Постанова 4808 № 344/12515/20

Справа № 344/12515/20 Провадження № 22-ц/4808/305/21 Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А. Суддя-доповідач Пнівчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 березня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої Пнівчук О.В. суддів: Мелінишин Г.П., Томин О.О. з участю секретаря Капущак С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 11 грудня 2020 року, в складі судді Татарінової О.А., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, в с т а н о в и в : У вересні 2020 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди. Позовні вимоги мотивувала тим, що вона є власником квартири по АДРЕСА_1 . 13 січня 2020 року нею було виявлено факт затоплення належної їй квартири, внаслідок чого скликано комісію за результатами якої було складено акт про залиття житлового приміщення, що трапилось на системі холодного водопостачання. Відповідно до акту про залиття, причиною аварії і затоплення житлових приміщень квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 є передчасний вихід з ладу труби внутрішнього розгалуження у квартирі АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_1 . Затоплення квартири відбувалося неодноразово, на підставі даного порушення було складено Дефектний акт у якому було зазначено період, коли відбувалось затоплення та перелік дефектів внаслідок затоплення. Матір відповідача ОСОБА_3 повністю визнала, що квартиру було залито з її вини та зобов`язувалась привести затоплену квартиру в належний для проживання стан, про що написала розписку. Однак на даний час відповідач не відшкодував завданих збитків. Відповідно до Висновку № 2 будівельно-технічного дослідження, причиною залиття квартири було проникнення вологи через суміжні огороджувальні конструкції з приміщень, які розташовані над квартирою поверхом вище. Вартість ремонтно-будівельних робіт (розмір завданої матеріальної шкоди), проведення яких необхідне для усунення пошкодження унаслідок залиття квартири, відповідно до Висновку № 2 будівельно-технічного дослідження, становить 102 464 грн. Зазначала, що їй завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку із пошкодженням її майна, а тому просила суд стягнути на її користь моральну шкоду в розмірі 5000 грн. та понесені судові витрати по справі. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 11 грудня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири 93012 грн, та в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 1000 грн та 930,12 грн витрат по оплаті судового збору. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає неправильним та передчасним висновок суду про те, що позовні вимоги позивачки про стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок залиття квартири є обґрунтованими. Зазначив, що судом першої інстанції йому безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, посилаючись на те, що таке повинно бути заявлено до початку розгляду справи по суті. Дане клопотання було заявлено після зміни позивачкою предмету і підстави позову, а саме після долучення і прийняття судом договору підряду з додатками. На думку апелянта, акт комісійного обстеження квартири, не відповідає вимогам законодавства, оскільки в ньому не зазначено осіб, які допустили залиття квартири, відсутній висновок про встановлення вини особи, яка вчинила залиття, також не вірно зазначено власника квартири, через яку відбулось затоплення. Що стосується дефектного акту, то такий складений через 14 днів після затоплення, не уповноваженими особами на його оформлення. Крім того, на думку апелянта, на момент залиття квартири не було складено перелік пошкодженого майна саме на момент затоплення, тобто 13 січня 2020 року, а висновок будівельно-технічного дослідження №2 складений аж 20.08.2020 року. Апелянт вважає, що позивачем не доведена наявність шкоди та її дійсний розмір. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішенням, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 Представник ОСОБА_2 ОСОБА_4 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що суд першої інстанції прийняв обґрунтоване рішення, яким врахував усі обставини, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що посилання апелянта про те, що позивачкою частково змінювались предмет та підстава позову, не відповідає дійсності. Зменшення розміру позовних вимог мало місце на підставі договору підряду, який був поданий як додатковий доказ щодо розміру завданої їй шкоди. Вважає, що посилання в апеляційній скарзі про те, що акт від 13.01.2020 року є неналежним доказом наявності вини відповідача у залитті належної позивачці квартири, не заслуговують на увагу, оскільки акт відповідає формі, встановленій наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» та в ньому наведені причини залиття квартири. Просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а рішення суду залишити без змін. Апелянт ОСОБА_1 у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Представник позивачки - ОСОБА_4 заперечив доводи апеляційної скарги, посилаючись на їх необґрунтованість. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам. Постановляючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що у звязку з недотриманням відповідачем свого обовязку як власника квартири по утриманню в належному стані свого майна, позивачу завдано матеріальну та моральну шкоду внаслідок залиття квартири. З таким висновком погоджується колегія суддів з огляду на наступне. Судом встановлено, що згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 13.07.2018 року на праві приватної власності належить трьохкімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_3 . Згідно акту про залиття житлового приміщення, що трапилось на системі холодного водопостачання від 13.01.2020 року, складеного у складі комісії: директора ТВ Новекс-Комфорт, ОСОБА_5 - голови комісії; головного інженера товариства Дащака Ю.П., технічного працівника з обслуговування мережі холодного водопостачання ОСОБА_6 , на передодні вказаної дати в квартирі АДРЕСА_3 , трапилась аварія на внутрішньоквартирній системі холодного водопостачання, внаслідок чого відбулося залиття житлових приміщень, квартир АДРЕСА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 , з намоканням майна, зокрема: стіни, стеля та підлога. Причиною аварії і залиття, що трапилось у внутрішньоквартирній системі холодного водопостачання є передчасний вихід з ладу труби внутрішнього розгалуження у квартирі АДРЕСА_2 (домовласник гр. ОСОБА_3 ) Несправність ліквідована силами власника квартири АДРЕСА_2 . З актом ознайомлена домовласник квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_3 27 січня 2020 року складено дефектний акт, в присутності постраждалої особи, винуватця події та свідків: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які підтвердили, що ОСОБА_3 було залито водою (затоплено) квартиру в АДРЕСА_1 в період 08.01,11.01,13.01,15.01 та 17.01.2020 року, зазначено перелік дефектів (майно, яке пошкоджене) внаслідок затоплення, а саме: замокання стіни, здуття фарби та декоративної штукатурки, цвіль, відшарування шпалер, замокання ламінату тощо, та підтверджено свідками, що квартира потребує ремонту відповідно до дефектів, перелічених у Дефектному акті. ОСОБА_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 у розписці від 27.01.2020 року визнала, що 8.01,11.01,13.01,15.01 та 17.01.2020 року з її вини було залито водою (затоплено) квартиру в АДРЕСА_1 , було завдано матеріальної шкоди, пошкоджено майно: згідно дефектного акту (коридор, стеля, стіна з двох сторін в залі, стіна в коридорі, ламінат в залі). Зобов`язалась привести пошкоджене майно до попереднього стану до 31.03.2020 року або відшкодувати потерпілій стороні грошові кошти в строк до 31.03.2020 року. Встановлено, що у добровільному порядку ОСОБА_1 заподіяну шкоду внаслідок затоплення квартири позивачці не відшкодував. Відповідно до локального кошторису №202-10 від 02.10.2020 року складеного на замовлення ОСОБА_2 - ПП Дахбуд - ремонт квартири становить 93020 грн. Згідно квитанції 70899954 від 10.12.2020 року остання сплатила ПП Дахбуд за виконані роботи 93012 грн. Частиною 1 та 2 статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (частина перша та друга статті 23 ЦК України). Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно зі статтею 319 ЦК України власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Власник, згідно ст. 322 ЦК України, зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 151 ЖК Української РСР громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію. Безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири) тягне за собою наслідки, передбачені Цивільним кодексом України. Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» покладено на споживача обов`язки щодо своєчасного вжиття заходів з усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини; своєчасного проведення підготовки помешкання та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період; допущення у приміщення квартири представників виконавця/виробника для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних і профілактичних оглядів та перевірки показників засобів обліку. Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Суд першої інстанції правильно зазначив про те, що власник квартири зобов`язаний утримувати належне йому майно, у тому числі інженерно-технічне обладнання, у належному стані і своєчасно усувати недоліки у його роботі. Майнова шкода, завдана іншим особам у зв`язку з невиконанням таких обов`язків, підлягає відшкодуванню власником. Відповідальність за завдану шкоду настає за наявності таких підстав як наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вина останнього. Відповідач не спростував належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача та не надав інших доказів щодо розміру спричиненої позивачу майнової шкоди. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що залиття квартири позивача, що відбулося в період 08.01,11.01,13.01,15.01 та 17.01.2020 року в результаті неналежного утримання труби внутрішнього розгалуження у квартирі АДРЕСА_2 , підтверджено дослідженими в судовому засіданні доказами, наслідки якого зафіксовані в акті про залиття житлового приміщення, що трапилось на системі холодного водопостачання від 13.01.2020 року та дефектному акті. У відповідності з вимогами пункту 2.3.6 наказу №76 від 17.05.2005 року Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства «Правила утримання житлових будинків та прибудинкових територій» причина залиття з зазначенням пошкоджених та таких, що вимагають ремонту або заміни конструктивних елементів, а також обсягів необхідних ремонтно будівельних робіт з усунення дефектів, що виникли, встановлюється в «Акті про залиття» за формою додатку №4. Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що поданий позивачем акт про залиття квартири складено у відповідності до вимог щодо його форми та змісту. Посилання апелянта на те, що суд необгрунтовано взяв за основу поданий позивачем договір підряду від 02.10.2020 року, укладений позивачкою з ПП Дахбуд та стягнув з відповідача 93102 грн, не встановивши реальну суму збитків не заслуговують на увагу, оскільки договором підряду передбачено виконання робіт відповідно до кошторису. У свою чергу локальним кошторисом передбачено виконання підрядною організацією робіт по ремонту квартири позивачки із зазначенням найменування робіт, вартості матеріалів та виконаних робіт. Апелянт не погоджуючись із сумою матеріального збитку, виходячи із пошкодження квартири внаслідок її залиття не навів доказів того, що визначені у кошторисі роботи та їх вартість є завищеними і такі не відповідають дефектному акту. Вартість ремонтних робіт квартири, визначених у договорі підряду є витратами які позивач змушений понести для відновлення стану квартири до її затоплення. Так, у відзиві на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 20.11.2020 року та у письмових поясненнях від 01.12.2020 року ОСОБА_1 заперечив обгрунтованість позовних вимог позивачки, натомість будь-яких доказів того, що затоплення квартири позивачки сталося не з його вини суду не подав. 11 грудня 2020 року представник відповідача подав до суду клопотання про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи. Залишаючи подане клопотання без розгляду, суд першої інстанції правильно зазначив, що питання про призначення експертизи суд вирішує у підготовчому судовому засіданні, однак 25.09.2020 року відкрито спрощене провадження в даній справі, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у порядку загального позовного провадження відмовлено, і крім того, відповідач у поданій заяві не порушував питання про призначення будівельно-технічної експертизи та не надав жодних доказів на підтвердження доцільності розгляду справи у загальному провадженні. Крім того, на адресу апеляційного суду поступило клопотання адвоката Синишина П.Є. про призначення по справі будівельно-технічної експертизи, яке залишено без розгляду, оскільки останнім не подано доказів представництва інтересів апелянта в апеляційному суді. Необгрунтованими є доводи апелянта про те, що позивач змінив підстави та предмет позову, оскільки предметом позову є відшкодування майнової та моральної шкоди заподіяної внаслідок затоплення квартири, а подання позивачем доказів на підтвердження своїх позовних вимог не свідчить про зміну предмету та підстави заявлених позовних вимог. Посилання апелянта на те, що акт про залиття квартири підписано ОСОБА_3 , яка не є власником квартири, не заслуговують на увагу. ОСОБА_3 (мати відповідача) проживаючи в даній квартирі визнала, що залиття квартири позивачки сталося з її вини, що не звільняє відповідача, як власника квартири, від відповідальності за заподіяну шкоду внаслідок такого залиття квартири. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 11 грудня 2020 року без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 25 березня 2021 року Головуюча О.В. Пнівчук Судді: Г.П. Мелінишин О.О. Томин