Постанова 4856 № 560/758/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/758/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С. Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 23 березня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Матохнюка Д.Б. Шидловського В.Б. , за участю: секретаря судового засідання: Яремчук Л.С, позивача: не зявився, представника відповідача: Лічман Л.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання дій незаконними, визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. В судове засідання представник позивача не з`явився, однак на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження. Представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд задовольнити її у повному обсязі. Додатково зазначила, що на виконання наказу ГУ ДФС в Хмельницькій області від 24.07.2019 року Про проведення фактичної перевірки та відповідних направлень інспекторами ГУ ДФС була проведена фактична перевірка магазину, що належить позивачу. За результатами перевірки складений акт від 02.08.2019 року, яким задокументовані порушення правил ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, зокрема, встановлена відсутність підтверджуючих документів (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні тощо) на тютюнові вироби та алкогольні напої на загальну суму 2076,00 грн. та відсутність книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, чим порушені вимоги п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України. Крім того, перевірка проведена відповідно до вимог закону, порушення, встановлені та зафіксовані у акті перевірки, позивачем не спростовані, відтак рішення відповідача є правомірними. Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, яка прибула в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.07.2019 року службовими особами Головного управління ДФС у Хмельницькій області проведено контрольну закупку у магазині, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ФОП ОСОБА_1 . Позивачу були пред`явлені направлення на проведення фактичної перевірки, в яких зазначалась підстава перевірки - наказ від 24.07.2019 року №1668 Про проведення фактичної перевірки, який, як стверджує позивач, перевіряючими пред`явлений на його вимогу не був. Як вбачається зі змісту направлень на проведення фактичної перевірки № 2221 та 2222 від 24.07.2019 року, у них дійсно наявний підпис ФОП ОСОБА_1 про отримання документів на проведення перевірки, тоді як позивач категорично заперечує цей факт, зазначаючи, що ним насправді були отримані саме направлення на перевірку, у той час як наказ пред`явлений не був. Зазначена обставина не доводиться іншими наявними у справі доказами і одночасно ними ж не спростовується. Як вбачається зі змісту примітки в журналі реєстрації перевірок від 24.07.2019 року, та акту про недопуск інспекторів до перевірки, який був складений позивачем за участі свідків, ФОП ОСОБА_1 не допустив інспекторів до продовження фактичної перевірки, відтак не надавав їм будь-які документи, які могли бути використані для відповідних висновків. Одночасно з цим, позивачем був здійснений опис залишків товарно-матеріальних цінностей, які знаходились у магазині станом на дату його відвідування посадовими особами ДФС. У акті фактичної перевірки від 02.08.2019 № 303/22/01/14/ НОМЕР_1 , який був складений посадовими особами органу ДФС, зазначається про те, що перевіркою встановлений факт порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п.12 ст.3 р. ІІ Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: порушений порядок ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, оскільки відсутні підтверджуючі документи (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні тощо) на тютюнові вироби та алкогольні напої на загальну суму 2076, 00 грн. та порушений п. 44.3 ст. 44 ПК України, оскільки перевіряючим не надана книга обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці. Акт перевірки підписаний позивачем із зауваженнями про невручення йому копії наказу на проведення перевірки, а також про те, що первинні документи щодо наявних в магазині алкогольних та тютюнових виробів не взяті до уваги, хоча є у наявності. 16 серпня 2019 року позивач подав Головному управлінню ДФС у Хмельницькій області заперечення на акт фактичної перевірки від 02.08.2019 року, до якого додав копії видаткових накладних, які підтверджують факт придбання товарно-матеріальних цінностей, які були наявними у магазині станом на 24.07.2019 року, копію книги обліку доходів і витрат (витяг за відповідний період), копію акту про недопуск інспекторів до проведення фактичної перевірки та самостійного проведення позивачем інвентаризації ТМЦ 24.07.2019 року, а також інші документи. У запереченнях на акт перевірки позивач зазначає про протиправність дій посадових осіб податкового органу, перебіг подій під час візиту інспекторів та інші доводи, які свідчать про незаконність перевірки. За результатами розгляду заперечень на акт перевірки позивач отримав відповідь №262/8/22-1-05-09-10 від 02.09.2019 року, з якої вбачалось, що висновки акту є правомірними, а доводи позивача до уваги не взяті. На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 02 вересня 2019 року форми "С" №0010531408 та форми "ПС" №0010521408, якими за порушення п. 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 4152,00 грн. та в сумі 510,00 грн. Що стосується виявлених органом ДФС порушень податкового законодавства, судом встановлено, що висновки податкового органу не відповідають фактичним обставинам. Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій визначаються Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР. Пунктом 12 статті 3 Закону України №265/95-ВР суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажі товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язано вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість. Згідно з ст. 20 Закону до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість. Таким чином, фізичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, які перебувають на загальній системі оподаткування, відповідно до вимог пункту 12 статті 3 та статті 6 Закону №265/95-ВР зобов`язані вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством. Пунктом 177.10 статті 177 ПК України фізичних осіб - підприємців зобов`язано вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді. Порядок ведення книги обліку доходів і витрат визначений постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1269. Пунктом 5 цього Порядку передбачено, що суб`єктом підприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов`язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день. Книга обліку доходів і витрат призначена виключно для обліку доходів та витрат суб`єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб`єктів малого підприємництва, та не передбачає обліку товарних запасів. Проте, навіть незважаючи на те, що для фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності законодавчо чітко не визначено порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, підприємці повинні мати первинні документи на такі товари. Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. До первинних документів, що є підставою для оприбуткування товару, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Відповідно до положень статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Пункт 12 статті 13 Закону України №265/95-ВР передбачає альтернативні форми ведення обліку товарних запасів, а саме: облік товарних запасів на складах; облік товарних запасів за місцем їх реалізації; облік товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації, і разом з цим, не містить імперативного припису щодо обов`язкового обліку товарних запасів виключно за місцем їх реалізації. Таким чином, фінансова санкція, встановлена статтею 20 Закону №265/95-ВР, може бути застосована до суб`єкта господарювання лише у тому випадку, коли останній не веде облік товарів загалом. Водночас, сама по собі відсутність на момент перевірки накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не вказує на неналежне ведення обліку товарних запасів на складі магазину і/або за місцем їх реалізації, відтак не може бути підставою для застосування до суб`єкта господарювання фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону №265/95-ВР (правова позиція Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2020 року по справі №803/1676/16) Як вбачається з доданих ФОП ОСОБА_1 до заперечення на акт перевірки видаткових накладних від 11.06.2019, 21.06.2019, 28.06.2019, 12.07.2019 року (а.с. 26-30) вказані у них алкогольні та тютюнові вироби були придбані позивачем у відповідних постачальників, чого відповідач не спростував. Причини неврахування цих видаткових накладних під час розгляду заперечення на акт перевірки суду не доведені. Будь-які докази неналежності цих видаткових накладних або їх відсутності у платника станом на час проведення перевірки відповідачем суду не надані і не підтверджені. Суд звертає увагу на те, що у відповіді на заперечення платника зазначається, що платник податків не надав оригіналів документів ( або належним чином завірені копії), що підтверджують придбання вище зазначених товарно-матеріальних цінностей. У той же час, як вже вказано судом, позивач надав до контролюючого органу відповідні видаткові накладні, чого відповідач не спростував. Що стосується ненадання до перевірки книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, у відповіді на заперечення на акт перевірки вказується на те, що надана позивачем книга була зареєстрована податковим органом 20.01.2017 року, тоді як ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець 15.12.2017 року, з чого вбачається сумнів щодо наявності цієї книги загалом. Як встановлено судом, що відповідно до інформації про дату реєстрації книги обліку доходів і витрат ФОП ОСОБА_1 , копію якої він надав податковому органу, та встановив, що ця книга у дійсності була зареєстрована 20 січня 2018 року, тобто після реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем. Зазначене спростовує доводи відповідача в частині того, що ця книга взагалі могла не існувати. Крім того, під час оформлення відмітки про державну реєстрацію на примірнику книги податковим органом було допущено описку, яка не пов`язана з протиправними діями платника, оскільки від нього ніяк не залежить. Таким чином, позивачем до заперечень на акт перевірки було надано наявну у нього та достовірну книгу обліку доходів і витрат, яка безпідставно не була взята до уваги під час прийняття рішення. Зважаючи на це, доводи податкового органу в цій частині також є спростованими. Відповідно до п.86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків. Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом (...), платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів (...) Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів ( п.86.8. ст. 86 ПК України) Судом встановлено, що відповідач не врахував додані платником до заперечення на акт перевірки документи, не надав їм оцінки, жодним чином не спростував їх, відтак висновки перевірки стосовно порушення ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства під час розгляду справи не підтвердились, а відповідачем не доведено протилежне. Зважаючи на це, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо протиправності дій посадових осіб відповідача, а також зроблених під час перевірки висновків, які лягли в основу оскаржуваних рішень. Судом встановлено безпідставність прийнятих ГУ ДФС податкових повідомлень-рішень, оскільки належними доказами не підтверджені факти вчинення ФОП ОСОБА_1 відповідних податкових правопорушень. Пунктом 3 розділу І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 (далі Порядок №422), визначено, що оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС (ДПС) в інформаційній системі органів ДФС (ДПС). З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС (ДПС) відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками (пункт 1 глави 1 розділу ІІ Порядку ). Інтегрована картка платника - це форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами (пункт 2 розділу І Порядку №422). Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу ІІ Порядку облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. Кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС (ДПС) після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій. Відповідно до пунктів 4, 5 розділу І Порядку відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС (ДПС) первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС (ДПС). Враховуючи вищезазначене колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про зобов`язання відповідача внести відповідні зміни (коригування) до картки особового рахунку позивача, виключивши з неї інформацію про застосування штрафних санкцій відповідно до податкових повідомлень - рішень від 02 вересня 2019 року, які скасовуються. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 25 березня 2021 року. Головуючий Боровицький О. А. Судді Матохнюк Д.Б. Шидловський В.Б.