Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 903/499/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2021 року Справа № 903/499/18 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В. , суддя Розізнана І.В. секретар судового засідання Пацьола О.О., представники учасників справи: прокурор- Марщівська О.П.; відповідач 1- не з`явився; відповідач 2- Дяків В.Б., Кметь В.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Волинської обласної прокура-тури на рішення господарського суду Волинської області від 02.12.2020, повний текст якого складено 11.12.2020, у справі №903/499/18 (суддя Дем`як В.М.) за позовом Керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави до

1. Благодатної селищної ради м.Нововолинськ, смт.Благодатне Волинської обл.

2. Волинського обласного благодійного фонду «Карітас-Волинь» м.Нововолинськ Волинської обл. про скасування рішення селищної ради №30/8 від 13.07.2015, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18.08.2015 та повернення нежитлового приміщення,- У липні 2018 року до господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури інтересах держави про скасування рішення Жовтневої (Благодатної) селищної ради (надалі в тексті Селищна рада) №30/8 від 13.07.2015, визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна від 18.08.2018, укладе-ного з Волинським обласним благодійним фондом «Карітас-Волинь» (надалі в тексті Фонд) та зобов`язання повернути приміщення площею 1013,1 м2, яке знаходиться за адресою: Волинська обл., м.Нововолинськ, смт.Благодатне, вул.Л.Українки 3-А.(т.1, арк.справи 1-11). Справа вже розглядалась господарськими судами. Так, рішенням господарського суду Волинської області від 08.11.2020 у справі №903/499/18, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного суду від 12.02.2019 позов було задоволено повністю. Скасовано рішення Жовтневої (Благодатної) селищної ради №30/8 від 13.07. 2015 «Про затвердження оцінки вартості майна-нежитлового трьохповерхового приміщення будівлі бувшої школи в смт.Жовтневе, яке перебуває у власності територіальної громади селище Жовт-неве». Визнано недійсним договір купівлі-продажу приміщення бувшої школи від 18.08.2015, укладений Селищною радою та Фондом. Зобов`язано останнього повернути нежитлове приміщен-ня колишньої школи загальною площею 1013,1 м2, яке знаходиться за адресою: 45490, Волинська обл., м.Нововолинськ, смт.Благодатне, вул.Л.Українки, 3-А у комунальну власність територіальної громади селища Благодатне в особі Благодатної селищної ради.(т.2, арк.справи 27-31, 120-129). Проте, постановою Верховного Суду від 12.08.2020 скасовано зазначені судові рішення, справу №903/499/18 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.(т.3, арк.справи 31-43). Скасовуючи рішення та постанову Верховний Суд зауважив, що судами не досліджено порушення Селищною радою при прийнятті відповідного рішення, яке є предметом оскарження, а також відповідачами при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу положень Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» щодо дотри-мання відповідної процедури відчуження комунального майна, з огляду на те, що спірне майно є об`єктом соціально-культурного призначення, щодо якого законодавством визначено інший поря-док його відчуження. При вирішенні справи судами попередніх інстанцій не встановлено наяв-ність чи відсутність факту порушення відповідачами у справі прав та законних інтересів держави в особі саме територіальної громади смт.Благодатне щодо спірного майна комунальної власності, що стало підставою для звернення Прокурора до суду за його захистом у визначений Позивачем спосіб і якими доказами підтверджуються такі обставини, а також чи відповідає обраний Пози-вачем спосіб захисту фактичним обставинам справи, правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права. Крім того, не було надано належної правової оцінки запереченням Відповідачів щодо наявності законних підстав для представництва Прокурором інтересів держави в суді. За наслідками нового розгляду справи, господарський суд Волинської області рішенням від 02.12.2020 відмовив у задоволенні позову в повному обсязі. Висновок про необґрунтованість позо-ву суд вмотивував тим, що Прокурором не доведено факту про продаж об`єкта комунальної влас-ності за заниженою ціною, також не подано докази про те, що у разі скасування рішення Благо-датної селищної ради №30/8 від 13.07.2015 та повернення майна у комунальну власність об`єкт може бути реалізований повторно за вищою ціною ніж за договором купівлі-продажу від 18.08. 2015. За вказівкою Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.08.2020 судом досліджено та встановлено про відсутність доказів на підтвердження факту порушення порядку процедури вику-пу майна бувшої школи №8 площею 1000,7 м2, розташованої у смт.Жовтневе, вул.Л.Українки, 3-А згідно договору купівлі-продажу від 18.08.2015 та відсутність доказів на підтвердження факту пору-шення права позивача на майно, що є об`єктом купівлі-продажу за ними.(т.3, арк.справи 126-131). Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Прокурор подав скаргу до Північно-західного апе-ляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 02.12.2020 у даній справі та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.(т.3, арк. справи 137-120). Обґрунтовуючи скаргу, Прокурор зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, ухваливши рішення з порушенням норм матеріального права. На думку Скаржника, суд безпідставно не прийняв до уваги, що звертаючись в інтересах територі-альної громади, прокурор діяв на захист інтересів держави, оскільки діяльність Благодатної (Жовт-невої) селищної ради регулюється нормами публічного права і вона виконує публічні функції, яки-ми наділена згідно Конституції та законів. Відповідно інтереси територіальної громади є інтере-сами держави. Прокурор вважає, що своїми незаконними діями представницький орган Благо-датна (Жовтнева) селищна рада порушила суб`єктивне право територіальної громади на володіння та розпорядження власним майном, а відтак і економічні (бюджетні) інтереси територіальної гро-мади, як власника нерухомого майна, які полягали у ефективній його реалізації та можливості отримання більшої суми коштів за його продаж, в порядку визначеному законом, зокрема на аук-ціоні, та, в подальшому, їх використання для потреб територіальної громади. Адже ринкова вар-тість спірного майна відповідно до довідки комерційно-експертної фірми «Експертиза-тоутал» від 03.09.2018, яка міститься в матеріалах справи, складала понад 2 млн. грн. (2 031 266 гри), що майже у 7 разів вище за 295 700 грн суму, отриману Селищною радою за спірне нерухоме майно, продаж якого проведеного без аукціону. Внаслідок прийняття та реалізації даного незаконного акта індивідуальної дії між Благодатною (Жовтневою) селищною радою та ВОБФ «Карітас-Во-линь» 18.08.2015 укладено договір купівлі-продажу зазначеного вище нерухомого майна, а відтак в силу положень ст.215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5-6 ст.203 ЦК України, договір підлягав визнанню недійсним, тому Прокурор обрав спосіб захисту відповідно до п.2 ч.2 ст.16 ЦК України визнання правочину недійсним. Прокурор наголошує, що приміщення колишньої школи площею 1013,1 м2 не можна віднести до об`єктів групи «Ж», оскільки вказане приміщення втратило своє функціо-нальне призначення, ніяких соціально-культурних послуг зі збереженням свого профілю, зокрема освітніх, пов`язаних зі здійсненням навчально-виховного процесу, на час продажу населенню не надавало і не надаватиме в подальшому, з огляду на матеріали справи. Відповідачами у справі не надано доказів того, що Селищною радою організовано, а Фондом проведено викуп діючого загальноосвітнього закладу чи його структурних підрозділів (одиниць), які забезпечують навчаль-но-виховний процес. Таким чином, спірне нежитлове приміщення відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» відноситься до окремого індивідуально визначеного майна, в тому числі разом із земельними ділянками дер-жавної власності, на яких таке майно розташовано тобто до об`єктів групи «А». Органом місцевого самоврядування не приймався і не затверджувався Порядок відчуження об`єктів комунального майна (відповідно повноваження щодо комунальної власності здійснюються селищною радою від-повідно до вимог чинних нормативно-правових актів на час виникнення спірних правовідносин). Також не затверджувався Перелік об`єктів комунальної власності селища, які підлягають прива-тизації шляхом викупу також та, як наслідок, приміщення колишньої школи до такого переліку включено не було. Крім цього, аукціон та конкурс з приводу укладення договорів оренди та дого-ворів купівлі-продажу Жовтневою селищною радою не проводився. Поліпшення приміщень колиш-ньої школи орендарем не здійснювались, відповідно частка поліпшень перед укладенням договору купівлі-продажу не виділялась, експертизи щодо виділення таких поліпшень не проводились. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2021 відкрито провадження у справі №903/499/18, а ухвалою від 23.02.2021 розгляд справи відкладено на 17.03. 2021.(т.3, арк.справи 158,178). 08.02.2021 на адресу апеляційного суду надійшов відзив Відповідача-2, в якому він про-сить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.(т.3, арк.справи 158,178). У судових засіданняхапеляційної інстанції 23.02.2021 та 17.03.2021 Прокурор підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та наддав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Представники Відповідача-2 заперечили проти задоволення апеляційної скарги та надали свої пояснення. Відповідач-1 не забезпечив явку свого представника у судові засідання апеляційної інс-танції 17.03.2021, однак надіслав клопотання про розгляд справи без його участі. (т.3, арк.справи 190-191). Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників, вивчивши ма-теріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд ВСТАНОВИВ: Як вбачається з матеріалів справи, Жовтневою селищною радою м.Нововолинська Волин-ської області прийнято рішення №11/5 від 26.06.2012 «Про передачу триповерхового приміщення бувшої школи №9 в оренду», згідно з п.1 якого надано дозвіл на передачу в довгострокове, без-коштовне користування триповерхове приміщення колишньої школи №8 площею 1000,7 м2, розта-шоване за адресою: смт.Жовтневе, вул.Л.Українки, 3-А Волинському обласному благодійному фонду «Карітас-Волинь».(т.1, арк.справи 25). Матеріали справи свідчать, що 02.01.2013 Жовтневою селищною радою та Волинським обласним благодійним фондом «Карітас-Волинь» укладено договір оренди майна, що належить до комунальної власності територіальної громади селища Жовтневого, з правом подальшого викупу №1, згідно з п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в безкоштовне орендне користу-вання (з правом викупу по залишковій вартості) комунальне майно: трьохповерхове нежитлове приміщення площею 1000,7 м2, розміщене за адресою: 45490, Волинська область, м.Нововолинськ, смт.Жовтневе, вул.Л.Українки, 3-А на трьох поверхах трьохповерхового приміщення бувшої шко-ли №8, що перебуває на балансі Жовтневої селищної ради, вартість якого визначена за розра-хунком станом на 01.09.2012р. і становить 356 659 грн.(т.1, арк.справи 26-31). Згідно з п.1.2 Договору оренди майно передається в оренду з метою створення реабіліта-ційно-рекреаційного молодіжного центру. Пунктом 10.1 сторони передбачили, що Договір оренди укладено на сорок дев`ять років і він діє з 02.01.2013 до 01.01.2062. Договір підписано уповноваженими представниками та скріплено відтиском печатки орендо-давця.(т.1, арк.справи 31). Матеріалами справи стверджується, що на підставі Договору оренди орендодавець передав, а орендар прийняв трьохповерхове нежитлове приміщення площею 1000,7 м2, розташоване за адресою: 45490, Волинська область, м.Нововолинськ, смт.Жовтневе, вул.Л.Українки, 3-А, про що складено акт приймання передачі.(т.1, арк.справи 32). Матеріали справи свідчать, що на підставі рішення №11/5 від 26.06.2012 «Про передачу триповерхового приміщення бувшої школи №9 в оренду» Жовтневою селищною радою та Волин-ським обласним благодійним фондом «Карітас-Волинь» 04.03.2015 укладено новий договір орен-ди приміщення колишньої школи з подальшим правом викупу за умовами пункту 1.1 якого майно належить орендодавцеві на праві комунальної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого реєстраційною службою Нововолинського міського управління юс-тиції Волинської області 11.12.2014, індексний номер: 30838036. Державна реєстрація права влас-ності проведена реєстраційною службою Нововолинського міського управління юстиції Волинсь-кої області 11.12.2014, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 525718507107.(т.1, арк. справи 33-35). Згідно з п.1.2 Договору майно передається з метою створення реабілітаційно-рекреаційного молодіжного центру. Договірна плата за оренду відсутня(п.3.1 Договору). Згідно з п.10.1 Договір оренди укладено на сорок дев`ять років, що діє з 04.03.2015 до 03.03.2064. Договір оренди від 04.03.2015 підписано уповноваженими представниками сторін, скріпле-но відтисками печаток та посвідчений нотаріально за №357.(т.1, арк.справи 35). З матеріалів справи вбачається, що рішенням №30/8 від 13.07.2015 Жовтнева селищна рада затвердила оцінку вартості нежитлового приміщення трьохповерхової будівлі колишньої школи загальною площею 1013,1 м2, яке знаходиться в оренді Волинського обласного благодійного фон-ду «Карітас Волинь» з правом викупу згідно договору НАМ 616631 від 04.03.2015 в сумі 295700 грн. для відчуження шляхом продажу.(т.1, арк.справи 63, 36-57). Пунктом 2 вказаного рішення Селищна рада дала згоду на відчуження вищевказаного при-міщення шляхом його продажу Фонду для реконструкції під регіональний центр паліативної допо-моги імені Святого рівноапостольного князя Володимира. Матеріали справи свідчать, що на підставі рішення Селищною радою та Фондом 18.08.2015 укладено договір купівлі-продажу (надалі в тексті Договір купівлі-продажу), за умовами п.1.2, якого відчужено приміщення колишньої школи, що знаходиться в смт.Жовтневе м.Нововолинська по вулиці Л.Українки, будинок 3-А, загальною площею 1013,1 м2.(т.1, арк.справи 58-61). Продаж приміщення здійснено за домовленістю за 295 700 грн. Сторони домовились, що під передачею предмету договору слід вважати символьну передачу речі.(пункти 2.1, 3.5 Договору купівлі-продажу). Договір підписано уповноваженими представниками сторін, скріплено відтисками печаток та посвідчений нотаріально, про що внесено реєстровий запис №2604.(т.1, арк.справи 61). Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №126618444 договір купівлі-продажу приміщення колишньої школи, загальною площею 1013,1 м2, серія та номер: 2604, зареєстрований 18.08.2015 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 23749003 від 18.08.2015.(т.1, арк.справи 62). Крім того, матеріали справи містять: - витяг з протоколу сесії Нововолинської міської ради п`ятого скликання від 21.02.2007 (рішення №10/21 «Про клопотання організацій та заяви громадян»), на якій вирішено передати безоплатно триповерхове приміщення СЗШ №8 (с.Жовтневе, вул.Л.Українки, 3) з балансу Управ-ління освіти виконкому на баланс виконкому Жовтневої селищної ради.(т.1, арк.справи 68). - рішення Жовтневої селищної ради №7/22 від 06.05.2016 про надання дозволу розміщення Регіонального центру паліативної допомоги .(т.1, арк.справи 105). - лист від 06.05.2016 №325/1.9 виконавчого комітету Жовтневої селищної ради про під-тримку проекту створення Регіонального центру Паліативної допомоги.(т.1, арк.справи 106). - меморандум про партнерство та співпрацю від 13.05.2016, укладений Жовтневою селищ-ною радою Волинським обласним благодійним фондом «Карітас-Волинь».(т.1, арк.справи 107-109). - лист №02-50/838 від 28.04.2016 виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волин-ської області про підтримку проекту створення Регіонального центру Паліативної допомоги.(т.1, арк.справи 110). - лист №02-50/70 від 15.01.2018 виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинсь-кої області з якого вбачається, що після публікації резюме «Заява про наміри реконструкції примі-щення колишньої школи під Регіональний центр паліативної допомоги» від населення у виконком не надходило ніяких претензій, пропозицій.(т.1, арк.справи 111). - листом №5642/56/2-16 від 12.09.2016 Волинської обласної державної адміністрації та Управління охорони здоров`я Волинської обласної державної адміністрації, про підтримку вище-зазначеного проекту.(т.1, арк.справи 112). Вважаючи, що Відповідачами недотримано законодавчо визначеної процедури, передбаче-ної Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», прокурор звернувся до суду із позовом про скасування рішення селищної ради №30/8 від 13.07. 2015, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18.08.2015 та повер-нення нежитлового приміщення. При цьому, на дотримання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» Прокурор обґрунтовуючи позов і підстави представництва інтересів держави у суді послався на те, що прий-няття органом місцевого самоврядування оскарженого рішення та укладення на його підставі договору купівлі-продажу майна, які суперечать вимогам закону, порушують економічні інтереси держави, що полягає у позбавленні права власності територіальної громади смт.Благодатне м.Ново-волинська на спірне нежитлове приміщення, а відтак позов пред`явлений з метою захисту інтере-сів територіальної громади. Як зазначалось вище, рішенням від 02.12.2020 у справі №903/499/18 господарський суд Волинської області у задоволенні позову відмовив.(т.3, арк.справи 126-131). Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального пра-ва, апеляційний суд вважає, що скарга обґрунтована і підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з огляду на наступне: Даний спір пов`язаний зокрема із реалізацією прокурором повноважень згідно зі статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», зокрема представництва інтересів держави у суді. Направляючи на новий розгляд дану справу та надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд касаційної інстанції, зокрема зазначив, що судами попередніх інстанції не було надано належної правової оцінки запереченням Відповідачів щодо наявності законних підстав для представництва Прокурором інтересів держави в суді. Згідно ч.2 ст.2 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України) одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка відповідно до ст.ст.167,170 ЦК України набуває і здійс-нює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, вста-новленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого само-врядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що перед-бачені Конституцією та законами України. За змістом частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (надалі в тексті ЦК України), до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор зверта-ється до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійс-нювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача. Відповідно до частини четвертої цієї статті, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів дер-жави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Згідно з положеннями статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуро-ром держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч.1). Прокурор здійснює предс-тавництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч.3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповід-ного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представ-ництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним предс-тавником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 ч.4). Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18. У розумінні положень пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому розширене тлу-мачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Консти-туції України). Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає зако-ни») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсут-ності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інте-ресів держави у спірних правовідносинах (аналогічна правова позиція викладена у пункті 50 поста-нови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц). Позов у справі, що розглядається, подано прокурором в інтересах держави без визначення органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій щодо спірних відносин, а позовні ви-моги обґрунтовані тим, що Благодатна селищна рада (Жовтнева) за відсутності затверджених пере-ліків об`єктів комунального майна, що підлягають приватизації шляхом викупу, без проведення аукціону чи конкурсу, без здійснення підготовки об`єкта комунальної власності до продажу, всупе-реч приписам ст.ст. 8, 10, 11, 182 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підпри-ємств (малу приватизацію)» та з перевищенням встановлених статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» повноважень, відчужила приміщення приміщення колишньої школи, що знаходиться в смт.Жовтневе м.Нововолинська по вулиці Л.Українки, буд.3-А, загальною площею 1013,1 м2. Необхідність захисту інтересів держави обґрунтовано порушенням інтересів територіальної громади. Підстави представництва прокурор мотивував тим, що орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо звернення з подібним позовом, відсутній, оскільки власник об`єкту нерухомості Благодатна селищна рада (Жовтнева) сама є суб`єктом правопорушення і визначена як Відповідач. Згідно зі статтею 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється теріторі-альною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місце-вого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебу-вають в управлінні районних і обласних рад (стаття 142 Конституції України). Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територі-альним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, під-приємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові пра-ва, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної влас-ності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Право комунальної власності територіальної громади захищається державою на рівних умо-вах з правом власності інших суб`єктів і кожне порушення закону щодо порядку використання комунальної власності є порушенням інтересів держави. Разом зтим, обов`язковою умовою скасування акта органу місцевого самоврядування та визнання недійсним договору в судовому порядку є порушення прав особи, в даному випадку місцевої територіальної громади на мирне володіння об`єктом нерухомого майна. У справі, яка розглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що оскільки захист інтересів держави в особі територіальної громади селища Благодатне має здійснювати Благодатна селищна рада (Жовтнева), проте, саме цей орган місцевого самоврядування визначено прокурором відповідачем через те, що на думку останнього Селищна рада вчинила протизаконні дії, які пору-шують інтереси держави в особі територіальної громади. Колегія суддів вважає, що позов прокурором заявлено правомірно, а Благодатну селищну раду (Жовтнева) визначено одним із відповідачів у цій справі, позаяк іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі даної територіальної громади, виходячи із спірних правовідносин не існує. Така ж правова позиція підтримується Верховним Судом, що вбачається з постанов від 25.09.2020 у справі №921/341/19, від 07.09.2020 у справі № 917/468/19 та від 07.11.2018 у справі № 916/749/17. З огляду на встановлене, враховуючи вказівки Верховного Суду у даній справі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що Прокурор обґрунтував наявність порушення інтересів держави, правильно вказав на відсутність органу, уповноваженого на здійснення відповідних державних функції, для захисту інтересів держави в контексті положень абз.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», а тому представництво прокуратурою інтересів держави у даній справі є належним чином обґрунтованим та таким що ґрунтуються на фактичних обставинах справи Предметом даного спору є законність рішень органу місцевого самоврядування у сфері управління майном та дійсність договору купівлі-продажу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невиз-нання або оспорювання.(стаття 15 ЦК України). Способи захисту судом цивільних прав та інтере-сів передбачені у ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України. Вирішуючи даний спір, апеляційний суд приймає до уваги, що сільські, селищні, міські ра-ди є органами місцевого самоврядування базового рівня, статус та повноваження яких визначаю-ться Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». У відповідності до п.10 ч.2 ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. В силу статті 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт або правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Переглядаючи оскаржуване рішення, колегія суддів дійшла висновку, що на правовідносини прийняття Селищною радою рішення №30/8 від 13.07.2015 та відчуження 18.08.2015 приміщення колишньої школи, що знаходиться в смт.Жовтневе м.Нововолинська по вул.Л.Українки, буд.3-А загальною площею 1013,1 м2 поширюється правовий механізм приватизації невеликих державних підприємств. Управління майном, що є у комунальній власності, згідно частини 2 статті 327 ЦК України, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самовряду-вання. Згідно з п.30 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до виключ-ної компетенції сільської, селищної міської ради належить прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності. Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах, згідно частин 1, 5 статті 60 названого Закону належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права кому-нальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Крім цього, доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Частиною 8 статті 60 зазначеного Закону передбачено, що право комунальної власності тери-торіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповід-ного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом. Відповідно до частин 1, 3, 6 статті 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об`єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та кому-нальній власності і підлягають: продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом; викупу. Включення об`єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї стат-ті, здійснюється з ініціативи державного органу приватизації, уповноваженого органу управління чи покупця. З прийняттям рішення про включення об`єкта до одного з переліків, зазначених у частині першій цієї статті, стосовно нього застосовуються обмеження та вимоги, визначені частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про приватизацію державного майна». Підготовка до приватизації підприємства, згідно приписів ч.1 ст.8 Закону України «Про при-ватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (надалі в тексті Закон) здійс-нюється з моменту прийняття рішення про його приватизацію. Підготовка об`єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які встановлюють ціну продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом міністрів України; готують та публікують інформацію про об`єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації; проводять у разі не обхід-ності реорганізацію або ліквідацію державного підприємства; замовляють у разі потреби прове-дення екологічного аудиту; замовляють проведення робіт із землеустрою. Для забезпечення виконання зазначених функцій органи приватизації можуть залучати від-повідні організації та спеціалістів у порядку і на умовах, що встановлюються Фондом державного майна України. Покупець, який у встановленому порядку подав заяву про приватизацію підприємства, може за власний рахунок замовити проведення аудиторської перевірки фінансового стану зазначеного підприємства. За рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об`єкта малої привати-зації в порядку, визначеному Кабінетом міністрів України, та оцінка такого об`єкта відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом міністрів України. Ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об`єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки (стаття 9 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»). Відповідний орган приватизації публікує в інформаційному бюлетені та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, перелік об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, який містить назву об`єкта приватизації та його місцезнаходження. (ч.1 ст.10 Закону). Викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за кон-курсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. (ч.1 ст.11 Закону). Колегія суддів приймає до уваги, що матеріали даної справи не містять доказів, а Відповідачі не довели, що Селищною радою затверджувався Порядок відчуження об`єктів комунального майна. Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами аукціон та конкурс з приводу укладення договору купівлі-продажу Селищною радою не проводився. Аналізуючи приписи статей 7, 10, 11, 182 Закону колегія суддів дійшла висновку, що прива-тизація об`єктів нерухомого майна здійснюється на конкурентних засадах, першочерговими споро-бами якої є аукціон чи конкурс, а викуп, як спосіб приватизації, застосовується лише у виключних випадках, а саме: якщо об`єкт приватизації не продано на аукціоні або за конкурсом; власником прийнято рішення про приватизацію орендованого майна і орендар здійснив невід`ємні поліп-шення орендованого майна в розмірі не менш як 25% вартості майна, за яким воно було передано в оренду. Приватизація державного майна (далі приватизація) згідно статті 1 Закону України «Про приватизацію державного майна» це платне відчуження майна, що перебуває у державній влас-ності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об`єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покуп-цями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки. Одними з основних принципів приватизації є принцип законності та забезпечення конку-рентності продажу. Відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядну-вання.(ст.ст. 2, 3 Закону України «Про приватизацію державного майна»). Натомість, матеріалами справи стверджено, що Селищною радою здійснено продаж примі-щення колишньої школи всупереч вимогам Закону України «Про приватизацію невеликих держав-них підприємств (малу приватизацію)». Переглядаючи оскаржуване рішення, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів Відповідачів про непоширення на спірні правовідносини положень пункту 1 частини 1 статті 182 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватиза-цію)», оскільки відповідно до ст.2 Закону об`єкти малої приватизації поділяються на три групи: групу «А», групу «Д» та групу «Ж». Твердження Відповідачів, що приміщення колишньої школи, яке розташоване в смт.Жовт-неве м.Нововолинська по вулиці Л.Українки, буд.3-А, загальною площею 1013,1 м2 не відноситься до об`єктів групи «А» і його можна віднести як до групи «Д», так і до групи «Ж» є безпід-ставними, оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст.182 Закону об`єкти групи «Д» це об`єкти незавер-шеного будівництва, законсервовані об`єкти, в тому числі разом із земельними ділянками держав-ної власності, на яких вони розташовані. З матеріалів справи вбачається, що спірне майно приміщення колишньої школи не можна віднести до об`єктів незавершеного будівництва, оскільки вказане приміщення довгий час функ-ціонувало як школа №8 в смт.Благодатне та згодом було передане на баланс Жовтневої (нині Благодатної) селищної ради, тобто у комунальну власність селища та втратило своє функціональне призначення. При цьому, для об`єктів незавершеного будівництва передбачений особливий порядок від-чуження, який регулюється Законом України «Про особливості приватизації об`єктів незаверше-ного будівництва». Згідно Положення про порядок консервації та розконсервації об`єктів будівництва, затверд-женого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлового-комунального господарства України від 21.10.2005 №2 (надалі в тексті Положення) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) консервації підлягають об`єкти (будови), будівництво, введення в дію яких не забезпечене фінансуванням або технічний рівень яких не відповідає сучасним вимогам. Рішення про консервацію об`єкта (будови) приймаються органами виконавчої влади голов-ними розпорядниками бюджетних коштів, за поданням відповідних органів виконавчої влади розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та суб`єктами господарської діяльності замов-никами (забудовниками) будівництва, які приймали рішення про будівництво об`єкта, що консер-вується.(п.2.1 Положення). З матеріалів справи вбачається, що консервація об`єкта за адресою: смт.Жовтневе м.Ново-волинська по вулиці Л.Українки, буд.3-А не проводилась, спірне майно збудоване і тривалий час функціонувало як освітній заклад, тому не може відноситись до об`єктів приватизації групи «Д». Водночас, згідно ст.2 Закону до об`єктів групи «Ж» відносяться об`єкти соціально-куль-турного призначення, в тому числі із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані, крім тих, що не підлягають приватизації. За приписами статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), до об`єктів соціально-культурного призначення належать об`єкти освіти, охорони здоров`я, фізичної культури та спорту, туризму, мистецтва і преси, телеба-чення, радіомовлення, видавничої справи; санаторно-курортні заклади, будинки і табори відпочин-ку, профілакторії; інші об`єкти, призначені для задоволення соціальних та культурних потреб гро-мадян незалежно від вартості майна; об`єкти соціально-культурного призначення, що не включені до статутного капіталу господарських товариств, перебувають на балансі підприємств, якщо такі об`єкти не включено до складу майна, що передається у комунальну власність. При цьому, стаття 182 Закону передбачає особливості проведення приватизації об`єктів групи «Ж», у тому числі й подання пропозицій щодо включення таких об`єктів нерухомого майна до відповідних переліків, що підлягають приватизації, особливості погодження таких переліків та те, що об`єкти соціально-культурного призначення приватизуються єдиним майновим комплексом із збереженням профілю. Враховуючи вищевикладене основною умовою приватизації нежитлового приміщення колишньої школи, що знаходиться в смт.Жовтневе м.Нововолинська по вулиці Л.Українки, буд.3-А, загальною площею 1013,1 м2 було б збереження освітнього профілю діяльності, однак при від-чужені спірного майна така умова була відсутня як в оспорюваному рішенні №30/8 від 13.07.2015, так і в договорі купівлі-продажу від 18.08.2015. Відповідно до п.1 ч.1 ст.182 Закону, у разі прийняття рішення про приватизацію орендо-ваного державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдан-ня йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. Тобто, таке право має орендар комунального майна при умові прийняття рішення органу місцевого самоврядування про приватизацію орендованого майна і якщо орендарем здійснено поліпшення орендованого майна в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду. Однак, матеріалами справи стверджується, що орендарем не здійснювались передбачені За-коном поліпшення приміщень колишньої школи, відповідно частка поліпшень перед укладенням договору купівлі-продажу не виділялась, експертиза для виділення таких поліпшень не проводи-лась. Матеріали справи не містять доказів звернення Волинського обласного благодійного фонду «Карітас-Волинь» до Селищної ради про надання дозволу на здійснення поліпшень. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що приватизація майна здійсню-ється на конкурентних засадах, першочерговими способами якої є аукціон чи конкурс, а викуп, як спосіб приватизації, застосовується лише у виключних випадках, а саме: якщо об`єкт приватизації не продано на аукціоні або за конкурсом; власником прийнято рішення про приватизацію орендо-ваного майна і орендар здійснив невід`ємні поліпшення орендованого майна в розмірі не менш як 25% вартості майна, за яким воно було передано в оренду. Колегія суддів звертає увагу, що Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», що діяв на час укладення договору-купівлі продажу, не перед-бачав можливості застосування спрощеного порядку викупу для орендаря орендованого майна шляхом укладення договору оренди з подальшим правом викупу. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення прийнято Жовтневою селищною радою з перевищенням встановлих статтею 60 Закону України «Про місцеве самовряду-вання» повноважень щодо надання згоди на відчуження майна та здійснено продаж нежитлового приміщення колишньої школи, що знаходиться в смт.Жовтневе м.Нововолинська по вул.Л.Ук-раїнки, буд.3-А, загальною площею 1013,1 м2 за відсутності рішення про приватизацію об`єктів, без затверджених переліків об`єктів комунального майна, що підлягають приватизації шляхом викупу, без проведення аукціону чи конкурсу, без здійснення підготовки об`єкта комунальної влас-ності до продажу, без здійснення за згоди власника невід`ємних поліпшень орендованого майна, розмір яких складав би не менш як 25% ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, всупереч приписам статей 8, 10, 11, 182 Закону України «Про приватизацію невеликих дер-жавних підприємств (малу приватизацію)», який діяв на час прийняття рішення та укладення дого-вору оренди. При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для застосування місцевим судом ст.289 ГК України як окремої правової підстави для придбання об`єкта способом викупу, оскільки стаття співвідноситься з нормами Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» як загальне і спеціальне. В свою чергу відповідно до ч.1 ст.11 даного Закону в редакції чинній на момент спірних відносин, викуп застосовується щодо об`єктів малої привати-зації: не проданих на аукціоні, за конкурсом; а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України (ч.ч. 1, 3 ст.11 Закону). Згідно п.8.1 Порядку №439 викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України. З огляду на наведене суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок місцевого суду, що Селищна рада мала право самостійно обрати спосіб приватизації об`єкта без урахування порядку, передбаченого законодавством, оскільки свобода вибору способу приватизації органом приватизації визначена та обмежена спеціальним законом. Оцінюючи баланс інтересів територіальної громади та Відповідачів колегія суддів вважає, що порушення порядку приватизації об`єкту завдає суспільним відносинам більшої шкоди, ніж ризики, пов`язані зі з`ясуванням питання, чи брали б участь інші особи в приватизації цього майна при проведенні конкурсу чи аукціону, який у разі приватизації спірного майна мав би проводитися. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимога Прокурора про скасу-вання рішення Жовтневої (Благодатної) селищної ради №30/8 від 13.07.2015 «Про затвердження оцінки вартості майна нежитлового трьохповерхового приміщення будівлі бувшої школи в смт. Жовтневе, яке перебуває у власності територіальної громади селище Жовтневе» обґрунтована та підлягає задоволенню. Крім того, Прокурор заявив вимогу про визнання недійсним Договору купівлі-продажу при-міщення бувшої школи від 18.08.2015, укладеного Жовтневою (Благодатною) селищною радою та Волинським обласним благодійним фондом «Карітас-Волинь». Переглядаючи рішення в цій частині, колегія суддів зауважує, що відповідно до ст.173 ГК України господарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов`язань і є обов`язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення зобов`я-зання у ст.ст. 11, 629 ЦК України). Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, згідно зі ст.193 ГК Ук-раїни, повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, ін-ших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у ви-падках та порядку, визначеному законодавством. Правове регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України. При цьому, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Так, підставою недійсності правочину, відповідно до ст.215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-тре-тьою, п`ятою та шостою ст.203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповіда-ти його внутрішній волі. Відповідно до статті 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивіль-ного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним та настання відповідних наслідків: відповідність змісту правочину вимогам закону, додержання встановленої форми правочину, право-здатність сторін правочину, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обста-вини, що мають значення для правильного вирішення спору. Моментом вчинення правочину вважається момент, коли сторони досягли згоди з усіх істот-них умов, тобто момент підписання договору його сторонами. За результатами розгляду такого спору про визнання недійсним правочину вирішується пи-тання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наяв-ність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося. Згідно статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) пере-дає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Враховуючи, що договір купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна від 18.08.2015 укладено з порушенням приписів статей 8, 10, 11, 182 Закону України «Про приватизацію невеликих держав-них підприємств (малу приватизацію)», який діяв на час укладення договору оренди, колегія суддів дійшла висновку, що вказаний договір на підставі належить визнати недійсним, оскільки продаж майна територіальної громади відбувся з порушенням законодавства. Відповідно до статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов-язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існу-ють на момент відшкодування. Враховуючи, що вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу є обґрунтова-ною і підлягає задоволенню на підставі статті 216 ЦК України обґрунтованою є вимога про повер-нення у комунальну власність територіальної громади селища Благодатне в особі Благодатної селищної ради приміщення колишньої школи загальною площею 1013,1 м2, яке знаходиться за адресою: 45490, Волинська область, м.Нововолинськ, смт.Благодатне, вул.Л.Українки, 3-А Крім того, з урахуванням вказівки Верховного Суду про необхідність дослідження питання наявності чи відсутності факту порушення Відповідачами у справі прав та законних інтересів дер-жави, в особі саме територіальної громади смт.Благодатне щодо спірного майна комунальної влас-ності, за наслідками розгляду справи колегія суддів дійшла висновку, що порушення порядку відчуження комунального майна саме по собі завдає шкоди інтересам громади, оскільки лише врегульований Законом порядок приватизації комунального майна є найбільш сприятливим для територіальної громади в разі розпорядження майном. Таким чином, враховуючи викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про необ-хідність задоволення апеляційної скарги Прокурора та скасування рішення суду першої інстанції. Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпо-середньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України). З мотивів зазначених вище, колегія суддів вважає, що наявні всі підстави для задоволення апеляційної скарги Прокурора та скасування рішення суду першої інстанції з підстав ст.277 ГПК України через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, визнання судом пер-шої інстанції встановленими обставин, що мають значення для справи, які не були доведеними та невідповідності обставинам справи висновків, викладених у рішенні, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Крім того, враховуючи задоволення апеляційної скарги та позову, відповідно до статті 129 ГПК України, з Волинського обласного благодійного фонду «Карітас-Волинь» та Благодатної селищної ради належить стягнути на користь Волинської обласної прокуратури по 3 979 грн 75 коп. витрат зі сплати судового збору та по 5 969 грн 63 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги Керуючись ст.ст.34, 86, 129, 232, 233, 240, 275, 277, 282, 284, 287 Господарського процесуа-льного кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Волинської обласної прокуратури на рішення господарського суду Волинської області від 02.12.2020 у справі №903/499/18 задоволити.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 02.12.2020 у справі №903/499/18 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.

3. Скасувати рішення Жовтневої (Благодатної) селищної ради №30/8 від 13.07.2015 «Про затвердження оцінки вартості майна-нежитлового трьохповерхового приміщення будівлі бувшої школи в смт.Жовтневе, яке перебуває у власності територіальної громади селище Жовтневе».

4. Визнати недійсним договір купівлі-продажу приміщення бувшої школи від 18.08.2015, укладений Жовтневою (Благодатною) селищною радою та Волинським обласним благодійним фондом «Карітас-Волинь».

5. Зобов`язати Волинський обласний благодійний фонд «Карітас-Волинь» повернути нежит-лове приміщення: приміщення колишньої школи загальною площею 1013,1 м2, яке знаходиться за адресою: 45490, Волинська область, м.Нововолинськ, смт.Благодатне, вул.Л.Українки, 3-А у кому-нальну власність територіальної громади селища Благодатне в особі Благодатної селищної ради.

6. Стягнути з Волинського обласного благодійного фонду «Карітас-Волинь» (45400, м.Ново-волинськ, вул.Митрополита Шептицького, 18-А, код ЄДРПОУ 36875782) на користь Волинської обласної прокуратури (43025, м.Луцьк, вул. Винниченка, 15, ЄДРПОУ 02909915) 3 979 грн 75 коп. витрат зі сплати судового збору та 5 969 грн 63 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Стягнути з Благодатної селищної ради (45490, смт.Благодатне, вул.В.Стуса, 16) на ко-ристь Волинської обласної прокуратури (43025, м.Луцьк, вул. Винниченка, 15, ЄДРПОУ 02909915) 3 979 грн 75 коп. витрат зі сплати судового збору та 5 969 грн 63 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Надати місцевому господарському суду доручення про видачу відповідних наказів.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

10. Матеріали справи №903/499/18 повернути до господарського суду Волинської області. Головуючий суддя Грязнов В.В. Суддя Мельник О.В. Суддя Розізнана І.В.