Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/6459/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/6459/20 пров. № А/857/1403/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М. з участю секретаря судового засідання Максим Х.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року, ухвалене суддею Брильовським Р.М. у м. Львові у справі № 380/6459/20 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хороз Україна» до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA209000/2020/210013/2 від 17.07.2020 року та картку відмови Галицької митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2020/00223. Позовні вимоги мотивовано тим, що 17.07.2020 року декларант, товариство з обмеженою відповідальністю «Хороз Україна» (далі декларант), подав відповідачу митну декларацію № UA209120/2020/063132, у якій до митного оформлення заявив товар: патрони для освітлювальних та електричних ламп; рейки (шинопровід); електрична апаратура призначена для захисту та для приєднання до електричних кіл напругою 220В та 250В; кабель коаксіальний, одножильний, ізольований, без з`єднувальних пристроїв, кабель коаксіальний телевізійний. Разом із вказаною митною декларацією декларант надав відповідачу такі документи: пакувальний лист, рахунок-фактуру, автотранспортну накладну, сертифікат про походження товару, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг, документ, що підтверджує вартість перевезення товару, зовнішньоекономічний договір, договір про надання послуг митного брокера, договір про перевезення, митну декларацію країни відправлення, тощо. На думку позивача, відповідач протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України, та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість транспортного засобу, визначив митну вартість товару, який ввозився на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Позивач вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів подані документи і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідач не довів обставин, які, на його думку, свідчать про існування обґрунтованих сумнівів щодо визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Крім того, позивач вказав, що рішення про коригування митної вартості є необґрунтованим, оскільки не містить розрахунку числового значення митної вартості, яку визначив позивач. Позивач вважає, що відповідач порушив його право на визначення митної вартості за ціною договору. Захист порушеного права, на думку позивача, можливий шляхом скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA209000/2020/210013/2 від 17.07.2020 року. Визнано протиправною та скасовано картку відмови Галицької митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2020/00335. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хороз Україна» сплачений судовий збір у сумі 3116,89 грн. Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, Галицька митниця Держмитслужби, подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, неповно з`ясував обставини справи та зробив помилковий висновок про задоволення позову. Таку позицію відповідач пояснює тим, що, при проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митний орган встановив, що до митного оформлення надано пакувальний лист та рахунок-фактуру неналежної якості, у вантажній накладній вказано країну прийняття вантажу замість місця доставки вантажу, продавець та покупець товару є пов`язаними особами. У зв`язку із наявністю вказаних вище розбіжностей (неточностей) та внаслідок того, що декларант не надав документів на їх спростування, які витребовував відповідач, митний орган застосував резервний метод визначення митної вартості транспортного засобу, скоригувавши митну вартість на підставі даних раніше визнаних митним органом митних декларацій. З цих підстав, відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняв в порядку, з підстав, у спосіб та в межах повноважень митного органу, які визначені чинним законодавством України. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що 04.02.2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Хороз Україна» та HOROZK ELEKTRIK VE ELEKTRONIK TICARET KOLLEKTIF SIRKETI HUSEYIN KACMAZ VE ORTAGI (продавець) уклали договір поставки № 1, за умовами якого сторони домовились про продаж товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в рахунках-фактурах (інвойсах), які є невід`ємною частиною договору. Предметом поставки у цій справі є патрони до електричних ламп, рейки (шинопровід), електрична апаратура призначена для захисту та для приєднання до електричних кіл напругою 220В, вимикачі, клемні колодки, кабелі коаксіальні одножильні. 17.07.2020 року позивач подав відповідачу електронну митну декларацію типу «ІМ 40 ДЕ» № UA209120/2020/063132 на вказаний вище товар, а також рахунок-фактуру (інвойс) (Commerzial invoice) EAR 2020000000237 від 08.07.2020 року, міжнародну товарно-транспортну накладну № 875809 від 09.07.2020 року, пакувальний лист від 08.07.2020 року, сертифікат про походження товару (Sertificate of origin) S 0614439 від 09.07.2020 року, рахунок на оплату № 126 від 17 липня 2020 року за надання транспортно-експедиційних послуг, документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 70 від 17.07.2020 року, договір поставки № 1 від 04.02.2016 року, додаткову угоду № 6 від 15.10.2019 року до договору поставки № 1 від 04.02.2016 року, додаткову угоду №7 від 15.10.2019 року до договору поставки № 1 від 04.02.2016 року, договір № 06/03/17-1 про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні від 06.03.2017 року, пропозицію укласти договір (оферта) № 136 від 25.05.2020 року, інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держорганами № 5685001 від 15.07.2020 року, копію митної декларації країни відправлення № 18967 від 09.07.2020 року. За результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, відповідач зазначив те, що у цих документах є розбіжності та недоліки, а саме: пакувальний лист та рахунок-фактура неналежної якості; у вантажній накладній зазначено країну прийняття вантажу до перевезення, замість місця і дати прийняття вантажу до перевезення, продавець і покупець є взаємопов`язаними особами. У зв`язку із виявленням розбіжностей та з метою перевірки відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, контролюючий орган запропонував декларанту додатково надати: каталоги, прейскуранти, прайс-листи виробника товару; транспортні документи, що містять відомості про вартість перевезення товарів; зовнішньоекономічний договір; договір із третіми особами, пов`язаний із договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних; довідкову інформацію щодо вартості у країні експортері товарів, що ідентичними та/або подібними оцінюваним; якщо рахунок сплачено банківській платіжні документи; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів; переклади документів доданих до митної декларації. На вимогу відповідача декларант надав договір поставки № 1 від 04.02.2016 року з додатковою угодою № 6 від 15.10.2019 року, у якому зазначено, що вартість товару засвідчується сертифікатом якості, який, однак не наданий митниці, що унеможливило визначити вартісні характеристики товару. Крім того, позивач надав висновок Львівської торгово-промислової палати № 19-05/507 від 08.07.2020 року, який не стосується оцінюваного товару. У зв`язку з тим, що виявлені митним органом розбіжності позивач не усунув, а митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, відповідач 17.07.2020 року прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2020/210013/2 скоригувавши митну вартість товарів за резервним методом у розмірі 6,17 доларів США за одиницю щодо патронів до освітлювальних приладів, рейки (шинопровід); у розмірі 8 доларів за одиницю щодо електричної апаратури призначеної для захисту та для приєднання до електричних кіл напругою 220В; у розмірі 6,17 доларів США за одиницю щодо електричної апаратури призначеної для захисту та для приєднання до електричних кіл напругою 250В; у розмірі 3,32 доларів США за одиницю щодо кабелю коаксіального одножильного, ізольованого, без з`єднуваних пристроїв, кабелю коаксіального телевізійного. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, при цьому, сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються, виключно, на його припущеннях та жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені. Суд вважав, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які не мали розбіжностей, ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню і підтверджували усі складові митної вартості імпортованого товару, натомість відповідач не довів правомірності коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобіля. Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 2 статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до частини 1 та 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Як визначено у частині 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Положеннями частин 2 та 3 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Під час проведення консультацій з декларантом, митний орган зазначив, що для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант повинен подати такі документи: каталоги, прейскуранти, прайс-листи виробника товару; транспортні документи, що містять відомості про вартість перевезення товарів; зовнішньоекономічний договір; договір із третіми особами, пов`язаний із договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних; довідкову інформацію щодо вартості у країні експортері товарів, що ідентичними та/або подібними оцінюваним; якщо рахунок сплачено банківській платіжні документи; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів; переклади документів доданих до митної декларації. У відповідь на запит відповідача, декларант надав договір поставки № 1 від 04.02.2016 року з додатковою угодою № 6 від 15.10.2019 року, у якому зазначено, що вартість товару засвідчується сертифікатом якості, а також висновок Львівської торгово-промислової палати № 19-05/507 від 08.07.2020 року. Неподання документів, що витребовував відповідач на спростування сумнівів митного органу щодо митної вартості товару, яку визначив декларант, стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. Тому, для оцінки рішення про коригування митної вартості товару, на думку апеляційного суду, необхідно дослідити та з`ясувати чи є сумніви митного органу щодо митної вартості товару, яку визначив декларант, обґрунтованими і чи вправі був митний орган витребовувати додаткові документи та чи всі документи, які витребовував митний орган стосуються обставин, які викликали у митного органу сумніви щодо правильності визначення митної вартості декларантом. Відповідно до пунктів 3 та 6 частини статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема рахунок-фактура (інвойс), транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. У разі, якщо у цих документах містяться розбіжності, або вони мають необхідних даних, то митний орган, відповідно до частини 3 цієї статті вправі витребувати, зокрема, виписку з бухгалтерської документації, ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідач надав суду рахунок-фактуру (інвойс), яку для митного оформлення надавав позивач, з якої видно, що така є неналежної якості, оскільки окремі слова та цифри неможливо прочитати. Крім цього, у міжнародній товаро-транспортній накладній № 875809 від 09.07.2020 року не вказано дату завантаження товару. Наведені обставини дають апеляційному суду підстави погодитися з доводами відповідача про те, що у документах, які підтверджують митну вартість товару не міститься всіх даних, що стосуються оцінюваного товару. Апеляційний суд встановив те, що декларант з цього приводу не надав документів, які витребовував відповідач і жодним чином не пояснив вказані розбіжності. Крім цього, відповідач у оскарженому рішення зазначив, що покупець та продавець є взаємопов`язаними особами. Цю обставину відповідач обґрунтував тим, що співзасновником ТзОВ «Хороз Україна» та директором HOROZK ELEKTRIK VE ELEKTRONIK TICARET KOLLEKTIF SIRKETI HUSEYIN KACMAZ VE ORTAGI є одна і та сама особа ОСОБА_1 . Апеляційний суд на підставі документів, які є у справі встановив те, що співзасновником ТзОВ «Хороз Україна» є ОСОБА_1 , а директором HOROZK ELEKTRIK VE ELEKTRONIK TICARET KOLLEKTIF SIRKETI HUSEYIN KACMAZ VE ORTAGI є Хусейн Качмаз, тобто особи, які мають однакове прізвище (ім`я). Отже доводи відповідача про те, що покупець та продавець можуть бути пов`язаними особами і така пов`язаність може мати вплив на ціну товару, є підставними. Відповідно до частини 4 статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Апеляційний суд звертає увагу на те, що частиною 15 статті 58 МК України визначено, що декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Апеляційний суд встановив те, що відповідач витребовував вказані у частині 4 статті 53 МК України документи, однак позивач їх не надав та не спростував сумніви відповідача з приводу того, що покупець та продавець є пов`язаними особами і такий зв`язок вплинув на ціну товару. Підводячи підсумок наданої апеляційним судом оцінки обґрунтованості сумнівів митного органу щодо митної вартості товару, яку визначив декларант, апеляційний суд вважає, що такі сумніви є обґрунтовані лише в частині щодо витребування у позивача виписки з бухгалтерської документації, ліцензійних чи авторських договорів покупця, що стосуються оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, копії митної декларації країни відправлення, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, виписки з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкової інформації щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунку ціни (калькуляцію). Оскільки позивач на запит відповідача не надав відповідних документів, відповідач правомірно скористався наданим Митним кодексом України правом на самостійне визначення митної вартості імпортованого позивачем товару. Водночас, інші розбіжності у поданих позивачем до митного оформлення документах, які зазначені у відзиві на позов та апеляційній скарзі, зокрема з приводу того, що пункт 4.1 договору від 04.02.2016 року № передбачає наявність замовлення, а п.4.6 специфікації, однак ці документи до митного оформлення не надавались; підпис продавця на додатку № 6 від 15.10.2019 року до основного договору та підпис продавця на основному договорі відрізняються; у графі 4 митної декларації вказано що товар переміщується судном, хоча товар переміщувався автомобільним транспортом; митне оформлення товару відбувалось у Китаї, а не у Туреччині; вказаний у графі 44 митної декларації документ не подавався до митного оформлення, не досліджуються апеляційним судом у цій справі, оскільки оскаржене рішення на них не ґрунтується. При визначенні митної вартості імпортованого позивачем товару, відповідач застосував резервний метод, який встановлений статтею 63 МК України. Частиною 2 статті 63 МК України передбачено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Апеляційний суд встановив те, що відповідач визначив митну вартість товару, який розмитнював позивач на підставі раніше визнаних митними органами митних декларацій № UA500030/2020/207445 від 16.07.2020 року, № UA500080/2020/10743 від 12.06.2020 року, № UA500070/2020/000066/1. Тому, враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA209000/2020/210013/2 від 17.07.2020 року та картка відмови Галицької митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2020/00223 є законними. Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції не правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги суттєвими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову. Судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі № 380/6459/20 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Хороз Україна» до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Повний текст постанови складений 26.03.2021 року