Постанова 4855 № 826/6102/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6102/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач Шурко О.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 березня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Шурка О.І., суддів Мельничука В.П., Оксененка О.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про скасування постанови № 394 від 07.06.2017, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просив скасувати постанову КМУ № 394 від 07.06.2017 "Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України", якою скасоване державне регулювання цін на продовольчі товари та послуги на ринках. Позовні вимоги мотивовано тим, що оскільки спірна постанова Відповідача, якою скасоване державне регулювання цін на продовольчі товари та послуги, суперечить Законам України "Про ціни та ціноутворення" і "Про органи місцевого самоврядування" та призводить до звуження прав і свобод населення, то така постанова підлягає скасуванню. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне з`ясування обставин справ, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю. Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав, що не перешкоджає апеляційному розгляду даної справи. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 394 "Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" (далі також - спірна постанова № 394), яка набрала чинності з 01.07.2017, а саме пунктом 1, у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)", внесено такі зміни: абзаци третій, четвертий, сьомий, двадцять восьмий, двадцять дев`ятий, тридцять шостий - тридцять восьмий, сороковий і сорок перший пункту 12 - виключено; абзац третій пункту 13 - виключено. Також, пунктом 2 спірної постанови № 394, визнано такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається, а саме: постанову КМУ від 17.10.2007 № 1222 "Про затвердження Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари"; пункт 2 змін, що вносяться до постанов КМУ, затверджених постановою КМУ від 26.03.2008 № 276; постанову КМУ від 17.04.2008 № 373 "Про затвердження Порядку формування цін на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання"; постанову КМУ від 06.08.2008№ 709 "Про внесення змін до Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари"; пункти 2 і 3 змін, що вносяться до постанов КМУ з питань ціноутворення на окремі види продовольчих товарів, затверджених постановою КМУ від 09.02.2011 № 168; пункт 2 змін, що вносяться до постанов КМУ від 13.06.2002 № 803 і від 17.10.2007 № 1222, затверджених постановою КМУ від 19.122012 № 1220; постанову КМУ від 22.09.2016 № 656 "Про реалізацію пілотного проекту щодо тимчасового обмеження застосування постанови КМУ від 25.12.1996 № 1548 та постанови КМУ від 17.10.2007 № 1222"; пункт 1 змін, що вносяться до постанов КМУ, затверджених постановою КМУ від 02.11.2016 №

773. Як вбачається зі змісту пояснювальної записки до проекту спірної постанови № 394, проект постанови розроблено на виконання пункту 108 Плану заходів щодо дерегуляції господарської діяльності, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 615, а також відповідно до результатів пілотного проекту щодо тимчасового обмеження застосування постанови Кабінету міністрів України від 25.12.1996 № 1548 та постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 № 1222", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2016 №

656. Відповідний проект направлений на значне спрощення процедури зміни цін, залежно від цінових коливань ринку, що дозволить виробникам швидше реагувати на зміни кон`юнктури. Більше того, ринкове регулювавши цін сприятиме розвитку конкуренції та в середньостроковій перспективі уповільнити зростання цін на продукти харчування. Реалізація проекту постанови сприятиме зниженню рівня корупції. За результатами опрацювання проект постанови № 394 погоджено без зауважень - Мінфін, Мінсоцполітики, Мінагрополітики, Мінрегіон, Держстат, Антимонопольний комітет, ДРС, Держпродспоживслужбою; погоджено із зауваженнями, які враховано - Мін`юст (щодо нормопроектувальної техніки); надані пропозиції - Антимонопольний комітет. На виконання пункту 6 витягу з протоколу № 22 засідання Урядового комітету з питань економічної, фінансової та правової політики, розвитку паливно-енергетичного комплексу, інфраструктури, оборонної та правоохоронної діяльності від 25.05.2017 та згідно листа Секретаріату Кабінету Міністрів від 29.05.2017 № 21042/0/1-17 проведено 31.05.2017 узгоджувальну нараду під головуванням Державного секретаря Кабінету Міністрів України за участі представників Мінекономрозвитку, МінАПК, Мінсоцполітики, Мін`юсту, АМКУ, ДРС, Секретаріату Кабінету Міністрів, за результатами якої усіма учасниками було підтримано проект постанови з відповідними редакційними правками, що по суті не змінили проект. Проект постанови було розміщено на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку для забезпечення вимог щодо громадського обговорення проекту регуляторного акту. Згідно з висновком Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи до проекту спірної постанови № 394 проект: відповідає Конституції України; відповідає актам законодавства, що мають вищу юридичну силу; узгоджується з актами такої ж юридичної сили; не потребує проведення експертизи на відповідність чинним міжнародним договорам України. Натомість, вважаючи спірну постанову Відповідача № 394 протиправною та такою, що звужує права і свобод населення, оскільки наслідком її прийняття є зростання цін на продукти харчування (борошно, хліб, сир, масло, олія, яйця тощо) та товари непродовольчої групи (взуття, одяг тощо), позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом про її скасування. Постановляючи рішення про відмову в задоволені позову, суд першої інстанції зазначив, що реалізуючи надані повноваження, КМУ було прийнято спірну постанову № 394, при цьому судом не встановлено, а позивачем не наведено процедурних порушень під час її прийняття (як регуляторного акту). До того ж, як зазначив суд, позивачем не доведено, а судом не встановлено, що відповідачем порушені права, свободи та/або інтереси, що належать безпосередньо позивачу та, які підлягають судовому захисту у заявлений ним спосіб. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного. Відповідно до статті 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України, окрім іншого, забезпечує проведення цінової політики. За приписами частини першої статті 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 27.02.2014 № 794-VII до основних повноважень Кабінету Міністрів України у сфері економіки та фінансів, зокрема належить забезпечення проведення державної політики цін та здійснення державного регулювання ціноутворення. Статтею 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 21.06.2012 № 5007-VI закріплено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб`єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції. Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації). Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін. Зміна рівня державних регульованих цін може здійснюватися у зв`язку із зміною умов виробництва і продажу (реалізації) продукції, що не залежать від господарської діяльності суб`єкта господарювання. Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади, державні колегіальні органи та органи місцевого самоврядування під час встановлення державних регульованих цін на товари до складу таких цін обов`язково включають розмір їх інвестиційної складової частини. Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення", державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. З огляду на викладене, Кабінет Міністрів України наділений правом здійснювати державне регулювання ціноутворення, у тому числі шляхом прийняття обов`язкових до виконання постанов. Колегія суддів зауважує, що процедурних порушень під час прийняття Кабінетом Міністрів України вказаної постанови (як регуляторного акту) не встановлено. Зворотного в апеляційній скарзі також не доведено. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що відповідно до положень ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За змістом п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій. Одночасно, ст. 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Крім того, в ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Таким чином, суд акцентує увагу, що за змістом наведеної норми Конституції України та КАС України судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні відносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини. У свою чергу, невід`ємним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Отже, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Порушенням суб`єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб`єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов`язаної особи. Так само протиправним є покладення на особу додаткового обов`язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи. Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку. Таким чином, здійснюючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Якщо особа вважає, що її суб`єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов`язок, така особа має право звернутися за судовим захистом. У разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб`єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього вирішити спір. Проаналізувавши зміст наведених норм, колегія суддів зауважує, що позивачем не визначено, які саме його права або законні інтереси порушено внаслідок прийняття відповідачем спірної постанови №

394. При цьому, колегія суддів також вважає за доцільне зазначити, що неодмінною ознакою порушення права або охоронюваного законом інтересу є настання негативних наслідків для суб`єкта порушеного права. Однак, як свідчать матеріали справи, позивачем не наведено доводів та не надано доказів на їх підтвердження, щодо настання для нього особисто негативних наслідків прийняттям відповідачем спірної постанови № 394, а отже безпідставним є посилання позивача на порушення його права або охоронюваного законом інтересу. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: Шурко О.І. Судді: Мельничук В.П. Оксененко О.М.