі № 813/6286/15 та від 02.10.2019 у справі № 501/1571/16-ц, оскільки вказані постанови містять правові висновки про юрисдикцію спорів, що регулюють правовідносини між власником нерухомого майна у багатоквартирному будинку та ОСББ, яке створене у тому ж будинку, що виникають у зв`язку зі створенням, та діяльністю останнього. Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому норма ст. 255 ЦПК України є імперативною. Тобто за наявності підстав, визначених п. 1-8 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний закрити провадження у справі. Вказаний висновок узгоджується з принципом правової визначеності, на якому неодноразово наголошував у своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ). ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010). Ураховуючи вищевикладене, відповідно до приписів ч. 1 ст. 377 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Частиною 1 стаття 256 ЦПК України передбачено наслідки закриття провадження у справі з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, а саме суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі. Відповідно до частин першої та сьомої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову особи, звільнені від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Ураховуючи те, що провадження у справі підлягає закриттю, тому судовий збір повинен бути компенсований за рахунок ОСОБА_1 . Інші судові витрати, понесені сторонами під час розгляду справи, в тому числі і на правову допомогу адвоката, підлягають розподілу між ними за наслідками розгляду справи по суті. Керуючись ст. 141, 255 ч. 1 п. 1, 367, 374 ч. 1 п. 4, 377, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Габріель-ІІ» задовольнити. Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 грудня 2020 року - скасувати, провадження у справі закрити. Роз`яснити позивачеві, що розгляд цієї справи віднесено до суду господарської юрисдикції та що він має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Чернігівського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Габріель-ІІ» (місцезнаходження: м. Чернігів, вул. Незалежності, 50; код ЄДРПОУ 33800337) 1 261 (одну тисячу двісті шістдесят одну) грн 20 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 26 березня 2021 року. Головуюча О.Є.Мамонова Судді: І.О.Боброва Н.В.Шитченко