Постанова 4856 № 560/2064/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/2064/20 Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В. Суддя-доповідач: Біла Л.М. 23 березня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Гонтарука В. М. Курка О. П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : В квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення № 968250875005 від 15.08.2019 року, отримане 22.10.2019 з листом № 32196/03 від 02.10.2019р. - зобов`язати відповідача провести розрахунок пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.02.2016 року, у розмірі, відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застосувавши, відомий розмір заробітної плати позивачки, коефіцієнт її заробітної плати, показник середньої заробітної плати за три роки до дати розрахунку, з дотриманням норм Закону про те, що пенсія позивачки не може бути меншою за мінімум, встановлений Законом, - зобов`язати відповідача виплатити на визначений позивачем банківський рахунок усі недоотримані пенсійні виплати з урахуванням усіх підвищень з дати призначення - до фактичного виконання відповідачем рішення по цій справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів на усі несвоєчасно виплачені суми, починаючи з 01.02.2016 року до їх фактичної виплати. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо розрахунку ОСОБА_1 розміру поновленої пенсії, викладене у протоколі від 15.08.2019, в раніше призначеному розмірі. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області отримати в уповноваженого органу чинну довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 та провести перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , з 01.02.2016 на підставі діючих розмірів грошового забезпечення у відповідності до постанови КМУ від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", відповідно до норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з проведенням індексації відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". В задоволенні решти позовних вимог відмовив. Відповідач, не погоджуючись із судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, просить його скасувати та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Серед іншого, апелянт звернув увагу на помилкове застосування судом першої інстанції для вирішення даного спору приписів Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", при цьому, залишивши невирішеним питання щодо перерахунку пенсії відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". На переконання скаржника мотивувальна та резолютивна частина оскаржуваного рішення не відображає правової позиції щодо вирішення спору про перерахунок пенсії відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористалась. Оскільки предметом оскарження є рішення суду першої інстанції ухвалене у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 311 КАС України. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач - ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України для виїзду закордон НОМЕР_1 , виданий органом 6810 від 02 жовтня 2014 року \ ІПН НОМЕР_2 . По досягненні пенсійного віку та за наявності 27 років страхового стажу, позивачці була призначена пенсія за віком, яка виплачувалась їй до виїзду за кордон. 25.08.2015 року позивачка виїхала з України на постійне проживання до Ізраїлю, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. Після її виїзду за кордон - виплата пенсії їй була припинена. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.05.2019 року у адміністративній справі № 560/737/19 (яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 року) було визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поновити позивачці виплату пенсії за віком з 01.02.2016 року. 27.06.2019 року позивачкою було надіслано до УПФУ вимогу про добровільне виконання рішення, до якої зокрема було додано оригінал банківської заяви позивачки про перерахування пенсії на визначений нею банківський рахунок. 22.10.2019 року позивачкою було отримано лист пенсійного органу №32196/03 від 02.10.2019 року, яким її було повідомлено про поновлення виплати пенсії. При цьому, до вказаного листа було додано рішення пенсійного органу від 15.08.2019 року №968250875005 щодо розміру поновленої пенсії. Не погоджуюсь з правомірністю такого перерахунку, позивачка звернулась до суду з даним позовом. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має безумовне право на отримання пенсії, призначеної згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а відтак і право на перерахунок пенсії за наявності підстав, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 355 від 23.04.2012 "Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та з 01.01.2018 - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" з моменту поновлення виплати пенсії - 04.06.2017, незалежно від факту зняття з обліку, оскільки право на пенсійне забезпечення особи після виїзду за кордон забезпечується державою. Колегія суддів не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Згідно ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства, що регулює спірні правовідносини, подібні правовідносини (аналогія закону), або за відсутності такого закону - на підставі конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), принципів верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження) з урахуванням вимог статті 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встане обставини і правові наслідки є вичерпними. Окрім того, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого адміністративного України від 20.05.2013 року № 7 в мотивувальній частині рішення суд повинен зазначити обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення і положення закону, яким він керувався. Як встановлено зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 , вимоги останньої стосуються питання проведення перерахунку її поновленої пенсії у розмірі відповідно до приписів ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При цьому, позивач просив зобов`язати відповідача провести вказаний перерахунок та виплатити усі неотриманні пенсійні виплати на визначений рахунок з проведенням індексації та компенсації втрати частини доходів за несвоєчасність виплати. Суд першої інстанції, надаючи оцінку обставинам справи, застосував приписи Закону України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", хоча позивач жодного відношення до осіб, перерахунок пенсії яким здійснюється у відповідності до вказаного закону не має, оскільки жодних доказів перебування позивача на військовій службі матеріали справи не містять. До того ж, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, безпідставно та необгрунтовано вийшов за межі позовних вимог, оскільки, окрім визнання протиправним та скасування рішення відповідача щодо розрахунку розміру поновленої пенсії позивача, постановив зобов`язати пенсійний орган отримати в уповноваженого органу чинну довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивачки та провести перерахунок її пенсії з 01.02.2016 на підставі діючих розмірів грошового забезпечення у відповідності до постанови КМУ від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", відповідно до норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з проведенням індексації відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Наведене у своїй сукупності свідчить про те, що судом першої інстанції взагалі не було досліджено обставини справи, не надано їм належну та об`єктивну правову оцінку. В даному випадку, судом першої інстанції в порушення ст.90, 242 КАС України та п.9 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №7 в рішенні від 19.06.2020 не взято до уваги ні доводи та докази, наведені позивачем у позовній заяві, ні доводи та докази, що були надані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Тобто, на разі, має місце неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що у відповідності до ч. 2 ст. 317 КАС України, являє собою неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. У відповідності до приписів п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Водночас, приймаючи нову постанову у даній справі, колегія суддів, дійшла наступних висновків. Статтею 129-1 Конституції України проголошено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Згідно з частиною другою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Частиною першою статті 383 КАС України встановлено, що особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Суд апеляційної інстанції зазначає, що право позивачки на отримання пенсії за віком встановлене в судовому порядку під час судового розгляду справи № 560/737/19, отже підтвердження в ході розгляду даної справи вже не потребує. Предмет спору у даній справі стосується виключно перевірки правильності розрахунку пенсії за віком позивачки, проведеного управлінням на виконання судового рішення у справі 560/737/19 при поновленні останній виплати такої пенсії, та, як наслідок, правильності визначення розміру такої пенсії у розмірі 981,84 грн. Тобто, позивач вважаючи, що відповідачем не здійснено належним чином перерахунок пенсії в рамках виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.05.2019 року у адміністративній справі № 560/737/19 (яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 року), повинна була звернутися до суду з заявою в порядку статті 383 КАС України, а не з новим позовом щодо цього питання, а отже в даному випадку позивачем обрано неправильний спосіб захисту. Рішення №968250875005 від 15.08.2019 року Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, на який посилається позивач, стосується виконання управлінням рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.05.2019 року у справі №560/737/19, та не є відмовою в здійсненні перерахунку пенсії в рамках цієї справи. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За наведених вище обставин, у їх сукупності, суд апеляційної інстанції відзначає про помилковість висновків суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при винесенні постановлені рішення допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до статті 317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити повністю. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії скасувати. Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Курко О. П.