Постанова 4873 № 911/2086/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" лютого 2021 р. Справа№ 911/2086/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко А.І. суддів: Скрипки І.М. Іоннікової І.А. секретар судового засідання: Бендюг І.В. за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 22.02.2021, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 29.09.2020 у справі № 911/2086/19 (суддя Саванчук С.О.) за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі 1) Головного управління Держгеокадастру у Київській області 2) Ставищенської районної державної адміністрації до 1) Опорного загальноосвітнього навчального закладу "Іванівського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа I-III ступенів - дитячий садок" Ставищенської районної ради Київської області 2) Селянського фермерського господарства "Райдуга" про визнання недійсним договору суборенди землі та зобов`язання звільнити земельну ділянку, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У серпні 2019 року Заступник прокурора Київської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Ставищенської районної державної адміністрації до Опорного загальноосвітнього навчального закладу "Іванівського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа I-III ступенів - дитячий садок" Ставищенської районної ради Київської області та Селянського фермерського господарства "Райдуга" про визнання недійсним договору суборенди землі та зобов`язання звільнити земельну ділянку. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.09.2020 у справі №911/2086/19 позов (вх. № 2159/19 від 16.08.2019) заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Ставищенської районної державної адміністрації до Опорного загальноосвітнього навчального закладу "Іванівський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок" Ставищенської районної ради Київської області та Селянського фермерського господарства "Райдуга" про визнання недійсним договору суборенди землі та зобов`язання звільнити земельну ділянку - залишено без розгляду. Ухвала суду мотивована тим, що у матеріалах справи відсутні докази: відсутності керівника Прокуратури Київської області, а також його першого заступника станом на дату позовної заяви - 14.08.2019, того, що прокурором не надано позивачам розумного строку після отримання повідомлення самостійно звернутись до суду з позовом в інтересах держави, відсутністю у матеріалах справи належних та допустимих доказів, в розумінні статей 73-86 Господарського процесуального кодексу України, а саме: внесення відомостей до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вироку суду щодо службових осіб; доказів накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посади державної служби в органі державної влади та здійснюють установлені для таких посад повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо. Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, заступник прокурора Київської області звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу №911/2086/19 для продовження розгляду до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги тим, що ухвала прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що Головному управлінню Держгеокадастру у Київській області та Ставищенській районній державній адміністрації Київської області було надано розумний строк для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, оскільки останніми отримані листи прокуратури були опрацьовані та надано відповідні відповіді до пред`явлення позову до суду. Однак, останніми, незважаючи на обізнаність про допущені порушення, не вжито жодних заходів для захисту інтересів держави на підставі виявлених порушень. Крім того, апелянт стверджує, що повноваження заступника прокурора на звернення з позовом до суду за захистом прав та інтересів держави передбачено частиною 1 статті 24 Закону України «Про прокуратуру». Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача Як вбачається з матеріалів справи, учасниками справи не було надано відзивів на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання, подані учасниками справи до суду апеляційної інстанції 21.01.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду від СФГ «Райдуга» надійшло клопотання про закриття провадження у справі, у якому відповідач-2 просить закрити провадження у справі на підставі частини 6 статті 231 ГПК України. Клопотання мотивовано тим, що Головне управління Держгеокадастру у Київській області та Ставищенська районна державна адміністрація перебувають у стані припинення, при цьому спірна земельна ділянка державної форми власності згідно розпорядження КМУ від 31.01.2018 №60-р та указу Президента України від 15.10.2020 №449/20250 передається у комунальну власність Ставищенської ОТГ, а остання не може бути правонаступником позивачів у даній справі. Представник відповідача-2 у судовому засіданні 22.02.2021 підтримав зазначене вище клопотання. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Колегія суддів звертає увагу відповідача-2 на ту обставину, що предметом перегляду у суді апеляційної інстанції є ухвала Господарського суду Київської області, якою залишено без розгляду позов заступника прокурора з підстав, визначених пунктами 1, 2 частини 1 статті 226 ГПК України, а саме, оскільки позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, та позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати. Отже, у даному апеляційному провадженні вирішується питання обґрунтованості звернення прокурором з даним позовом до суду, тоді як питання правонаступництва (наявність або його відсутність) підлягає дослідженню під час розгляду справи по суті. Крім того, колегією суддів встановлено, що згідно даних з ЄДРПОУ станом на час розгляду даного клопотання Головне управління Держгеокадастру у Київській області та Ставищенська районна державна адміністрація перебувають у стані припинення, разом з тим, докази припинення вказаних юридичних осіб відсутні. З врахуванням викладеного, клопотання СФГ «Райдуга» про закриття провадження у справі №911/2086/19 задоволенню не підлягає. Явка представників у судове засідання В судове засідання 22.02.2021 представники позивачів та відповідача-1 не з`являлись, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України). Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»). З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників позивачів та відповідача-1. Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Ставищенської районної ради від 20.02.2000 №121 надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки загальною площею 25 га в тимчасове користування строком на 49 років Іванівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів для сільськогосподарського використання за рахунок земель запасу Іванівської сільської ради. Також, пунктом 2 вказаного рішення Іванівській ЗОШ І-ІІІ ступенів визначено замовити документацію по виготовленню проекту відведення земельної ділянки. Розпорядженням Ставищенської районної державної адміністрації Київської області від 28.12.2009 №811 «Про передачу в оренду земельної ділянки Іванівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів для сільськогосподарського використання та організації навчально-виховного процесу на території Іванівської сільської ради Ставищенського району» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Іванівській ЗОШ І-ІІІ ступенів для сільськогосподарського використання та організації навчально-виховного процесу на території Іванівської сільської ради Ставищенського району Київської області; передано земельну ділянку загальною площею 24,4458 га в оренду терміном на 49 років Іванівській ЗОШ І-ІІІ ступенів для сільськогосподарського використання та організації навчально-виховного процесу за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Іванівської сільської ради Ставищенського району Київської області. На виконання вказаного розпорядження між Ставищенською районною державною адміністрацією Київської області та Іванівською з загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів укладено договір оренди земельної ділянки від 03.03.2010. Факт передачі в оренду земельної ділянки за кадастровим номером 3224283200:04:002;0108 підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки площею 23,5408 га, відповідно до якого Іванівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів приймає в довгострокову оренду терміном на 49 років земельну ділянку загальною площею 23,5408 га, для сільськогосподарського використання та організації навчально-виховного процесу на території Іванівської сільської ради Ставищенського району Київської області. Також, розпорядженням Ставищенської районної державної адміністрації Київської області від 07.12.2011 №761 надано дозвіл на передачу земельної ділянки за кадастровим номером 3224283200:04:002:0108 в суборенду. Після чого, 07.02.2012 між Іванівською ЗОШ І-ІІІ ступенів та Селянським фермерським господарством «Райдуга» укладено договір суборенди землі за кадастровим номером 3224283200:04:002:0108 та площею 2*3,5408 га. Відповідно до п. 3.1 договір укладено терміном на 5 років, починаючи з дати його державної реєстрації. Додатковою угодою до договору від 27.01.2017 продовжено термін його дії: до 07.02.2027. Разом з тим, звертаючись з даним позовом до суду, прокурор зазначає, що договір суборенди від 07.02.2012 укладений з порушенням вимог чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка підлягаю звільненню і поверненню. Як зазначає прокурор у позові, звернення до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у встановленні законності використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, яке здійснюється з порушенням вимог чинного законодавства. Крім того, за доводами прокурора, порушення інтересів держави у даному випадку полягає у тому, що спірний договір про передачу у строкове платне користування земельної ділянки укладено з грубим порушенням вимог законодавства, порушують встановлений законодавством порядок набуття та реалізації прав на землю, а також майнові інтереси держави щодо володіння, розпорядження та користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної форми власності. Також, дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходження платежів з орендної плати до місцевого бюджету у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави. Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.09.2020 у справі №911/2086/19 позов (вх. № 2159/19 від 16.08.2019) заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Ставищенської районної державної адміністрації до Опорного загальноосвітнього навчального закладу "Іванівський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок" Ставищенської районної ради Київської області та Селянського фермерського господарства "Райдуга" про визнання недійсним договору суборенди землі та зобов`язання звільнити земельну ділянку - залишено без розгляду. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Предметом апеляційного перегляду у даній справі є питання щодо наявності підстав для залишення позову у справі №911/2086/19 без розгляду. Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру". Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", якою визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). Згідно з частиною 3, 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла висновку, що прокурор може представляти інтереси держави у суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу (частини третя, четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України, частина третя статті 23 Закону України "Про прокуратуру"). Отже, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України позивачем може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки. Слід зазначити, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може захищати інтереси держави. За змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. З урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 статті 131-1 Конституції України щодо представництва прокурором інтересів держави у судах не може тлумачитись розширено. Отже, прокурор може представляти інтереси держави у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є одним з засад правосуддя. Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: - якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; - у разі відсутності такого органу. При цьому, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії. У той же час, постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18 визначено, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. При зверненні з даним позовом в інтересах держави прокурор зазначив органи, які уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а отже і позивачами: Головне управління Держгеокадастру у Київській області та Ставищенська районна державна адміністрація. Як встановлено судом апеляційної інстанції, 23.07.2019 прокуратурою області на адресу Головного управління Держгеокадастру у Київській області направлено лист №08-312вих19, яким повідомлено про факт укладення договору суборенди земельної ділянки від 07.02.2012 та запитувалася інформація про те, чи проводились будь-які перевірки відносно вказаної земельної ділянки та чи вживались заходи з приводу його оскарження. У відповідь, листом від 08.08.2019 №10-10-0.61-10269/2-19 Головне управління Держгеокадастру у Київській області повідомило прокуратурі, що відомості щодо проведення перевірок дотримання вимог земельного законодавства при розпорядженні земельною ділянкою площею 23,5408 га відсутні. Крім того, фактично надано роз`яснення вимог законодавства, яким керувались при укладенні оскаржуваного договору, про вчинення заходів, спрямованих на звернення до суду із відповідним позовом, не зазначено. Крім того, прокуратурою області до Ставищенської районної державної адміністрації Київської області направлено запит за № 08-339вих19 від 02.08.2019, яким повідомлено про виявлені порушення вимог земельного законодавства при укладенні договору суборенди земельної ділянки від 07.02.2012, чим зачіпаються інтереси держави в особі даної ради. Також запитувалася інформація про те, чи вживались заходи з приводу оскарження вказаного договору. Згідно інформації Ставищенської районної державної адміністрації Київської області установлено, що заходи щодо оскарження договору суборенди земельної ділянки від 07.02.2012 не вживались, що підтверджується листом від 09.08.2019 за № 05-20/1249. Таким чином, фактично органами прокуратури, виконуючи вказівку, передбачену вимогами статті 23 Закону України «Про прокуратуру» на адресу позивачів направлено інформацію про порушення чинного законодавства при укладенні оскаржуваного договору, що вказує на те, що у останніх були наявні підстави як для ініціювання проведення самостійної перевірки, так і для самостійного вжиття адекватних заходів реагування в інтересах держави. Суд погоджується з доводами прокурора про те, що Головному управлінню Держгеокадастру у Київській області та Ставищенській районній державній адміністрації Київської області було надано розумний строк для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, оскільки останніми отримані листи прокуратури були опрацьовані та надано відповідні відповіді до пред`явлення позову до суду. Однак, останніми, незважаючи на обізнаність про допущені порушення, не вжито жодних заходів для захисту інтересів держави на підставі виявлених порушень. Такі дії прокуратури повністю відповідають висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18, згідно яких невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Враховуючи викладене та встановлені судом апеляційної інстанції обставини, прокурор, який уповноважений законом звертатись до суду за захистом інтересів держави, правомірно самостійно вжив заходи представницького характеру та звернувся до суду із відповідним позовом. Стосовно висновків суду про відсутність у заступника прокурора повноважень щодо підписання позовної заяви, слід зазначити наступне. Відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. Статтею 2 вказаного Закону України «Про прокуратуру» визначено, що на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про прокуратуру» організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Статус прокурора визначено статтею 15 Закону України «Про прокуратуру», в якій зазначено, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі. Відповідно до вимог статті 23 даного Закону представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; брати участь у розгляді справи; подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження. Стаття 24 Закону України «Про прокуратуру» чітко вказує на особливості здійснення окремих форм представництва інтересів громадянина або держави в суді. Так, частина 1 цієї статті вказує, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Повноваження прокурорів, передбачені цією статтею, здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством. Відповідно до вимог статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Статтею 11 цього кодексу визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили. Зважаючи на вищевикладене, заступник прокурора Київської області, скориставшись правом, наданим йому частиною 1 статті 24 Закону України «Про прокуратуру», підписав та подав відповідну позовну заяву на захист інтересів держави до Господарського суду Київської області. Тому, висновки суду щодо відсутності права підпису позовної заяви у заступника прокурора області є помилковими. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Таким чином, апеляційний господарський суд не погоджується із висновками місцевого суду щодо залишення без розгляду позову заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Ставищенської районної державної адміністрації до Опорного загальноосвітнього навчального закладу "Іванівський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок" Ставищенської районної ради Київської області та Селянського фермерського господарства "Райдуга" про визнання недійсним договору суборенди землі та зобов`язання звільнити земельну ділянку. Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. У відповідності до 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Таким чином, апеляційна скарга заступника прокурора Київської області підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Київської області від 29.09.2020 у справі № 911/2086/19 - скасуванню, справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Враховуючи вищевикладене та керуючись 129, 255, 269, 270, 271, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 280, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області на ухвалу Господарського суду Київської області від 29.09.2020 у справі № 911/2086/19 задовольнити частково. Ухвалу Господарського суду Київської області від 29.09.2020 у справі № 911/2086/19 скасувати. Матеріали справи № 911/2086/19 направити до Господарського суду Київської області для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст складено: 24.03.2021. Головуючий суддя А.І. Тищенко Судді І.М. Скрипка І.А. Іоннікова