Постанова Хмельницький апеляційний суд № 689/982/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 689/982/20 Провадження № 22-ц/4820/438/21 Категорія: 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 березня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І. секретар судового засідання Садік Н.Д. за участю позивачки ОСОБА_1 , представника Міністерства юстиції України Дмитришиної В.В., відповідача ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №689/982/20 за апеляційною скаргою та доповненням до апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 01 лютого 2021 року (суддя Кульбаба А.В., повне судове рішення складено 02 лютого 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Міністерства Юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , Шарівська сільська рада Ярмолинецького району Хмельницької області про визнання протиправним та скасування наказу. Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, представника учасника справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд в с т а н о в и в: Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 зазначала, що наказом Міністерства юстиції України №1727/5 від 21.05.2020 задоволено скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 20.03.2020 і скасовано рішення державного реєстратора Шарівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області за №46774271 від 08.05.2018 щодо опису майна. Позивачка вказувала, що вжитий Мінюстом захід є неспівмірним з виявленим порушенням та фактично блокує всю реєстраційну діяльність державного реєстратора, а також створює необґрунтовані ускладнення. ОСОБА_1 посилається на те, що за поясненнями ОСОБА_3 , останній не звертався до Мін`юсту із вказаною скаргою і підпис на ній йому не належить, тому у відповідності із чинним законодавством відповідач мав відмовити у задоволені скарги, як така, що подана особою, яка не має на це повноважень. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що при розгляді скарги міністерство порушило строк, передбачений ч. 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». У позові ОСОБА_1 також вказує, що нею були подані державному реєстратору усі документи, які необхідні для реєстрації змін, а нових документів надано не було, оскільки вони наявні в державному реєстрі. Разом з тим, позивачка зазначає, що права ОСОБА_2 порушено не було, адже державним реєстратором здійснено опис того майна, що належить саме ОСОБА_1 . Зважаючи на те, що Міністерством юстиції України при прийнятті спірного наказу не було дотримано принципів обґрунтованості, неупередженості, розсудливості та пропорційності, позивачка просила суд визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства юстиції України від 21 травня 2020 року №1727/5 «Про задоволення скарги». Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 10 червня 2020 року відмовлено у відкритті провадження. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 09 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 10 червня 2020 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до Ярмолинецького районного суду Хмельницької області. Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 01 лютого 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з цим рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянтка вказує, що Міністерство юстиції України мало б відмовити в задоволенні скарги, адже підпис у ній не належить ОСОБА_3 ОСОБА_1 вважає, що вжитий Мін`юстом захід є неспівмірним з виявленим порушенням та фактично блокує всю реєстраційну діяльність державного реєстратора і створює необґрунтовані ускладнення. Крім того, апелянтка посилається на те, що скарга на рішення про державну реєстрацію розглядається виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийнятого рішення, проте вказаного права порушено не було, оскільки майно, а саме кімната механіка, було передано ОСОБА_1 , а не ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Також, апелянтка зазначає, що Мін`юстом при прийнятті спірного наказу не було дотримано принципів обґрунтованості, неупередженості, добросовісності, розсудливості та пропорційності. ОСОБА_1 вказує, що посилання суду першої інстанції на ненадання доказів того, що ОСОБА_3 не звертався до Мін`юсту із скаргою є безпідставними, оскільки на вказаний доказ позивачка посилалася в позовній заяві і при ознайомленні зі справою він містився в матеріалах справи. Також, в обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції помилково вказав, що позивачкою подано клопотання про витребування доказів з порушенням вимог ч. 2 ст. 83, ч. 1 ст. 84 ЦПК України, оскільки таке клопотання було подане у відповідності із законодавством в підготовчому судовому засіданні. Поміж того, ОСОБА_1 вважає невірним висновок суду, що кімната механіка є приналежною річчю до піднавісу, оскільки саме кімната є капітальною будівлею, а піднавіс - спорудою, що узгоджується із Державним Класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000. Апелянтка також посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що підставою набуття ОСОБА_2 права власності на спірне майно є рішення загальних зборів спілки селян співвласників ім. Мічуріна та свідоцтво про право власності, що видане 19.08.2008 Ярмолинецькою селищною радою, адже ОСОБА_2 не був членом КСП ім. Мічуріна (станом на дату його розпаювання), майно йому не виділялося, на загальних зборах присутній не був, а вказане майно відповідачем було отримано шляхом викупу. В доповненні до апеляційної скарги ОСОБА_1 вказала, що після ознайомлення із матеріалами справи та технічним записом судового засідання, нею виявлено, що заява ОСОБА_3 відсутня у справі, однак така заява досліджувалася судом і разом із відзивом була направлена ОСОБА_1 . І після проголошення судового рішення на звернення позивачки про надання посвідчених копій відзиву, додатків до нього та скриншот листа, суд надав відповідь, з якою апелянтка не погоджується. Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просила апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити. У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство юстиції України погоджується із висновками суду першої інстанції та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Представник відповідача вказує, що ОСОБА_1 при зверненні до державного реєстратора не додала будь-яких документів, що були б підставою для внесення додаткових відомостей до запису про право власності, а державним реєстратором Бачинською О.В. не було належним чином встановлено відповідності відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах, а також не було належним чином перевірено документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації прав. Міністерство юстиції України зазначає, що твердження позивачки про те, що державним реєстратором 08.05.2019 здійснювався опис її майна є безпідставними, оскільки такі дії не належать до повноважень державних реєстраторів. Крім того, представник відповідача вказує, що заява ОСОБА_3 про неподання скарги до Мін`юсту, на яку посилається апелянтка, не є належним доказом неправомірності дій відповідача, оскільки скарга підписана двома особами, а заявник ОСОБА_2 факт звернення підтвердив у судовому засіданні. Також, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про неправомірність розгляду Мін`юстом скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 через слухання Ярмолинецьким районним судом аналогічної справи, оскільки цивільна справа №689/557/20 стосується скасування рішення державного реєстратора Ярмолинецької РДА про державну реєстрацію права власності від 12.04.2016, а у цій справі подана скарга на рішення державного реєстратора Шарівської сільської ради Ярмолинецького району від 08.05.2019. Позивачка ОСОБА_1 апеляційну скаргу та доповнення до апеляційної скарги підтримала з підстав у них наведених. Представник Міністерства юстиції України Дмитришина В.В. та відповідач ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги та доповнень до неї заперечили. Представник Шарівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області та ОСОБА_3 до суду не з`явилися, хоча про день і час розгляду справи повідомлені належним чином. Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу та доповнення до апеляційної скарги слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України). Суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд першої інстанції вірно виходив із того, що рішенням Ярмолинецького районного суду від 16 березня 2009 року визнано за ОСОБА_1 право власності на будівлю зерноскладу на тоці: Ѕ частина, загальною площею 346,7кв.м. з площадкою 1280 кв.м. та огорожею току (панелі 18 шт., металеві ворота), навісу для сільськогосподарських машин на тоці: Ѕ частини з кімнатою механіка загальною площею 116кв.м., вагову будку з авто вагою 10 тонн загальною площею 15,9 кв.м., авто гаражі під № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 загальною площею 58,8 кв.м. з площадкою 232 кв.м. та забором біля гаражів довжиною 7,2 метра погонних вартістю 25002 грн. по АДРЕСА_2 . (а.с. 20). Як слідує із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, а саме: навіс для сільськогосподарських машин, кімната механіка реєстраційний номер майна 26925673 на підставі рішення Ярмолинецького районного суду від 16.03.2009 зареєстровано 02.04.2009 право приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 на зазначене майно в розмірі частки Ѕ. 04.08.2010 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 від 04.08.2010, що видане Ярмолинецькою селищною радою зареєстровано право приватної спільної часткової власності ОСОБА_3 в частці ј на зазначений об`єкт нерухомості, реєстраційний номер 26925673. 12.04.2016 державним реєстратором Ярмолинецької РДА відкрито розділ та проведено реєстрацію ОНМ, а саме: навіс для сільськогосподарських машин, кімната механіка; опис об`єкта:загальна площа 216 кв.м., площа навісу 201,7 кв.м., площа кімнати механіка 14,3 кв.м.; реєстраційний номер об`єкта нерухомості 905861468258; адреса: АДРЕСА_3 . Також, 12.04.2016 державним реєстратором Ярмолинецької РДА на підставі протоколу загальних зборів спілки селян співвласників імені Мічуріна номер 5 від 09.09.2008, свідоцтва про право власності НОМЕР_3 , що видане Ярмолинецькою селищною радою 19.08.2008 зареєстровано право приватної власності ОСОБА_2 із часткою ј на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 905861468258. 15.08.2016 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30930659 від 15.08.2016 державним реєстратором Ярмолинецької РДА проведено реєстрацію права власності ОСОБА_1 на Ѕ частку об`єкта нерухомого майна, реєстраційний номер 905861468258 із зазначенням додаткових відомостей про те, що відповідно до правовстановлюючих документів частка ОСОБА_1 в праві власності на кімнату механіка становить 1. 08.05.2019 державним реєстратором Шарівської сільської ради Бачинською О.В. проведено реєстрацію змін до запису про право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 905861468258 та зазначено додаткові відомості і додано наступну інформацію: відповідно до правовстановлюючих документів частка в праві власності на кімнату механіка становить 1(а.с. 195 - 196). Наказом Міністерства юстиції України від 21 травня 2020 року № 1727/5 на підставі висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 29.04.2020 скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 20.03.2020 задоволено повністю. Скасовано рішення від 08.05.2019 № 46774271, що прийняте державним реєстратором Шарівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області Бачинською О.В. Тимчасово блоковано доступ державному реєстратору Шарівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області Бачинській О.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 місяць (т.1 а.с. 12, 13-15). Вищевказаним висновком встановлено, що під час прийняття державним реєстратором Бачинською О.В. оскаржуваного рішення останньою в порушення вимог статей 10, 23, 24, 27 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 не було належним чином встановлено відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах, а також не було належним чином перевірено документи на наявність підстав відмови у державній реєстрації, оскільки до заяви ОСОБА_1 не було додано жодних документів, зокрема рішення суду та інших документів, якими б підтверджувалися підстави для внесення змін про право власності на навіс для сільськогосподарських машин, кімнати механіка. Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що на час прийняття оскаржуваного наказу на розгляді у Міністерстві юстиції України перебувала скарга від 20.03.2020, що підписана ОСОБА_2 ; інформація про час і місце розгляду скарги відповідачем була оприлюднена на офіційному сайті Мін`юсту; строки оскарження рішення державного реєстратора від 08.05.2019, що передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дотримано; зміст скарги від 20.03.2020 відмінний від предмету спору по цивільній справі №689/557/20; оспорюваний наказ відповідає вимогам діючого законодавства, а тому і відсутні законні підстави для скасування наказу Міністерства юстиції України від 21.05.2020 за №1727/5 «Про задоволення скарги». Дійшовши такого висновку, суд обґрунтовано посилався на відповідні норми матеріального і процесуального права та надав відповідну правову оцінку всім фактичним обставинам справи і доказам. Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Повноваження Міністерства юстиції України регулюються зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі Закон), Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року №1150, надалі - Порядок № 1128). Положеннями п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону визначено, що Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом. Згідно з ч. 1, пп. 1 ч. 2, абзац 1 ч. 3, 9 ст. 37 Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір). Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю. Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 2 Порядку розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком. Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом. Згідно з п. 13, 14 Порядку за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи: 1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту; 2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом. За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом. Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано не підписання ОСОБА_3 заяви від 20.02.2020, що є підставою для визнання протиправним і скасування наказу Мін`юсту від 21.05.2020 №1727/5, судова колегія вважає їх такими, що заслуговують на увагу, адже станом на дату прийняття оскаржуваного наказу у Мін`юсті була наявна заява ОСОБА_3 від 30.04.2020, в якій зазначено, що із скаргою від 20.03.2020 ОСОБА_3 не звертався, підпис на скарзі йому не належить і він не уповноважував інших осіб на звернення із такою скаргою (т.2 а.с. 19). І зазначений доказ, як встановлено в суді апеляційної інстанції, був предметом дослідження суду першої інстанції, що визнається учасниками справи та представником учасника справи. Разом з тим, ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За змістом ст. 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності, тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Chahal v. the United Kingdom (заява №22414/93, п. 145, рішення від 15 листопада 1996 року) вказав, що стаття 13 гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань (див. рішення у справі Vilvarajah and Others v. the United Kingdom; заяви №№13163/87, 13164/87, 13165/87, 13447/87, 13448/87 52854/99, п. 122, від 30 жовтня 1991 року). Також ЄСПЛ неодноразово зазначав (справа Afanasyev v. Ukraine, заява №38722/02, п. 75, рішення від 5 квітня 2005 року), що стаття 13 Конвенції гарантує доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча держави-учасники мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (див. рішення у справі Aydin v. Turkey від 25 вересня 1997 року п. 103 та рішення у справі Kaya v. Turkey від 19 лютого 1998 року, п. 106). Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Як вбачається із позовної заяви, ОСОБА_1 просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 21 травня 2020 року №1727/5 «Про задоволення скарги», підписантами якої є ОСОБА_2 , який підтверджує своє звернення до відповідача із зазначеною скаргою та ОСОБА_3 , який заперечує своє звернення із відповідною скаргою до Мін`юсту 20.03.2020. Враховуючи вищенаведене, задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування оспорюваного наказу в частині вирішення скарги ОСОБА_3 не призведе до поновлення, на думку позивачки, порушеного права. І судова колегія вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного цивільного права позивачки є неефективний, внаслідок чого позов про визнання протиправним та скасування оспорюваного наказу в частині вирішення скарги ОСОБА_3 не підлягає до задоволення. Разом з тим, висновки суду першої інстанції про те, що оспорюваний наказ в частині вирішення скарги ОСОБА_2 відповідає вимогам діючого законодавства і відсутні підстави для його скасування узгоджуються із положеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 і підтверджується доказами, що надавалися учасниками справи та їх представниками. Оцінюючи доводи апеляційної скарги в тій частині, що ОСОБА_1 до розгляду скарги залучена не була і відповідач не ставив до відома позивачку та інших учасників про розгляд скарги, судова колегія вважає їх такими, що не заслуговують на увагу. Так, відповідно до пунктів 10, 11 Порядку на час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів. Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації колегіально під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" проводиться з урахуванням обмежень, встановлених відповідним рішенням Кабінету Міністрів України. Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел); 2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел). Так, колегією суддів встановлено, що на виконання приписів пункту 11 Порядку Мін`юстом розміщено на офіційному веб-сайті оголошення про розгляд скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 20.03.2020 за №КО-8729, який відбудеться 29 квітня 2020 року ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (т.1 а.с.183-192). Встановлено, що жодний документ, на підставі яких колегія Мін`юсту приймала оскаржуване рішення, не містить особистого номера телефону або електронної пошти ОСОБА_1 зі змісту п. 11 Порядку вбачається, що обов`язок повідомити заінтересовану особу одним із додаткових способів виникає лише у разі наявності інформації про засоби зв`язку з такою особою. Оскільки електронна пошта та особистий номер телефону ОСОБА_4 не були відомі колегії Мін`юсту, обов`язок останньої додатково повідомляти заінтересовану особу виключається. Відтак, розміщення відповідного оголошення на веб-сайті Міністерства юстиції України є належним та достатнім способом повідомлення ОСОБА_1 . З огляду на вищенаведене, голослівними є доводи апеляційної скарги про те, що саме в результаті не повідомлення скаржників та заінтересованої особи про розгляд відповідачем скарги та не надіслання зазначеним особам рішення, прийнятого за наслідками розгляду скарги, вжитий Мін`юстом захід є неспівмірний з виявленим порушенням, блокує діяльність державного реєстратора та створює необґрунтовані ускладнення. Оцінюючи посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на порушення судом першої інстанції норм матеріального права в частині недотримання відповідачем ч. 3 ст. 37 Закону, оскільки скаржниками порушено строки звернення із скаргою до Міністерства юстиції України на рішення державного реєстратора, судова колегія вважає їх безпідставними. Так, відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю. Застосоване законодавцем формулювання «могла дізнатись» дозволяє стверджувати, що змістовним наповненням цієї норми є невідворотна неминучість настання обізнаності особи про порушення її прав. Ця норма не виключає необхідності для особи проявляти розумну та достатню обачність, але вжиття нею активних дій задля з`ясування стану своїх прав слід вважати доцільним тільки у випадку, коли у особи є обґрунтовані побоювання, тобто такі, що викликані об`єктивними подіями та/або відомостями, які хоча б опосередковано вказують на загрозу порушення її прав. Суд першої інстанції вірно виходив з того, що 20 лютого 2020 року ОСОБА_2 отримав Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 905861468258, тоді як скарга до Міністерства юстиції України ним подана 20 березня 2020 року, тобто в межах 60-денного строку з дня, коли особа дізналась про порушення її прав, передбаченого ч. 3 ст. 37 Закону (т.1 а.с.195-196). Отже, відлік строку звернення із скаргою слід відраховувати з дня отримання скаржником ОСОБА_2 . Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, в якій міститься інформація про вчинення державним реєстратором Шарівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області Бачинською О.В. спірної реєстраційної дії, а саме з 20 лютого 2020 року. Аргументи апеляційної скарги в тій частині, що ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області у справі №689/557/20 відкрито провадження у справі про фактично той самий предмет спору, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення і визнання протиправним та скасування наказу Мін`юсту від 21.05.2020 за №1727/5 є помилковими. Так, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 37 Закону Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 08 квітня 2020 року відкрито провадження по цивільній справі №689/557/20 за позовом ОСОБА_1 до Ярмолинецької районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: КП «Ярмолинецьке бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_5 , ОСОБА_3 щодо скасування рішення про державну реєстрацію права власності. За таких обставин апеляційний суд констатує, що цивільна справа №689/557/20 та скарга ОСОБА_2 від 20.03.2020 не пов`язані між собою, оскільки мають різний предмет спору, так як справа №689/557/20 стосується скасування рішення державного реєстратора Ярмолинецької райдержадміністрації про державну реєстрацію права власності від 12.04.2016, а предметом скарги є рішення державного реєстратора Шарівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області від 08.05.2019. Колегія суддів звертає увагу, що нетотожність чи відсутність хоча б одного елементу (ті самі сторони, той самий предмет і ті самі підстави) виключає таку підставу для відмови у задоволенні скарги, що наведена у п. 4 ч. 8 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Аргументи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції не враховано порушення відповідачем при постановленні оскаржуваного наказу ч. 5 ст. 37 Закону є безпідставними, виходячи з наступного. Так, відповідно до абзацу 3 ч. 5 ст. 37 Закону скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення. Як вбачається із скарги, скаржник ОСОБА_2 посилався на те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками навісу для сільськогосподарських машин з кімнатою механіка і додатком до скарги були Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20.02.2020 та рішення Ярмолинецького районного суду від 16.03.2009 року (а.с. 193 -196). Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції тієї обставини, що при проведенні державним реєстратором 08.05.2019 опису майна, яке належить ОСОБА_1 , інших документів, ніж ті, що вже надані позивачкою раніше, не було потрібно надавати, на законність оскаржуваного рішення не впливають, виходячи з наступного. Так, згідно із п 1, 2, 7 ч. 3 ст. 10 Закону державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав). З висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 29.04.2020 вбачається, що під час прийняття державним реєстратором Бачинською О.В. рішення від 08.05.2019 нею не було належним чином встановлено відповідності відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяжень, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах, а також не було належним чином перевірено документи на наявність підстав відмови у державній реєстрації прав, оскільки до заяви ОСОБА_1 не було додано жодних документів, зокрема рішення суду та інших додаткових документів, якими підтверджувалися би підстави для внесення змін про право власності на навіс для сільськогосподарських машин, кімнату механіка (а.с. 13-15). І ОСОБА_1 не заперечує, що будь-яких інших документів щодо спірного нерухомого майна нею державному реєстратору не надавались. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України №1727/5 від 21.05.2020 є таким, що прийнятий відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, а тому відсутні підстави для його скасування. Разом з тим, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про помилковість висновку суду, що кімната механіка є приналежною річчю до піднавісу, однак це не призвело до невірного вирішення справи. Крім того, доводи апелянтки щодо майнового паю, порядку його виділення та державної реєстрації права власності на майновий пай ОСОБА_2 апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки встановлення правомірності цих дій та законності правовстановлюючих документів виходить за межі позовних вимог щодо скасування наказу Міністерства юстиції України №1727/5 від 21.05.2020 «Про задоволення скарги» . Оцінюючи доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права в частині відмови у задоволенні клопотання позивачки про витребування доказів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від судова колегія їх вважає такими, що заслуговують на увагу, однак це процесуальне порушення не є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення та не призвело до невірного вирішення справи. Посилання апелянтки в доповненні до апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, адже судом було досліджено заяву ОСОБА_3 від 30.04.2020, однак така заява відсутня в матеріалах справи та судом не було надано ОСОБА_1 копію скриншота листа Мін`юсту, з якого б вбачалося, що заява ОСОБА_3 була додатком до відзиву Міністерства юстиції України є такими, що заслуговують на увагу, однак це процесуальне порушення не призвело до невірного вирішення справи. Під час розгляду апеляційної скарги та доповнень до апеляційної скарги ОСОБА_1 було встановлено, що заява ОСОБА_3 , яка адресована Міністерству юстиції України 30.04.2020 була предметом дослідження суду першої інстанції, однак суд в оскаржуваному рішенні не мотивував мотиви прийняття чи відхилення цього доказу; і судом апеляційної інстанції з метою дотримання рівності усіх учасників справи та у відповідності із вимогами ст. 222 ЦПК України задоволено клопотання апелянтки про приєднання цієї заяви до матеріалів справи (т.2 а.с.19) і у відповідності із вимогами ст. 89 ЦПК України надано їй оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року. Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом першої інстанції не допущено і відсутні підстави в межах доводів апеляційної скарги для його скасування. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу та доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 01 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 24 березня 2021 року. Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта О.І. Талалай