Постанова 4854 № 400/3117/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/3117/20 Головуючий в І інстанції: Біоносенко В.В. Дата та місце ухвалення рішення: 01.10.2020 р. м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Шеметенко Л.П. судді Стас Л.В. судді Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови в прийнятті митної декларації, - В С Т А Н О В И В: У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» звернулось до адміністративного суду з позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA508140/2020/000023/2 від 13.05.2020 року і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через кордон № UA508140/2020/00056 від 13.05.2020 року. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Чорноморської митниці Держмитслужби № UA508140/2020/000023/2 від 13.05.2020 року. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України Чорноморської митниці Держмитслужби № UA 508140/2020/00056 від 13.05.2020 року. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, та порушення норм матеріального права. Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» зареєстровано в якості юридичної особи 16.09.04. Основним видом діяльності ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» є виробництво глинозему (оксиду алюмінію), який, в свою чергу, є основним вихідним матеріалом для виробництва алюмінію. Відповідно до технології виробництва підприємство виготовляє глинозем шляхом перероблення металургійних бокситів, які вилужнюють у міцному лужному розчині. Для приготування цього розчину використовують гідроксид натрію (сода каустична). Також, суд першої інстанції встановив, що 27.12.2019 року ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» уклав контракт № 27-Е-2019 з ТОВ «ГалоПолимер» (РФ) на поставку натрію їдкого (гідроксид натрію) в кількості, за ціною, на умовах та у строки, зазначені в контракті та/або специфікаціях до контракту. Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 контракту ціна товару формується та приймається на умовах СРТ ст. Жовтнева, Одеської ж/д у відповідності до Інкотермс 2010 та включає в себе усі витрати з доставки товару до вказаного місця. Ціна за 1 тону товару розраховується за формулою СРТ = $167,02+0,25*(FOB MED Low - 17 %), де FOB MED Low - нижча межа щомісячної котировки FOB Mediterranean/Black Sea, що опубліковується агентством IHS в обзоре «Market caustic soda prices» за місяць, що передує поставці. За п. 5.1 контракту оплата товару здійснюється покупцем банківським переказом в російських рублях шляхом перерахунку коштів на рахунок продавця згідно інвойсам в перерахунку по курсу долара США к рублю РФ, встановленому Центральним Банком РФ на дату списання грошових коштів з рахунку покупця протягом 21 банківських днів з дати відвантаження товару зі станції відправлення. 21.04.2020 року між сторонами укладено специфікацію № 5 на поставку 333,3±3% тон натрію їдкого (гідроксид натрію), за якою вартість товару, який має бути відвантажений протягом травня 2020 року визначена 214,75 дол. США. за тону. На виконання умов контракту, в травні 2020 року ТОВ «ГалоПолимер» поставило на адресу позивача 332,229 т товару натрію гідроксид на загальну суму 71346,18 дол. США. З метою митного оформлення ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» подано до Чорноморської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію № UA508140/2020/001144 від 13.05.2019 року на суму 71346,18 дол. США. Разом з декларацією підприємством надано відповідачу: контракт, специфікацію, митну декларацію країни відправлення, інвойс, накладні СГМС. Під час митного оформлення зазначеної партії товару ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» визначено його митну вартість відповідно до ст. 58 Митного кодексу України за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). На етапі перевірки митної вартості, відповідач повідомив ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» електронним листом про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) бухгалтерську документацію: щодо оплати складових митної вартості страхування; страховий поліс; щодо формування ціни товару з документальним обґрунтуванням ціни товару (зокрема, витрат на доставку товару до пункту призначення, страхування; щодо вартості соди каустичної, гідроксид натрію; 4) каталоги, специфікації виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. На виконання зазначених вимог, позивач, листом від 13.05.2020 року, надав до Чорноморської митниці Держмитслужби наявні у нього запитувані документи: доручення №7-2020 від 09.12.2019 року на право підпису комерційних документів ТОВ «Гало Полимер». Крім того, щодо договорів із третіми особами про поставку товарів, митна вартість яких визначається, ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» повідомило, що інших договорів із третіми особами не укладалися, платежі третім особам не здійснювалися, ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» є кінцевим споживачем продукту, а тому вони не можуть бути надані. Щодо бухгалтерської документації та оплати складових митної вартості (страхування, доставка) ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» повідомило, що товар за контрактом № 27-Е-2019 від 27.12.2019 не страхувався, тому надати страховий поліс неможливо, згідно п. 2.1 контракту - ціна товару визначається та приймається на умовах СРТ ст. Жовтнева Одеської залізниці відповідно до Міжнародних правил Інкотермс -2010 та включає в себе всі витрати по доставці товару. Також, щодо специфікацій виробника та висновків про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» надало інформацію біржових котирувань щомісячного огляду міжнародної агенції IHS в розділі «Market caustic soda prices» за місяць, що передує періоду відвантаження товару згідно умов п. 2.2 контракту. Для підтвердження якісних характеристик товару позивачем були надані сертифікати якості відправника №3872 від 19.04.2020, №37401-37402 від 28.02.2020, №38195 від 02.04.2020, №38197 від 03.04.2020, № 38477-38478 від 19.04.2020, №38495-38496 від 20.04.2020, №38500-38501 від 20.04.2020, №38502-38503 від 20.04.2020, №38525-38526 від 21.04.2020, №38528-38529 від 21.04.2020, №38556-38557 від 22.04.2020, №38638 від 26.04.2020, №38644-38646 від 26.04.2020, №38668 від 19.04.2020. Разом з тим, Чорноморська митниця не взяла до уваги зазначені пояснення ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» та дійшла висновку, що підприємством не надано документи, які підтверджують митну вартість товару. Чорноморською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA508140/2020/000023/2 від 13.05.2020 року, відповідно до якого скореговано ціну 0,4439 дол. США за кг. Також, Чорноморською митницею Держмитслужби прийнято картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленню чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України № UA508140/2020/00056 від 13.05.2020 року. При цьому, визначаючи митну вартість цього товару, відповідач використав резервний метод, на підставі раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. (ст. 64 МК України). За основу для коригування митної вартості Миколаївською митницею були взяті митна декларація від 23.12.2019 року № UA807170/2019/803775. Підставою для коригування митної вартості відповідачем зазначено, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовується у зв`язку з тим, що подані декларантом документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (витрат на доставку товару до пункту призначення, страхування), а також декларантом не надано документальне обґрунтування формування ціни з урахуванням її числових значень (ціни товару, транспортних витрат до пункту призначення, страхування). У рішення про коригування митної вартості зазначено, що інвойс відсутній підпис керівника ТОВ «ГалоПолимер», а надана довіреність стосується іншого підприємства. Також, у рішенні відповідач вказав, що декларантом не надано бухгалтерську документацію щодо оплати складових митної вартості (страхування), щодо формування ціни товару з документальним обґрунтуванням ціни товару (зокрема, витрат на доставку товару до пункту призначення, страхування, страховий поліс, договір (угоду, контракт) із третіми особами, бухгалтерську документацію щодо рівня ціни на соду каустичну, гідроксид натрію в залежності від її якості (технічна, очищена), банківські платіжні документи). Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, а також карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою. Вирішуючи справу та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у Чорноморської митниці не було ніяких підстав заперечувати можливість визначення митної вартості за ціною договору, з мотивів не надання всіх документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, оскільки ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» надав відповідачу всі можливі у цьому випадку документи та пояснення. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на викладене. Згідно ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі МК України) заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Як встановлено ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. За правилами ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч. 2 ст. 53 МК України. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України). Як встановлено ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Згідно ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Колегія суддів зазначає, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Витребовуючи у позивача додаткові документи та доходячи висновку про неможливість застосування методу за ціною договору (контракту) при розмитненні товару позивача відповідач в оскаржуваному рішенні вказав на те, що подані декларантом документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (витрат на доставку товару до пункту призначення, страхування), а також декларантом не надано документальне обґрунтування формування ціни з урахуванням її числових значень (ціни товару, транспортних витрат до пункту призначення, страхування). В оскаржуваному рішенні відповідач вказав, що декларантом не надано бухгалтерську документацію щодо оплати складових митної вартості (страхування), щодо формування ціни товару з документальним обґрунтуванням ціни товару (зокрема, витрат на доставку товару до пункту призначення, страхування, страховий поліс, договір (угоду, контракт) із третіми особами, бухгалтерську документацію щодо рівня ціни на соду каустичну, гідроксид натрію в залежності від її якості (технічна, очищена), банківські платіжні документи). Однак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказані доводи митного органу не є підставою для коригування заявленої позивачем митної вартості, з огляду на викладене. Так, згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до п.п. 2.1, 3.1 контракту від 27.12.2019 року № 27-Е-2019, укладеного між позивачем та ТОВ «ТД Галополимер», товар поставляється продавцем на умовах СРТ ст. Жовтнева Одеської залізниці, згідно Інкотермс 2010, при цьому, ціна на товар також визначається та приймається на умовах СРТ і включає в себе всі витрати по доставці товару до вказаного місця. В свою чергу, згідно Інкотермс 2010 CPT («Carriage Paid To» named place of destination «Фрахт/перевезення оплачені до»... назва місця призначення) означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. За умовами терміна СРТ на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту. Даний термін може застосовуватися під час перевезення товару будь-яким видом транспорту, включаючи змішані перевезення. Таким чином, згідно умов поставки товару, витрати по доставці товару до пункту призначення, яким в даному випадку відповідно до умов контракту є станція Жовтнева Одеської залізниці, несе продавець і їх вартість включається до ціни товару, а тому, позивач не повинен будь-якими додатковими документами підтверджувати вартість такого перевезення, що повністю спростовує доводи митного органу. Колегія суддів зазначає, що при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість транспортування товару до місця призначення, з огляду на включення цих витрат до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (фактурної вартості товару). Також колегія суддів вважає необґрунтованими посилання митного органу на ненадання позивачем документального підтвердження витрат на страхування товару, з огляду на викладене. Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є також страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, однак лише у разі, якщо страхування здійснювалося. Таким чином, коли окреме страхування не здійснювалось, відсутні підстави для включення ймовірної суми такого страхування до складу митної вартості товарів. Відповідно до умов СРТ у покупця немає обов`язку перед продавцем щодо укладення договору страхування. При цьому, страхування може бути здійснено продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватись. Отже, термін СРТ передбачає можливість, а не обов`язок страхування товару. З матеріалів справи вбачається, що на вимогу митного органу подати додаткові документи у підтвердження визначення митної вартості товару (зокрема, документи щодо страхування) декларантом було повідомлено про те, що страхування товару не здійснювалось, а тому, надати відповідні документи не є можливим. Проте, вказані пояснення декларанта безпідставно не були враховані митним органом. Отже, якщо товар фактично не страхувався, про що декларантом були надані письмові обґрунтовані пояснення, то відсутність доказів страхування не може бути підставою для відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Що стосується посилань відповідача у відзиві на позовну заяву на необхідність страхування товару як небезпечної речовини, а також його перевезення, колегія суддів вважає такі посилання митного органу необґрунтованими, оскільки дії суб`єкта владних повноважень не можуть ґрунтуватись на припущеннях. Крім того, колегія суддів зазначає, що недотримання суб`єктами перевезення небезпечних вантажів вимог щодо обов`язкового страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків при перевезенні таких вантажів тягне відповідальність відповідно до статті 25 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» та не є підставою для коригування митної вартості. Також колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача, які ним наведені у відзиві на позовну заяву та поданій апеляційній скарзі, щодо безпідставного взяття за основу для розрахунку вартості товару формули FОВ МЕD LOW, яка, на його думку, не може застосовуватись при поставці на умовах СРТ, а також твердження митниці про неподання доказів надання знижки ціни, з огляду на наступне. Так, Правила Інкотермс є стандартизованими та забезпечують тлумачення торговельних термінів у зовнішній торгівлі, регламентуючи, перш за все, момент передачі права власності на товар і всі пов`язані із цим ризики, встановлюючи правила, які регулюють питання пов`язані з доставкою товарів від продавця до покупця (перевезення, відповідальність за експортне та імпортне оформлення товарів). Водночас, питання ціноутворення Правила Інкотермс не регламентують. Таким чином, відповідач помилково ототожнює умови поставки FOB згідно Інкотермс-2010 та формулу розрахунку вартості FOB MED LOW мінус 17%, де FOB MED LOW нижня межа котирування, що публікується агентством ICIS. Як слідує з тексту контракту, дані про біржові котирування вартості товару використовувались лише як базовий елемент формули визначення контрактної ціни. Так, згідно з п. 2.2 контракту, ціна на товар розраховувалась за формулою: ціна СРТ = 167,02+0,25 (FOB MED Low - 17%), тобто, останній показник «- 17%» є складовою частиною формули розрахунку вартості, а тому, її неможливо розглядати в якості знижки. Крім того, така формула з показником «- 17%» прямо передбачена вищенаведеним пунктом контракту і є результатом вільного волевиявлення сторін, а тому, позивач і не повинен доводити обґрунтованість такої ціни. При цьому, в п. 2.1 контракту зазначено, що ціна на товар визначається та приймається на умовах СРТ (Інкотермс 2010). Окрім цього, надаючи оцінку твердженням митниці про неподання доказів надання знижки ціни, слід зазначити, що остання є результатом комерційних переговорів, які передували укладанню контракту, а, виходячи з визначення поняття митної вартості, комерційні переговори не мають відношення до її формування. В той же час, цінова знижка - це умова договору, що визначає розмір зменшення базової ціни товару, вказаної у договорі, тобто, це частина ціни товару, яку підприємства можуть встановлювати з метою стимулювання та підвищення зацікавленості суб`єктів господарювання у придбанні їх продукції, цінові знижки мають добровільний характер і не є обов`язковими, вони можуть надаватися у певному конкретному випадку. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм матеріального права у спірних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 18.01.2018 року у справі № 814/1204/15, від 27 березня 2018 року у справі № 814/1213/16, від 26 березня 2019 року у справі № 814/921/17, від 23 січня 2020 року у справі № 814/4204/15, від 26 березня 2020 року у справі № 814/1047/16, від 24 грудня 2020 року у справі № 814/1046/16, від 24 грудня 2020 року у справі № 814/772/15. Також, надаючи оцінку доводам митного органу, колегія суддів зазначає, що позивачем було надано митниці безпосередньо контракт, а також інвойс, де чітко визначена ціна у розмірі 214,75 доларів США за 1 тн, сума до сплати - 71346,18 доларів США, яка повністю співпадає з ціною зазначеною у позивачем в МД. Також немає розбіжностей між цими документами щодо назви товару, його технічних особливостей, виробника товару, кількості та умов поставки. Більш того, зазначена митна вартість 71346,18 доларів США повністю співпадає з митною вартістю, яку задекларовано ТОВ «ТД Галополимер» під час експорту з території РФ, що підтверджується експортною митною декларацією. В свою чергу, доводи митного органу щодо відсутності підпису керівника ТОВ «ТД Галополимер» на наданому позивачем інвойсі та неможливість прийняття до уваги наданої довіреності на право підпису з боку ОСОБА_1 з огляду на те, що цією довіреністю останню уповноважено на підписання документів іншого підприємства спростовуються наявною в матеріалах справи довіреністю № 7-2020 від 09.12.2019 року, яка також надавалась на вимогу митного органу, згідно якої ТОВ «ТД Галополимер» в особі генерального директора уповноважило, зокрема, ОСОБА_1 підписувати від імені товариства інвойси, що свідчить про підписання інвойсу, що надавався до митного оформлення уповноваженою особою. Крім того, колегія суддів вважає безпідставними посилання митного органу на ненадання ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» договорів із третіми особами, які пов`язані з поставкою товару, оскільки факт укладання таких договорів безпосередньо позивачем не встановлений. Також є необґрунтованими посилання відповідача, як в оскаржуваному рішенні, так і в поданій апеляційній скарзі, в якості підстав для коригування митної вартості товарів, на ненадання позивачем банківських платіжних документів з огляду на те, що відповідно до ст. 53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару є документами, які підтверджують митну вартість товарів лише у разі, якщо рахунок сплачено. В даному випадку, відповідно до умов укладеного контракту від 27.12.2019 року № 27-Е-2019, оплата товару здійснюється банківським переводом, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця протягом 21 банківського дня з дати відвантаження товару зі станції відправлення. Позивач посилався на те, що на момент митного оформлення товарів оплата за товар здійснена не була, а тому, банківські платіжні документи митниці надані не були. Колегія суддів вважає, що за даних обставин позивач діяв у відповідності до вимог Митного кодексу України та був позбавлений обов`язку надання відповідачу банківських платіжних документів. Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву та в поданій апеляційній скарзі на те, що не надання позивачем під час судового розгляду справи платіжного доручення може свідчити про несвоєчасність оплати товару, а також на те, що продавцем могла бути нарахована неустойка у зв`язку з такою несвоєчасною оплатою, що мала бути включена до ціни товару, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на те, що це є лише припущеннями митного органу. Колегія суддів зазначає, що питання підстав стягнення неустойки в даному випадку дійсно врегульовано п. 8.1 контракту та передбачає право, а не обов`язок продавця стягувати з покупця неустойку у разі затримки розрахунку. Сторони вільні у здійсненні господарської діяльності, а тому, питання сплати штрафів та неустойки відноситься до відання господарюючих суб`єктів. В свою чергу, доказів стягнення з позивача будь-яких додаткових виплат, в тому числі, неустойки не надано. Що стосується посилань митного органу у відзиві на позовну заяву та поданій апеляційній скарзі на те, що за умов контракту валюта інвойсу є долар США, а валюта платежу - рос. руб., а тому, товариством мала бути надана інформація щодо курсу Центробанку РФ на день списання коштів з рахунку продавця, яка не надана, що унеможливило здійснення перевірки правильності заповнення МД і правильності нарахування митних платежів, колегія суддів зазначає, що згідно п. 2.3 контракту від 27.12.2019 року № 27-Е-2019 валюта контракту (валюта ціни) - долар США. При цьому, як вже зазначалось, визначена у інвойсі ціна товару до оплати цілком відповідає даним МД позивача та даним експортної митної декларації, що повністю спростовує доводи відповідача щодо неможливості здійснення перевірки правильності заповнення МД та правильності нарахування митних платежів. В свою чергу, на момент митного оформлення товарів оплата за товар здійснена не була, а тому, банківські платіжні документи митниці та відповідно дані щодо курсу Центробанку РФ на день списання коштів надані не були, що за умов контракту не може бути підставою для коригування митної вартості товару, яка визначена згідно наданого, в тому числі, інвойсу. Що стосується посилань відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що митним органом було здійснено порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну, що міститься в ЄАІС Держмитслужби та встановлено, що рівень вартості товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну, колегія суддів зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого позивачем та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Та обставина, що подібний товар розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору. Отже, митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості у т.ч. за резервним методом визначення митної вартості, що не було зроблено митницею у спірному рішенні, в порушення норм законодавства з державної митної справи. Крім того, надаючи оцінку доводам відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву та поданій апеляційній скарзі, колегія суддів звертає увагу на те, що адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку саме тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення. Таким чином, посилання відповідача у відзиві на позовну заяву та в поданій апеляційній скарзі на інші підстави для коригування митної вартості, ніж ті, що були зазначені у рішення про коригування митної вартості є необґрунтованими. Окрім викладеного, вирішуючи дану справу, колегія суддів враховує, що відповідачем жодним чином необґрунтовано наявність підстав для застосування резервного метода визначення митної вартості у спірному випадку. Так, відповідач не навів у рішенні про коригування митної вартості товару інформації щодо товару, з яким здійснюється порівняння, та пояснень щодо самих коригувань. У спірному рішенні про коригування митної вартості товару митним органом не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості. На підставі наведеного у сукупності, враховуючи, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів і картка відмови в прийнятті митної декларації підлягають визнанню протиправними та скасуванню. Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними висновками суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 240, 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду. Судове рішення складено у повному обсязі 25.03.2021 р. Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: Л.В. Стас Суддя: І.О. Турецька