Постанова Київський апеляційний суд № 755/6119/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ справа 755/6119/17 провадження № 22-ц/824/1858/2021 24 березня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів : судді-доповідача Кирилюк Г.М., суддів: Рейнарт І.М., Семенюк Т.А., при секретарі Рудик О. Л. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 червня 2017 року у складі судді Гончарука В. П., встановив: 22.04.2017 до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява, подана від імені ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Позовна заява мотивована тим, що 29 грудня 2001 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім`ї зареєстровано шлюб між нею та ОСОБА_2 . Під час перебування в шлюбі у них народилися діти: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Діти були народжені в Федеративній Республіці Німеччина. Спільне життя у подружжя не склалося у зв`язку із різними поглядами на шлюб та сім`ю, з січня 2014 року сімені відносини між ними припинені, спільне господарство вони не ведуть, внаслідок чого збереження сім`ї є неможливим. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 . Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14 червня 2017 року позов задоволено. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 29 грудня 2001 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім`ї (актовий запис №2614), розірвано. Суд першої інстанції виходив із того, що спільне життя сторін не склалося у зв`язку із різними поглядами на шлюб та сім`ю, з січня 2014 року сімейні відносини між ними припинені, збереження сім`ї є неможливим, що є підставою для розірвання шлюбу на підставі статті 112 Сімейного кодексу України. Судом також враховано, що відповідач позов визнав. Постановою Верховного Суду від 18 березня 2020 року ухвалу Київського апеляційного суду від 02 листопада 2018 року, якою було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діяв представник Крушинський В.В. , на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 червня 2017 року на підставі частини другої статті 358 ЦПК України скасовано, справу передано на розгляд до Київського апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі. Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 квітня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката Крушинського В. В. на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 червня 2017 року залишено без руху для усунення недоліків. На виконання вказаної ухвали суду, 14.05.2020 ОСОБА_1 направила на адресу суду апеляційну скаргу та її копію з доданими до неї матеріалами, оригінал квитанції про сплату судового збору (а.с.197-211 т.1). Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 травня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі та 25 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду. В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 червня 2017 року та постановити ухвалу про залишення позову без розгляду. Свої доводи обґрунтовує тим, що в серпні 2018 року з електронного реєстру судових рішень їй випадково стало відомо, що шлюб між сторонами було розірвано за її ініціативою. При ознайомленні з матеріалами справи 17.09.2018 нею було виявлено, що позовна заява підписана не нею, а підпис від її імені проставлено іншою особою з наслідуванням її підпису. Зазначена в позовній заяві поштова адреса: АДРЕСА_1 , їй не належить. Наявна в матеріалах справи заява про розгляд справи за її відсутності нею також не підписувалась. У матеріалах справи міститься відмітка про отримання нею копії судового рішення по даній справі через представника ОСОБА_7 , але вона нікого не уповноважувала на представництво її інтересів, не видавала жодних доручень. Натомість в матеріалах справи на арк. 25 міститься копія нотаріально посвідченої довіреності, що видана ОСОБА_2 на представництво його інтересів, у т.ч. на ім`я ОСОБА_7 . Вважає, що ОСОБА_2 було подано до суду підроблені документи - позовну заяву та заяву про розгляд справи за відсутності позивача, який розписався у вказаних документах замість неї з наслідуванням її підпису та подав документи до суду за місцем своєї реєстрації з метою дотримання правил підсудності. Зазначила, що вона не була присутньою в Україні у вказаний період часу, що підтверджується копією адвокатських запитів до Державної міграційної служби України та Державної прикордонної служби України від 24 вересня 2018 року, довідкою з місця роботи про те, що у вказаний період часу вона перебувала у трудових відносинах з роботодавцем без надання відпуски, копією заяви про вчинення кримінального правопорушення від 28.09.2018. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Патюк С. О. просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 червня 2017 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зазначає також про наявність підстав для закриття апеляційного провадження, оскільки апеляційну скаргу підписано особою, яка не має права її підписувати. Також посилається на те, що позивачу було відомо про існування судового розгляду процесу розлучення. Перебуваючи у Німеччині відповідач повідомив позивача про визнання її позову про розлучення та надав позивачу всі необхідні документи. Посилання позивача на те, що вона не підписувала позовну заяву та заяву про розгляд справи без її участі у зв`язку з відсутністю на території України спростовується тим, що відповідно до наданого паспорту остання останній раз відвідувала Україну у серпні 2017 року, але 27.08.2018 вона уклала договір з адвокатом у м. Києві, 28.09.2018 складала та направляла на ім`я начальника Дніпровського УП ГУ НП у м. Київ заяву про вчинення кримінального правопорушення, заяву до Державної прикордонної служби та вчиняла інші дії на території України, про що зазначає представник позивача у касаційній скарзі та додає відповідні документи, хоча в закордонному паспорті відмітки про перетинання кордону не міститься. Зазначає, що відповідно до ст. 29 ЦПК України підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово. Факт проживання відповідача в Німеччині не заперечується позивачем та підтверджується копією візи на постійне проживання. Підсудність даної справи судом не встановлена. В судовому засіданні 12.11.2020 ОСОБА_1 та її представник - адвокат Крушинський В. В. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити. Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_8 в судовому засіданні 12.11.2020 просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року, за клопотанням представника ОСОБА_1 - адвоката Крушинського В. В. та представника ОСОБА_2 - адвоката Патюк С. О., в справі призначено судову почеркознавчу експертизу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 січня 2021 поновлено апеляційне провадження в даній справі та призначено справу до розгляду на 17 лютого 2021 року 11.30 год. та у зв`язку з об`єктивними обставинами розгляд справи перенесено на 03 березня 2021 року. 02 березня 2021 на адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача ОСОБА_8 з проханням перенести судове засідання, призначене на 03 березня 2021 року о 10.45 год. на інший час, оскільки вона перебуватиме за межами України. До вказаного клопотання представником долучено квиток до м. Хургади з датою вильоту 23.02.2021 та датою повернення в м. Київ 03.03.2021 23.40 год. Вказане клопотання представника відповідача було задоволено судом та розгляд справи перенесено на 17.03.2021 09.20 год. 16.03.2021 на адресу суду від представника ОСОБА_2 - адвоката Патюк С. О. надійшло клопотання про уточнення питань, які ставились перед експертом. В судове засідання 17.03.2021 з`явився інший представник ОСОБА_2 - адвокат Гайдай О. В. Вказаний представник заявила клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату, оскільки угоду з ОСОБА_2 нею було укладено 16.03.2021 року і вона не мала можливості ознайомитися з матеріалами справи. Вказане клопотання було задоволено судом та розгляд справи перенесено на 24.03.2021 09.20 год. 24.03.2021 на адресу суду надійшло клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Патюк С.О. про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що вона була в контакті з особою, яка захворіла на COVID -19, а тому з 17 березня 2012 року по 30 березня 2021 року перебуває на самоізоляції. 24.03.2021 на адресу суду надійшло також клопотання від ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи до завершення карантинних обмежень у місті Києві, оскільки він був у тісному контакті з особою, яка захворіла на COVID -19. Заслухавши думку представника ОСОБА_2 - адвоката Гайдай О.В., дослідивши надані до клопотання документи, колегія суддів дійшла висновку про можливість продовження розгляду справи у відсутність відповідача та його представника ОСОБА_8 Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України). Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України). Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним. Європейський суд з прав людини, зокрема у справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі», неодноразово вказував, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Аліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35). Враховуючи тривалість судового провадження, ту обставину, що ОСОБА_2 брав участь в судових засіданнях, давав свої пояснення по суті доводів апеляційної скарги, в судовому засіданні був представлений іншим представником, а до клопотання останнього не надано жодного доказу на підтвердження неможливості його явки в судове засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи в його відсутність. В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Гайдай О. В. просила відмовити в задоволенні поданої апеляційної скарги. ОСОБА_1 та її представник - адвокат Крушинський В. В. в судове засідання не з`явились. В поданій суду заяві від 23.03.2021 представник Крушинський В. В. просив розглядати справу без його участі. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Переглядаючи справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч.3 ст. 105 Сімейного кодексу України ( далі - СК України) шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Не погоджуючись з рішенням суду про розірвання шлюбу, ОСОБА_9 посилалась на ті підстави, що з позовом про розірвання шлюбу вона не зверталась, а позовна заява від її імені підписана іншою особою. Фундаментальними засадами цивільного судочинства є, зокрема, принципи диспозитивності, змагальності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Диспозитивність цивільного судочинства передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особами, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках ( частина перша статті 13 ЦПК України). Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проживає у АДРЕСА_3 . Під час подання позовної заяви 22 квітня 2017 року та розгляду справи у суді першої інстанції 14 червня 2017 року перебувала за межами території України, що підтверджується її паспортом та довідкою з місця роботи. ОСОБА_1 , будучи допитаною в судовому засіданні в якості свідка, пояснила, що в лютому 2017 року подала на розірвання шлюбу з відповідачем в м. Франкфурт. В березні 2017 року звернулась до адвоката з цього приводу, про що повідомила відповідача. У вересні 2018 року від подруги дізналася, що відповідач їй повідомив про своє розлучення. 06.08.2017 вона перетинала кордон України лише з метою забрати дітей у відповідача та в цей день повернулася до Білорусі. Жодних позовних заяв про розірвання шлюбу з відповідачем не підписувала. Відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у цивільній справі №755/6119/17 від 16.01.2021 №32249/32250/20-32, досліджувані підписи від імені ОСОБА_1 в позовній заяві про розірвання шлюбу від 21.04.2017 у графі "Позивач ОСОБА_1 (а.с.1-2) та в заяві про розгляд справи за відсутності позивача від 20.04.2017 у графі "20 квітня 2017 р. ОСОБА_1 " (а.с.16)- виконані рукописним способом, без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів. Підписи від імені ОСОБА_1 в позовній заяві про розірвання шлюбу від 21.04.2017 у графі "Позивач ОСОБА_1 (а.с.1-2) та в заяві про розгляд справи за відсутності позивача від 20.04.2017 у графі "20 квітня 2017 р. ОСОБА_1 " (а.с.16)- виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.127-134 т.2). З огляду на сукупність зібраних по справі доказів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведеність тієї обставини, що позовну заяву від імені ОСОБА_1 було подано не нею, а іншою не уповноважено нею особою на вчинення вказаної дії. Розглянувши справу у відсутність сторін, не з`ясувавши дійсні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з порушенням принципу диспозитивності, на підставі заяви про розірвання шлюбу, яка була підписана не ОСОБА_1 , за відсутності її волевиявлення на подання такої заяви. Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи. Згідно вимог ч.1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених ст.ст. 255 та 257 цього Кодексу. Враховуючи зазначене, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 червня 2017 року підлягає скасуванню, а позовна заява, подана від імені ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишенню без розгляду. Доводи відповідача про те, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою, поданою представником ОСОБА_1 - адвокатом Крушинським В. В. підлягає закриттю, оскільки підписання договору про надання послуг у сфері права 27.08.2018 між ОСОБА_1 та адвокатом Крушинським В. В. в м. Києві є сумнівним та спростовується даними паспорту ОСОБА_1 про перетин нею кордону України, є необґрунтованими. Як пояснив представник ОСОБА_1 - адвокат Крушинський В. В., вказаний договір було укладено та підписано шляхом обміну між сторонами примірника договору засобами поштового зв`язку. На підтвердження вказаної обставини представником надано копію поштового конверту (а.с. 102, 103 т. 2). За відсутності доказів того, що представник ОСОБА_1 - адвокат Крушинський В. В. не мав процесуальної дієздатності під час підписання апеляційної скарги, або не мав права її підписувати, правові підстави для закриття апеляційного провадження відсутні. З огляду на доведеність тієї обставини, що ОСОБА_1 не зверталась до суду з даним позовом, правові підстави для направлення даної справи до Верховного Суду для визначення її підсудності відповідному суду також відсутні. Скасування рішення в даній справі спрямоване на реальне виправлення судової помилки, з метою забезпечення ефективного захисту права на справедливий судовий розгляд, не порушує справедливої рівноваги між інтересами заявника та необхідністю підтримання ефективності системи судочинства. За таких підстав колегія суддів також відхиляє доводи відповідача щодо неможливості відходу в цій справі від принципу правової визначеності. Керуючись п.2 ч.1 ст.257, ч.1 ст. 377 ЦПК України суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 червня 2017 року скасувати. Позовну заяву, подану від імені ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишити без розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 25 березня 2021 року. Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. А. Семенюк