Постанова 4873 № 925/308/13-г

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "24" березня 2021 р. Справа№ 925/308/13-г Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Ходаківської І.П. суддів: Євсікова О.О. Попікової О.В. за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М. за участю представників сторін: від позивача: Якушенко В.А. від відповідача: Васьківський Л.М. від Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України: Золотарева О.А розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АЗОТ" на ухвалу господарського суду Черкаської області від 05.05.2020 у справі № 925/308/13-г (суддя - Довгань К.І.) за скаргою Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" на бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" про стягнення 28 072 819,11 грн В С Т А Н О В И В : Історія справи 27.02.2013 Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" (далі - ПАТ "Черкасиобленерго") звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Азот" (далі - ПАТ "Азот") про стягнення 22 735 664,90 грн, з яких: 22 535 398,48 грн боргу та 200 266,42 грн 3% річних. 11.04.2013 рішенням господарського суду Черкаської області, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2013, позов задоволено повністю. 21.11.2013 постановою Вищого господарського суду України вказані судові акти скасовані, а справу направлено на новий розгляду до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи позивач збільшив вимоги позову та просив суд стягнути з відповідача 28 072 819,11 грн, з яких: 22 535 398,48 грн боргу, 1 368 371,91 грн - 3% річних та 4 169 048,72 грн інфляційних втрат. 04.12.2014 рішенням Господарського суду Черкаської області у справі № 925/308/13-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015, позов задоволено частково: стягнуто з ПАТ "Азот" на користь ПАТ "Черкасиобленерго" 22 535 398,48 грн боргу, 1 368 371,91 грн - 3% річних, 68 820 грн судових витрат; у решті позову відмовлено. 16.03.2015 на виконання вказаного рішення видано наказ № 925/308/13-г. 18.03.2016 ухвалою господарського суду Черкаської області задоволено заяву ПАТ "Азот" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню: визнано наказ Господарського суду Черкаської області, виданий 16.03.2015 на примусове виконання рішення суду від 04.12.2014 у справі № 925/308/13-г, таким, що не підлягає виконанню. 19.04.2017 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним С.В. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 50339069 з примусового виконання наказу № 925/308/13-г, виданого 16.03.2015 Господарським судом Черкаської області про стягнення з ПАТ "Азот" на користь ПАТ "Черкасиобленерго" 22 535 398,48 грн боргу, 1 368 371,91 грн - 3 % річних, 68 820 грн судових витрат на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження". 20.11.2018 ухвалою Господарського суду Черкаської області, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019, задоволено заяву прокуратури Черкаської області про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали від 18.03.2016; скасовано ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.03.2016 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, та відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Азот". При цьому, у подальшому, 21.02.2020 ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Азот" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 20.11.2018 за заявою виконуючого обов`язки прокурора Черкаської області Павленка В. про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Черкаської області від 18.03.2016 у справі №925/308/13-г на підставі пункту 1 частини першої статті 293 та статті 296 Господарського процесуального кодексу України з огляду на відсутність повноважень у касаційного суду щодо здійснення касаційного перегляду таких судових рішень. 01.07.2019 стягувач листом № 4471/09-03 звернувся до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу № 925/308/13-г від 16.03.2015 та відновлення виконавчого провадження. Разом із заявою були додані документи: ухвала Господарського суду Черкаської області від 20.11.2018; постанова Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019; наказ Господарського суду Черкаської області № 925/308/13-г від 16.03.2015. 17.01.2020 ПАТ "Черкасиобленерго" (стягувач), у відповідь на лист від 11.01.2020 № 05/1-20вих-20 прокуратури Черкаської області щодо інформування про стан примусового виконання судового рішення у даній справі, дізнавшись про те, що його заява від 01.07.2019 стосовно скасування постанови про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем не розглянута, а виконавче провадження не відновлено, звернувся до Господарського суду Черкаської області із скаргою на бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яка підписана директором з інвестицій та перспективного розвитку - Бращенко О., який представляє інтереси товариства за довіреністю від 24.12.2019 № 9594/09-03 (наявні повноваження на подання відповідної скарги). У зазначеній скарзі ПАТ "Черкасиобленерго" (стягувач) просив: - визнати бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо невжиття заходів по відновленню виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Черкаської області від 16.03.2015 у справі № 925/308/13-г про стягнення з ПАТ "Азот" на користь ПАТ "Черкасиобленерго" 22 535 398,48 грн основного боргу, 1 368 371,91 грн - 3% річних, 68 820 грн судових витрат; - скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 19.04.2017, винесену в рамках виконання виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 16.03.2015 у справі № 925/308/13-г про стягнення з ПАТ "Азот" на користь ПАТ "Черкасиобленерго" 22 535 398,48 грн основного боргу, 1 368 371,91 грн - 3% річних, 68 820 грн судових витрат; - зобов`язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 16.03.2015 у справі № 925/308/13-г про стягнення з ПАТ "Азот" на користь ПАТ "Черкасиобленерго" 22 535 398,48 грн основного боргу, 1 368 371,91 грн - 3% річних, 68 820 грн судових витрат. Скарга обґрунтована тим, що виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 16.03.2015 у справі № 925/308/13-г підлягає поновленню, оскільки ухвала Господарського суду Черкаської області від 18.03.2016, яка була підставою винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, - скасована в судовому порядку, однак звернувшись до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відновлення виконавчого провадження, органом ДВС виконавче провадження самостійно так і не було відновлено. 05.05.2020 ухвалою господарського суду Черкаської області у справі № 925/308/13-г скаргу ПАТ "Черкасиобленерго" на бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено: - визнано бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо невжиття заходів по відновленню виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 16.03.2015 у справі № 925/308/13-г про стягнення з ПАТ "Азот" на користь ПАТ "Черкасиобленерго" 22 535 398,48 грн основного боргу, 1 368 371,91 грн - 3% річних, 68 820 грн судових витрат; - скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 19.04.2017, винесену в рамках виконання виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 16.03.2015 у справі № 925/308/13-г про стягнення з ПАТ "Азот" на користь ПАТ "Черкасиобленерго" 22 535 398,48 грн основного боргу, 1 368 371,91 грн - 3 % річних, 68 820 грн судових витрат; - зобов`язано Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 16.03.2015 у справі № 925/308/13-г про стягнення з ПАТ "Азот" на користь ПАТ "Черкасиобленерго" 22 535 398,48 грн основного боргу, 1 368 371,91 грн - 3 % річних, 68 820 грн судових витрат. Мотивуючи ухвалу, суд першої інстанції встановив, що відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України протиправно не було відновлено виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 16.03.2015 у справі № 925/308/13-г, зважаючи на скасування ухвали господарського суду Черкаської області від 18.03.2016 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Не погодившись з вказаною ухвалою, ПрАТ "Азот" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу та залишити скаргу ПАТ "Черкасиобленерго" на бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України без розгляду. Наводячи підстави скасування оскаржуваної ухвали, апелянтом зазначено, що звертаючись до суду з скаргою на бездіяльність органу ДВС заявником було пропущено встановлений статтею 341 Господарського процесуального кодексу України десятиденний строк на звернення до суду і скаргу підписано особою, яка не мала права її підписувати (не адвокатом). За твердженням боржника, матеріали справи не містять доказів направлення заяви щодо відновлення виконавчого провадження до органу ДВС, тоді як до повноважень Департаменту державної виконавчої служби не входить самостійне відновлення виконавчого провадження, адже цей орган здійснює лише керівництво та контроль виконання судових рішень. Окрім цього, обов`язок по відновленню виконавчого провадження щодо виконання наказу Господарського суду Черкаської області № 925/308/13-г від 16.03.2015 міг з`явитися у державного виконавця лише у тому випадку, якщо постанова про закінчення такого виконавчого провадження була би визнана судом незаконною, чи скасована в установленому законом порядку, а отже у даному випадку відсутня бездіяльність державного виконавчого органу. Також скаржник вказував, що відновлене виконавче провадження призведе до стягнення вже сплачених боржником коштів, оскільки судом першої інстанції не було враховано часткове погашення заборгованості. 15.07.2020 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Азот" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.05.2020 у справі № 925/308/13-г залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.05.2020 у справі № 925/308/13-г залишено без змін. Матеріали справи № 925/308/13-г повернуто до місцевого господарського суду. Постановою Верховного Суду від 07.12.2020 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Азот" за вх. № 6517/2020 задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2020 у справі № 925/308/13-г скасовано. Справу № 925/308/13-г направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. Підставою для скасування зазначеної постанови суду апеляційної інстанції став висновок Верховного Суду про порушення судом норм процесуального права, яке полягало в недослідженні/неналежному дослідженні судом зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для вирішення цього спору, а також у ненаданні їм належної правової оцінки. З огляду на це, Верховний Суд визнав передчасними висновки апеляційної інстанції щодо правомірності здійснення судом першої інстанції захисту інтересів стягувача, який полягає у відсутності вчинення органом ДВС дій щодо скасування незаконної постанови про закінчення виконавчого провадження та відновлення виконавчих дій з виконання судового рішення, прийнятого на його користь. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2021 справу № 925/308/13-г передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 справу прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено її до розгляду на 10.02.2021. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку з перебуванням суддів Владимиренко С.В. та Демидової А.М., які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустках з 08.02.2021. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2021, справу № 925/308/13-г передано на розгляд колегії суддів у складі: Ходаківська І.П. - головуючий, Корсак В.А., Євсіков О.О. Ухвалою суду від 04.02.2021 справу прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку з перебування судді Корсака В.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2021, справу № 925/308/13-г передано на розгляд колегії суддів у складі: Ходаківська І.П. - головуючий, Євсіков О.О., Попікова О.В. Ухвалою суду від 09.02.2021 справу прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі. Ухвалою суду від 10.02.2021 у судовому засідання оголошено перерву 10.03.2021. У судовому засіданні 10.03.2021 оголошено перерву 24.03.2021, про що представники учасників справи повідомлені під розписку. Позиції учасників справи 11.02.2021 від ПАТ «Черкасиобленерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін. 19.03.2021 від ПрАТ «Азот» надійшли додаткові пояснення з врахуванням позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.12.2020, які залучені до матеріалів справи і враховані судом. 23.03.2021 від Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» надійшли додаткові пояснення, які залучені до матеріалів справи і враховані судом. Розгляд заяв, клопотань учасників справи 09.03.2021 позивач звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання мотивовано відсутністю предмету спору, оскільки постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 03.06.2020 виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Черкаської області від 16.03.2015 у справі № 925/308/13-г було відновлено. Від відповідача 09.03.2021 надійшло заперечення проти клопотання про закриття провадження у справі, в якому він зазначає, що виконання органом ДВС оскаржуваної ПрАТ «Азот» ухвали не свідчить про відсутність предмета спору та не може бути підставою для закриття провадження у справі, оскільки предмет спору має бути відсутнім, тобто не існувати на час пред`явлення позову. У судовому засіданні 10.03.2021 судом відмовлено у задоволенні вказаного клопотання з огляду на таке. Обставини, на які посилається у своєму клопотанні позивач, виникли після прийняття оскаржуваної ухвали судом першої інстанції. Відсутність існування доказів на момент прийняття рішення (ухвали) суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. У цьому висновку суд апеляційної звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15 та від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19. Враховуючи також те, що відповідач не відмовляється від поданої ним апеляційної скарги і наполягає на її розгляді, суд має процесуальний обов`язок здійснити апеляційний перегляд оскаржуваного стороною судового рішення та перевірити його на предмет законності і обґрунтованості, в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Явка представників сторін У судове засідання 24.03.2021 з`явився представник відповідача, який просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та залишити скаргу ПАТ "Черкасиобленерго" на бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України без розгляду. Присутній у судовому засіданні 24.03.2021 представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а оскаржену ухвалу - залишити без змін. Присутній у судовому засіданні 24.03.2021 представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України просив прийняти законне рішення. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно з частиною першою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Схожі за змістом положення містяться в статті 339 ГПК України, відповідно до якої сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. В абзаці другому частини першої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Як встановлено судом першої інстанції та зазначено вище, 18.03.2016 ухвалою господарського суду Черкаської області задоволено заяву ПАТ "Азот" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню: визнано наказ господарського суду Черкаської області, виданий 16.03.2015 на примусове виконання рішення суду від 04.12.2014 у справі № 925/308/13-г, таким, що не підлягає виконанню. На підставі цієї ухвали 19.04.2017 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним С.В. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 50339069 з примусового виконання наказу № 925/308/13-г, виданого 16.03.2015 господарським судом Черкаської області про стягнення з ПАТ "Азот" на користь ПАТ "Черкасиобленерго" 22 535 398,48 грн боргу, 1 368 371,91 грн - 3 % річних, 68 820 грн судових витрат на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження". Водночас, 20.11.2018 ухвалою господарського суду Черкаської області, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019, задоволено заяву прокуратури Черкаської області про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали від 18.03.2016; скасовано ухвалу господарського суду Черкаської області від 18.03.2016 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, та відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Азот". В матеріалах справи міститься копія заяви стягувача (ПАТ «Черкасиобленерго») № 4471/09-03 від 01.07.2019, адресованої Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу № 925/308/13-г від 16.03.2015 та відновлення виконавчого провадження (т. 5, а.с. 155-156). При цьому до матеріалів справи не додано жодних доказів, що ця заява надсилалась адресату та була ним отримана. На самій заяві відсутня відмітка вхідної кореспонденції. У судовому засіданні 10.03.2021 позивачем надано суду копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення про направлення вказаної заяви Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Статтею 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює позивачу більш сприятливі, аніж відповідачу умови в розгляді конкретної справи. З огляду на зазначену вище норму суд апеляційної інстанції не приймає до уваги надану у судовому засіданні (10.03.2021) копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, оскільки позивачем не доведено неможливість подати такий доказ до суду першої інстанції. Однак, судова колегія відмічає, що Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не заперечував проти отримання вказаного листа, про було зазначено також і в судовому засіданні 10.03.2021 його представником. У статті 341 ГПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Розділ VІ ГПК України регламентує порядок оскарження до господарського суду дій державного виконавця, на виконанні якого перебуває судове рішення цього суду; право на звернення зі скаргою і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов`язані з наявністю ухваленого за правилами ГПК України судового рішення та з його примусовим виконанням. Конституційний Суд України у рішенні від 07.07.1998 № 11-рп/98 у справі щодо офіційного тлумачення частин 2 і 3 статті 84 та частин 2 і 4 статті 94 Конституції України (справа щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України) зазначив: "Термін "дні", якщо він вживається у зазначених правових актах без застережень, означає лише календарні дні". З огляду на встановлений статтею 115 ГПК України порядок обчислення процесуальних строків зазначений десятиденний строк слід обчислювати в календарних днях. Отже такий порядок обчислення строків є єдиним для всіх норм ГПК України та застосовується й у інших процесуальних кодексах України. Аналогічну праву позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у справі № 920/149/18 (постанова від 13.03.2019) та Касаційним господарським судом у справі № 918/333/13-г (постанова від 08.10.2020). Порівняльний аналіз змісту термінів "дізналася" та "повинна була дізнатися", що містяться у положеннях статті 341 ГПК України, дає підстави для висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. За змістом заяви ПАТ "Черкасиобленерго" від 01.07.2019 № 4471/09-03 вона є скаргою на рішення державного виконавця, а саме на постанову від 19.04.2017 про закінчення виконавчого провадження № 50339069 з примусового виконання наказу № 925/308/13-г, виданого 16.03.2015 господарським судом Черкаської області про стягнення з ПАТ "Азот" на користь ПАТ "Черкасиобленерго" 22 535 398,48 грн боргу, 1 368 371,91 грн - 3% річних, 68 820 грн судових витрат. Згідно з положеннями статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" визначено строк винесення постанови про відновлення виконавчого провадження - наступний робочий день після наявності відповідних підстав. Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 28 цього Закону документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. З урахуванням термінів поштового обігу кореспонденції є аргументованими доводи скаржника про те, що очікувану постанову про відновлення виконавчого провадження ПАТ "Черкасиобленерго" повинно було отримати не пізніше 15.07.2019. Відтак, саме з цього часу ПАТ "Черкасиобленерго" повинно було дізнатися, як визначено у статті 341 ГПК України, про порушення його права. Таких висновків дійшов і Верховний Суд у постанові від 07.12.2020 у даній справі. Виходячи із сукупності наявних в матеріалах справи доказів позивач звернувся зі скаргою на бездіяльність державного виконавця до суду першої інстанції лише 17.01.2020 (підтверджується відповідною відміткою суду на першому аркуші скарги) - більше ніж через півроку після того, як повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто зі значним пропуском встановленого нормою ст. 341 ГПК України строку звернення до суду і без клопотання про його поновлення. Посилання позивача про дотримання строку звернення з відповідною скаргою на бездіяльність державного виконавця, яке мотивується тим, що у відповідь на лист від 11.01.2020 № 05/1-20вих-20 прокуратури Черкаської області щодо інформування про стан примусового виконання судового рішення у даній справі, стягувач дізнався про те, що його заява від 01.07.2019 стосовно скасування постанови про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем не розглянута, а виконавче провадження не відновлено, є нерелевантним стосовно положень статті 341 ГПК України відносно визначення строку для звернення зі скаргою, позаяк цей строк встановлюється з моменту не лише, коли особа дізналася про порушення свого права, але й коли повинна була дізнатися про таке порушення. Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги лист прокуратури Черкаської області від 11.01.2020 № 05/1-20вих-20 з огляду на норми ч. 3 ст. 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, оскільки позивачем не доведено неможливість подати цей доказ до суду першої інстанції. З огляду на все вищенаведене, застосування відповідних процесуальних обмежень було передбачуваним для позивача і тому відповідає принципу юридичної визначеності. Крім того, відповідно до частини другої статті 341 Господарського процесуального кодексу України пропущений з поважних причин строк для подання скарги на дії органів ДВС може бути поновлено судом. За приписами частини другої статті 118 Господарського процесуального кодексу України скарги, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, що не позбавляє скаржника в подальшому права на звернення з клопотанням про поновлення такого строку. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 920/149/18. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів ПАТ «Черкасиобленерго» та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду апеляційної інстанції, який ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Позивачу було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а його доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях, не спростовують висновку щодо пропуску скаржником встановленого законом десятиденного строку на оскарження процесуальних документів в рамках виконавчого провадження. Судом апеляційної інстанції з`ясовані обставини справи та перевірено їх доказами, в тому числі досліджено ухвалу господарського суду Черкаської області від 20.11.2018 у даній справі, що залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019, на яку просив звернути увагу представник позивача у судовому засіданні 24.03.2021. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Відповідно до статті 277 ГПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення Суд першої інстанції, прийнявши до розгляду скаргу позивача на бездіяльність державної виконавчої служби та розглянувши її по суті, допустив порушення норм процесуального права, оскільки згідно положень ч. 2 ст. 118 ГПК України скарги, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, що не позбавляє скаржника в подальшому права на звернення з клопотанням про поновлення такого строку. З огляду на необхідність з`ясування усіх обставин справи, на які посилаються учасники справи як на підставу своїх вимог і заперечень та надання їм оцінки, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, справа розглянута апеляційним судом у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав. Судові витрати Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а прийняте у справі судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, судові витрати за розгляд апеляційної і касаційної скарг підлягають покладенню на позивача на підставі ст. 129 ГПК України. Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АЗОТ" задовольнити. Ухвалу господарського суду Черкаської області від 05.05.2020 у справі № 925/308/13-г скасувати. Скаргу Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" на бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без розгляду. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (Черкаська обл., місто Черкаси, ВУЛИЦЯ ГОГОЛЯ, будинок 285, код 22800735) на користь Приватного акціонерного товариства "АЗОТ" (18028, Черкаська обл., місто Черкаси, ВУЛИЦЯ ГЕРОЇВ ХОЛОДНОГО ЯРУ, будинок 72, код 00203826) 2 102, 00 грн (дві тисячі сто дві гривні нуль копійок) судового збору за подання апеляційної скарги та 1 051, 00 грн (одна тисяча п`ятдесят одна гривня нуль копійок) судового збору за подання касаційної скарги. Доручити господарському суду Черкаської області видати відповідний наказ. Матеріали справи № 925/308/13-г повернути до господарського суду Черкаської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 24.03.2021. Головуючий суддя І.П. Ходаківська Судді О.О. Євсіков О.В. Попікова