Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 598/2095/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 598/2095/20 пров. № А/857/2389/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Макарика В.Я. суддів Бруновської Н.В., Кузьмича С.М. за участю секретаря судового засідання Галаз Ю.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 25 січня 2021 року та додаткове рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 29 січня 2021 року ( головуючий суддя в суді першої інстанції Левків А.І.) у справі № 598/2095/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- В С Т А Н О В И В: 16 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії БАБ № 236664 від 06 грудня 2020 року. Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 25 січня 2021 року позовну заяву задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення серії БАБ №236664 від 06 грудня 2020 року на ОСОБА_1 за ч.6 та ч.10 ст.121 КУпроАП, на підставі ч.2 ст.36 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 510 грн. і закрито справу про адміністративне правопорушення. Додатковим рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 29 січня 2021 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (місцезнаходження 46001, м.Тернопіль, вул.Валова,11, код ЄДРПОУ 40108720) в користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) сплаченого судового збору. Не погодившись з рішенням та додатковим рішеням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення та додаткове суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, без врахування принципу верховенства права з підстав викладених в апеляційній скарзі. Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга на рішення суду суду першої інстанції не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга на додаткове рішення підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАБ № 236664 від 06 грудня 2020 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 та ч.10 ст. 121 КУпАП, на підставі ч.2 ст. 36 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за те, що він 06 грудня 2020 року приблизно о 22 годині 05 хвилин в м. Збараж по вул.Грушевського, керував транспортним засобом марки «Хюндай Полі» д.н.з. НОМЕР_2 , на якому в темну пору доби задній номерний знак не проглядався на відстані 20 метрів, чим порушив п.2.9 (в) ПДР України, а також виявлено, що він перевозив дітей в салоні автомобіля, які не досягли 12-річного віку (а.с.5). Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що постанова відповідача серії БАБ № 236664 від 06 грудня 2020 року підлягає скасуванню, оскільки в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 та ч.10 ст. 121 КУпАП. Відповідно дост. 280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до п. 1ст. 247 КУпАПобов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Статтею 72 КАС Українипередбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно дост. 251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідностатті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушенняпротиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). За змістомстатті 31 Закону України "Про національну поліцію", поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до ч. 1, 2ст. 40 цього Закону, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотриманняправил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці. Як вбачається з матеріалів справи, докази дотримання умов, передбачених ч. 2ст. 40 Закону України "Про національну поліцію", відсутні. З матеріалів справи не вбачається який саме засіб відео фіксації був використаний. Тобто відсутні докази відповідності фіксації передбачені ч. 1ст. 40 Закону України "Про поліцію". Колегія суддів зазначає, що у справах за позовом фізичної особи щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності на суб`єкта владних повноважень в силу приписівстатті 77 КАС Українипокладається обов`язок доказування правомірності своїх дій у разі, якщо останній заперечує проти позову. Колегією суддів встановлено, що на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем не надано відеозапис. Відповідно до ч. 3ст. 62 Конституції Україниобвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до ч. 1ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Згідно ч. 1ст. 76 КАС Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини, колегія суддів дійшла висновку про протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню та з закриттям провадження по справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив законне рішення щодо скасування оскаржуваної постанови відповідача внаслідок недоведеності вини позивача у скоєнні адміністративного правопорушення. Відповідно дост. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта щодо безпідставності стягнення з нього судового збору суд апеляційної інстанції вважає частково обґрунтованими. Так, відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частинами 1 та 2 статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Виходячи із системного аналізу Закону України «Про судовий збір», норм КУпАП та КАС України, а також з врахуванням висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 775/17, розмір судового збору, який підлягає сплаті при зверненні до суду з позовом про оскарження постанови про адміністративне правопорушення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2020 року встановлений в розмірі 2102 грн. Таким чином, позивач мав сплатити при зверненні до суду з даним позовом 420,40 грн. (2102х0,2). Отже з бюджетних асигнувань відповідача підлягала стягненню саме сума 420,40 грн, а не 840,80 грн, як вказав суд першої інстанції в своєму додатковому рішенні. Таким чином, додаткове рішення суду першої інстанції від 18.09.2020 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 420,4 грн. понесених судових витрат. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає частково. Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Керуючись статтями 241, 243, 286, 272, 308, 316, 317, 321, 325 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення залишити без задоволення, а рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 25 січня 2021 року у справі № 598/2095/20 - без змін. Апеляційну скаргу на додаткове рішення задовольнити частково, додаткове рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 29 січня 2021 року у справі №598/2095/20 скасувати, та прийняти нове, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (місцезнаходження 46001, м. Тернопіль, вул. Валова,11, код ЄДРПОУ 40108720) в користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок) сплаченого судового збору. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. Я. Макарик судді Н. В. Бруновська С. М. Кузьмич Повне судове рішення складено 24.03.2021