Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 915/1094/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 березня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/1094/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Лавриненко Л.В. суддів: Аленіна О.Ю., Бєляновського В.В. розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Південно-Бузький кар`єр 2", м. Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.10.2020 р. по справі № 915/1094/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська Ера", м. Миколаїв до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Південно-Бузький кар`єр 2", м. Миколаїв про стягнення 140 000 грн. суддя суду першої інстанції: Ткаченко О.В. місце ухвалення рішення: 13.10.2020 р., м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, Господарський суд Миколаївської області, Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Південно-Бузький кар`єр 2", м. Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.10.2020 р. по справі № 915/1094/20. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. В серпні 2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївська Ера", м. Миколаїв звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південно-Бузький кар`єр 2", м. Миколаїв про стягнення заборгованості за договором оренди транспортного засобу від 04.12.2018 р. № 04/12/18 в сумі 140 000 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе за договором від 04.12.2018 р. № 04/12/18 зобов`язань в частині сплати орендної плати за оренду транспортного засобу. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.10.2020 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська Ера", м. Миколаїв задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Південно-Бузький кар`єр 2", м. Миколаїв на користь позивача заборгованість за договором оренди транспортного засобу від 04.12.2018 р. № 04/12/18 в сумі 140 000 грн., судовий збір в сумі 2 100 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Південно-Бузький кар`єр 2", м. Миколаїв оскаржило його до Південно - західного апеляційного господарського суду. В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Південно-Бузький кар`єр 2", м. Миколаїв не було обізнано про дату, час і місце розгляду справи, оскільки не отримувало ані копії позовної заяви від Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська Ера", м. Миколаїв, ані поштової кореспонденції від Господарського суду Миколаївської області з незалежних від нього причин, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення. Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Південно-Бузький кар`єр 2", м. Миколаїв посилається на те, що позивачем не підтверджено наявності заборгованості у відповідача за договором від 04.12.2018 р. № 04/12/18, оскільки акти здачі - прийняття робіт підписані лише Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська Ера", м. Миколаїв, при цьому доказів відмови відповідача від підписання цих актів матеріали справи не містять. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Південно-Бузький кар`єр 2", м. Миколаїв не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки ордер адвоката виданий на підставі договору від 09.07.2020 р. № 17/1, проте опис виконаних робіт містить посилання на договір від 02.08.2020 р. №

85. За таких обставини на думку відповідача, позивач не надав належних доказів, що підтверджують обсяг та вартість наданих послуг. Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївська Ера", м. Миколаїв в поданому відзиві проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечує та просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення залишити без змін. Розглянувши матеріали справи, суд апеляційної інстанції зазначає про наступне Як вбачається з матеріалів справи, 04.12.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська Ера", м. Миколаїв (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південно-Бузький кар`єр 2", м. Миколаїв (орендар) укладено договір оренди транспортного засобу № 04/12/18. Відповідно до п. п. 1.1 - 1.3 договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування транспортний засіб - навантажувач (об`єкт оренди), зазначений у п. 1.3 цього договору. Навантажувач є власністю орендодавця і зареєстрований за ним відповідно до свідоцтва про реєстрацію від 02.04.2018 р. серії НОМЕР_1 . Балансова вартість об`єкту оренди на момент його передачі орендарю складає - 700 000 грн. Об`єктом оренди є - навантажувач модель SDLG-956, ідентифікаційний номер 91035351, номер шасі НОМЕР_2 , рік випуску 2007. Згідно з розділом 3 договору об`єкт оренди має бути переданий орендарю протягом трьох календарних днів з моменту підписання сторонами цього договору. Передача об`єкта оренди фіксується шляхом підписання відповідного акту приймання - передачі, який підписується сторонами. За умовами п. 4.1 договору об`єкт оренди передається у користування орендарю в строк до 30.06.2019 р. Відповідно до п. 5.1 договору розмір орендної плати (з урахуванням її індексації) за користування об`єктом оренди вкладає 70 000 грн. на місяць з ПДВ. Орендна плата сплачується орендарем у безготівковому порядку два рази на місяць, на протязі трьох робочих днів після виставленого рахунку та акту виконаних робіт за 15 днів (п.5.2 договору). За приписами п. 5.4 договору обов`язок по сплаті орендної плати виникає у орендаря з моменту передачі йому об`єкта оренди у порядку, передбаченому розділом 3 цього договору. Пунктом 7.1.5 договору визначений обов`язок орендаря своєчасно оплачувати орендодавцю орендну плату. Відповідно до п. 11.1 цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до закінчення строку оренди. На виконання умов договору оренди від 04.12.2018 р. № 04/12/18 Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївська Ера", м. Миколаїв передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Південно-Бузький кар`єр 2", м. Миколаїв об`єкт оренди - навантажувач моделі SDLG-956 ідентифікаційний номер 91035351, номер шасі НОМЕР_2 , рік випуску 2007, що підтверджується актом приймання - передачі транспортного засобу від 04.12.2018 р. Як зазначає, позивач, в період виконання умов договору, зокрема з грудня 2018 р. по 04 лютого 2019 р., між сторонами підписувались акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з оренди навантажувача. Починаючи з лютого 2019 р. по травень 2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Південно-Бузький кар`єр 2", м. Миколаїв відмовлялось підписувати акти здачі-прийнятих робіт (надання послуг), але оплатило частково послуги з оренди навантажувача за квітень та травень 2019 р., про що свідчать виписки з банківського рахунку Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївська Ера", м. Миколаїв. У зв`язку з частковою оплатою орендної плати, залишок заборгованості у Товариства з обмеженою відповідальністю "Південно-Бузький кар`єр 2", м. Миколаїв з оренди навантажувача складає 140 000 грн. За твердженням позивача, внаслідок неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Південно-Бузький кар`єр 2", м. Миколаїв своїх зобов`язань, у останнього виникла заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 140 000 грн., з: - 05.02.2019 р. по 19.02.2019 р. - 35 000 грн., - 20.02.2019 р. по 06.03.2019 р. - 35 000 грн., - 07.03.2019 р. по 22.03.2019 р. - 35 000 грн., - 07.05.2019 р. по 23.05.2019 р. - 35 000 грн. 23.05.2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Південно-Бузький кар`єр 2", м. Миколаїв повернуло Товариству з обмеженою відповідальністю "Миколаївська Ера", м. Миколаїв орендоване майно. 20.03.2020 р. позивачем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Південно-Бузький кар`єр 2", м. Миколаїв направлено лист № 56 з вимогою про підписання акту повернення майна, повернення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та сплати заборгованості в сумі 140 000 за договором від 04.12.2018 р. № 04/12/18. 23.03.2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївська Ера", м. Миколаїв направило відповідачу претензію № 55 про сплату заборгованості в сумі 140 000 грн. Вказану претензію Товариство з обмеженою відповідальністю "Південно-Бузький кар`єр 2", м. Миколаїв не отримало, про що свідчить відмітка органу поштового зв`язку про повернення поштового відправлення: «За закінченням терміну зберігання». Несплата Товариством з обмеженою відповідальністю "Південно-Бузький кар`єр 2", м. Миколаїв заборгованості в сумі 140 000 грн. стала підставою для звернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська Ера", м. Миколаїв з відповідним позовом до господарського суду. Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з приписами статей 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За приписами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. В силу вимог ст. 610, ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Відповідно до ч. 1-2, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Згідно з ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі. Відповідно до п. 5.2 договору орендна плата сплачується орендарем у безготівковому порядку два рази на місяць, на протязі трьох робочих днів після виставленого рахунку та акту виконаних робіт за 15 днів. Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська Ера", м. Миколаїв направлялись на адресу відповідача на оплату орендної сплати в сумі 140 000 грн.: - рахунки - фактури: від 20.02.2019 р. № СФ-0000211, від 07.03.2019 р. № СФ-0000212, від 22.03.2019 р. № СФ 0000300, від 23.05.2019 р. № СФ-0000477; - акти здачі - прийнятих робіт: від 20.02.2019 р. № ОУ - 0000111, від 07.03.2019 р. № ОУ - 0000112, від 22.03.2019 р. № ОУ - 0000171, від 23.05.2019 р. № ОУ - 0000292. Наведені документи були направлені Товариству з обмеженою відповідальністю "Південно-Бузький кар`єр 2" на адресу вказану у договорі від 04.12.2018 р. № 04/12/18, а саме: 54001, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська,

12. Проте, вказане відправлення було повернуто підприємством поштового зв`язку з відміткою: «За закінченням строку зберігання». Товариство з обмеженою відповідальністю "Південно-Бузький кар`єр 2", м. Миколаїв, посилаючись на те, що не отримувало від позивача документів на оплату орендної плати та не підписувало їх, частково оплатило послуги з оренди навантажувача за квітень та травень 2019 р., про що свідчать виписки з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська Ера", м. Миколаїв. Отже, дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Південно-Бузький кар`єр 2", м. Миколаїв щодо часткової оплати заборгованості за договором від 04.12.2018 р. № 04/12/18 свідчать про визнання відповідачем заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська Ера", м. Миколаїв. За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Південно-Бузький кар`єр 2", м. Миколаїв заборгованості за договором оренди від 04.12.2018 р. № 04/12/18 в сумі 140 000 грн. Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Південно-Бузький кар`єр 2", м. Миколаїв на те, що місцевим господарським судом не було повідомлено його про дату, час та місце розгляду справи з огляду на наступне. За приписами ч. ч. 10, 11 ст. 242 ГПК України судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень. У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Як вбачається з матеріалів справи, копії ухвал суду першої інстанції від 19.08.2020 р. та від 15.09.2020 р. надсилались відповідачу за адресою, яка зазначена в Єдиному державну реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження відповідача: 54001, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська,

12. Аналогічна адреса зазначена Товариством з обмеженою відповідальністю "Південно-Бузький кар`єр 2", м. Миколаїв в апеляційній скарзі. Вказані ухвали повернулись на адресу суду із зазначенням причини невручення: «адресат відсутній за вказаною адресою». Отже, з урахуванням приписів п. 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України копії ухвал суду від 19.08.2020 р. та від 15.09.2020 р. вважаються врученими Товариству з обмеженою відповідальністю "Південно-Бузький кар`єр 2", м. Миколаїв. Копія ухвали від 15.09.2020 р. направлялась місцевим господарським судом відповідачу також за іншою адресою, інформація про яку наявна в матеріалах справи: 54055, м. Миколаїв, вул. Садова 25А, оф.

209. Ця ухвала була отримана 22.09.2020 р. представником за довіреністю. З огляду на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Південно-Бузький кар`єр 2", м. Миколаїв було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи. Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Південно-Бузький кар`єр 2", м. Миколаїв на те, що місцевим господарським судом безпідставно стягнуто з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, оскільки ордер адвоката виданий на підставі договору від 09.07.2020 р. № 17/1, проте опис виконаних робіт (додаток 1) містить посилання на договір від 02.08.2020 р. № 85, не приймаються до уваги судом апеляційної інстанції, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 09.07.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська Ера", м. Миколаїв та адвокатом Глушаницею А.Л. укладено договір про надання правової допомоги №17/1. Предметом наведеного договору є надання професійної правничої допомоги у спорі про стягнення заборгованості в сумі 140 000 грн. за договором оренди від 04.12.2018 р. № 04/12/18, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська Ера", м. Миколаїв та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південно-Бузький кар`єр 2", м. Миколаїв. Відповідно до п. 3.1 договору за правову допомогу клієнт у безготівковій формі сплачує гонорар у фіксованому розмірі, а саме 10 000 грн. 11.09.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська Ера", м. Миколаїв та адвокатом Глушаницею А.Л. підписано додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 11.09.2019 р. №

85. Згідно цього додатку адвокатом надано клієнту послуги зі складання позовної заяви про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Південно-Бузький кар`єр 2", м. Миколаїв заборгованості в сумі 140 000 грн. та представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська Ера", м. Миколаїв в судових засіданнях по справі № 915/1094/20. Того ж дня між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська Ера", м. Миколаїв та адвокатом Глушаницею А.Л. підписано акт здачі - прийняття наданих послуг №

1. Відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції від 11.09.2020 р. № 15 Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївська Ера", м. Миколаїв сплатило адвокату Глушаниці А.Л. гонорар в сумі 10 000 гр. за надання правової допомоги за договором від 09.07.2020 р. № 17/1 у справі № 915/1094/20. Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши наведені документи, зазначає, що факт надання правничої допомоги за договором від 09.07.2020 р. № 17/1 підтверджується матеріалами справи. В свою чергу, посилання адвоката у описі виконаних робіт (додаток 1) на реквізити договору правничої допомоги: від 02.08.2020 р. № 85, свідчить лише про допущення технічної помилки при складанні цього опису. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що Верховним Судом у постанові від 21.01.2021 р. у справі 747/839/18 зроблено висновок про те, що порушення, які допущені в оформленні ордеру, квитанцій та договорів про надання правничої допомоги, не можуть бути підставою для відмови у стягненні фактично понесених витрат на правничу допомогу, а свідчать лише про наявність недоліків в оформленні адвокатом документів. При цьому такі недоліки є формальними та не свідчать про наявність підстав для відмови для покладення цих судових витрат на відповідача. Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу приписів ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. За приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Враховуючи те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Південно-Бузький кар`єр 2", м. Миколаїв належними та допустимими доказами не спростовано висновків суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.10.2020 р. по справі № 915/1094/20. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 272 - 282 ГПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.10.2020 р. по справі № 915/1094/20 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Південно-Бузький кар`єр 2", м. Миколаїв - без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених ГПК України. Головуючий суддя Л.В. Лавриненко Судді О.Ю. Аленін В.В. Бєляновський