Постанова 4873 № 910/13446/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" березня 2021 р. Справа№ 910/13446/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Дідиченко М.А. суддів: Пономаренка Є.Ю. Євсікова О.О. при секретарі: Пересенчук Я.Д. за участю представників сторін: від позивача: не з`явився; від відповідача: Антоненко О.В.; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 року (повний текст складено 14.12.2020 року) у справі № 910/13446/20 (суддя Ломака В.С.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" про стягнення 373 085,49 грн., - В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" про стягнення 168 647, 12 грн. заборгованості за спожиті послуги централізованого опалення, 162 879, 54 грн. пені, 29 810, 98 грн. інфляційних втрат та 11 747, 85 грн. 3 % річних. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ним за період з жовтня 2015 року по червень 2020 року включно було надано відповідачу послуги з централізованого опалення, які відповідачем вчасно та у повному обсязі оплачені не були, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій та компенсаційних виплат. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" 168 647 грн. 12 коп. основного боргу, 11 738 грн. 50 коп. 3 % річних, 29 810 грн. 98 коп. інфляційних втрат, а також 3 152 грн. 95 коп. витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що доказів сплати спірної заборгованості в сумі 168 647,12 грн., а також доказів необґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку цього боргу, відповідачем не надано, у той час як вартість отриманих послуг з централізованого опалення та механізм її розрахунку відповідач не заперечував. Відмовляючи в задоволені пені, суд першої інстанції вказав, що приписи Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки нежитлове приміщення не перебуває у відповідача на праві власності та не використовується на підставі договору оренди. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 року у справі №910/13446/20 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні вимог про стягнення з відповідача 168 647 грн. 12 коп. основного боргу, 11 738 грн. 50 коп. 3 % річних, 29 810 грн. 98 коп. інфляційних втрат, а також 3 152 грн. 95 коп. витрат по сплаті судового збору. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не є власником чи орендарем нежитлових приміщень в будинку 82-А по вул. Російській в м. Києві, тобто не є належним відповідачем у справі, оскільки згідно з інформації з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності нежитлові приміщення належать територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради. За твердженням апелянта, жоден з наданих позивачем доказів не встановляє факт споживання відповідачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води безпосередньо по нежитловому приміщенню площею 153,71 кв.м. Апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлового приміщення, тоді як відповідач не є споживачем послуг у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/13446/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Євсіков О.О., Андрієнко В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 року апеляційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 року у справі №910/13446/20 залишено без руху. При цьому, апелянту було встановлено строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом подання доказів сплати судового збору в сумі 1576,43 грн. та звернутись із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження. Апелянтом протягом встановленого строку з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху були усунені недоліки. Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2021 року № 09.1-08/601/21 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з перебуванням судді Андрієнко В.В. у відпустці. Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2021 року для розгляду справи №910/13446/20 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Дідиченко М.А., судді Пономаренко Є.Ю, Євсіков О.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі № 910/13446/20 та призначено до розгляду на 16.03.2021. Позиції представників сторін 01.03.2021 через відділ документального забезпечення суду від позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення залишити без змін. Явка представників сторін Представник позивача у судове засідання 16.03.2021 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи останній був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду. Оскільки сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи міститься відзив на апеляційну скаргу, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 16.03.2021 за відсутності представника позивача. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції З 01.07.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води на території Дарницького району у місті Києві згідно з переліком, затвердженим Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією, до якого відноситься, зокрема, будинок № 82-А по вулиці Російській у місті Києві. Вказане не заперечується відповідачем. Відповідно до розпорядження Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації № 33 від 30.01.2015 за Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" з 30.01.2015 року закріплено на праві господарського відання об`єкти комунальної власності територіальної громади міста Києва, що перебувають у сфері управління Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, згідно з додатком до цього розпорядження, зокрема, нежитлове приміщення загальною площею 153,71 м2 в будинку № 82-А по вулиці Російській у місті Києві. З матеріалів справи вбачається, що загальна площа нежитлового приміщення за адресою: місто Київ, вулиця Російська, будинок 82-А, становить 344,3 м2, що підтверджується листом відповідача № 4243-11/2019 від 18.11.2019 та не оспорювалося сторонами під час розгляду справи. Докази, які свідчать про зміну площі цього нежитлового приміщення у період з жовтня 2015 року по червень 2020 року, в матеріалах справи відсутні. Як стверджував позивач, Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" у газеті Хрещатик (№ 103(4503) від 23.07.2014) розміщено повідомлення із публічною пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації позивача із зазначенням відповідної адреси. Однак, між сторонами відповідного договору про надання послуг з централізованого опалення укладено не було. З матеріалів справи також вбачається, що 01.01.2015 року між позивачем та фізичною особою-підприємцем Лісовенко Людмилою Андріївною укладено договір № 4450197/2юр про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди до цього правочину від 24.10.2017 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" зобов`язалося своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води за адресою: місто Київ, вулиця Російська, будинок 82-А (опалювальна площа нежитлового приміщення - 28,76 м2), а споживач зобов`язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором. 01.10.2015 року між позивачем та фізичною особою-підприємцем Ільяш Галиною Володимирівною укладено договір № 4450197/3юр про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" зобов`язалося своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води за адресою: місто Київ, вулиця Російська, будинок 82-А (опалювальна площа нежитлового приміщення - 61,03 м2), а споживач зобов`язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором. Крім того, 18.07.2019 року між позивачем та Відділом культури Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації укладено договір № 4450197/4юр про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" зобов`язалося своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води за адресою: місто Київ, вулиця Російська, будинок 82-А (опалювальна площа нежитлового приміщення - 100,80 м2), а споживач зобов`язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором. Враховуючи вказані у вищенаведених договорах опалювальні площі нежитлового приміщення у місті Києві на вулиці Російській, 82-А, а також беручи до уваги загальну площу цього приміщення - 344,3 м2, решта площ цього приміщення в розмірі 153,71 м2 протягом спірного періоду залишалися вільними. Вказані обставини не заперечувалися відповідачем. Обґрунтовуючи подану позовну заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" посилалося на те, що у період з жовтня 2015 року по червень 2020 року включно позивач надав відповідачу послуги з централізованого опалення вільних площ нежитлового приміщення (153,71 м2) у місті Києві на вулиці Російській, 82-А загальною вартістю 168 647, 12 грн. Проте, незважаючи на відсутність з боку відповідача претензій щодо якості отриманих послуг та повідомлень про відмову від їх отримання, вартість наданих позивачем Комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" послуг з централізованого опалення протягом спірного періоду сплачена не була. Листом № ДЕЗ-1508/27 від 10.06.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату наявної у Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" заборгованості з оплати фактично наданих останньому з жовтня 2015 року по червень 2020 року послуг з централізованого опалення. Проте, вказана вище вимога була залишена відповідачем без задоволення, заборгованість з оплати послуг централізованого опалення у добровільному порядку не сплачена, у зв`язку чим позивач звернувся з даним позовом до суду. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Правочином на підставі ч.1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України). Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги". Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживачем відповідно до вказаної статті цього Закону є фізична чи юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Аналогічні за змістом положення містяться у Законі України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII (у чинній редакції). Відповідно до статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). За змістом статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (як в редакції Закону № 1875-IV, так і відповідно до Закону № 2189-VIII в чинній редакції) комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв. За умовами частини 1 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII у чинній редакції. Положеннями Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором; утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством. Як встановлено матеріалами справи, на виконання вищенаведених законодавчих приписів позивачем було вчинено дії та здійснено заходи, направлені на укладання, зокрема, з відповідачем договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, що підтверджується, зокрема, розміщеним ТОВ "Євро-Реконструкція" у газеті Хрещатик повідомленням із публічною пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації позивача із зазначенням відповідної адреси, а також адресованими відповідачу листами позивача № 09/1906 від 27.08.2015, № УНПН-548 від 27.08.2015, № УНПН-225 від 22.01.2016, УНПН-1327 від 21.06.2016, № УНПН-73 від 25.01.2017. Крім того, 01.05.2015 року між сторонами у справі було укладено Договір про співпрацю виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з балансоутримувачем та розмежування їх відповідальності № 35, за умовам якого відповідач зобов`язався забезпечити належні умови для передачі (транзиту) теплової енергії та гарячої води внутрішньобудинковими мережами, що знаходяться у його власності або на його балансі, при наданні виконавцем (позивачем) послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачам цих послуг. Відповідно до пункту 2.4.23 цього правочину балансоутримувач (відповідач) зобов`язаний укласти з виконавцем послуг договори про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб`єктам господарювання на нежитлові приміщення житлового будинку, що є їх власністю (в тому числі на тимчасово вільні приміщення будинку комунальної форми власності). В той же час, на виконання вищенаведених обов`язків відповідачем проігноровано та не укладено з позивачем відповідного договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: місто Київ, вулиця Російська, 82-А (зокрема, на тимчасово вільні площі цього будинку). Так, відповідно до матеріалів справи (що не заперечувалося сторонами під час її розгляду) договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води між позивачем та відповідачем у заявлений період (з жовтня 2015 року по червень 2020 року) не існувало. Разом із тим, оскільки законодавством передбачений двосторонній обов`язок щодо укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, та праву споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, відповідає обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що у разі відмови від оплати таких послуг споживачем з посиланням на відсутність договору такі заперечення не повинні братися до уваги, оскільки споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Такий правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.04.2020 у справі № 910/7968/19, від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17. Вищезгадане спростовує заперечення відповідача (апелянта) про те, що Керуюча компанія не є споживачем послуг у нежитловому приміщенні по вулиці Російській, 82-А (площею 153,71 м2) та не укладення між відповідачем та ТОВ "Євро-реконструкція" договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води є підставою для відмови у позові. Та обставина, що площі вищезгаданого приміщення в розмірі 153,71 м2 тривалий час не перебувають в орендному користуванні та знаходяться в переліку вільних, не спростовує доводів позивача про фактичне надання позивачем та споживання відповідачем вищенаведених житлово-комунальних послуг. Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Крім того, згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у чинній з 10.12.2017 року по теперішній час редакції) споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Положеннями частини 2 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством. За умовами частини 1 статті 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у чинній з 10.12.2017 року по теперішній час редакції) ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 № 630 (надалі - Правила). За змістом п. 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Відповідно до п. 12 Правил у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Як вбачається з матеріалів справи, у період з жовтня 2015 року по червень 2020 року включно позивач надав відповідачу за адресою: місто Київ, вулиця Російська, 82-А, послуги з централізованого опалення, що підтверджується, зокрема, копіями відомостей показників будинкового лічильника, копією акту постановки на комерційний облік приладів теплової енергії споживача (встановлених у будинку № 82-А по вулиці Російській у місті Києві), актами про готовність приладів обліку теплової енергії до опалювального сезону (опалювального періоду). Фактичне отримання відповідачем послуг з опалення, що надавалися позивачем безперервно, в межах відповідних опалювальних періодів в будинку за адресою: місто Київ, вулиця Російська, 82-А, додатково підтверджується наявними в матеріалах справи нарядами на підключення та відключення. Показники будинкового лічильника теплової енергії розподіляються між користувачами приміщень пропорційно до площі займаних споживачами приміщень. Крім того, листом № ДЕЗ-528 від 14.02.2020 року позивач надавав відповідачу відповідні рахунки-фактури та акти надання послуг за спожите централізоване опалення за адресою: місто Київ, вулиця Російська, 82-А. Судом першої інстанції взято до уваги, що нарахування здійснювалось, виходячи з обсягів спожитої теплової енергії за показниками приладу обліку теплової енергії (пропорційно до площі займаних споживачами приміщень) та тарифів на теплову енергію, установлених постановами Національної комісії, яка здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг у відповідні періоди. Тарифи на послуги з централізованого опалення, які застосовувались до наданої відповідачу теплової енергії визначались постановами НКРЕКП №1977 від 30.06.2015, №3237 від 29.12.2015, № 1757 від 29.09.2016, №2126 від 29.12.2016, №151 від 01.02.2017, №439 від 30.03.2017, №1391 від 09.11.2017, №404 від 14.06.2018, №1255 від 18.10.2018, №1820 від 11.12.2018, №77 від 14.01.2020, №623 від 17.03.2020. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" визначений за допомогою вузла комерційного обліку обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає, зокрема, обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, та розподіляється між споживачами в такому порядку: загальний обсяг теплової енергії розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії пропорційно до опалюваної площі (об`єму) таких споживачів. Таким чином, визначений обсяг спожитої теплової енергії у будинку за адресою: місто Київ, вулиця Російська, 82-А, включає також обсяги теплової енергії на опалення нежитлового приміщення площею 153,71 м2, яке протягом спірного періоду було вільним та закріпленим за відповідачем на праві господарського відання, проте не оснащене приладами обліку теплової енергії. Отже, розподіл визначеного загального обсягу теплової енергії між споживачами здійснювався пропорційно до площі споживачів, що узгоджується із приписами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання". З приводу заперечень відповідача (апелянта) щодо не підтвердження факту споживання ним послуг з централізованого опалення, слід зазначити, що відповідно до п.п. 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Процедура відключення приміщення від внутрішньобудинкових мереж, встановлена Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22 листопада 2005 (в редакції станом на момент надання послуг). Проте відповідач не надав суду будь-якого належного доказу, зокрема, акту про відключення будинку за адресою: місто Київ, вулиця Російська, 82-А, (нежитлового приміщенні загальною площею 153,71 кв.м) від мережі централізованого опалення, відтак у відповідача існує обов`язок з відшкодуванні вартості спожитої теплової енергії, яка постачалась ТОВ "Євро-Реконструкція". Одночасно судом відхиляються доводи відповідача щодо відсутності актів про надання послуг або інших первинних документів, оскільки відсутність документів не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання обов`язку з оплати спожитих послуг та не є визначальними для висновку про невиконання позивачем своїх зобов`язань. Посилання відповідача на необґрунтованість здійснених позивачем розрахунків заявлених до стягнення сум грошових коштів з огляду на відсутність у них посилань на конкретні площі вільних приміщень, а також зважаючи на постійну зміну таких вільних площ протягом спірного періоду, також правомірно були відхилені судом першої інстанції, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що вільна площа нежитлового приміщення у місті Києві на вулиці Російській, 82-А протягом спірного періоду була меншою від 153,71 м2, що у свою чергу могло б свідчити про необґрунтоване завищення позивачем заявлених до стягнення з відповідача сум грошових коштів. Разом із тим, доказів сплати згаданої заборгованості в заявлених до стягнення розмірах, а також доказів необґрунтованого здійснення позивачем розрахунку такого боргу відповідачем не надано, вартість отриманих послуг з централізованого опалення та механізм її розрахунку відповідачем не заперечувався. Таким чином, факт наявної заборгованості відповідача перед позивачем належним чином доведено, документально підтверджено та відповідачем не спростовано. Твердження відповідача (апелянта) про те, що він не є власником та орендарем спірного нежитлового приміщення по вулиці Російській, 82-А у місті Києві, а тому немає обов`язку з оплати опалення нежитлової площі правомірно були відхилені судом першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до розпорядження Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації № 33 від 30.01.2015 у спірний період (з жовтня 2015 року по травень 2020 року) саме за відповідачем було закріплено право володіння, користування та розпорядження нежитловим приміщенням місті Києві на вулиці Російській, 82-А, що підтверджується Переліком об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, які перебувають у сфері управління Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації та передаються Комунальному підприємстві "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва". Вказане відповідачем не заперечується. У відповідності до п. 1.1 Статуту відповідача Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" засноване на комунальній власності територіальної громади міста Києва та віднесене до сфери управління Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації. Засновником і власником Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" є територіальна громада міста Києва, від імені якої виступає Київська міська рада. За приписами ч. 1, 3 ст. 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом (ч. 10 ст. 78 ГК України). Власникові належать (ч. 1 ст. 317 ЦК України) права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Положеннями ст. 395 ЦК України визначено, що окрім речових прав, визначених в ч. 1 даної статті, законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно. Відповідно до ст. 133 ГК України основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб`єктів господарювання. За змістом ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Задля захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Положеннями ст. 137 ГК України визначено, що правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, яке не використовується, та майно, яке використовується ним не за призначенням. Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності. Таким чином, як право власності, так і право господарського відання чи право оперативного управління поєднують можливість володіти, користуватися та розпоряджатися майном. За приписами ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, яке йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України). Отже, наявність у відповідача на балансі та на праві господарського відання спірного нежитлового приміщення у будинку № 82-А по вулиці Російській у місті Києві не звільняє останнього від утримання такого майна. Відповідно до ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в ст. 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст. 4 ГПК України). Таким чином, з урахуванням наведених норм права, що регламентують поняття власності, господарського відання та оперативного управління, визначення поняття відповідач, цілком правомірним та обґрунтованим є зазначення відповідачем у цій справі особи, в господарське відання якої (тобто, володіння, користування і розпорядження, зі всіма наслідками відповідальності за таке майно) було передане нежитлове приміщення загальною площею, зокрема, 153,71 м2 (загальна площа 344,3 м2), що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Російська, 82-А, заборгованість за надання житлово-комунальних послуг до якого є предметом спору в даній справі. Відповідно доводи відповідача (апелянта) в цій частині як безпідставні та необґрунтовані відхиляються апеляційним судом. Твердження відповідача (апелянта) про те, що після закріплення спірного приміщення за ним на праві господарського відання, Керуюча компанія не отримувала від власника коштів на відшкодування опалення тимчасово вільних нежитлових площ, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Статуту відповідача Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" створене з метою забезпечення ефективного управління, належного утримання житлового та нежитлового фонду, прибудинкових територій, об`єктів благоустрою та отримання прибутку. Предметом діяльності відповідача, зокрема, є утримання житлового і нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплений за Підприємством на праві господарського відання, а також обслуговування житлового та нежитлового фонду, який не належить до комунальної власності міста Києва, на договірних засадах у встановленому порядку. За змістом п.п. 3.1, 3.3 Статуту Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" останнє є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, печатку зі своїм найменуванням, штампи, бланки. Підприємство самостійно несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах належного йому майна згідно з законодавством України й не несе відповідальності за зобов`язаннями власника та органу, до сфери управління якого віднесене Підприємство, а власник та орган, до сфери управління якого віднесене Підприємство, не несуть відповідальність за зобов`язаннями Підприємства. Таким чином, спірне приміщення не перебуває в оренді та знаходиться в господарському віданні відповідача, на якого Статутом покладено обов`язок утримання майна, отже останній зобов`язаний відшкодувати витрати на оплату житлово-комунальних послуг на утримання та збереження цього приміщення. З огляду на наведене, апеляційний суд визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані в період з жовтня 2015 по червень 2020 послуги з централізованого опалення в розмірі 168 647,12 грн., відтак про задоволення позову в цій частині. Стосовно позивних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних витрат, то колегія суддів вважає за можливе зазначити про наступне. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов`язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3% річних в сумі 11 738,50 грн за період з 21.11.2015 року по 01.07.2020 та інфляційні втрати у розмірі 29 810,98 грн за період з 21.11.2015 року по 01.07.2020, погоджується з ним та вважає його вірним. Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, колегія суддів зазначає про наступне. Учасники господарських відносин в силу положень ст. 216 ГК України несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (п. 1 ст. 218 ГК України). Порушенням зобов`язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.1-2 ст. 549 ЦК України ). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України). Обґрунтовуючи пред`явлені вимоги про стягнення з відповідача нарахованої суми пені, позивач посилався на положення Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу. Положеннями Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено відповідальність за несвоєчасне внесення плати за надані комунальні послуги. Проте ці положення застосовуються лише до суб`єктів підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору. За таких обставин, приписи Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки нежитлове приміщення у будинку № 82-А по вулиці Російській у місті Києві не перебуває у відповідача на праві власності та не використовується на підставі договору оренди. Оскільки між сторонами договір не укладався та позивачем заявлено вимоги про стягнення вартості за фактично спожиті відповідачем послуги з централізованого опалення, за відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин приписів Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", на який посилається позивач в обґрунтування позову, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 162 879,54 грн. пені. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 року у справі № 910/13446/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника. Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 року у справі № 910/13446/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 року залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 року.

5. Матеріали справи № 910/13446/20 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складено 23.03.2021 Головуючий суддя М.А. Дідиченко Судді Є.Ю. Пономаренко О.О. Євсіков