Постанова 4851 № 520/2867/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 березня 2021 р.Справа № 520/2867/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. , за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2020, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., м. Харків, повний текст складено 03.07.20 року по справі № 520/2867/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області як територіального органу утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про скасування рішень та вимоги, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач), в якому просив суд: - скасувати рішення Головного управляння ДФС у Харківській області про застування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 19.04.2019 року №0006285106 щодо нарахування позивачу штрафу та пені на загальну суму 12239,61 грн.; - скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 17.02.2020 року №0004505105 щодо нарахування позивачу штрафу та пені на загальну суму 13927,04 грн.; - скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Харківській області від 10.02.2020 року № Ф-914-17 щодо сплати позивачем 11396,74 грн. пені та 19,73 грн. штрафу всього 11416,47 грн., за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 року позов залишено без задоволення. Позивач, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 року у справі №520/2867/2020 та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, позивач зазначає, що судом першої інстанції не застосовано норми розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р. «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Також зазначає, що судом першої інстанції під час розгляду справи не враховано норми абз. 3 п. 9-3 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та судову практику, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі №812/292/18. Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням відповідача від 19.04.2019 р. №0006285106 до позивача було застосовано штраф у розмірі 622,54 грн. та пеню у розмірі 11617,07 грн. за період з 22.01.2013 по 29.03.2019 в сумі 12239,61 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Рішенням відповідача від 17.02.2020 р. № 0004505105 до позивача було застосовано штраф у розмірі 583,48 грн. за період з 22.10.2013 до 18.12.2019, 169,06 грн. за період з 21.01.2015 до 16.01.2019, в сумі 13927,04 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Відповідачем було сформовано податкову вимогу про сплату боргу від 10.02.2020 № 914-17 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 11416,47 грн. Не погоджуючись з вказаними рішеннями та вимогою відповідача, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом. Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновків про правомірність нарахування відповідачем ОСОБА_1 штрафу та пені за несплату єдиного внеску, та зазначив, що на момент формування оскаржуваної вимоги платник не звертався до контролюючого органу ані із заявою про звільнення його від виконання своїх обов`язків зі сплати єдиного внеску, ані із заявою про списання безнадійного податкового боргу. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-ІI (далі - Закон № 2464-VI), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Статтею 4 Закону № 2464-VI встановлено, зокрема, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Статтею 25 Закону № 2464-VI регламентовано заходи впливу та стягнення, частина перша якої передбачає, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідно до частини десятої статті 25 Закону № 2464-VІ, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Згідно частити одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції. Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 (далі - указ № 405/2014) введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької, Луганської та частини Харківської області. Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 № 1669-VII, який набрав чинності 15.10.2014, визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги звертає увагу на те, що підпунктом 8 пункту 4 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 93 такого змісту: "Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.". 02.03.2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 219-VIII "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці", розділом І якого внесено до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" такі зміни: "Пункт 93 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII вважати пунктом 94". Закон України № 219-VIII від 02.03.2015 набрав чинності 13.03.2015. Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України". На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р), яке втратило чинність на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України". З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що п.9-4. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464 не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі. Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 01.08.2018 у справі №805/1430/17-а, у постанові від 30.03.2018 у зразковій справі №812/292/18. Тобто перебування фізичної особи-підприємця на обліку в органі доходів і зборів, який розташований на території населеного пункту в зоні проведення антитерористичної операції, є підставою для зупинення застосування до такого платника заходів впливу, стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464-VI. Водночас, за наявності вказаних обставин такий платник набуває право на звільнення від сплати єдиного соціального внеску шляхом списання накопиченої заборгованості за відповідний період в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійної заборгованості, тобто за заявою такого платника, поданою за місцем його податкової реєстрації. Як встановлено матеріалами справи, позивач перебувала на обліку як платник єдиного внеску у Ізюмському управлінні Головного управління ДПС у Харківській області, що підтверджено відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та обліковими даними. Місто Ізюм Харківської області відноситься до населеного пункту, на території якого здійснювалася антитерористична операція, згідно розпорядження КМУ від 30.10.2014 №1053-р (далі - розпорядження КМУ № 1053) "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію зупинено згідно зрозпорядженням КМУ від 05.11.2014 №1079-р," та від 02.12.2015 №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень КМУ»). За вказаних обставин, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо правомірності нарахування відповідачем до ОСОБА_1 штрафу та пені за несплату єдиного внеску. Разом з тим, суд першої інстанції зазначає, що позивачкою було сплачено частково суми недоїмки з єдиного внеску в 2014р. в розмірі 1117 грн., в 2015р. в розмірі 845,03 грн., в 2017р. в розмірі 1810,55 грн., в 2018р. в розмірі 2943,88 грн., в 2019р. в розмірі 8885,42 грн., в 2020р. в розмірі 2554,58 грн., дані суми відображені в ІКП позивача. Проте не сплачувала єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Таким чином, твердження позивача, що вона звільнена від виконання обов`язків передбачених частиною 2 статі 6 Закону №2464 не узгоджуються з її діями щодо подачі звітності до податкових органів. Підставою для такого звільнення є заява, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки Верховний Суд у постанові від 30.03.2018 року у зразковій справі №812/292/18 визнав безпідставними посилання податкового органу на неподання позивачем у порядку Закону № 2464-VІ заяви про звільнення від обов`язків, передбачених цим Законом та зазначив, що звільнення від відповідальності передбачено безпосередньо у Законі, в силу його прямої дії та не потребує додаткового звернення, оскільки норма встановлює «незастосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій» та вона адресована насамперед до осіб, які наділені повноваженнями щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій. При цьому, Верховний Суд у постанові від 01.08.2018 року у справі №805/1430/17-а зазначив, що посилання відповідача на те, що підставою для звільнення позивача від виконання своїх обов`язків, передбачених статтею 6 Закону №2464, є відповідна заява, яка має бути подана до контролюючого органу після завершення АТО, не відповідають змісту вищенаведених правових норм, за змістом яких підставою для такого звільнення є сам факт перебування платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться АТО. Крім того, висновки суду першої інстанції про те, що позивач не належить до переліку осіб, які звільняються від сплати ЄСВ, визначеного у ч. 4 ст.4 Закону №2464, з тих підстав, що заборгованість у нього виникла ще до початку АТО, а саме в рішеннях від 19.04.2019 року та від 17.02.2020 року охоплений зокрема періодами з 21.01.2013р., 21.04.2013р., 21.10.2013р., 21.01.2014р, 22.04.2014р., 22.07.2014р., 21.10.2014р., колегія суддів вважає помилковими, оскільки підставою для звільнення платників податків від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його (внеску) вчасної сплати за вказаний період є факт перебування такого платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, що передбачено п.9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464, а не строк виникнення заборгованості. Єдиний внесок позивачу нараховано за рішенням від 19.04.2019 №0006285106 штраф у розмірі 622,54 грн. та пеню у розмірі 11617,07 грн. за період з 22.01.2013 по 29.03.2019 в сумі 12239,61 грн; за рішенням відповідача від 17.02.2020 р. № 0004505105, яким застосовано штраф у розмірі 583,48 грн. за період з 22.10.2013 до 18.12.2019, 169,06 грн. за період з 21.01.2015 до 16.01.2019, та пеню у розмірі 13174,50 грн. в сумі 13927,04 грн., тобто в період з 22.01.2013 до закінчення антитерористичної операції, що свідчить про наявність підстав для віднесення вказаної недоїмки до безнадійної, з урахуванням в розумінні пункту 94 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VІ, та яка підлягає списанню. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем неправомірно винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від від 10.02.2020 № 914-17 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 11416,47 грн., а тому, вказана вимога підлягає скасуванню. Оскільки такий борг утворився у період, впродовж якого позивач перебував на обліку в органі доходів і зборів, який розташований на території населеного пункту в зоні проведення антитерористичної операції та набув право на звільнення від відповідних зобов`язань по єдиному внеску, з урахуванням вищевикладених положень закону. Відповідачем, в доводах наданих до суду апеляційної інстанції, жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду викладену у постанові від 30.03.2018 року у зразковій справі №812/292/18, яка була врахована судом під час розгляду справи, на виконання вимог ч. 3 ст. 291 КАС України. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення Головного управляння ДФС у Харківській області від 19.04.2019 року №0006285106 щодо нарахування позивачу штрафу та пені на загальну суму 12239,61 грн. та рішення від 17.02.2020 року №0004505105 щодо нарахування позивачу штрафу та пені на загальну суму 13927,04 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Харківській області від 10.02.2020 року № Ф-914-17 щодо сплати позивачем 11396,74 грн. пені та 19,73 грн. штрафу всього 11416,47 грн. Щодо стягнення судових витрат, понесених позивачем, то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи викладене, переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення з вищенаведених підстав підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Колегія суддів зазначає, що позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги, відповідно до платіжного доручення на суму 840, 80 грн., платіжного доручення на суму 1261,20 грн. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області як територіального органу утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору в сумі 2102 грн. Згідно ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 у справі №520/2867/2020 суд дійшов помилкових висновків щодо встановлення обставин справи і помилково застосував норми матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 по справі № 520/2867/2020 скасувати. Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області як територіального органу, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про скасування рішень та вимоги - задовольнити. Скасувати рішення Головного управляння ДФС у Харківській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 19.04.2019 року №0006285106 щодо нарахування ОСОБА_1 штрафу та пені на загальну суму 12239,61 грн.; Скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 17.02.2020 року №0004505105 щодо нарахування ОСОБА_1 штрафу та пені на загальну суму 13927,04 грн.; Скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Харківській області від 10.02.2020 року № Ф-914-17 щодо сплати ОСОБА_1 11396,74 грн. пені та 19,73 грн. штрафу всього 11416,47 грн., за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області як територіального органу, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 43983495, м. Харків, 61057, вул. Пушкінська, 46) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)О.М. Мінаєва Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 25.03.2021 року