Постанова 4824 № 357/2602/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 березня 2021 року м. Київ Справа № 357/2602/20 Провадження № 22-ц/824/3807/2021 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Державне підприємство Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг», третя особа Концерн «Військторгсервіс», розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2020 року, ухваленого у складі судді Кошель Б. І. та додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2020 року, ухваленого у складі судді Кошель Б. І. у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг», третя особа - Концерн «Військторгсервіс», про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, В С Т А Н О В И В: Історія справи Короткий зміст позовних вимог У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг», третя особа - Концерн «Військторгсервіс», про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що з 10 листопада 2017 року по 21 червня 2019 року ОСОБА_1 тимчасово виконував обов`язки директора ДП МОУ «Білоцерківський військ торг». З 22 червня 2019 року по 12 серпня 2019 року позивач працював на посаді першого заступника директора ДП МОУ «Білоцерківський військ торг». Позивач вважав, що при проведенні службового розслідування щодо нарахування та виплати заробітної плати тво директору ОСОБА_1 , отримані неправомірні висновки щодо неврахування періоду роботи з 10 листопада 2017 року по 14 червня 2018 року тво директора підприємства та безпідставності отримання заробітної плати за цей період, оскільки з 10 листопада 2017 року по 14 червня 2018 року він хоч і перебував у штаті Концерну «Військторгсервіс» на посаді інженера з охорони праці адміністративно-господарчого відділу, однак фактично в цей період тимчасово виконував обов`язки директора ДП МОУ «Білоцерківський військ торг». Крім того, наказом Генерального директора Концерну «Військторгсервіс» від 14 листопада 2017 року № 208-а було припинено табелювання ОСОБА_1 на посаді інженера з охорони праці адміністративно-господарюючого відділу та нарахування заробітної плати. Працюючи на посаді тво директора ДП МОУ «Білоцерківський військ торг» з 10 листопада 2017 року по 21 червня 2019 року він отримував заробітну плату, передбачену штатним розкладом підприємства. Заборгованість з не виплаченої позивачу заробітної плати на день його звільнення становить 41 522,22 грн. та на день звернення до суду відповідач не здійснив виплату коштів. ОСОБА_1 просив стягнути з ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» заборгованість по заробітній платі в розмірі 41 522,22 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 13 серпня 2019 року по день прийняття рішення судом. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2020 року відкрито провадження у цій справі та призначено розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2020 року підготовче провадження по справі закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті. Про час і місце судового засідання повідомлено учасників справи. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення Рішенням Білоцерківського міськрайонного суд Київської області від 15 вересня 2020 року, з урахуванням ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 жовтня 2020 року про виправлення описки,позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг», третя особа - Концерн «Військторгсервіс», про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні задоволено частково. Стягнуто з ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 41 522,22 грн. Стягнуто з ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» на користь держави судовий збір в розмірі 1 681,60 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що повний розрахунок при звільненні з позивачем проведений не був, тому суд зробив висновок, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 41 522,22 грн. підлягають задоволенню. При цьому суд першої інстанції у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення зробив висновок про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 50 000,00 грн, врахувавши при цьому правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18). Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2020 року, з урахуванням ухвали білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 жовтня 2020 року про виправлення описки, доповнено резолютивну частину рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2020 року після абзацу другого абзацом третім та четвертим таким змістом. Рішення суду, в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за однин місяць - допущено до негайного виконання. Стягнуто з ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені в сумі 50 000,00 грн. Ухвалюючи додаткове рішення по справі, суд першої інстанції виходив із правил, передбачених пунктами 1, 4, частини першої статті 270 ЦПК України, оскільки при ухвалені судового рішення судом не було вирішено питання про допущення до негайного виконання рішення в частині виплати заробітної плати за один місяць та не вирішено питання щодо стягнення з ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» на користь ОСОБА_1 50 000,00 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги 17 грудня 2020 року ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» через засоби поштового зв`язку подано до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2020 року та додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи відповідача та не надав всебічної правової оцінки спірним правовідносинам, що виникли між сторонами внаслідок чого прийшов до хибного висновку про часткове задоволення позовних вимог. На думку заявника, нарахування і виплата заробітної плати у період з 10 листопада 2017 року по 14 червня 2018 року повинна здійснюватися Концерном «Військторгсервіс», так як ОСОБА_1 рахувався штатним працівником Концерну. Заявник вказує, що ОСОБА_1 було зайво та безпідставно нараховано 118 424,88 грн., що було встановлено проведеним службовим розслідуванням щодо правильності нарахування належних до виплати при звільненні сум на користь позивача. Рух апеляційної скарги та матеріалів справи 16 січня 2021 року матеріали цивільної справи № 357/2602/20 надійшли до Київського апеляційного суду. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 січня 2021 року справу передано судді-доповідачу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 січня 2021 року клопотання ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2020 року та додаткового рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2020 року - задоволено та поновлено його. Відкрито апеляційне провадження у цій справі. Копію ухвали про відкриття провадження разом з копіями апеляційної скарги та доданими до неї матеріалами надіслано учасникам справи і встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу тривалістю десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали. Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 березня 2021 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки спір виник із трудових правовідносин (пункт 2 частина перша стаття 274 ЦПК України), а ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. А за правилами частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Доводи інших учасників справи Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Позиція Київського апеляційного суду Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. Апеляційна скарга не містить аргументів щодо незгоди з висновком суду першої інстанції в частині що стосується відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а тому відповідно до правил частини першої статті 367 ЦПК України рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2020 року в цій частині в апеляційному порядку не перевіряється. Фактичні обставини справи Встановлено, що наказом Генерального директора Концерну «Військторгсервіс» від 07 листопада 2017 року № 202-а позивача прийнято на роботу на посаду інженера з охорони праці адміністративно-господарчого відділу Концерну «Військторгсервіс» з 08 листопада 2017 року на умовах неповного робочого дня (4 години на день) з графіком роботи з 08 год. 30 хв. до 12 год. 30 хв. з понеділка по п`ятницю з посадовим окладом 4 320,00 грн. оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу зі строком випробування 2 місяці. Згідно наказу Державного секретаря Міністерства оборони України № 43-ДП від 10 листопада 2017 року тимчасове виконання обов`язків директора державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» покладено на інженера з охорони праці адміністративно-господарчого відділу Концерну «Військторгсервіс» Мелеша Валерія Миколайовича. Наказом Генерального директора Концерну «Військторгсервіс» № 208-а від 14 листопада 2017 року припинено табелювання позивача та нарахування йому заробітної плати , у зв`язку із покладеними на нього обов`язків директора ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг». Наказом Генерального директора Концерну «Військторгсервіс» від 14 червня 2018 року № 71-а, ОСОБА_1 звільнено з посади інженера з охорони праці адміністративно-господарчого відділу Концерну 14 червня 2018 року за угодою сторін, пункт 1 стаття 36 КЗпП України, на підставі заяви позивача від 13 червня 2018 року №

150. Згідно наказу державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» № 17-К від 16 червня 2018 року ОСОБА_1 прийнято на посаду першого заступника директора державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» з 15 червня 2018 року з посадовим окладом відповідно до штатного розпису. Згідно наказу Державного секретаря Міністерства оборони України № 38-ДП від 31 серпня 2018 року пункт 1 наказу № 43-ДП від 10 листопада 2017 року викладено в новій редакції: «Тимчасове виконання обов`язків директора державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» покласти на першого заступника директора державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» Мелеша Валерія Миколайовича». Згідно наказу державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» від 12 серпня 2019 року № 32-К ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника директора державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» за угодою сторін, пункт 1 стаття 36 КЗпП України. Згідно довідки № 210 від 09 грудня 2019 року, виданої ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг», заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 становить 41 522,22 грн, в тому числі: заробітна плата за травень 2019 року - 5 177,34 грн; заробітна плата за червень 2019 року - 13 681,16 грн; заробітна плата за липень 2019 року - 21 871,27 грн; заробітна плата за серпень 2019 року - 792,45 грн. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що повний розрахунок при звільненні з позивачем проведений не був, а заборгованість по заробітній платі в сумі 41 522,22 грн підлягає стягненню. При цьому суд першої інстанції зробив висновок про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 50 000,00 грн відповідно до правил статті 117 КЗпП України, врахувавши при цьому правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) щодо права суду на зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає. Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми матеріального права Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Відповідно статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України «Про оплату праці». Вимоги статті 47 КЗпП України передбачають, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України). Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. Колегією суддів установлено, що повний розрахунок при звільненні з позивачем проведений не був, станом на час звернення до суду з цим позовом, у відповідача перед позивачем існувала заборгованість з виплати заробітної плати, яка станом на 09 грудня 2019 року становить 41 522,22 грн, що підтверджується довідкою від 09 грудня 2019 року № 210, виданою ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг». Заборгованість по заробітній платі виникла за період з травня 2019 року по серпень 2019 року, а ОСОБА_1 офіційно працював в ДП МОУ «Білоцерківський військ торг» з 15 червня 2018 року по 12 серпня 2019 року. Таким чином, Київський апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем норм КЗпП України щодо своєчасної виплати належної позивачу заробітної плати в розмірі 41 522,22 грн, яка підлягає стягненню в судовому порядку. Що стосується стягнення з ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. За правилами ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Відшкодування, яке сплачується за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, не відповідає ознакам заробітної плати, визначеним у ст. 94 КЗпП України, оскільки виплачується не за виконану працівником роботу, а за затримку розрахунків при звільненні. Тому відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП, хоча і розраховується, виходячи з середнього заробітку працівника, однак не є заробітною платою. Відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України треба розраховувати з дня, наступного за днем, коли роботодавець мав здійснити розрахунок з працівником, до дня, що передує запровадженню тимчасової адміністрації банку. Згідно з частиною другою ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь яким строком. Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, не є заробітною платою. Водночас звернення працівника про стягнення відшкодування пов`язане з порушенням законодавства про оплату праці, а відповідно до ст. 238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (ст. 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком. Оскільки повний розрахунок з позивачем при звільненні не здійснено, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до правил ст. 117 КЗпП України. Щодо оскарження додаткового рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2020 року, колегія суддів зазначає таке. За правилами пункту 1, 4 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Аналізуючи вимоги статті 270 ЦПК України, слід дійти висновку, що додаткове рішення може бути ухвалене лише у випадках і за умов, передбачених частиною першої статті 270 ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. З матеріалів справи відомо, що під час вирішення справи за позовом ОСОБА_1 до ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг», третя особа - Концерн «Військторгсервіс», про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, в резолютивній частині рішенні Білоцерківського міськрайонного суду від 15 вересня 2020 року не було вирішено питання щодо стягнення з ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» на користь ОСОБА_1 50 000,00 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, висновки щодо яких наявні у мотивувальній частині рішення. Разом із тим, судом при ухваленні рішення не вирішено питання про допущення до негайного виконання рішення в частині виплати заробітної плати за один місяць відповідно до пункту 2 частини першої статті 430 ЦПК України. Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, врахувавши вимоги статті 270 ЦПК України, яка регулює обов?язок суду щодо ухвалення додаткового рішення у справі, зробив правильний висновок щодо наявності підстав для ухвалення у справі додаткового рішення, відповідно до правил статті 270 ЦПК України не змінюючи при цьому суті основного рішення, не роблячи висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі. Аргументи заявника про те, що нарахування і виплата заробітної плати у період з 10 листопада 2017 року по 14 червня 2018 року повинна здійснюватися Концерном «Військторгсервіс», так як ОСОБА_1 рахувався штатним працівником Концерну є безпідставними, оскільки заявлені вимоги стосуються періоду з травня 2019 року по серпень 2019 року, тобто того періоду часу коли ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг», що підтверджено довідкою № 210 від 09 грудня 2019 року, виданої ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг». Колегія суддів вважає не прийнятними аргументи заявника про те, що ОСОБА_1 було зайво та безпідставно нараховано 118 424,88 грн, що було встановлено проведеним службовим розслідуванням щодо правильності нарахування належних до виплати при звільненні сум на користь позивача, оскільки вказана обставина не звільняє роботодавця від виплати працівнику при звільненні всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації в день звільнення. При цьому, наявність заборгованості відповідача перед ОСОБА_1 підтверджено довідкою № 210 від 09 грудня 2019 року, виданою самим відповідачем - ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг». Інші аргументи апеляційної скарги не спростовують правильність висновку суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року(далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). У контексті вищенаведеного, апеляційний суд вважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім. Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має правозалишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2020 року в частинах: стягнення з ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 41 522,22 грн; стягнення з ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені в сумі 50 000,00 грн та допущення негайного виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за однин місяць, та додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2020 року- без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державне підприємство Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»залишити без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2020 року в частинах: стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в сумі 41 522,22 грн; стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені в сумі 50 000,00 грн. та допущення негайного виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за однин місяць, та додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна