Постанова 4854 № 400/3314/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/3314/19 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Осіпова Ю.В., суддів Косцової І.П., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019р. (м.Миколаїв, дата складання повного тексту рішення - 24.12.2019р.) по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Стріт-Опт» до Головного управління ДФС у Миколаївській області, Державної фіскальної служби України про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 08.10.2019р. ПП «Стріт-Опт» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ДФС у Миколаївській області, Державної фіскальної служби України, в якому просило суд: - скасувати рішення комісії ГУ ДФС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 12.08.2019р. №1251041/42310006; - зобов`язати Державну фіскальну службу зареєструвати податкову накладну від 13.06.2019р. № 298 за датою її подання. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення комісії ГУ ДФС у Миколаївській області є протиправним та таким, що порушує норми чинного законодавства, оскільки позивачем дійсно були здійснені спірні господарські операції, а на безпідставне зупинення реєстрації поданої накладної були направленні усі необхідні первинні документи, які цілком відповідають вимогам, викладеним у вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019р. (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) позов ПП «Стріт-Опт» - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення від 12.08.2019р. №1251041/42310006 комісії ГУ ДФС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, щодо відмови в реєстрації податкової накладної від 13.06.2019р. №298. Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну від 13.06.2019р. №298 ПП «Стріт-Опт» в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь ПП «Стріт-Опт» судові витрати у розмірі 8421 грн. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник ГУ ДФС у Миколаївській області 21.01.2020р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права, просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.12.2019р. у повному обсязі та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, у т.ч. щодо відшкодування витрат на правову допомогу. 03.02.2020р. матеріали даної справи, разом із апеляційною скаргою, надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020р. вказану вище апеляційну скаргу залишено без руху. Ухвалами судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2020р., від 01.06.2020р. та від 17.07.2020р. апелянту продовжено строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження. Позивач та Державна фіскальна служба України, у свою чергу, вказане вище рішення суду 1-ї інстанції в апеляційному порядку не оскаржили. Тобто, враховуючи вищевказане, у даному випадку, суд апеляційної інстанції, у межах апеляційної скарги ГУ ДФС у Миколаївській області, фактично переглядає рішення окружного адміністративного суду від 24.12.2019р. лише в частині задоволених позовних вимог до вказаного суб`єкта вкладних повноважень (у т.ч. щодо відшкодування витрат на правову допомогу). Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Враховуючи встановлений на всій території України «особливий» режим «карантину», приписи ч.6 ст.262, ст.263, п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, характер спірних правовідносин та приймаючи до уваги те, що у даному випадку розглядається апеляційна скарга на рішення суду 1-ї інстанції по справі незначної складності, яке ухвалено в письмовому (спрощеному) провадженні, а також з метою запобігання поширенню як на території України, так і приміщеннях П`ятого апеляційного адміністративного суду, гострої респіраторної хвороби «COVID-19», спричиненої коронавірусом «SARS-CoV-2» та убезпечення як сторін по справі, так і працівників суду від вищевказаної особливо небезпечної інфекційної хвороби, колегія суддів розглянула дану справу в письмовому провадженні без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність належних підстав для її задоволення. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи. Позивач - ПП «Стріт-Опт» зареєстровано як юридична особа 16.07.2018р. (номер запису про державну реєстрацію : 15111020000008911). Основними видами економічної діяльності підприємства за КВЕД є неспеціалізована оптова торгівля; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього; оптова торгівля хімічними продуктами; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту 30.05.2019р. між позивачем та ТОВ «Макси - Пром» укладено договір №30/05-01 купівлі-продажу товарів (продуктів харчування) на загальну суму 2135363,40 грн. У червні 2019р., згідно з видатковою накладною від 13.06.2019р. №281 позивач поставив на адресу ТОВ «Макси - Пром» товар на суму 17028 грн. з ПДВ. 13.06.2019р. ПП «Стріт-Опт» складено податкову накладну №298 про постачання на адресу ТОВ «Макси - Пром» товару на суму 17028 грн. з ПДВ та направлено на реєстрацію. Однак, позивачем отримано від відповідача квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної, оскільки податкова накладна відповідає вимогам пп.1.6 п.1 критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. 08.08.2019р. ПП «Стріт-Опт» надано до податкового органу пояснення №298-06 та копії фінансово-господарських документів. Проте, 12.08.2019р. позивач отримав рішення комісії ГУ ДФС у Миколаївській області №1251041/42310006 про відмову в реєстрації податкової накладної від 13.06.2019р. №298 з підстав ненадання: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності типових форм та галузевої специфіки, накладні, а також розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків. Не погоджуючись з таким рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом. Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірного рішення відповідача. Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне. Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України. Спірні правовідносини регламентуються ПК України, Постановою КМУ від 29.12.2010р. №1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» та Постановою КМУ від 21.02.2018р. №117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (чинної на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно з пп. «а» п.185.1 ст.185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. За приписами п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Відповідно до абз.1 п.201.10 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін. Абзацом 1 п.201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю на його вимогу. Отже, платник податку - постачальник з настанням першої із умов виникнення податкових зобов`язань, визначених у п.187.1 ст.187 ПК України, зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п.201.1 цієї статті та/або п.192.1 ст.192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. У разі якщо реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена в порядку, визначеному п.201.16 цієї статті, реєстрація таких податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням особливостей, визначених пп.201.16.4 п.201.16 цієї статті. Пунктом 201.16 ст.201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Так, 21.02.2018р. на виконання вимог Закону №2245-VIII Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно з п.5 Порядку №117, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. Відповідно до п.6 Порядку №117 у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Підпунктами 3, 4 п.13 Порядку №117 зазначено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку. Пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. У свою чергу, п.14 порядку №117 визначено перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, який включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Відповідно ж до п.21 Порядку №117, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства. Форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, визначена Порядком №117 (додаток 2 до Порядку), передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкреслені. Разом із тим, окремими положеннями Порядку №117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі п.10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України. При цьому, на час виникнення спірних у цій справі правовідносин критерії ризиковості здійснення операцій були визначені листом Державної фіскальної служби України від 21.03.2018р. №959/99-99-07-18 за погодженням з Міністерством фінансів України від 22.03.2018р.. Так, відповідно до п.1.6. вказаних вище Критеріїв ризиковості платника податку комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам пп.16.1.3 п.16.1 ст.16 та абз.1 п.49.2 і п.49.18 ст.49 ПК України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам пп.16.1.3 п.16.1 ст.16 та п.46.2 ст.46 ПК України; наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником. Аналіз наведених вище положень вказує на те, що законодавством регламентовано чіткий порядок реєстрації податкових накладних в ЄРПН та правові підстави для зупинення їх реєстрації і для відмови у її здійсненні. При цьому, у разі зупинення реєстрації податкової накладної платника у зв`язку із встановленням його ризиковості за вищевказаними Критеріями, податковий орган зобов`язаний не лише зазначити загальний пункт або підпункт таких Критеріїв, а й вказати посилання на конкретний з них, яким, на його думку, не відповідає платник. Невиконання контролюючим органом зазначеної вимоги призводить до обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких документів на власний розсуд. Як вбачається із матеріалів справи, реєстрацію поданої позивачем податкової накладної було зупинено виключно через відповідність податкової накладної критеріям ризиковості з посиланням на пп.1.6 п.1 Критеріїв. Але, який саме абзац п.п.1.6 п.1 Критеріїв став підставою для зупинення реєстрації податкової накладної позивача, т.б. контролюючим органом чітко не визначено, під дію якого саме з критеріїв, що містяться у вказаному підпункті, підпадає позивач та які конкретно документи йому слід подати та/або пояснення для усунення сумнівів щодо реальності задекларованих ним операцій. Як встановлено судовою колегією з матеріалів справи та вже зазначалося вище, на вимогу відповідача, 08.08.2019р. позивачем були надані письмові пояснення та всі наявні у нього документи, зокрема: копію договору купівлі-продажу від 30.05.2019р. №30/05-01, копію видаткової накладної від 13.06.2019р. №281, копію довіреності від 13.06.2019. №22/1, копію рахунку на оплату від 13.06.2019р. №224, копію договору поставки товарів від 08.10.2018р. №281-КО-18, копію видаткової накладної від 16.04.2019р. №НККО0068944, копію товарно-транспортної накладної від 16.04.2019р. №РНККО0068944, копію рахунку на оплату від 16.04.2019р. №НККО0000242, копію платіжного доручення від 16.04.2019р. №297, копію податкової накладної від 16.04.2019р. №1073, що, на переконання суду, цілком відповідають вимогам п.14 Порядку та є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі. Так, як вже вказувалося вище, зі спірного рішення від 12.08.2019р. №1251041/42310006 вбачається, що воно прийнято з підстав ненадання платником податку первинних документів щодо постачання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у т.ч. рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків. Разом із тим, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, звертає увагу на те, що зазначена вище підстава є лише цитатою п.21 Порядку, та, у свою чергу, є досить абстрактною та формальною. До того ж, у цьому рішенні відповідача відсутня будь-яка конкретизація, яких саме документів не вистачило для прийняття комісією ГУ ДФС у Миколаївській області про реєстрацію податкової накладної від 23.06.2019р. №346. Не зазначено такої конкретизації претензій до первинних документів і в письмових запереченнях відповідача. Також є не зрозумілим і те, чому ж саме надані позивачем документи щодо придбання товару, зокрема, договір поставки товарів від 08.10.2018р. №281-КО-18, видаткова накладна від 16.04.2019р. №НККО0068944, рахунок на оплату від 16.04.2019р. №НККО0000242, товарно-транспортна накладна від 16.04.2019р. №РНККО0068944, платіжне доручення від 16.04.2019р. №297 та інші, не було прийнято до уваги. Окрім того, всі претензії відповідача, як під час зупинення реєстрації, так і під час відмови в реєстрації податкової накладної, фактично стосувалися надання позивачем документів на придбання товарів/послуг. Тобто, в оскаржуваному рішенні від 12.08.2019р. №1251041/42310006 відповідачем вказана лише юридична оцінка (кваліфікація), але не викладено жодної фактичної обставини, стосовно якої така оцінка (кваліфікація) надана. В Рекомендації Ради Європи, зокрема Резолюцію 77 (31) про захист особи від актів адміністративних органів, зазначено, що обов`язок органу інформувати про мотиви свого рішення, віднесений до одного з п`ять основних складових (принципів) адміністративної процедури. Отже, фактичні, а не формальні підстави відмови у реєстрації податкової накладної, відповідач не зміг навести і при розгляді даної справи в суді 1-ї інстанції, обмежившись посиланням лише на наявність у контролюючого органу такого повноваження на зупинення реєстрації. Відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. За правилами ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, враховуючи викладені обставини та вказані норми процесуального законодавства, судова колегія , як і суд 1-ї інстанції, вважає, що саме відповідач повинен був надати суду усі докази про те, що первинні документи ПП «Стріт-Опт» не є достатніми, для підтвердження реальності та товарності господарської операції. При цьому, саме відповідач повинен конкретизувати зазначені помилки, щоб платник податків мав можливість або їх виправити або оскаржити. Отже, за таких обставин, судова колегія, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, вважає, що суд 1-ї інстанції, у даному випадку, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування рішення комісії ГУ ДФС у Миколаївській області від 12.08.2019р. №1251041/42310006 про відмову в реєстрації податкової накладної від 13.06.2019р. №298. Що ж стосується доводів апеляційної скарги ГУ ДФС у Миколаївській області в частині стягнення з ДФС України на користь ПП «Стріт-Опт» витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 6500 грн., то колегія суддів вважає їх необґрунтованими та безпідставними, оскільки, по-перше, як вже зазначалося вище, у даному випадку ці судові витрати фактично було стягнуто судом 1-ї інстанції з іншого відповідача - Державної фіскальної служби України, яка, у свою чергу, як до речі і апелянт, в порушення вимог ч.ч.6,7 ст.134 КАС України, не подавала письмове клопотання щодо зменшення розміру цих витрат, а також не оскаржила в апеляційному порядку і спірне рішення суду 1-ї інстанції. Таким чином, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ГУ ДФС у Миколаївській області в цій частині також задоволенню не підлягає. З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі ГУ ДФС у Миколаївській області доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін. Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019р. - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 25.03.2021р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: І.П. Косцова В.О. Скрипченко