Постанова 4803 № 212/8398/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1402/21 Справа № 212/8398/19 Суддя у 1-й інстанції - Власенко М. Д. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 березня 2021 року м.Кривий Ріг Справа № 212/8398/19 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. секретар судового засідання - Євтодій К.С. сторони: позивачка - ОСОБА_1 , відповідач Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Мотрук Роман Васильович, на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 вересня 2020 року, яке ухвалене суддею Власенко М.Д. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 25 вересня 2020 року, - ВСТАНОВИВ: У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (далі - АТ «Криворізька теплоцентраль») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з приватним Державним підприємством «Криворізька теплоцентраль» (далі - ДП «Криворізька теплоцентраль») та працювала на посаді начальника відділу кадрів в період з 24.04.2014 року по 27.06.2017 року. 27.06.2017 року позивачка була звільнена з займаної посади згідно наказу № 189к за ч. 3 ст. 38 КЗпП України. 05.07.2017 року позивачкою було отримано довідку про отримані доходи за період з 01.01.2017 року по 27.06.2017 року. Згідно даної довідки, за червень 2017 року їй була нарахована сума до виплати в сумі 46386,07 грн. В порушення вимог закону позивачці не було надано розрахунок нарахованої заробітної плати у визначені законом строки. В період з 19.06.2017 року до 27.06.2017 року позивачка знаходилась на лікарняному, та у зв`язку з відсутністю листків про тимчасову непрацездатність в лікарняних закладах міста Кривого Рогу, їй своєчасно не було надано відповідний листок роботодавцю, замість цього було надано довідку про тимчасову непрацездатність №

329. У вересні 2017 року їй було видано належним чином оформлений листок непрацездатності серії АДК №414247, замість тимчасової довідки №329. У зв`язку з цим, вона направила на адресу відповідача листок непрацездатності та просила надати відповідні розрахунки. 26.09.2017 року позивачкою було отримано копії розрахункових листків за червень 2017 року та за вересень 2017 року, з яких було встановлено, що їй була нарахована заробітна плату в порушення вимог Кодексу законів про працю України, Закону України «Про оплату праці» та Колективного договору між роботодавцем та колективом працівників Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» на 2016-2018 роки. Відповідно до розрахункового листка за червень позивачці була нарахована премія в сумі 60,37 грн., що складає 1% посадового окладу позивачки, всупереч вимогам п.1.4 Положення про преміювання працівників (додаток 5.5 до Колективного договору), згідно якого виробнича премія нараховується в розмірі до 43% на посадовий оклад (тарифну ставку) з урахуванням доплат і надбавок. Таким чином, розмір премії позивачу повинен був складати 43% на посадовий оклад (тарифну ставку) з урахуванням доплат і надбавок, що у грошовому виразі повинно було складати 2607,24 грн. Не погоджуючись з таким розміром премії, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила зобов`язати відповідача нарахувати їй за червень 2017 року виробничу премію в розмірі 43% від посадового окладу, з урахуванням доплат і надбавок. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 04.04.2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі та зобов`язано АТ «Криворізька теплоцентраль» нарахувати їй за червень 2017 року виробничу премію в розмірі 43% на посадовий оклад, з урахуванням доплат і надбавок. На виконання рішення суду, 30.07.2019 року позивачці було зараховано на картковий рахунок 2041,21 грн. Наказ на виконання рішення суду позивачці не направлявся, а рівно і розрахунок такої премії із зазначенням розміру відрахувань. Середньоденна заробітна плата позивача за останні два місяці, що передували звільненню, тобто травень 2017 року та червень 2017 року, складає 398,88 грн. (16060,19 грн. + 8670,59 грн.) / 61 календарний день), відповідно до довідки відповідача № 207/06 від 05.07.2017 року. та розрахункового листка за червень 2017 року. У зв`язку з тим, що підприємство має перемінний графік роботи протягом року, чотири або п`ять робочих днів, розрахунок здійснюється з урахуванням календарних днів. Кількість днів затримки розрахунку за період з 01.07.2017 року по 30.07.2019 року складає 760 календарних днів. 398,88 грн. (середньоденна заробітна плата) х 760 календарних днів (кількість днів затримки розрахунку) = 303 148, 80 грн. Таким чином, розмір середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні складає 303 148, 80 грн., яку позивачка просить стягнути з відповідача. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 вересня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з АТ «Криворізька теплоцентраль» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 10 000 гривень. з вирахуванням податків та обов`язкових платежів. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» на користь держави судовий збір в сумі 768 гривень 40 копійок. В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Мотрук Р.В., просить змінити рішення суду першої інстанції, збільшивши розмір стягнутого з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 10 000,00 грн. до 303 148,80 грн.. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що суд визначив розмір середнього заробітку за час затримки рзрахунку при звільненні з порушенням норм матеріального права. Так, судом не було враховано, що відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, визначені в ст. 116 КЗпП України, що відповідачем не було виконано. У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, представник відповідача АТ «Криворізька теплоцентраль» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, позивачку ОСОБА_1 та її представника адвоката Мортука Р.В., які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, представника відповідача АТ «Криворізька теплоцентраль» - Богданову О.О., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у період з 24.04.2014 року по 27.06.2017 року позивачка перебувала у трудових відносинах з ДП «Криворізька теплоцентраль», правонаступником якого є АТ «Криворізька теплоцентраль», була звільнена з роботи 27.06.2017 року згідно наказу № 189-к за ч. 3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Згідно розрахункового листа за червень 2017 року, наданий АТ «Криворізька теплоцентраль», ОСОБА_1 нараховано 57 734,13 гривень, в тому числі премія 60,37 гривень (а.с.6,7). Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2020 року задоволено позов ОСОБА_1 до АТ «Криворізька теплоцентраль» про зобов`язання вчинити певні дії. Зобов`язано АТ «Криворізька теплоцентраль», нарахувати за червень 2017 року ОСОБА_1 , яка працювала на посаді начальника відділу кадрів, виробничу премію в розмірі 43% на посадовий оклад з урахуванням доплат і надбавок. Стягнуто з АТ «Криворізька теплоцентраль» на користь держави судовий збір 704,80 гривень. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2020 року залишено без змін (а.с.11-16). Згідно довідки від 17.12.2019 року № 5977/06, ОСОБА_1 30.07.2019 року, згідно справи № 212/6728/17, сплачена виробнича премія в сумі 2041,21 грн., додано платіжні доручення на вказану суму, а також сплачено 456.42 грн. ПДФО із виплаченої суми та 38.03 грн. військового збору (а.с.48-51). Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було виплачено позивачці суму заборгованості із заробітної плати в день її звільнення, а непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При цьому, суд першої інстанції встановивши, що відповідач зобов`язаний сплатити позивачці середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 01.07.2017 року по 30.07.2019 року, у розмірі 183 085,92 грн., дійшов висновку про зменшення цього розміру до 10 000,00 грн., з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості. Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України. Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Як встановлено рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2020 року, станом на день звільнення ОСОБА_1 із займаної посади 27.06.2017 року, АТ «Криворізька теплоцентраль» не провело виплату позивачці всіх належних сум, а саме виробничу премію в розмірі 43% на посадовий оклад з урахуванням доплат і надбавок. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у ОСОБА_1 права на стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку за період з з 01.07.2017 року по 30.07.2019 року, тобто в межах заявлених позовних вимог, що узгоджується з ч.ч. 1,3 ст. 13 ЦПК України. При цьому, середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок). З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Пунктом 5 розділу ІV Порядку встановлено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період. Наказами ДП «Криворізька теплоцентраль» № 482 від 17.10.2016 року «Про початок опалювального сезону 2016-2017 років»; № 164 від 27.03.2017 року «Про закінчення опалювального сезону 2016-2017 років» встановлено, що опалювальний період розпочався 17.10.2016 року і закінчився 25.03.2017 року. В цей період підприємство працювало за п`ятиденним робочим тижнем (а.с.52-53). Наказом № 76 від 08.02.2017 року «Про зменшення норми тривалості робочого часу та встановлення неповного робочого тижня» з дати закінчення опалювального сезону 2016-2017 року до початку опалювального сезону 2017-2018 року встановлено 4х денний робочий тиждень для всіх категорій працівників (а.с.54). Наказами підприємства відповідача № 590 від 27.10.2017 року «Про початок опалювального сезону 2017-2018 років»; № 65 від 02.04.2018 року «Про закінчення опалювального сезону 2017-2018 років» встановлено, що опалювальний період розпочався 27.10.2017 року і закінчився 01.04.2018 року, в цей період підприємство працювало за п`ятиденним робочим тижнем (а.с.57-58). Наказом № 22 від 01.02.2018 року «Про зменшення норми тривалості робочого часу та встановлення неповного робочого тижня» з дати закінчення опалювального сезону 2017-2018 року до початку опалювального сезону 2018-2019 року встановлено 4х денний робочий тиждень для всіх категорій працівників (а.с.59-61). Наказами підприємства відповідача № 247 від 11.11.2018 року «Про початок опалювального сезону 2018-2019 років»; № 73 від 08.04.2019 року «Про закінчення опалювального сезону 2018-2019 років» встановлено, що опалювальний період розпочався 11.11.2018 року і закінчився 08.04.2019 року, в цей період підприємство працювало за п`ятиденним робочим тижнем (а.с.62-63). Наказом № 10 від 29.01.2019 року «Про зменшення норми тривалості робочого часу та встановлення неповного робочого тижня» з дати закінчення опалювального сезону 2017-2018 року до початку опалювального сезону 2019-2020 року встановлено 4х денний робочий тиждень для всіх категорій працівників (а.с.64-66). Наказом підприємства відповідача № 171 від 10.10.2019 року «Про початок опалювального сезону 2019-2020 років» опалювальний період розпочато 10 жовтня 2019 року (а.с.67). Відповідно до п.13.1.6 розділу 13 «Зобов`язання і права працівника» Колективного договору на 2016-2018 року, яким передбачено обов`язок працівника додержуватись Правил внутрішнього трудового розпорядку, а також п.5.4 розділу V «Робочий час і його використання» цих Правил встановлено, що при наявності причин та умов, передбачених чинним законодавством, на підприємстві в цілому або окремим його працівникам, можуть бути встановлені неповний робочий тиждень (а.с.106-108). Позивачка ОСОБА_1 особисто ознайомлена із змістом вказаних документів, про що свідчить її власноручний підпис в «Особовій картці працівника» (а.с.110 - зворот). ОСОБА_1 також ознайомлена із змістом Наказу № 76 від 08.02.20178 року, яким встановлено неповний робочий тиждень всім працівникам, з чим погодилась, засвідчивши це своїм підписом (а.с.109). Таким чином, з урахуванням специфіки роботи підприємства відповідача, з яким була обізнана позивачка, яка обіймала до того ж посаду начальника відділу кадрів, а саме перехід на 4-х денний робочий тиждень при закінченні опалювального сезону, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні повинен розраховуватись саме з кількості робочих днів, що складають 459 днів за період з 01.07.2017 року по 30.07.2019 року. З урахуванням розміру середньоденної заробітної плати позивача в сумі 398,88 грн., сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складатиме 183 085,92 грн. (398,88 грн. х 459 днів). Разом з тим, метою покладення на роботодавця відповідальності, визначеної у статті 117 КЗпП України, у разі невиконання обов`язку провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України. Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. У постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, і дійшла висновку, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Велика Палата Верховного Суду також відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України. На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо можливості зменшення розміру середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні позивачки ОСОБА_1 . Разом з тим, застосовуючи до даної справи критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, колегія суддів встановила наступне: обставини, за яких було встановлено наявність заборгованості (право позивачки на виробничу премію в розмірі 43% на посадовий оклад, з урахуванням доплат і надбавок, за червень 2017 року встановлено рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 04.04.2019 року). дії відповідача щодо її не виплати (при звільненні позивачки із займаної посади, робтодавець не нарахував та не виплатив належну позивачці виробничу премію в розмірі 43% на посадовий оклад, з урахуванням доплат і надбавок, за червень 2017 року, провівши таке нарахування та виплативши заборгованість лише після звернення ОСОБА_1 до суду із відповідним позовом); позивачка звернулася до суду з цим позовом 01 жовтня 2019 року, тобто через два місяці після отримання всіх належних їй сум до виплати (рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року було виконане відповідачем 30.07.2019 року). Отже, колегією суддів не встановлено в діях позивачки ОСОБА_1 свідомого тривалого самоусунення від захисту своїх порушених прав, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні збільшився через неправомірну бездіяльність позивача. Після звернення позивачки ОСОБА_1 до суду з вимогами щодо зобов`язання АТ «Криворізька теплоцентраль» нарахувати за червень 2017 року ОСОБА_1 , яка працювала на посаді начальника відділу кадрів, виробничу премію в розмірі 43% на посадовий оклад з урахуванням доплат і надбавок, а також з ивмогами щодо стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, відповідач проти задоволення заявлених вимог заперечував, у добровільному порядку врегулювати спір не намагався, що свідчить про його небажання відновлювати порушене право позивачки та взагалі невизнання ним факту порушення трудового законодавтсва по відношенню до позивачки ОСОБА_1 . За таких обставин, зменшення судом першої інстанції розміру середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з 183 085,92 грн. до 10 000,00 грн., тобто у 18 разів, враховуючи поведінку сторін у даній ситуації та конкретні обставини справи, є несправедливим та не відповідає принципу розумності судового рішення. Разом з тим, судом першої інстанції вірно враховано, що, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, розмір середнього заробітку має бути зменшений, однак, колегія судів вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивачеві виплат у сумі 50 000,00 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивачки, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні і збільшити його з 10 000,00 грн. до 50 000,00 грн., що буде відповідати засадами виваженості та справедливості. В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Мотрук Роман Васильович - задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 вересня 2020 року в частині розміру середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, стягнутого з Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» на користь ОСОБА_1 , змінити, збільшивши цей розмір з 10 000,00 гривень до 50 000 (п`ятдесяти тисяч) гривень 00 (нуль) копійок. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 26 березня 2021 року. Головуючий: Судді: