Постанова 4808 № 350/1589/20

Справа № 350/1589/20 Провадження № 22-ц/4808/299/21 Головуючий у 1 інстанції Максимів І. В. Суддя-доповідач Фединяк ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 березня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач) суддів: Бойчука І.В., Девляшевського В.А. секретаря Петріва Д.Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рожнятівського районного суду від 07 грудня 2020 року, ухвалене у складі судді Максимівна І.В. у с.Рожнятів, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей. Позовна заява мотивовано тим, що позивачка з 18 травня 2002 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від спільного подружнього життя мають двох дочок - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Подружнє життя з відповідачем не склалося, тому на даний час у провадженні Рожнятівського районного суду перебуває справа про розірвання між ними шлюбу. Діти проживають разом з нею та перебувають на її повному матеріальному утриманні. Відповідач ухиляється від утримання дітей, жодної матеріальної допомоги не надає, хоча має таку можливість, оскільки регулярно працює на сезонних роботах в галузі лісозаготівлі, отримує високі доходи, а тому може надавати матеріальне утримання своїм дітям. У зв`язку з тим, що їй самій важко утримувати дітей, вона змушена звернутися до суду із вказаним позовом. Просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти на її користь на утриамння дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в твердій грошовій сумі по 2500 гривень щомісячно на кожну дитину, починаючи з дня подання заяви і до повноліття дітей. Рішенням Рожнятівського районного суду від 07 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , жительки АДРЕСА_2 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень, починаючи стягнення з 23 жовтня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення суду та ухвалення нового про часткове задоволення позов і стягнення з нього на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 50% встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи із дня звернення до суду та проводити до досягнення дітьми повноліття. На думку апелянта, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки обставини справи не було в повній мірі з`ясовано, суд не врахував пояснень апелянта про відсутність постійної роботи, а його перебування на сезонних роботах не є доказом високих доходів, про які зазначає позивачка. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вказане, розгляд справи здійснювався без виклику сторін у порядку спрощеного письмового провадження. Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на даний час проживає із матір`ю і перебувають на повному її утриманні. Враховуючи матеріальне становище та стан здоров`я сторін, а також встановлений законом мінімальний розмір аліментів на дитину, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити частково, з відповідача на користь позивача стягувати аліменти на утримання доньок ОСОБА_7 в розмірі 2500 грн і ОСОБА_8 у твердій грошовій сумі в розмірі 2000,00 грн щомісячно на дітей, до досягнення ними повноліття. Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи. Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованого шлюбі виконкомом Перегінської селищної ради Рожнятівського району(а.с.5), в якому народились двоє дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .(а.с 6,7). Подружнє життя з відповідачем не склалось, тому на даний час у провадженні Рожнятівського районного суду перебуває справа про розірвання шлюбу між ними. Діти проживають з позивачкою ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 . (а.с.8) В добровільному порядку батько ОСОБА_2 не надає коштів на утримання неповнолітніх дітей. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно ч.ч.1,2 ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України). Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 184 СК України). При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. ст. 183, 184 СК України. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу. Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 року установлений прожитковий мінімум на одну особу на 2020 рік в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2020 року - 1779 гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2218 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень. При визначенні розміру аліментів суд першої інстанції, відповідно до ст. 182 СК України вірно врахував матеріальний стан відповідача та прийшов правильного висновку, що останній є молодою, працездатною особою і спроможний сплачувати аліменти на утримання дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 2500 грн; та Анни, ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі 2000 грн. щомісячно. Отже, суд першої інстанції, визначаючи підстави для стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, врахував правила статті 182 СК України, дав правильну оцінку зібраним у справі доказам для визначення належного до сплати розміру аліментів. Суд відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , щодо сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 50 % прожиткованого мінімуму, оскільки такий розмір встановлений ст. 182 СК України як необхідний для дитини відповідного віку та не є обмеженням для платника аліментів. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року). Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться. Керуючись ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Рожнятівського районного суду від 07 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складено 26 березня 2021 року Судді: В.Д.Фединяк І.В.Бойчук В.А.Девляшевський