Постанова 4876 № 904/3506/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.03.2021 Справа № 904/3506/20 м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач), суддів: Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасивторресурси" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2020 у справі №904/3506/20 (суддя Мілєва І.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасивторресурси", м.Черкаси до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфопласт", м.Дніпро про стягнення 30680,00 грн. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкасивторресурси" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфопласт" про стягнення 30680,00 грн. за невиконання зобов`язання, зазначеного в договорі №1802/20 від 18.02.2020. Разом із цим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми 12000,00 грн. витрат на правову допомогу. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 1802/20 від 18.02.2020 в частині поставки товару. Як вказує позивач, відповідачу було надіслано вимогу від 14.04.2020 про поставку товару, а 29.04.2020 надіслано повторну вимогу про поставку товару або повернення суми передплати за непоставлений товар протягом семи календарних днів. Остання вимога отримана відповідачем 07.05.2020, а відтак строк виконання зобов`язання закінчився 15.05.2020. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2020 у справі №904/3506/20 в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі; витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00грн. покладено на позивача. Означене судове рішення суду вмотивоване тим, належних та достовірних доказів направлення на адресу відповідача вимоги щодо поставки товару позивачем до суду не надано, а тому строк виконання зобов`язання з поставки оплаченого позивачем товару ще не настав. Оскільки позивачем не надано належних та достовірних доказів, які свідчать про порушення його прав чи законних інтересів, суд першої інстанції визнав позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 30680,00 грн. попередньої оплати такими, що не підлягають задоволенню. Короткий зміст апеляційної скарги Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач (ТОВ "Черкасивторресурси") звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2020 у справі №904/3506/20 та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та порушені норми матеріального та процесуального права. Позивач відмічає, що питання направлення 14.04.2020 року на адресу відповідача вимоги засобами електронного зв`язку судом не з`ясувалось, тобто жодних сумнівів у направленні чи отриманні такої вимоги в суду не було. Крім того апелянт зазначає, що судом також не з`ясувалося питання щодо направлення та отримання відповідачем вимоги від 29.04.2020 року засобами поштового зв`язку. Більш того на сайті Укрпошти зазначено, що інформація про наявність та стан пересилання поштових відправлень постійно оновлюється й зберігається в системі протягом 6 місяців з моменту реєстрації. Вказана інформація перебувала у відкритому доступі протягом судового розгляду і могла бути без перепон досліджена судом. Апелянт вказує, що суд в порушення ч. 2 ст. 74 ГПК України не витребував у позивача жодних доказів на підтвердження чи спростування зазначених обставин у разі виникнення у суду сумнівів щодо відправки обох вищевказаних вимог про виконання умов договору. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи відсутні. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.12.2020 у справі №904/3506/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Черкасивторресурси" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2020 у справі №904/3506/20; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Відповідач (ТОВ "Інфопласт") відзив на апеляційну скаргу по суті заявлених вимог не надав. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Черкасивторресурси" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфопласт" (постачальник) було укладено договір поставки №1802/20 від 18.02.2020. Згідно з п. 1.1. договору постачальник зобов`язується передати у власність (поставити) покупцю вторинну сировину (полімер), в подальшому товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору. Асортимент, найменування, одиниця виміру, ціна, стандарти якості та інша необхідна характеристика на товар вказується сторонами у специфікації (-ях) до цього договору. Специфікація (-ї) з моменту укладення та підписання сторонами є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору). Рахунки та/або видаткові накладні, після підписання уповноваженими представниками сторін та завірення їх печатками, є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.3. договору). Ціни на товар (партію товару), що постачається постачальником, є вільним і погоджуються сторонами у специфікаціях (п. 2.1. договору) Загальна сума договору визначається вартістю фактично поставленого товару (партії товару) в період його дії (п. 2.3. договору). Оплата за товар здійснюється покупцем на підставі рахунку-фактури на умовах попередньої оплати (п. 3.1. договору). Всі розрахунки за цим договором здійснюється в національній валюті України - гривні, шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.2. договору). Здача-приймання товару здійснюється на складі який знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Сурікова, 20 (п. 4.1. договору). Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання уповноваженими представниками обох сторін видаткової накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п. 4.6. договору). Разом з товаром постачальник зобов`язується надати покупцю всі необхідні товарно-супровідні та первинні документи (п. 4.7. договору). За невиконання чи неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України (п. 6.1. договору). Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2020, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання між сторонами. Якщо ні одна із сторін за 20 днів до закінчення чергового строку дії договору в письмовій формі не повідомить другу сторону про розірвання договору, строк його дії автоматично продовжується на наступний календарний рік, але не довше 31.12.2022 (п. 9.1. договору). Сторонами підписано додаток № 1 до договору "специфікацію" (а.с.10), в якій визначено товар, що підлягає поставці. Відповідно до п. 3.1. договору оплата за товар здійснюється покупцем на підставі рахунку-фактури на умовах попередньої оплати. Відповідач виставив позивачу рахунок № 68 від 18.02.2020 (а.с.11) на оплату товару вартістю 30 680,00 грн. з ПДВ. Позивач зазначає, що на виконання умов договору здійснив передоплату у розмірі 30680,00 грн., на підтвердження чого надав платіжне доручення № 175 від 19.02.2020 про сплату відповідачу 30 680,00 грн., з призначенням платежу: "за полімери згідно рахунку №68 від 18.02.2020 та договору № 1802/20 від 8.02.2020". Позивач зазначає, що строк поставки товару з моменту оплати договором не врегульований. Отже, в даному випадку застосовуються загальні норми цивільного та господарського законодавства. Як стверджує позивач, вимога про виконання умов договору №114 від 14.04.2020 (а.c.13) надіслана відповідачу 14.04.2020 засобами електронного зв`язку, проте відповідачем була проігнорована. Позивач зазначає, що 29.04.2020 направив відповідачу вимогу про поставку товару або повернення суми передоплати за поставлений товар №123 від 29.04.2020 (a.c.14), в якій вимагав протягом семи календарних днів з моменту отримання вимоги поставити раніше оплачений товар або повернути здійснену попередню оплату у розмірі 30680,00 грн. В якості доказу направлення на адресу відповідача вказаної вимоги позивач надав до суду копію фіскального чеку (а.c.15). Також позивач надав до суду рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.15), відповідно до якого, за твердженням позивача, відповідач отримав вимогу 07.05.2020, а відтак семиденний строк від дня пред`явлення вимоги для виконання означеного зобов`язання закінчився 15.05.2020. Однак, як зазначає позивач, відповідач відповідь на вимогу не надав, спірний товар не поставив, попередню оплату не повернув, що і стало причиною звернення до суду. Спірні правовідносини виникли з приводу виконання договору поставки товару. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 Цивільного кодексу України). За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 712 Цивільного кодексу України. За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 265 Господарського кодексу України). За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 Цивільного кодексу України). Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина перша статті 656 Цивільного кодексу України). Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі- продажу (частина перша статті 662 Цивільного кодексу України). Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (частина друга статті 662 Цивільного кодексу України). У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (частина перша статті 665 Цивільного кодексу України). Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (частина перша статті 670 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання божником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайно виконати не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відмовляючи позивачеві в позові суд першої інстанції виходив із того, що жодних доказів направлення відповідачу вимоги № 114 від 14.04.2020 позивачем до суду не надано. Суд першої інстанції зазначив, що наданий позивачем фіскальний чек не містить адреси, на яку було здійснено відправлення. Надане позивачем рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не містить найменування одержувача та адресу, на яку було здійснено направлення, що в свою чергу унеможливлює встановлення факту направлення відповідачу (на його адресу) вимоги про поставку товару або повернення суми передоплати за поставлений товар №123 від 29.04.2020. За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про передчасність заявлених позивачем вимог. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції Щодо аргументів позивача про те, що суд міг отримати докази для з`ясування факту направлення вимоги засобами електронного зв`язку та поштовим відправленням, колегія виходить з наступного. Апелянт до апеляційної скарги додав витяг з електронної пошти ТОВ "Черкасивторресурси", як доказ направлення на адресу відповідача вимоги №114 від 14.04.2020 року про виконання умов договору. За доводами позивача цей документ є додатковим доказом отримання відповідачем даної вимоги є надходження 27.04.2020 року на електронну адресу позивача відповіді із зобов`язанням виконати умови договору. Відповідно до частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Так, згідно частиною четвертою статті 74 Господарського процесуального кодексу України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. За приписами частини дев`ятої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Відповідно до цього, згідно частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Звернувшись із позовом, позивач, вказуючи на певні обставини, зокрема й на факт відправлення на електронну адресу відповідача вимоги від 14.04.2020 та на факт направлення письмової вимоги від 29.04.2020, не послався на будь-які обставини, які перешкоджають самостійно надати докази, які підтверджують отримання відповідачем його вимог, як через електронний зв`язок, так і через поштове відправлення. Відтак суд першої інстанції правомірно здійснив розгляд цієї справи за наявними в ній доказами. За приписами частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Враховуючи, що позивач не навів суду апеляційної інстанції обставин та не надав відповідних доказів про причини неподання суду першої інстанції доказів, які свідчать про отримання відповідачем вимоги позивача від 14.04.2020, колегія суддів не вважає це винятковим випадком, а тому не приймає такий доказ для врахування під час перегляду цієї справи в апеляційному порядку. Як стверджує позивач, 29.04.2020 він направив відповідачу вимогу про поставку товару, або повернення суми передоплати за поставлений товар №123 від 29.04.2020. В якості доказу направлення на адресу відповідача вказаної вимоги, позивач надав до суду копію фіскального чеку. Також, позивач надав до суду рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якого, за твердженням позивача, відповідач отримав вимогу 07.05.2020. Однак дослідивши зазначені докази, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що ним було вірно встановлено, що наданий позивачем фіскальний чек не містить адреси, на яку було здійснено відправлення. Надане позивачем рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не містить найменування одержувача та адресу, на яку було здійснено направлення, що в свою чергу унеможливлює встановлення факту направлення відповідачу (на його адресу) вимоги про поставку товару або повернення суми передоплати за поставлений товар №123 від 29.04.2020. Опис вкладення у цінний лист із детальним переліком предметів відправлення та зазначенням адреси, на яку здійснювалось направлення позивачем, до суду також не надано. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскільки належних та достовірних доказів направлення на адресу відповідача вимоги щодо поставки товару позивачем до суду не надано, суд першої інстанції правильно встановив, що строк виконання зобов`язання з поставки оплаченого позивачем товару є таким, що не настав. Тому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає обґрунтованим зроблений ним висновок про передчасність заявлених позивачем вимог. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно з частинами 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права. За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у цій справі судового рішення немає. Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати на оплату судового збору, понесені позивачем у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника (апелянта) у скарзі і відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасивторресурси" - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2020 у справі №904/3506/2 - залишити без змін. Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкасивторресурси". Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена 26.03.2021. Головуючий суддя І.М. Подобєд Суддя Е.В. Орєшкіна Суддя Л.П. Широбокова