Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/16251/20

Справа № 344/16251/20 Провадження № 33/4808/136/21 Категорія ст. 44-3 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Болюк І. І. Суддя-доповідач Шкрібляк П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 березня 2021 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Шкрібляк Ю.Д., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника адвоката Селяніна В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою (далі АС) адвоката Селяніна В.О. на постанову судді Івано-Франківського міського суду від 04 лютого 2021 року, в с т а н о в и в: Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 , працююча адміністратором розважального закладу «Чубі Бум» громадянка України,- визнана винуватою за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп. З постанови судді вбачається, що ОСОБА_1 14.11.2020 року о 19 год. 30 хв. у м. Івано-Франківську по вул. Південний Бульвар, 36В, порушувала правила щодо карантину людей, а саме приймала відвідувачів у розважальному центрі Чубі Бум, чим порушила вимоги підпункту 3 пункту 15 Постанови КМУ №641 від 22.07.2020 року, відповідальність за яке передбачена ст.44-3 КУпАП. У своїй АС захисник ОСОБА_1 адвокат Селянін В.О. покликається на те, що постанова судді щодо її підзахисної є незаконною, необґрунтованою, і такою, що винесена з порушенням норм чинного процесуального та матеріального права, висновки судді не відповідають фактичним обставинам справи. Суддя належним чином не дослідив усіх обставин справи та безпідставно притягнув її до адміністративної відповідальності. Просить постанову судді щодо ОСОБА_1 скасувати, закривши провадження у справі за відсутності події та складу адміністративного правопорушення. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 було роз`яснено її права, передбачені ст. 268 КУпАП. В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 заперечила свою вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Вважає, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, просить провадження в справі закрити, позаяк вона працювала в даному закладі, як найманий працівник, а не як фізична особа-підприємець. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника адвоката Селяніна В.О., які просить скасувати постанову, а провадження закрити; перевіривши матеріали справи та додані документи, вважаю, що АС слід задовольнити, виходячи із наступного. Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. За змістом ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом. Згідно вимог ст.ст.280 та 283 КУпАП, при розгляді справи про адмінправопорушення суддя зобов`язаний з`ясувати чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адмінвідповідальності, а також інші обставини, необхідні для правильного вирішення справи. Постанова судді повинна бути законною і обґрунтованою. Вказаних вимог закону суддя першої інстанції не дотримався. Покликання захисника Селяніна В.О. у АС на те, що в діях її підзахисної відсутні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, є обґрунтованими. Приймаючи рішення про доведеність винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП та накладенні стягнення на ОСОБА_2 , суддя допустив неповноту і однобічність у дослідженні доказів по справі та не дав їм належної правової оцінки, а лише формально вказав про них. З оскаржуваної постанови судді не вбачається, що він дійсно детально досліджував наявні в матеріалах справи докази і ним не наведено правову оцінку в судовому рішенні. Відповідно до ст. 44-3КУпАП в редакції Закону№ 530-IXвід 17.03.2020 року, яка діяла на момент вчинення правопорушення, регламентовано адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Згідно з вимогами підпункту 3 пункту 15 Постанови КМУ Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 22 липня 2020 р. №641, який Постановою КМУ від 11.11.2020 року №1100 викладено в наступній редакції: Додатково до обмежень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, в період з 00 годин 00 хвилин суботи до 00 годин 00 хвилин понеділка на території України з 14 листопада 2020 р. до 30 листопада 2020 р. забороняється приймання відвідувачів в закладах розважальної діяльності. Відтак, при розгляді справи суду першої інстанції слід було врахувати те, що диспозиція норми закону в частині дій, які поставлені у вину ОСОБА_1 згідно протоколу про адміністративне правопорушення, є бланкетною. Тобто, відповідальність за порушення вимог щодо заборони роботи суб`єктів господарювання, які приймають відвідувачів можуть нести тільки суб`єкти господарювання, а не їх працівники, оскільки вони не здійснюють господарську діяльність та не відповідають за дії суб`єкта господарювання, у якому працюють. Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 працює адміністратором розважального закладу "Чубі Бум". Тобто, власник вказаного розважального закладу "Чубі Бум" є безпосереднім суб`єктом господарювання, що здійснює відповідну діяльність із надання послуг. Отже, ОСОБА_1 є лише найманим працівником, а не безпосереднім суб`єктом, що здійснювала згадану в протоколі діяльність, тому в розумінні ст. 44-3 КУпАП вона не є суб`єктом вказаного правопорушення. Відповідно до ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладений на осіб, які вповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Таким чином, оцінюючи вищевикладені обставини, апеляційний суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості. Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Згідно п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Виходячи із сталої практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Еркапіч проти Хорватії» від 25.04.2013 (Erkapic v. Croatia) з приводу дотримання національними судами під час розгляду справ п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, згідно якої «за відсутності суттєвих підстав для протилежного, поняття справедливого судового розгляду вимагає надавати більшого значення свідченням, наданими у суді, порівняно з протоколами допитів осіб на попередньому слідстві, оскільки останні являють собою, передусім, процес збору стороною обвинувачення інформації на підтримку своєї позиції». На національному рівні Конституційний Суд України в своєму рішенні від 29.06.2010 р. у справі № 17-рп/2010 за конституційним поданням Уповноваженого ВРУ з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 п.п. 3.1 п. 3), а у рішенні від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005 той же Суд вказав, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абз. 2 п.п. 5.4 п. 5). Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази про вчинення ОСОБА_1 зазначеного адміністративного правопорушення, приходжу до висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Згідно положень п.2 ч.8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі. За таких обставин, АС захисника ОСОБА_1 адвоката Селяніна В.О. підлягає до задоволення. На підставі наведеного та керуючись ст.294 КУпАП суддя апеляційного суду, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Селяніна В.О. задовольнити. Постанову судді Івано-Франківського міського суду від 04 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, тобто на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Ю.Д. Шкрібляк