Постанова Дніпровський апеляційний суд № 213/3549/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2029/21 Справа № 213/3549/20 Суддя у 1-й інстанції - Алексєєв О. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 березня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційні скарги представника ОСОБА_2 , який діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 , Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 листопада 2020 року, яке ухвалено суддею Алєксєєвим О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 24 листопада 2020 року, - ВСТАНОВИВ: В жовтні 2020 року позивач ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», (надалі АТ «Південний ГЗК») про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 працюючи на підприємстві відповідача виконувала роботи пов`язані з впливом пилу, концентрація якого, в повітрі робочої зони, перевищувала допустиму.У зв`язку із шкідливими умовами праці, позивачем отримано хронічне професійне захворювання, яке встановлено 16.12.2008 Українським НДІ промислової медицини: коніотуберкульоз: Сидеросилікоз першої ст. ВЗЗТБ легень (щільні вогнища). МБТ-, кат 5.1, ког 2 (2005р.). ЛН першого ст. 15 квітня 2009 року позивач вперше пройшла огляд МСЕК, за рішенням якого їй визначено ступінь втрати професійної працездатності - 25% по коніотуберкульозу з 30 березня 2009 року безстроково. У зв`язку з отриманим професійним захворюванням порушено звичний спосіб життя позивача, остання позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання, відчуває задишку при незначному фізичному навантаженні, турбує приступоподібний сухий кашель, важкість у грудній клітині, періодичний головний біль та біль у ділянці серця, відчуття частого серцебиття та загальна слабкість. Тривалий процес лікування позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя, позначається на її душевному та фізичному станах. Просила стягнути з відповідача на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я в розмірі 118075 грн. Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ «Південний ГЗК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у зв`язку з ушкодженням здоров`я в розмірі 40 000 гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб, та в дохід держави судовій збір в розмірі 400 гривень. В іншій частині позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Меланчук І.В., ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивачки, просить збільшити його розмір до заявленого нею у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивачки та принципу розумності, виваженості і справедливості. Внаслідок втрати професійної працездатності позивачка не має змоги вести звичне життя, вимушена постійно проходити курси лікування, не має можливості приділяти належної уваги своїй родині. Судом першої інстанції не повністю враховано, що позивачка, внаслідок отриманого професійного захворювання, втратила 25 % професійної працездатності безстроково, вона позбавлена можливості реалізувати свої звички та бажання, свої наміри в професійній сфері, змушена залучати додаткові зусилля та ресурси для організації життя, навіть при пересуванні та виконанні робіт по господарству позивачка систематично відчуває біль, важкість у грудній клітині, задишку, запаморочення, головний біль, загальну слабкість, втому, її постійно турбує сухий кашель, на теперішній час стан її здоров`я не відновлений, негативні зміни у її житті довготривалі. При цьому, наводить в апеляційній скарзі, як приклад, Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто 275 000 гривень, за умови, що позивачем втрачено 100 % професійної працездатності. В зазначеній постанові, вказано, що у справах про відшкодування шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України, критеріїв, і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив потерпілий. Також, посилається на постанову Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 522/3388/18, якою визнано розумним, виваженим та справедливим грошове відшкодування моральної шкоди у сумі 233 000 грн., яке стягнуто з відповідача-роботодавця на користь позивача за умови втрати ним 75% професійної працездатності. Не погоджуючись із рішенням суду, представник відповідач АТ «Південний ГЗК», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповним з`ясуванням обставин справи, яке має значення для вірного вирішення спірного питання, на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог. В мотивування доводів апеляційної скарги представник відповідача зазначає, що при працевлаштуванні позивач був повідомлений про умови праці, наявність небезпечних та шкідливих виробничих факторів, та усвідомлював можливість ушкодження здоров`я. Зокрема, зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди та судом не враховано відсутність вини підприємства у спричиненні шкоди позивачу. Вказує, що судом першої інстанції не враховано того, що позивачка тривалий час працювала у шкідливих умовах на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» . Вважає, що факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами, зокрема в справі відсутні докази, які підтверджують психологічний стан потерпілого, розмір моральної шкоди. Розмір моральної шкоди стягнуто судом в завищеному розмірі, без врахування засад розумності, виваженості й справедливості. У відзиві на апеляційну скаргу представника позивача представник АТ «Південний ГЗК» просить апеляційну скаргу представника позивача залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та наданого відзиву за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга АТ «Південний ГЗК» підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено, та вбачається з трудової книжки, що позивач ОСОБА_1 , 05 червня 1995 року була прийнята на ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» учнем машиніста конвеєра дробильної фабрики. 22 січня 1996 року переведена машиністом конвеєра дробильної фабрики. 03 травня 2006 року позивач переведена в палац культури та мистецтва ВАТ «ПІВДГЗК» двірником. 30 червня 2009 року звільнена за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (а.с.35-43). Відповідно до пунктів 9, 10, 14 Акту № 12 розслідування хронічного професійного захворювання від 30.12.2008 року, позивачці 16.12.2008 року Українським НДІ промислової медицини встановлене професійне захворювання: Коніотуберкульоз: «сидеросалікоз першої спи ВЗЗТБ (10.2006р.) легень (щільні і вогнища). МБТ-, кат 5.2, ког 2 (2005р.). ЛН першого ст. (а.с.11). Згідно п.16 Акту № 12 розслідування хронічного професійного захворювання від 30.12.2008 року професійне захворювання у ОСОБА_1 виникло за таких обставин: працюючи учнем машиніста конвеєра ДФ ( 06.95-01.96) та машиністом конвеєра ДФ № 1 (01.96-03.06) на ВАТ «Півд.ГЗК» внаслідок недосконалості технологічних процесів та конструктивних недоліків обладнання. ОСОБА_1 виконувала роботи, які були пов`язані з впливом пилу, концентрація якого, в повітрі робочої зони, перевищувала гранично допустимі концентрації. ЗІЗ забезпечувалася і використовувала. Попередня професія виробничого стажу ОСОБА_1 у ливарному цеху заводу «Криворіжсталь» (09.77-07.81) формовщик машинної формовки, також була пов`язана з впливом пилу, концентрація якого, в повітрі робочої зони, перевищувала ГДК (а.с.11). Відповідно до п. 17 вищевказаного Акту, причиною професійного захворювання позивачки є тривала робота в умовах впливу пилу, концентрація якого, в повітрі робочої зони, перевищувала ГДК. Запиленість повітря робочої зони (концентрація пилу), в тому числі, вміст вільного SiO2 під час роботи позивачки на підприємствах - завод «Криворіжсталь» - 36,7 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3 , на Півд.ГЗК 12,6 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3 (а.с.11-12). Пунктом 19 Акту № 12 розслідування хронічного професійного захворювання від 30.12.2008 року встановлено, що адміністрація ливарного цеху заводу «Криворіжсталь», ДФ № 1 ВАТ «ПівдГЗК» в період роботи ОСОБА_1 на цих підприємствах: ст.153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Згідно висновку МСЕК від 15.04.2009 року ОСОБА_1 первинно встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 25% - коніотуберкульоз з 30 березня 2009 року, безстроково ( а.с. 9). У зв`язку з наявністю професійних захворювань позивач неодноразово проходив лікування в закладах охорони здоров`я (а.с. 13-34). На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведені заявлені позовні вимоги та наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди відповідачем, через отримане професійне захворювання та втрату працездатності. Колегія суддів погоджується із висновком суду, щодо обов`язку відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду спричинену втратою здоров`я на виробництві, вважає його законним і обґрунтованим. У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я. Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно ст. 173 КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до ч. 2ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першою ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. З Акту № 12 розслідування хронічного професійного захворювання від 30.12.2008 року вбачається, що причиною професійного захворювання позивачки є тривала робота в умовах впливу пилу, концентрація якого, в повітрі робочої зони, перевищувала ГДК. Запиленість повітря робочої зони (концентрація пилу), в тому числі, вміст вільного SiO2 під час роботи позивачки на підприємствах - завод «Криворіжсталь» - 36,7 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3 , на Півд.ГЗК 12,6 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3 Отже, роботодавець АТ «Південний ГЗК» під час роботи позивача допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та важкої праці, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому душевних страждань, виникло з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів. В зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги відповідача, що судом першої інстанції не враховано того, що позивачка тривалий час працювала у шкідливих умовах у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача щодо недоведення позивачкою позовних вимог, оскільки, факт заподіяння моральної шкоди позивачці у зв`язку з отриманим нею професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Так, позивачка час від часу змушена проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні страждання, позбавлена нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку з тим, що професійне захворювання обмежує її життєву активність і вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Стаття 4 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що державна політика в галузі охорони праці базується , зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги представника позивача про те, що розмір стягнутої судом моральної шкоди з відповідача АТ «Південний ГЗК» необґрунтований та заниженим. Так, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, суд не в повній мірі врахував роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд першої інстанції не в повній мірі врахував характер отриманого професійного захворювання, стаж роботи позивача на підприємстві відповідача, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Так, внаслідок отриманого професійного захворювання порушено звичний спосіб життя позивача, остання позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання, відчуває задишку при незначному фізичному навантаженні, турбує приступоподібний сухий кашель, важкість у грудній клітині, періодичний головний біль та біль у ділянці серця, відчуття частого серцебиття та загальна слабкість. Внаслідок постійних больових відчуттів та приступів кашлю особливо в нічний час, порушується сон позивача, що призводить до зниження уваги в денний час доби, відчуття втоми. Тривалий процес лікування позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя, позначається на її душевному та фізичному станах. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і довготривалість і моральних страждань позивача, тривалість праці позивача на підприємстві відповідача протягом 10 років 07 місяців, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутої з АТ «Південний ГЗК» і збільшити його з 40 000 гривень до 75 000 гривень. Посилання представника позивача, як приклад, на судові рішення у цивільних справах, які виникли з подібних правовідносин, а саме на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою стягнуто більші суми компенсації моральної шкоди, колегією суддів не приймаються, з огляду на наступні обставини. Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. При цьому, суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000,00 грн. Отже, з урахуванням того, що позивачу ОСОБА_1 встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 25%, який залишається незмінним, що свідчить про стійкість отриманого захворювання, негативні зміни в її житті є незворотними, що завдає позивачу душевного болю та страждань, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди слід змінити та збільшити з 40 000 грн. до 75 000 грн., що відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації. Згідно положення закріпленого в п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674 в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи. Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров`я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим, з відповідача Акціонерного товариства «Південний ГЗК» на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 1261,20 грн. за подання позивачем апеляційної скарги (840,80 грн. х 150%). В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 , який діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 задовольнити частково. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 листопада 2020 року змінити, збільшивши розмір моральної шкоди, стягнутої з Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1 з 40 000 гривень до 75 000 (сімдесят п`ять) гривень. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"за подання апеляційної скарги позивача на користь держави судовий збір у розмірі 1261 (одна тисяча двісті шістдесят один ) гривень 20 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 25 березня 2021 року. Головуючий: Судді: