Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/3404/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2021 р. Справа № 480/3404/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Катунова В.В. суддів: Бершова Г.Є. , Чалого І.С. за участю секретаря судового засідання Ігнатьєвої К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Комунального підприємства Сумської міської ради "Електроавтотранс", Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.05.2020, суддя О.О. Осіпова, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 18.05.21 по справі № 480/3404/19 за позовом Комунального підприємства Сумської міської ради "Електроавтотранс" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Позивач, Комунальне підприємство Сумської міської ради "Електроавтотранс", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Сумській області, в якій просив скасувати податкові повідомлення-рішення: - від 30.05.2019 № 0002531402 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 24843,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6210,75 грн.; - від 30.05.2019 № 0002501402 про сплату податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 278352,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 69588,00 грн.; - від 30.05.2019 № 0002511402 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємства у розмірі 3297876,00 грн. та від 30.05.2019 № 0000701402 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 35557,17 грн.; - від 21.08.2019 р. № 0003911402 про стягнення штрафу в сумі 147847 грн.80 коп. за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки вони винесені всупереч вимог податкового законодавства. Зокрема, операції щодо заміни шин на транспортному засобі, належать до технічного обслуговування, яким визнається комплекс операцій чи операція щодо підтримки працездатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання та транспортування. Тому, на думку позивача, вартість шин повинна бути включена до витрат підприємства в періоді передачі їх в експлуатацію (установки на транспортний засіб), а не в період їх виведення з експлуатації через непридатність до подальшого використання, як це зазначено в акті планової виїзної документальної перевірки від 02.05.2019 № 489/18-28-14-02/03328540/33. Крім того, підприємством не було порушено граничні строки реєстрації розрахунків коригувань до зведених податкових накладних, які становлять 15 календарних днів з моменту їх складання, оскільки спеціальний строк реєстрації розрахунків коригування (15 календарних днів з дня отримання) застосовується у випадку коригування податкових зобов`язань, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, при цьому таке постачання здійснюється між платниками податку на додану вартість. Натомість всі розрахунки коригування, зазначені в таблиці на сторінці 32 акту перевірки, виписані до зведених податкових накладних, порядок складання яких передбачений п. 199.1 ст.199 Податкового кодексу України та п. 11 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, згідно з яким у графі "Отримувач (покупець)" платник податку зазначає власне найменування (П.І.Б.), у рядку "Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)" проставляється умовний ІПН "600000000000". Отже, до зведених розрахунків коригування повинен застосовуватись загальний строк реєстрації, визначений абз. 15-16 п. 201.10 ст.201 ПК України. Також позивач не погоджується із висновками контролюючого органу щодо відсутності підтвердження реальності здійснення операцій з придбання ним послуг з капітального ремонту комірок РП-6 кВт тягових підстанцій від ТОВ "Будівельна група "Основа", оскільки факт виконання робіт із капітального ремонту підтверджується первинними документами, які не були враховані під час розгляду заперечень на акт перевірки. Тому, на думку позивача, винесені щодо нього податкові повідомлення рішення є неправомірними, внаслідок чого мають бути скасовані. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.05.2020 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0002511402 від 30.05.2019р. про зменшення суми від`ємного значення з податку на прибуток на загальну суму 3 297 876грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.08.2019р. №0003911402 про стягнення штрафу на загальну суму 14784грн.78коп. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0002531402 від 30.05.2019р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в частині основного платежу на суму 24208грн. та 6052грн. штрафних (фінансових) санкцій. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0002501402 від 30.05.2019р. про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в частині основного платежу на суму 275 494грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 68873грн.50коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ 43144399) на користь Комунального підприємства Сумської міської ради "Електроавтотранс" (40007, м. Суми, вул. Харківська,113, код ЄДРПОУ 03328540) суму судового збору в розмірі 19 186грн.95коп. (дев`ятнадцять тисяч сто вісімдесят шість грн. дев`яносто п`ять коп.). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення в цій частині, та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 140.4.2 п. 140.2 ст. 140, пп. "а" п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, а також ст.ст. 2, 9, 244, 242 КАС України. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Також із рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову не погодився позивач та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду в зазначеній частині та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга позивача та апеляційна скарга відповідача не підлягають задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що за результатами здійснення планової виїзної документальної перевірки КП СМР «Електроавтотранс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 складено акт від 02.05.2019 № 489/18-28-14-02/03328540/33 (т.2,а.с.181-252) та винесено податкові повідомлення-рішення, а саме: - від 30.05.2019 № 0002531402 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 24843,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6210,75 грн. з причини порушення пп. "а" п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 та п. 200.1 Податкового кодексу України (далі ПК України); - від 30.05.2019 № 0002501402 про сплату податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 278352,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 69588,00 грн., застосованих за порушення пп. "а" п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 та п. 200.1 ПК України; - від 30.05.2019 № 0002511402 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємства у розмірі 3297876,00 грн. з причини порушення пп. 134.1.1, пп. 140.4.2 ПК України; - від 30.05.2019 № 0000701402 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 35557,17 грн. з причини порушення п. 201.1 та п. 201.10 ПК України (т.3, а.с.22-30). Не погоджуючись з прийнятими відповідачем рішеннями, з метою досудового врегулювання спору позивач звернувся зі скаргою до Державної фіскальної служби України листом від 12.06.2019 р. №03/462 (т.3, а.с.31-39). Рішенням Державної фіскальної служби України від 16.08.2019 р. № 39371/6/99-99-11-04-01-25 скаргу задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Сумській області від 30.05.2019 № 0000701402 у сумі 20772 грн.39 коп., а в іншій частині податкове повідомлення - рішення залишено без змін. Крім того, залишені без змін податкові повідомлення - рішення від 30.05.2019 р. № 0002531402, № 0002501402, № 0002511402 (т.3, а.с.40-47). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом безпідставно зроблено висновок про завищення позивачем загальновиробничих витрат підприємства за рахунок включення до складу витрат вартості придбаних та встановлених шин на транспортні засоби в момент їх встановлення, відсутності реального характеру виконання господарських операцій з контрагентом позивача ТОВ «Будівельна група «Основа» з придбання послуг по капітальному ремонту комірок тягових підстанцій, а також необґрунтованого застосування контролюючим органом до позивача штрафу за порушення граничних термінів реєстрації розрахунків коригування до зведених податкових накладних. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002501402 від 30.05.2019р. в частині донарахування грошових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 3572грн. та №0002531402 від 30.05.2019р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 793грн.75коп., суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів щодо правомірного формування податкового кредиту за відповідний період. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно вимог частини 2статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам. Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996 національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі), розроблений на основі міжнародних стандартів фінансової звітності і законодавства Європейського Союзу у сфері бухгалтерського обліку та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку. Отже, об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств визначається на підставі даних фінансової звітності та бухгалтерського обліку підприємства, які, у свою чергу, регламентуються виключно відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Так, п. 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, визначено, що витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат. Також п. 32 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561, встановлено, що витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду. Відповідно до п. 3.19 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 30.03.1998 № 102 (далі - Положення про техобслуговування), операції щодо заміни на ДТЗ шин та акумуляторних батарей не належать до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення ДТЗ. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що операції щодо заміни шин на транспортному засобі, належать до технічного обслуговування, яким визнається комплекс операцій чи операція щодо підтримки працездатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання та транспортування (п. 1.3 Положення про техобслуговування). На підставі викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що вартість шин має бути включено до витрат підприємства в періоді передачі їх в експлуатацію (установки на транспортний засіб), а не в період їх виведення з експлуатації через непридатність до подальшого використання. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 17.04.2018 у справі № 816/246/17, де вказано, що заміна шин не пов`язані з поліпшенням, модернізацією та ремонтом об`єкта, оскільки транспортний засіб у даному випадку не змінює потужності, така заміна не призводить до збільшення майбутніх економічних вигод. Колегією суддів також встановлено з матеріалів справи, що шини, вартість яких була включена позивачем до складу витрат за фактом передачі їх в експлуатацію в 2016-2018 роках, фактично були списані у зв`язку з їх непридатністю до подальшої експлуатації (досягнення нормативного пробігу) у 2016-2018 роках, що підтверджується картками обліку пробігу пневматичних шин (т.1, а.с.45-145). Однак, вказана обставина безпідставно не була взята ГУ ДФС у Сумській області до уваги, оскільки в силу положень п. 2 розділу XII "Облік пробігу (наробітку) шин" Правил технічної експлуатації коліс та пневматичних шин колісних транспортних засобів категорій L,М,N,О та спеціальних машин, виконаних на їх шасі, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 26.07.2013 № 549, на кожну шину (нову, відновлену, запасну), установлену на КТЗ, заводиться картка обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини (далі - картка обліку), форму якої наведено в додатку 5 до Норм ресурсу шин, та заповнюються усі її графи. Картка обліку ведеться до списання шини. Крім того, підприємством було подано до ГУ ДФС у Сумській області заперечення від 15.05.2019 № 03/371 на акт перевірки, за результатами розгляду яких надіслано відповідь від 27.05.2019 № 11898/10/18-28-14-02, де зазначено, що до заперечень було надано картки обліку пробігу пневматичної шини за перевірений період, але у журналі карток обліку пробігу автомобільних шин, наданих під час перевірки, встановлено розбіжності щодо обліку шини на конкретний (з зазначенням марки та номеру) транспортний засіб з даними, зазначеними в наданих до заперечення картках обліку пневматичних шин, що унеможливлює встановити пробіг шини, яка обліковується з цим транспортним засобом (т.3, а.с.1-21). Проте, в акті перевірки планової виїзної перевірки не вказано про невідповідність даних журналу та карток обліку пробігу пневматичних шин та не перелічено, які норми національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку порушено підприємством. Натомість, дані журналу карток обліку пробігу автомобільних шин за період 2016-2018 роки відповідають даним карток (т.1,а.с.23-44). Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вартість шин має бути включено до витрат підприємства в періоді передачі їх в експлуатацію (установки на транспортний засіб), а не в період їх виведення з експлуатації через непридатність. Щодо висновків контролюючого органу про відсутність реального виконання господарських операцій з контрагентом ТОВ «Будівельна група «Основа» з придбання послуг по капітальному ремонту комірок РП-6Кв тягових підстанцій №4,№8,№5,№2, внаслідок чого позивачем завищено суму від`ємного значення з податку на прибуток на загальну суму 188598грн., зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 30260грн. та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на прибуток на загальну суму 344367грн.50коп., колегія суддів зазначає наступне. Згідно з пп.140.4.2 п.140.4 ст.140 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу. Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України 198.1 до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України). Як вбачається з акту планової виїзної документальної перевірки, контролюючим органом при перевірці господарських відносин щодо дослідження їх реальності здійснення та повноти відображення в бухгалтерському обліку КП СМР «Електроавтотранс» по операціям придбання послуг з капітального ремонту комірок РП-6 кВт тягових підстанцій від ТОВ "Будівельна група "Основа" встановлено відсутність підтвердження реальності здійснення даних операцій. Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (ч.2 ст.875 ЦК України). Положеннями ч.4 ст.882 ЦК України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Будівельна група "Основа" укладено двосторонні платні договори від 20.04.2017 р. № 52 та від 28.07.2017 р. № 144 «Капітальний ремонт комірок РП - 6 кВ тягових підстанцій № 4, №8, №5, №2» (т.1,а.с.11-22). Пунктом 1.3 договорів передбачено, що кількість товарів, робіт і послуг та вимоги щодо їх якості встановлюється відповідно до затвердженої кошторисної документації. Згідно з п.3.2 договорів підставою для визначення вартості робіт та проведення розрахунку є акти здачі-приймання виконаних будівельних робіт, які складаються на основі програмного комплексу АВК-5 або у програмному комплексі, який взаємодіє з ними в частині передачі кошторисної документації та розрахунків договірних цін (розрахунок вартості будівельних робіт) із урахуванням вимог ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 із змінами, внесеними згідно з доповненнями. Відповідно до п.4.4 договорів до акту КБ-2в додаються видаткові накладні на матеріали, акти на обладнання. У разі необхідності до акту КБ-2в додається гарантійний лист про повернення суми коштів за матеріали, які підлягають здачі на металобрухт. Форма розрахунків: за фактом виконання робіт замовник оплачує виконані за цим договором роботи у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника (п.4.5). На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем до суду надано копії наступних документів: платіжних доручень №19 від 26.10.2017р. , №11 від 03.08.2017р., №18 від 04.10.2017р., №3 від 26.04.2017р. , №5 від 29.05.2017р., №8 від 20.06.2017р. довідок про вартість виконаних будівельних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт, актів вартості устаткування, що змонтовано виконавцем робіт, дефектних актів, підсумкових відомостей ресурсів, локальних кошторисів на придбання устаткування, меблів та інвентарю, локальних кошторисів на будівельні роботи, розрахунків загальновиробничих витрат до локальних кошторисів, актів приймання будівельних робіт з розрахунком одиничної вартості, договірної ціни (т.1,а.с.8-112). Дослідивши вказані, належним чином складені первинні бухгалтерські документи, колегія суддів дійшла висновку, що такі документи підтверджують реальність проведених господарських операцій, а також дають змогу встановити факт придбання робіт від зазначеного контрагента. Поряд із цим, про реальність виконання договорів з капітального ремонту комірок свідчать копії журналу обліку робіт по нарядах та розпорядженнях та журналу реєстрації інструктажу з охорони праці на робочому місці (т.1, а.с.146-164), в яких прізвища працівників, які були направлені ТОВ «Будівельна група «Основа» для виконання будівельних робіт на КП СМР «Електроавтотранс», вказані в листі від 04.05.2017р. (т.3,а.с.103-104), співпадають із прізвищами, зазначеними у цих журналах ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ). Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги суб`єкта владних повноважень щодо факту виявлення відсутності виробничих/обслуговуючих приміщень, власного або орендованого обладнання для виконання ремонтних операцій, технічного персоналу, у контрагента позивача, а також інформація про неможливість встановити походження товарно-матеріальних цінностей, реалізованих на адресу ТОВ «Будівельна група «Основа», не встановлення фактичного руху будівельно-монтажних послуг по ланцюгу від виробника або імпортера, оскільки відсутність у підприємства-контрагента певних основних засобів та великої кількості працівників не може свідчити про фіктивність проведених господарських операцій, за наявності достатніх доказів, що містять відомості про господарську операцію та розкривають її зміст. Крім того, податковий орган безпідставно посилається на наявність відкритого кримінального провадження щодо контрагента-постачальника ТОВ «Суми-Трейд» як на доказ порушення контрагентом позивача норм податкового законодавства, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку обов`язку донарахування йому певних податкових зобов`язань від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб`єктами господарювання та сам факт наявності кримінального провадження не є свідченням встановленого факту незаконної діяльності суб`єкта підприємницької діяльності, адже, як неодноразово наголошував Верховний Суд у своїх судових рішеннях, наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку у кримінальному провадженні, не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними. З приводу посилань в акті перевірки на нереальність виконання господарських операцій наявними у контрагента позивача ТОВ «Будівельна група «Основа» трудовими та виробничими засобами, враховуючи норми КЗпП України та обсяги виконаних робіт і кількість витрачених людино-годин на їх здійснення (т.2, а.с.199), колегія суддів зазначає, що відповідальність за виконання робіт працівниками підрядника понад норми, встановлені КЗпП України, має покладатися не на позивача, а на його контрагента. Крім того, органи ДПС України не уповноважені здійснювати перевірку дотримання суб`єктами господарювання умов дотримання чинного законодавства України про працю. Відповідно до ч.1 ст.6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання в Україні є, зокрема, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом. Як встановлено статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з ч.ч.3, 4 ст.12 Господарського кодексу умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів. Обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності, а також перелік видів діяльності, в яких забороняється підприємництво, встановлюються Конституцією України та законом. Однак, відповідачем не доведено та судом не встановлено наявності визначених нормативно-правовими актами кількості працюючих, необхідної для укладення певних видів господарських договорів, у зв`язку з чим висновки відповідача щодо відсутності достатньої кількості працюючих та основних засобів суперечать ст.ст.6, 12 ГК України. Колегія суддів зазначає, що людино-година це не абсолютна одиниця робочого часу, вона відображає час витрачений групою працівників урочно і понаднормово на виконання завдання. Водночас обставини, що наведені вище, не дають підстав вважати, що зазначена в первинних документах величина затрат робочого часу позбавляла можливості наявними у контрагента позивача трудовими ресурсами виконати спірні будівельні роботи. На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги щодо нереальності господарських взаємовідносин позивача із вказаним контрагентом, не відповідають обставинам справи та спростовуються наявними в ній доказами. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення №0002511402 від 30.05.2019р. про зменшення суми від`ємного значення з податку на прибуток на загальну суму 3 297 876грн., податкове повідомлення-рішення №0002531402 від 30.05.2019р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в частині основного платежу на суму 24208грн. та 6052грн. штрафних (фінансових) санкцій, а також податкове повідомлення-рішення №0002501402 від 30.05.2019р. про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в частині основного платежу на суму 275 494грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 68873грн.50коп. є протиправними та підлягають скасуванню. Щодо висновків суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.08.2019р. №0003911402 про стягнення з позивача штрафу на загальну суму 14784грн.78коп. за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, колегія суддів зазначає про наступне. Так, абзацами 15-16 пункту 201.10 ПК України встановлено загальні строки реєстрації податкових накладних та розрахунків коригувань, а саме: реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. При цьому, абзацом 17 п. 201.10 ПК України встановлено спеціальний строк реєстрації розрахунків коригування, а саме: для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). На підставі викладеного, спеціальний строк реєстрації встановлюється для розрахунків коригування які одночасно відповідають двом умовам: перша розрахунок коригування складається на отримувача - платника податку; друга розрахунок коригування складається на зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг. В таблиці на сторінці 32 акту перевірки зазначено розрахунки коригування, які складено на збільшення компенсації товарів/послуг, тобто які не відповідають другій умові, а саме: від 31.12.2017 № 249, від 31.12.2017 № 250 та від 31.12.2017 №

248. Відповідно до п. 192.1 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних. Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: - постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації; - отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу. Отже, спеціальний строк реєстрації розрахунків (15 календарних днів з дня отримання) застосовується у випадку коригування податкових зобов`язань якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, при цьому таке постачання здійснюється між платниками податку на додану вартість. Натомість всі розрахунки коригування, зазначені в таблиці на сторінці 32 акту перевірки (т.2, а.с.210-212), виписані до зведених податкових накладних, порядок складання яких передбачений п. 199.1 ПК України та п. 11 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, згідно з яким у графі "Отримувач (покупець)" платник податку зазначає власне найменування (П.І.Б.), у рядку "Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)" проставляється умовний ІПН "600000000000". Таким чином, до зведених розрахунків коригування застосовується загальний строк реєстрації, визначений абз. 15-16 п. 201.10 ст.201 ПК України. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.08.2019р. №0003911402 про стягнення з позивача штрафу на загальну суму 14784грн.78коп. за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних. Щодо висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002501402 від 30.05.2019р. в частині нарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі на загальну суму 3572грн., з яких: основний платіж 2858грн. та штрафні (фінансові) санкції 714грн.50коп та в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002531402 від 30.05.2019р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 793грн.75коп., з яких: основний платіж 635грн. та штрафні (фінансові) санкції 158грн.75коп. (т.4, а.с.157-158), колегія суддів вважає такі висновки обґрунтованими. Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України за лютий 2017 року, яке виникло за рахунок помилкового віднесення підприємством до загальної суми податкового кредиту суми в розмірі 635грн., відображеної в ряд.10.3 Декларації з ПДВ за лютий 2017 року. На спростування вказаного порушення позивачем ні до перевірки, ні до суду не надано підтверджуючих документів. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про правомірність зменшення контролюючим органом суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 635грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 158грн.75коп., а також обґрунтованість податкового повідомлення-рішення №0002531402 від 30.05.2019р. у вказаній частині нарахувань. Крім того, податковою перевіркою контролюючим органом встановлено розбіжність по податковому кредиту КП СМР «Електроавтотранс» за листопад 2017 року на суму ПДВ 2858грн.34коп., де сума податкового кредиту позивача більше ніж сума податкового зобов`язання контрагента ТОВ «Автодизель Д», з яким позивач мав фінансово-господарські відносини у вказаний період. На спростування вказаного порушення позивачем ні до перевірки, ні до суду не надано підтверджуючих документів. При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги КП СМР «Електроавтотранс» щодо неповного з`ясування судом першої інстанції обставин справи в частині відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки на підтвердження вказаних доводів позивачем не надано будь-яких доказів. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог КП СМР «Електроавтотранс». Доводи апеляційних скарг позивача та відповідача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ч. 1ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.05.2020 року по справі 480/3404/19 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Комунального підприємства Сумської міської ради "Електроавтотранс", Головного управління ДПС у Сумській області - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.05.2020 по справі № 480/3404/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.В. Катунов Судді Г.Є. Бершов І.С. Чалий Постанова складена в повному обсязі 26.03.21.